Природні зони Євразії. Напівпустелі й пустелі. Субтропічні ліси. Савани. Субекваторіальні та екваторіальні ліси. Вертикальна поясність » Народна Освіта


Народна Освіта » Географія » Природні зони Євразії. Напівпустелі й пустелі. Субтропічні ліси. Савани. Субекваторіальні та екваторіальні ліси. Вертикальна поясність






Природні зони Євразії. Напівпустелі й пустелі. Субтропічні ліси. Савани. Субекваторіальні та екваторіальні ліси. Вертикальна поясність

Ви дізнаєтесь:

• про особливості природних зон внутрішніх та південних районів Євразії

• про характер і поширення вертикальної поясності на материку

Пригадайте:

• закономірності розташування природних зон материка

• риси природних ландшафтів арктичного, субарктичного та помірного поясів Євразії

• особливості аналогічних природних зон північної Америки та Африки

Природна зона пустель і напівпустель у Євразії за площею поступається лише лісам. Пустелі та напівпустелі сформувалися в посушливих областях Центральної, частково Південно-Західної, Південної Азії в трьох кліматичних поясах: помірному, субтропічному й тропічному.

Природні зони південної частини Євразії мають багато схожих рис із природними зонами Північної Америки та Африки.

Області з вертикальною поясністю займають велику частину території материка. Особливим різноманіттям вертикальних поясів характеризуються південні схили Гімалаїв.

напівпустелі й пустелі.

Пустелі помірного поясу займають значну частину Центральної Азії. Це пустелі Каракуми, Кизилкум (рис. 1), Гобі, Такла-Макан. Для пустель помірного поясу характерна різка контрастність кліматичних умов: виснажлива спека влітку й сильні морози з вітрами взимку. Коливання температури повітря за рік можуть становити близько 100 °С. Зимові морози в пустелях помірного поясу Євразії охолоджують повітря до -50 °С, клімат відрізняється різкою конти-нентальністю. У напівпустелях переважають світло-каштанові й бурі ґрунти, у пустелях — сіро-бурі з дуже малою кількістю перегною, багато солончаків. Рослинність дуже бідна, подекуди й зовсім відсутня. Зустрічається окремими кущиками трав’янистий покрив із полину, солянки, твердих колючих трав. Типова рослина цих пустель — деревоподібний чагарник саксаул. Тваринний світ тут добре пристосований до перепадів температур і постійного дефіциту води. Багато гризунів — ховрашків, тушканчиків, пищух; із великих травоїдних водяться антилопи, кулани, двогорбі верблюди. Особливо багато плазунів — ящірок, змій, черепах і павукоподібних — скорпіонів, тарантулів.

 

У субтропічному поясі зона напівпустель і пустель розташована на оточених горами плоскогір’ях і нагір’ях — Малоазійському, Іранському тощо. Тут на малородючих сіроземах і сіро-бурих ґрунтах росте ефемерна рослинність, яка бурхливо розвивається у весняний період.

Аравійський півострів, північні береги Перської затоки, Аравійського моря й область нижньої течії річки Інд займає зона пустель тропічного поясу. Повсюдно розташовані піщані та кам’янисті пустелі (Великий та Малий Нефуд, Руб-ель-Халі тощо), іноді напівпустелі. Рослинність тут вкрай бідна: пустельна осока, астрагал, полин, акація, тамарикс, а на сипучих пісках вона взагалі відсутня. У місцях неглибокого залягання підземних вод зустрічаються оазиси (рис. 2). У тропічних пустелях водяться різні гризуни, дикий віслюк, лисиця фенек, смугаста гієна. У цілому природні умови тропічних пустель Євразії багато в чому схожі з африканськими.

Твердолисті вічнозелені ліси та чагарники. Субтропічні ліси.

Південний захід і південний схід Євразії в межах субтропічного поясу займають зони з вічнозеленою рослинністю.

Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників розташована на узбережжі Середземного моря, що захищене горами від холодних північних вітрів. В умовах субтропічного клімату з м’якою вологою зимою й жарким посушливим літом ростуть рослини, які пристосувалися до тривалої літньої посухи: кам’яний і корковий дуб, суничне дерево, лавр, олеандр, маслинове дерево, кипарис. У них товста кора, блискуче воскове листя, сильна коренева система. У наш час вічнозелених лісів поблизу Середземномор’я збереглося небагато, але

поширені зарості вічнозелених чагарників — маквіс. Диких тварин також залишилося мало. Зустрічаються лань, шакал, дикий кролик, на заході — білохвостий макак. Багато ящірок, змій і черепах.

На південному сході Азії розташована зона субтропічних мусонних лісів. Вона займає південну частину Великої Китайської рівнини, південь Корейського півострова й південь Японських островів. Кліматичні умови тут інші, ніж поблизу Середземномор’я: опади випадають переважно влітку. Їх приносить літній мусон з океану. Зима прохолодна й відносно суха. У лісах на жовтоземах і червоноземах ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, низькорослі пальми, бамбук. До них домішуються листопадні: дуб, бук, граб і південні хвойні (особливі види сосни, кипариси). Дикі тварини збереглися переважно в горах. Зустрічаються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда, леопарди, мавпи — макаки й гібони. Багато птахів із яскравим оперенням — фазанів, папуг, качок.

Савани.

Рівнини півостровів Індостан, Індокитай та острова Шрі-Ланка, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі займають савани й рідколісся. Для них характерне переважання трав’янистого покриву, де розкидані зарості чагарників та окремі ділянки рідкостійних лісів, під якими сформувалися червоно-бурі й червоні ґрунти. Тваринний світ саван досить різноманітний: багато копитних, особливо антилоп, велика кількість мавп. Уздовж річок Індостану полюють тигри й леопарди. На Індостані та Шрі-Ланці дотепер живуть дикі слони (рис. 3).

^Субекваторіальні та екваторіальні ліси.

Узбережжя морів і схили гір півостровів Індостан та Індокитай займають субекваторіальні перемінно-вологі ліси. Тут на червоно-жовтих ґрунтах ростуть пальми, папороті, бамбук, багато високих трав. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів багатий і різноманітний. Із хижаків поширені тигр, чорна пантера, гепард, смугаста гієна. У лісах живуть олені, буйволи, у заростях річкових долин — дикі кабани. Повсюдно водяться мавпи, багато отруйних змій, у річках є крокодили.

Зона вологих екваторіальних лісів Євразії охоплює південь півострова Індокитай, майже повністю Великі Зондські острови й південний захід острова Шрі-Ланка. Як і для екваторіальних лісів на інших материках, для них характерна пишна багатоярусна вічнозелена рослинність і різноманітний тваринний світ.

Рис. 3. Азіатський слон дещо менший за свого африканського родича, має невеликі вуха й один «палець» на хоботі. Тварини легко приручаються та із задоволенням виконують різну роботу: перетаскують колоди, перевозять людей, виступають у цирку.

 

Рис. 4. Смугастий варан з острова Комодо в південно-Східній Азії — найбільша ящірка на Землі. Цей хижак досягає розмірів близько 4 м, а його вага перевищує 150 кг. Ящірка поїдає все живе, що потрапляє їй на очі, може живитися й мертвими тваринами. Дорослі варани іноді полюють навіть на кабанів та оленів.

 

У зоні євразійських екваторіальних лісів мешкають носороги, дикі бики, тигри, малайські ведмеді, тапіри. На Великих Зонд-ських островах поширені людиноподібні мавпи — орангутанги та гібони. Є величезні ящірки — варани (рис. 4), пітони, багато птахів, метеликів.

^5^ Вертикальна поясність гір Євразії.

У Євразії гірські системи розташовані в усіх географічних поясах та на різній відстані від океанів. Тому тут представлені всі відомі типи вертикальних поясів.

У Європі найбільш чітко вертикальна поясність проявляється в Альпах, де п’ять вертикальних поясів закономірно змінюють одне одного (рис. 5). Найбільша кількість вертикальних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв. Водночас для південного схилу характерні розбіжності у складі вертикальних поясів вологої й жаркої східної та більш сухої й прохолодної західної частини. На північних схилах гір лише два вертикальні пояси. Це пояснюється сусідством із нагір’ям Тибет, якому властиві суворі кліматичні умови.

у Гімалаях — найвищих горах світу — через їхнє географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум вертикальної поясності. Це означає, що, піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.

Головне

Віддаленість внутрішніх областей Євразії від океанів та особливості рельєфу сприяли утворенню великих територій, зайнятих пустелями й напівпустелями.

 

• Південний захід і південний схід Євразії займають зони твер-долистих вічнозелених лісів і чагарників та субтропічні ліси.

• Савани Євразії, порівняно з Африкою й Південною Америкою, займають невеликі площі на півостровах Індостан та Індокитай. Екваторіальні ліси охоплюють переважно острови Південної й Південно-Східної Азії.

• Для Євразії характерні різноманітні прояви й значне поширення вертикальної поясності. Послідовність природних зон у горах залежить насамперед від їхнього географічного положення та висоти.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. у яких кліматичних поясах сформувалися пустелі й напівпустелі? чому на цю природну зону в Євразії припадають великі площі? 2. чим відрізняються пустелі помірного й тропічного поясів Євразії? 3. Які природні зони характерні для субтропічного кліматичного поясу Євразії? поясніть формування різних природних зон на заході й сході цього поясу. 4. чим пояснюється багатство й розмаїтість тваринного й рослинного світу екваторіального поясу Євразії?

Поміркуйте

природні комплекси Євразії відрізняються винятковою розмаїтістю. Тут немає одноманітної нескінченності африканських саван або австралійської пустелі, монотонності південноамериканських лісів або північноамериканських прерій. чим це пояснюється?

Географічні дослідження Здійсніть уявну подорож уздовж 50-ї паралелі: складіть карти маршруту з позначенням країн, природних об'єктів та природних комплексів.

 

Це матеріал з підручника Географія 7 клас Довгань, Стадник

 

Категорія: Географія

Автор: admin от 8-01-2017, 23:27, посмотрело: 1095