Михайль Семенко. Біографія, конспект

Михайло Васильович (Михайль) Семенко народився 31 грудня 1892 року в селі Кибиіші на Полтавщині в сім’ї волосного писаря. Його мати була письменницею, автором кількох повістей. Середню освіту Михайло здобув у реальному училищі, продовжив навчання в Петербурзі в Психоневрологічному інституті, одночасно навчався в консерваторії по класу скрипки. Навчання було перерване з початком Першої світової віііни: потрапивши під мобілізацію, Семенко опинився у Владивостоці, де пробув близько трьох років.
Розпочавши свою літературну діяльність ще в Петербурзі, поет писав багато і не обмежувався якимось одним літературним стилем. Його перша збірка «РгеІікЗе» побачила світ 1913 року, її склали вірші елегійного характеру, характерні для поетів-початківців. Згодом Семенко захопився мистецькими ідеями футуризму, його приваблювали творчий пошук та експерименти з художньою формою.
Восени 1917 року поет залишає Далекий Схід і попертлється в Україну, де його захоплюють буремні революційні події. Семенко бере активну участь у літературному русі, у Києві виходять його збірки «ІГ< ро задається» (1918), «П’єро кохає» (1918), «Дев’ять поем» (1918), «Дві поезофільми» (1919), «П’єро мертвопетлює» (1919).
Семенко виступив також організатором футуристичного руху. Він проголосив творення літератури майбутнього, яка, на його думку, має зруйнувати застарілі культурні стереотипи і привнести в суспільну свідомість апологію техніки та урбанізму. ГІост вважав, що «мистецтво, досягнувши вершин академізму та класицизму»-, пішло хибним шляхом, відтак слід з уламків старого мистецтва конструювати нове, яке б відповідало вимогам нових часів.
Прагнучи поширювати свої ідеї, Семенко бере участь у виданні -sУніверсального журналу», журналів «Фламінго», «Нова генерація» та ін. Він організовує літературні групи «Ударна група поетів-футуристіи», «Аспанфут» («Асоціація панфутуристів»), «Нова генерація».
1924 року виходить Семснкбва збірка «Кобзар» (назвою автор натякав на своє негативне ставлення до літературної традиції XIX століття, символом якої була поезія Т. Шевченка). З’являються нові книжки: «Степ» (1927), «Маруся Богуславка» (1927), «Малий Кобзар і нові вірші» (1928).
Із посиленням ідеологічного тиску на українське культурне життя Се-менко поступово відходить нід активної літературної діяльності. 1934 року він стає членом Спілки письменників України, у своїй творчості мусить пристосовуватись до вимог панівної комуністичної ідеології.
У квітні 1937 року Семенка заарештували, висунувши йому фальшиві обвинувачення, 23 жовтня того ж року поета розстріляли.
«Семенко як поет був не в міру плодовитий. З 1918 по 1931 рік він випустив одна за одною коло двадцяти книг... Якби була змога зібрати всю його поетичну творчість, то з неї можна б одсіяти книжку поезій свіжої думки і почуття, прегарних зразків модерної урбаністичної лірики, нових звукових асоціювань, строфічних новобудов, оновленої метафори».

Мітки: конспект по біографії Михайля Семенка