Авангардизм та футуризм у творчості Михайля Семенка

Авангард, авангардизм (від фр. — передовий загін) — узагальнена назва мистецьких течій, які виникли на межі XIX і XX століття. Їх спільною рисою є полемічно-бойовнй характер (звідси назва, запозичена з військової лексики). Авангардисти сповідували відмову від культурної спадщини, заперечення спадкоємності в мистецтві, поєднували зневагу до традиції із творчою енергією, спрямованою на пошук нових засобів мистецького вираження.
Деструкція (від лат. destructio — руйнування) — принцип, який сповідували представники авангарду у ставленні до традиційного мистецтва.
Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — одна з авангардистських течій, представники якої ставили перед собою завдання створити мистецтво майбутнього, щез відповідало б новій епосі з її прискореними ритмами, бурхливим технічним прогресом. Засновником та ідеологом цієї течії був італійський письменник Ф. Марінетті, який 1909 року опублікував «Маніфест футуризму»-. Проголошуючи культ урбанізованої цивілізації — великих міст, високих швидкостей, руху, сили й енергії, футуристи заперечували традиційну культуру з її моральними й художніми цінностями.
У своїх пошуках нових мистецьких форм футуристи вдавалися до експериментів зі словом, нехтували правилами віршування, синтаксисом і пунктуацією. Вони також заперечували психологізм — форма твору була для них основним пріоритетом.
Зародження українського футуризму, засновником і лідером якого виступив М. Семенко, припало на 1914 рік. Тоді до своїх збірок «Дерзання» і «Кверофутуризм» поет додав творчі маніфести, у яких рішуче виступив проти попередньої літературної традиції. В Україні діяли футуристичні групи «Кверо», «Фламінго», «Ударна група поетів-футуристів», «Аспанфут», «Нова генерація». У різний час ідеї футуристів поділяли О. Слісаренко, Я. Савченко, Г. Шкурупій, Г. Щер- бак, О. Близько, М. Важан та ін.
Мітки: Михайль Семенко, футуризм, авангардизм.