Культура Галицько-Волинської держави

1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства

Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.

Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної та східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.

Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.

Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури.

Незважаючи на те, що риси культури галицьких і волинських земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинської держави як цілісний феномен.

2. Освіта

Для потреб держави і поширення та утвердження християнської віри були потрібні грамотні та освічені люди. Освіта на галицьких і волинських землях продовжувала традиції Київської держави. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками у князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували

справу батьків. Поширеним було й навчання на дому, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.

На галицьких і волинських землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої знання. Є відомості про велику книгозбірню князя Володимира Васильковича.

Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї

та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність.

Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигороді, Перемишлі, Галичі,

Бересті (Бресті), берестяні грамоти — у Звенигороді та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.

Про значне поширення освіти, принаймні серед заможних кіл населення Галицько-Волинського князівства, опосередковано свідчать пам’ятки давньоруської писемності ХІІ-ХІІІ ст. У жодному літописі, крім Галицько-Волинського, неможливо знайти таку кількість згадок про писців, князівські канцелярії, архіви, грамоти, заповіти, купчі тощо.

Що є свідченням рівня грамотності населення в Галицько-Волинському князівстві?

3. Література і літописання

До нашого часу не збереглися пам’ятки світської літератури Галицько-Волинської Русі, хоча їхнє існування — безсумнівне. До таких творів деякі дослідники зараховують «Повість про осліплення Василька».

Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом було об’єднано в єдиний твір.

Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором.

У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Рости-славича, якого осліпив волинський князь.

Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис».

Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.

Особливістю літопису є те, що він спершу був літературним твором без поділу

на роки. Хронологію в ньому проставили згодом переписувачі, але з великими помилками. Окрім художньої самобутності, він вирізняється глибоким змістом. Літописці, яких, на думку вчених, було не менше п’яти, вміло передають риси тогочасної епохи, деталі неспокійного часу.

Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літопису Данила Галицького (оповідає про події 1205-1258 рр.) і Волинського літопису (1258-1290 рр.). Літопис створено з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.

Літопис дає широку картину подій і сусідніх земель: інших руських князівств Угорщини, Польщі, Литви, Орди. Відомості літопису — майже єдине джерело, яке дає змогу в основному відтворити події в Мазовецькому князівстві та Литві того періоду.

Волинська частина літопису відзначається особливо високою літературною довершеністю, емоційністю та ліризмом викладу. Тут багато уваги приділено розвитку культури на землях Галичини й Волині.

Ідейно літопис був спрямований проти боярського свавілля і прославляв руську зброю і Руську землю.

Літопис також є цінним джерелом для вивчення давньоукраїнської мови, адже містить багато характерних для неї слів, зворотів, прислів’їв.

Які особливості літописання в Галицько-Волинській державі?

4. Архітектура

Наявність мурованих будівель є вагомим свідченням розвитку того чи того регіону. Галицькі та волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр.

Спочатку мурованими були лише храми і князівські палати.

Перші муровані храми в Галичині та Волині з’являються досить рано — із кінця IX - початку X ст., що було зумовлено впливом чеської архітектури. Але,

на жаль, переважну більшість храмів кінця ІХ-ХІІІ ст. назавжди втрачено.

У ХІІ-ХІІІ ст. сформувалися волинська і галицька архітектурні школи. На волинських будівничих відчутний вплив справила Київська школа, а галицькі архітектори використовували як традиції Русі-України, так і надбання західноєвропейських майстрів.

Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Воло-

димирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шести-стовпна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд.

Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмо-мислом (1157 р.), — зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотири-стовпний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.

У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням

Опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (за «Галицько-Волинським літописом»)

«Збудував він церкву святого Іоанна, гарну й ошатну. Будівля її була влаштована так: чотири склепіння; в кожному куті — арка, що стояла на чотирьох людських головах, вирізьблених якимось майстром. Три вікна були прикрашені римським склом [вітражами. —Авт.\\ при вході до вівтаря стояли два стовпи з цілого каменю, а над ними склепіння і купол, прикрашений золотими зірками на лазурі. Підлога в середині була відлита з міді й чистого олова, і блищала вона, мов дзеркало... Візерунки, різнобарвні й золоті, зроблені умільцем Овдієм... Скульптурні прикраси були пофарбовані всіма кольорами і золотом. Зовнішні фрески були надзвичайно гарні... Ікони дивовижні... Він [Данило. — Авт.\ прикрасив ікони, що привіз із Києва, дорогоцінним камінням і золотим бісером... Дзвони він привіз із Києва, а інші були відлиті тут...»

1. Які архітектурні особливості мала церква? 2. Які елементи церкви свідчать про вплив західноєвропейського мистецтва?

грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.

На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ-ХІІІ ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.

Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (XIII ст.).

У Галичі, Звенигороді, Луцьку та деяких інших містах археологи знайшли руїни князівських палаців.

УХІІІ ст. в Галицько-Волинському князівстві велося активне будівництво міст і фортець. Так, на Волині поряд із Холмом були збудовані укріплені міста Данилів, Кременець, Угровськ, у Галичині — Ярослав, Сяник. Усі вони мали оборонні споруди, які не під силу було здолати навіть монголо-тата-рам із їхньою облоговою технікою.

Від кінця XIII ст. на Волині під впливом західноєвропейської оборонної архітектури починається будівництво нового типу оборонних споруд — муровані «вежі-стовпи». На теперішній час такі споруди збереглися в околицях міста Холм (село Стовп’є) та в місті Біла Вежа (колишній Кам’янець). Ці «стовпи» були вежами-донжонами. У XIV ст. розгорнулося будівництво кам’яних замків, першим серед яких був замок у Луцьку, який почали зводити наприкінці XIII ст.

Які пам’ятки архітектури Галицько-Волинської держави збереглися до наших часів? Які особливості архітектури Галицько-Волинськоїдержави?

5. Образотворче мистецтво

Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Її представлено монументальним живописом (фресками) та іконами.

Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними було розписано головні храми Волині й Галичини. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті XII ст. будуються храми, в яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.

Водночас фрески знаходять поширення в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними було розмальовані палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви.

У XIII - на початку XIV ст. на Волині ведеться інтенсивне храмове будівництво, що супроводжується відновленням традицій створення фресок, але ними вкривають лише вівтарну частину храмів.

Проте до нашого часу майже не збереглося значних фрагментів фресок, за винятком розпису Вірменського собору у Львові, які датуються ХІУ-ХУ ст.

Високий рівень монументального живопису часів Галицько-Волинського князівства засвідчує те, що в ХІУ-ХУ ст. майстри виконували монументальні розписи в Польщі, які збереглися в Сандомирі (30-ті рр. XIII ст.), Кракові — каплиця Св. Хреста на Вавелі (1470 р.), Вислиці — костьол (XIV ст.). Фрески замкової капели в Любліні на замовлення короля Яґайла виконувала група живописців, яку очолював майстер Андрій із Волині.

В оформленні храмів у Галичині та на Волині акцент робився на іконах, які утворювали цілі ансамблі.

Попервах храми прикрашалися двома великими за розмірами іконами, що нагадували фресковий розпис. Згодом їхня кількість збільшується. Утворюється іконостас.

Іконостас — особлива перегородка, що закриває вівтарну частину і складається з кількох рядів ікон.

Ікони, що поширювалися в Галичині та на Волині, мали візантійське чи київське походження. Згодом на Волині та в Галичині постали власні школи іконопису. Його розквіт припадає на другу половину ХІІІ-ХІУ ст. Особливістю

іконопису цього періоду є те, що він розвивався без жорсткого контролю з боку церкви чи влади. Митці, відповідно, намагалися відшукати вираження сюжету, іноді порушуючи канони. Зображення на іконах мають легку об’ємність, чим суттєво різняться від візантійських зразків.

Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець XII - початок XIII ст.). Її було знайдено 1930 р. в церкві Св. Миколая в Тур’ї поблизу Старого Самбо-ра, але до науковців потрапила лише в 1983 р. На ній зображено фігури святих підкреслено видовжених пропорцій із малими головами. Одяг святих зображено в темних тонах. З-поміж них вирізняється великомученик Георгій.

До найкращих зразків галицько-волинського живопису цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця Одигитрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок XIV ст.). Вона вражає глядача особливою суворістю образів Богоматері і малого Ісуса, якої не було в іконах попереднього періоду. Свідченням проникнення елементів народного мистецтва є сорочка Ісуса, прикрашена вишитими квіточками.

Ще одним шедевром іконопису того часу є шанована в Польщі Ченстоховська ікона Богоматері (XIV ст.), що була написана в Галичині.

У Львівському музеї українського мистецтва зберігається одна з перлин галицького іконопису — «Юрій Змієборець» із села Станилів, що поблизу Дрогобича. Її автор був талановитим майстром композиції та колориту, що зміг поєднати відчуття загальної гармонійної врівноваженості з ритмічним рухом, а форму — з кольором.

Відомі й інші пам’ятки галицького живопису XIV ст., яким притаманні висока майстерність живописців, виразна індивідуальність, поєднання візантійських традицій, давньоруської спадщини і струменя місцевого народного мистецтва. Надзвичайно популярними були ікони із зображенням Св. Мико-

лая та святих мучеників Дмитрія, Фрола і Лавра, Бориса та Гліба.

Ще одним видом мистецтва, який набув поширення в Галицько-Волинському князівстві, була скульптура. Цей вид мистецтва розвивався у формі рельєфу, яким прикрашалися храми. Яскравим зразком скульптури тієї доби є шиферний рельєф XIII ст., який зображає Св. Дмитрія. Зараз він зберігається в Кам’янець-Подільському музеї.

Під час розкопок руїн Успенського собору в Галичі було знайдено рельєфне зображення дракона, із пащі якого виростає пишна гілка. Прикрашені численними рельєфами також церкви Св. Пантелеймона в Галичі та Іоанна Златоуста в Холмі. їхнім творцем був «великий хитрець Авдій». Це — перше ім’я майстра скульптури, яке знає історія українського мистецтва.

Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на XIII ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.), у якому містяться чотири мініатюри євангелістів на тлі обладнання книгописної майстерні.

Архієрейський Служебник із Перемишля (початок XIII ст.) прикрашено трьома мініатюрами (збереглися дві) святих Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Богослова. Як і попередні мініатюри, ці образи є видовженими, з малими головами — відповідно до канонів візантійського мистецтва.

Значна частина мініатюр XIII ст. є копіями фресок храмів, із яких походили рукописні книги.

Яскраво вирізняються мініатюри Євангелія XIII ст. (невідоме походження). Вони багато декоровані прокресленими дрібними деталями. Але переважна більшість збережених рукописів мають

значно скромніше оздоблення у вигляді заставок, кінцівок, ініціалів, організації аркушів, орнаментації.

На території Галицько-Волинського князівства археологи виявили багато скарбів з усілякими ювелірними прикрасами. Найчастіше знаходять сережки, колти, привіски, браслети-наручі, підвіски. Ці знахідки свідчать про високий рівень майстерності галицько-волинських ювелірів, які добре знали різні технічні способи: лиття, кування, карбування, позолоту, інкрустацію тощо.

ВИСНОВКИ

Культура Галицько-Волинського князівства мала значні здобутки. Вона залишила по собі зразки, які вражають майстерністю й досконалістю. Будучи складовою культури Русі, вона мала значні відмінності, спричинені місцевими умовами й культурними впливами сусідів.

1. Складіть перелік князів Галицько-Волинського князівства із зазначенням років їхнього правління.

2. Визначте хронологічну послідовність чільних подій історії Галицько-Волинського князівства.

3. Поясніть значення понять і термінів: «боярське свавілля», «монголи», «Золота Орда», «золотоординське ярмо», «орда», «ярлик»,«баскак»,«улус».

4. Складіть історичний портрет князів: Романа Мстиславича, Данила Галицького, Лева Даниловича, Юрія І Львовича (за вибором).

5. Чи можна стверджувати, що правління Данила Галицького було добою розквіту Галицько-Волинського князівства? Свою відповідь обґрунтуйте.

6. Хто з галицько-волинських князів прийняв титул короля? Із якою метою вони це зробили? Чи досягли вони своєї мети?

7. Виконайте завдання за історичною картою:

• Покажіть держав-сусідів Галицько-Волинського князівства.

• Покажіть на карті межі князівства: а) у період його найвищого піднесення; б) після навали Батия.

• Визначте міста, які в різні часи були головними резиденціями (столицями) галицько-волинських князів.

• Зазначте міста, в яких відбулися вирішальні битви в історії Галицько-Волинського князівства.

• Проведіть межу, за якою було поділено землі Галицько-Волинського князівства між Польщею та Литвою.

8. Чому між країнами-сусідами велася така гостра боротьба за галицько-волинську спадщину?

9. Заповніть таблицю «Об’єктивні та суб’єктивні причини загибелі Галицько-Волинського князівства». Зробіть відповідні висновки.

10. Дайте докладний опис однієї з пам’яток культури Галицько-Волинського князівства.

12. Вважається, що Галицько-Волинське князівство стало спадкоємцем Ру-сі-України. Спробуйте аргументувати цю думку.

1. Галицьке та Волинське князівства було об’єднано в єдину державу в....

А 1111р.

Б 1185 р.

В 1199 р.

Г 1240 р.

2. Яке місто було захоплено і розорено монголами у 1240 р.?

А Чернігів Б Переяслав В Київ Г Галич

3. Що стало передумовою тимчасової втрати в 1205 р. державної єдності Галицько-Волинського князівства?

А агресія Угорського та Польського королівств Б монгольська навала на землі Південно-Західної Русі В змова галицьких бояр на чолі з боярином В. Кормильчичем Г загибель князя Романа Мстиславича у битві під Завихвостом

4. Унаслідок Ярославської битви (1245 р.) князь Данило Романович ... .

А позбувся політичної залежності від ханів Золотої Орди Б зламав опір галицького боярства та остаточно утвердився при владі В зупинив просування тевтонських рицарів-хрестоносців на руські землі

Г поширив свою владу на Волинь і відновив єдність держави свого батька

5. У період правління якого князя Галицько-Волинська держава потрапила в залежність від Золотої Орди?

А РоманаМстиславича Б ДанилаРомановича В Ярослава Осмомисла Г Мстислава Володимировича

6. Чим було зумовлено руйнування Данилом Галицьким укріплень частини міст в Галичині та на Волині?

А поразкою у боротьбі з монголами Б боротьбою з боярською опозицією В успіхами у боротьбі з Угорщиною та Польщею Г зміцненням королівської влади

7. У битві на р. Калкау 1223 р. союзниками руських князів були ... .

А монголи Б печеніги В половці Г хозари

8. Який князь «І оддав він Київ у руки [воєводі] Дмитрові [щоб] удержати [город]проти іноплемінних народів, безбожних татар (монголів)...»?

А Роман Мстиславич Б Ярослав Осмомисл В Данило Галицький Г Володимир Мономах

9. У якому році сталася подія, описана в уривку джерела?

«Данило вийшов з військом із Холма та на третій день став у Галичі. ...ввійшов у свій город... та прийняв стіл свого батька, та проголосив перемогу...»

А 1199 р.

Б 1205 р.

В 1238 р.

Г 1245 р.

10. Який київський храм став останнім центром опору киян під час облоги міста монгольськими військами хана Батия в 1240 р.?

А Софійський собор Б Десятинна церква В Успенський собор Г Михайлівський Золотоверхий собор

11. Установіть відповідність між подіями та іменами князів.

1 ініціював Любецький з’їзд князів А Володимир Мономах

2 утворивГалицько-Волинськудержаву Б ЯрославОсмомисл

3 визнав зверхність Золотої Орди В Роман Мстиславич

4 заснувавГалицькуправославнумитро- Г ДанилоРоманович

полію Ґ Юрій І Львович

12. Установіть послідовність подій.

А перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах Б захоплення Києва монголами на чолі з ханом Батиєм В Любецький з’їзд князів Г коронаціяДанилаГалицького

Це матеріал підручника Історія України 7 за7 клас Гісем О. В.