Становлення певного біогеоценозу - це складний і тривалий процес, під час якого живі організми різних видів адаптуються до умов фізичного се­редовища життя, а також один до одного. За цей час ускладнюється його структура, формуються властивості - цілісність, стійкість, здатність до самовідтворення та саморегуляції.

Цілісність біогеоценозів забезпечують взаємодії популяцій організмів всередині угруповання між собою та фізичним середовищем, що забезпе­чують потоки енергії та колообіг речовин. Здатність біогеоценозів до самовідтворення зумовлена властивістю організмів відтворювати свою чисельність та умови власного існування. Стійкість біогеоценозів прояв­ляється у їхній властивості протистояти несприятливим зовнішнім впли­вам без руйнування власної структури.

Популяції різних видів існують у природі не відокремлено, а мають різ­номанітні взаємозв’язки. Завдяки цьому утворюються багатовидові угру­повання — сукупності популяцій організмів різних видів, що займають певну ділянку біосфери.

Біоценоз — угруповання популяцій організмів різних видів, які населя­ють ділянку біосфери з однорідними умовами існування і пов язані між собою різноманітними взаємозв’язками. Основою біоценозів є фотосинте- зуючі організми (переважно зелені рослини). Межі біоценозів визначають рослинні угруповання (фітоценози). Водні біоценози розташовані в одно­рідних частинах водойм (мал. 29.1).

Взаємодія популяцій певного виду з комплексом усіх екологічних чин­ників, притаманних для середовища життя, становить його екологічну ха­рактеристику. Популяції певного виду постійно взаємодіють не лише з абіотичними факторами, а й з популяціями інших видів, що визначає по­ложення виду в біогеоценозі - екологічну нішу.

Екологічна ніша — це просторове і трофічне положення популяції певного виду в біогеоценозі, комплекс його взаємозв’язків з популяці­ями інших видів і вимог до умов довкілля.

У разі руйнування екологічної ніші популяція виду з певної екосистеми зникає. Згодом вона може відновитись за рахунок міграцій особин виду з інших екосистем.

Одне з найзагальніших явищ, що відбуваються в природі - це сезонна і добова періодичність. Сезонна періодичність чіткіше виражена в помір. них і північних широтах, де зумовлює певну ритмічність життя організ­мів, тоді як у мешканців тропіків сезонні зміни здебільшого виявляються не так чітко. Чергування пір року пов’язане з рухом планет (насамперед з обертанням Землі навколо Сонця), який зумовлює зміни світлового режи­му, температури, вологості повітря. Добові ритми організмів спричинені обертанням Землі навколо власної осі. Між рухом небесних тіл і організ­мами, які населяють нашу планету, існує тісний зв’язок, унаслідок якого спостерігають періодичні (сезонні, добові, припливно-відпливні) зміни ін­тенсивності екологічних факторів. Живим істотам притаманні різнома­нітні механізми, які дають змогу визначати положення Сонця, певні фази Місяця тощо.

Ґрунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі, утворений діяльністю живих організмів. Він складається із заповнених водою або повітрям невеликих шпарин між частинками глини, піщинками та орга­нічними речовинами (мал. 26.1).

Зовнішній шар ґрунту - гумусовий. Він темнозабарвлений завдяки ви­сокому вмісту особливих органічних речовин — гумусових кислот. Гумус склеює дрібні ґрунтові частки в більші за розміром, збільшуючи шпа­ристість ґрунту. Це полегшує надходження повітря до підземних частин рослин. Гумус становить основу ґрунтового живлення рослин завдяки по­стійному біогенному розкладу до мінеральних речовин.

Середовище життя - це сукуп­ність умов, у яких мешкають певні особини, популяції, угруповання організмів. Живі організми нашої планети опанували чотири основні середовища життя:   наземно-по­вітряне, водне, ґрунти, організми інших істот. Серед них найрізнома­нітніше за умовами наземно-повіт- ряне (мал. 25.1). Провідна роль се­ред абіотичних чинників у ньому належить освітленості, температу­рі, вологості, газовому складу ат­мосфери.

Умовно розрізняють екологію особин, популяційну екологію та біотехнологію (мал. 24.1). Перша з них вивчає дію різноманітних екологічних факторів на окремих особин, а також на їхні угруповання. Популяцій, екологія досліджує популяції організмів як особливий рівень організації живої матерії. Біогеоценологія - наука про багатовидові угруповання яси вих організмів - окремі екосистеми та біосферу в цілому.

Післязародковий (постембріональний) розвиток тварин і людини - це період життя, який починається після народження або виходу з оболонок, Що вкривають зародок, і триває до смерті. За цей час організм росте, на­буває здатності до розмноження (зріє), старіє та вмирає. У деяких тварин (мал. 23.1) та більшості багатоклітинних однорічних рослин заги­бель настає майже одразу після роз­множення. У них є два періоди постембріо­нального розвитку: передрепродуктивний (організми ще статево недозрілі) та репро дуктивний (коли набувають здатності до статевого розмноження).