Таємниці перекладацької майстерності » Народна Освіта


Народна Освіта » Світова література » Таємниці перекладацької майстерності






Таємниці перекладацької майстерності

Літературний багаж. Які твори американських, французьких, німецьких, російських письменників ви знаєте? Якою мовою ви їх читали? Завдяки чому можливо зрозуміти художні твори, написані мовами, яких ми не вивчали?

Будь-яка освічена людина прагне долучитися до культурної спадщини різних народів світу. Проте не всі володіють мовами, якими написано видатні твори світової літератури. Доступними широкому загалу ці скарби красного письменства роблять перекладачі.

Та чи спадало вам колись на думку, що книжки зарубіжних авторів ви здебільшого читаєте інакше, ніж твори української літератури? Скажімо, вірші Т. Шевченка — в оригіналі (тобто тією мовою, якою їх написав автор), а хайку Мацуо Басьо (якщо не опанували японської) — у перекладі. Тим-то література відрізняється від інших видів мистецтва: на відміну від живопису, архітектури чи музики вона розкривається лише через слово і, коли нам бракує мовних знань, потребує допомоги перекладача.

Літературна довідка

Оригінал — авторський твір.

Переклад — відтворення тексту іншою мовою.

Можливо, хтось скаже: «Хоч в оригіналі, хоч у перекладі — зміст тексту залишається незмінним. Тож чи не однаково, у якому вигляді читати твір?». Насправді не однаково.

Перекладання будь-якого тексту — доволі копітка праця. Однак найбільших зусиль і творчого пошуку вимагає текст художній — образний, багатий на тропи, з глибоким емоційним і змістовим навантаженням кожного слова. Особливо це стосується віршів, у яких перекладач має зберегти римування, ритм, мелодику, виразність поетичного мовлення. Про складність художнього перекладу побіжно свідчить існування таких творів, які ніколи не було перекладено.

Мета перекладу полягає аж ніяк не в механічному копіюванні оригіналу. Справжній майстер цієї справи відтворює рідною мовою і самобутній художній світ, народжений уявою іноземного письменника, і авторські художні засоби. Окрім того, перекладений твір має якомога повніше передати красу звучання оригінального тексту.

Для такої роботи замало ґрунтовно знати мови. Перекладач повинен добре орієнтуватися у вітчизняній і зарубіжних літературно-культурних традиціях, уміти відчувати багатозначність слів і зв’язок між ними, зрештою — мати письменницький хист. Саме тому майстерний переклад завжди є результатом напруженої творчої праці. Не випадково чимало талановитих письменників натхненно перекладали твори іноземних братів по перу.

Літературна кухня

Деякі переклади максимально наближені до оригінальних текстів, деякі навпаки — від них помітно відрізняються. Залежно від ступеня й характеру таких відмінностей вирізняють кілька видів перекладу, зокрема прямий і непрямий, повний і неповний, точний і неточний.

Прямий переклад здійснюється з оригінального першотвору. Коли ж перекладачеві бракує відповідних мовних знань, він спирається не на оригінал, а на текст, підготовлений на його основі. Це може бути буквальний (дослівний) підрядковий переклад (так званий підрядник) або переклад тією мовою, якою перекладач добре володіє. Наприклад, працюючи з творами народів Сходу, І. Франко, який блискуче знав німецьку, послуговувався їх німецькими перекладами. Переклади, створені на основі допоміжних текстів, називають непрямими.

Повний переклад відтворює зміст оригіналу в повному обсязі. До неповних належать переклади скорочених творів або їхніх уривків. Окремий різновид неповного перекладу — переклад, спеціально скорочений і спрощений для юних читачів (наприклад, відповідний варіант роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі» М. де Сервантеса).

Звісно, буквально відтворити художній твір іншою мовою практично неможливо. Однак є переклади, що майже повністю відповідають оригіналу. Вони зберігають зміст, обсяг, форму та структуру авторського твору, притаманну йому художню образність і навіть гру слів та звукопис. Такі переклади називають точними. Якщо ж зміст і стиль оригіналу передано частково, переклад вважається неточним. Він припускає скорочення або доповнення авторського тексту, заміни оригінальних образів, використання інших художніх засобів тощо.

Переклад, що передбачає зміни і в цілому спрямований на розкриття змісту твору без збереження його художньо-стилістичних особливостей, називається вільним. Вільний переклад широко побутував у минулих століттях. Здебільшого він мав на меті полегшити сприйняття іноземного тексту шляхом наближення його до культури й доби читача. \с

Відхилення перекладу від оригіналу — це вияв творчості перекладача. Подекуди вона набуває такої ваги, що переклад стає самостійним твором, який може гідно суперничати з оригіналом. Так виникають літе-

ратурні «наслідування» й «переробки», твори, написані за «мотивами» інших текстів тощо. До цього кола належить, зокрема, популярний серед поетів переспів. Найчастіше митці звертаються до переспіву тоді, коли, захопившись оригіналом у цілому, мають свої міркування щодо певних змістових нюансів або пропонують власні художні рішення.

Літературознавча довідну.

Переспів — вірш, написаний за мотивами іншого поетичного твору. Переспів загалом наслідує поетичні елементи оригіналу, але водночас містить чимало відмінностей від нього. Наприклад, автор переспіву може запозичити з оригіналу тему й основну думку, але вибудувати свою систему образів; зберегти в переспіві загальний сюжет і образи, але використати інший ритм та принципи римування тощо. У будь-якому разі переспів відрізняється від звичайного перекладу тим, що є самобутньою «літературною варіацією» на тему оригіналу. Прикладом переспіву є поезія «Твардовський»

П. Гулака-Артемовського, написана на основі твору «Пані Твардов-ська» польського поета А. Міцкевича.

Літературна кухня

Переспів містить чимало розбіжностей з оригіналом. Утім, навіть точний переклад — на відміну від буквального підрядника — теж має певні відхилення від авторського твору, хоч і не такі значні. Ці розбіжності можна помітити, порівнявши точний переклад з текстом оригіналу. Для прикладу звернімося до уривків із двох варіантів українського перекладу вірша М. Лєрмонтова «Парус».

Белеет парус одинокий

В тумане моря голубом!..

Что ищет он в краю далёком?

Что кинул он в краю родном?.. (...)

М. Лермонтов

 

Біліє парус в самотині На морі синьому у млі...

Чого шука він на чужині?

Що в рідній кинув він землі? (...)

Переклад М. Чернявського

 

Біліє парус одинокий

В морськім тумані голубім...

По що пливе він в світ широкий?

Що кинув він в краю своїм? (...)

Переклад М. Терещенка

 

Навіть зваживши на близькість наведених перекладів до оригіналу, можна помітити деякі відмінності від нього. Так, у обох перекладацьких версіях втрачено повтор питального слова «що» на початку третього й четвертого рядків лермонтовської поезії. Тимчасом цей повтор посилює емоційне навантаження запитань, які ставить поет, увиразнюючи безмежну самотність і неприкаяність образу вітрила. Так само відсутній в обох перекладах і повтор слова «край», який в оригіналі встановлює внутрішній зв’язок між чужиною та вітчизною: саме через цей зв’язок розкривається і їхня спорідненість, і їхня протилежність...

Звернімо увагу й на вжиті в перекладах варіанти вислову «край далекий». М. Чернявський використовує слово «чужина», що безперечно є синонімом «края далекого», однак не відтворює зорової просторової перспективи оригінального образу, а отже, не створює в уяві читача того далекого обрію, до якого пливе лермонтовський парус. Вислів «світ широкий» з перекладу М. Терещенка є влучною українізованою версією образу «края далекого», але притлумлює лермонтовську антитезу двох країв — двох берегів...

Зазвичай перед перекладачами художніх творів постають класичні запитання, які вимагають від кожного з них власного творчого рішення. Що важливіше: достеменно передати слова (образи) оригіналу чи закладені в ньому думки; відтворити дух доби, за якої творив автор, чи наблизити текст до реалій сучасних читачів? Який стиль обрати для перекладу — притаманний автору оригіналу чи властивий самому перекладачеві? Конкретні відповіді на ці та інші запитання власне й визначатимуть характер перекладу та ступінь його близькості до оригіналу...

Отже, жодний художній переклад не можна сприймати як текст, тотожний оригінальному. Хоч як би майстерно відтворював перекладач «дух і букву» оригіналу, він завжди створює власну версію авторського твору і завжди доповнює авторську палітру власними художніми засобами. 1$

Справжній переклад — це мистецтво, а справжній перекладач — майстер слова, який вкладає у свою працю натхнення, хист, творчу енергію. У всьому світі перекладачам художніх творів належить почесна роль культурних посередників. Саме вони будують мости між вітчизняною та іншими літературами світу.

Літературний практикум

Робота в парах. Невеличкий вірш Й.В. Гете «Нічна пісня мандрівника» визнано шедевром світової поезії, тож не дивно, що його перекладено багатьма мовами, зокрема й українською. Порівняйте наведені на с. 10 українські та російський переклади цього твору і визначте основні відмінності між ними. Опрацюйте подані запитання.

А Чим відрізняються відтворені в перекладах М. Бажана та Ю. Шкробинця картини супокою (тиші)? Яка із цих картин видається вам «тихішою»? Чому?

Б Чим відрізняється зміст двох останніх рядків вірша в українських перекладах? Обґрунтуйте свою думку.

В Чим відрізняється від українських перекладів російська перекладацька версія вірша Гете?

Г, Який з наведених перекладів вам більше сподобався? Чому?

 

Нічна пісня мандрівника

На всі вершини

Ліг супокій...

Вітрець не лине

В імлі нічній.

Замовк пташиний грай.

Не чути шуму бору.

Ти теж спочинеш скоро, —

Лиш зачекай.

Переклад М. Бажана

 

Нічна пісня мандрівника

Тиша над верхами

Тягне нить,

Дихає вітками,

Ще й бринить.

Змовкли вже й гурти

Лісових пташинок... 

Зачекай: спочинок 

Знайдеш тут і ти.

Переклад Ю. Шкробинця

 

Из Гёте

Горные вершины Спят во мгле ночной; Тихие долины Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы... Подожди немного, Отдохнёшь и ты.

Переклад М. Лермонтова

 

Перевірте себе

1. Дайте визначення понять «оригінал» і «переклад». Доповніть відповідь прикладами.

2. Знайдіть у підручнику прізвища перекладачів художніх творів. Які із цих прізвищ ви знали раніше?

3. Поясніть, чому художній переклад не може бути буквальною копією оригіналу.

4. Який переклад називають неповним?

5. У яких випадках з’являються непрямі переклади?

6 Розкрийте зміст понять «вільний переклад» і «переспів».

7. Подискутуймо! Що вас більше зацікавило б — точний переклад певного вірша чи його переспів? Поясніть свою відповідь.

8. Творча лабораторія. Спробуйте перекласти строфу з вірша М. Лєрмонтова «Парус», наведену у «Вступі», або виконати переспів цього фрагмента.

9. Тема проекту, «Гордість української перекладацької традиції» (Розповідь про одного або кількох відомих вітчизняних перекладачів з прикладами їхньої перекладацької роботи).

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна Література 7 клас Волощук

 

Автор: admin от 16-02-2017, 16:54, посмотрело: 3174