Мово моя материнська,
Квітни в душі й на вустах.

Ти — мій рушник український,
Ти — моя доля, мій шлях.

І. Чернецький

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,
що кожне слово в ній перлина,
не вмре повік.

М. Чернявський

Прийняла я дарунок від нені — то мова,

Тому скарбу ніколи не скласти ціни,
Моє серце вона осява барвінково,

Будьте вдячні матусі, і дочки й сини!

Л. Забашта

Дехто може подумати, що тут друкарська помилка. Як це — «побачив»? «Почув» — ось так буде правильно. Ні — саме «побачив»! Побачити не тільки зовнішність — одяг, риси обличчя, а й внутрішній світ людини, тобто отримати уявлення про неї, можливо лише тоді, коли вона заговорить. А під час розмови розкриється і вихованість, і загальний рівень культури.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих — рідна мова,
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.

М. Рильський

Мова, наша мова —

Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь...

Ю. Рибчинський

О, мово рідна! Чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, мов криниця.
Святиня наша, гордість і краса,

Ти — розуму народного скарбниця.

Г. Столярчук

Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне верба височенька.
Наша О ленка відкрила «Кобзар».
Вголос читає Тараса Шевченка.

В. Скомаровський

Люблю я українську мову,

Що розквітає на вустах,

Бо наймиліше — рідне слово:
Воно із серця пророста!

А. Загрудний

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Ю. Рибчинський