Інструментом із тупим лезом важко обробляти деревину. Волокна не перерізаються, а зминаються. Оброблена тупим лезом поверхня стає шорсткою з розривами волокон.

Щоб уникнути цього, ріжучі кромки інструментів треба зачищати, леза інструменти - гострити.

Циліндричні отвори для круглих шипів, нагелів, болтів виконують свердлами, які складаються із хвостовика, стержня, ріжучої частини і елементів для відведення стружки (рис. 113).

Стамеска (рис. 110) складається із хвостовика (2), буртика (4), шийки (5), різця (6), ручки (1), леза (7). Для того, щоб ручка не розкололась під час роботи, на неї одягають сталеве кільце (3). Стамески використовують для виконання різних дрібних робіт: для зачистки і виборки гнізд, пазів, шипів, зняття фасок застосовують плоскі стамески (рис. 111 а), для зачистки закруглених шипів і обробки увігнутих і опуклих поверхонь -напівкруглі стамески (рис. 1116). Як і долота, полотна стамесок виготовляють з інструментальної сталі, а ручки - з деревини тих же порід, що і в долотах. Дерев’яна ручка повинна мати ковпачок.

Упроцесі виготовлення різних конструкцій із деревини у дошках необхідно вирізати пази, квадратні та прямокутні отвори. Для їх утворення застосовують долота. Існують теслярські долота (рис. 108 а) і столярні (рис. 108 б).

З метою покращення фізичних, механічних, технологічних та експлуатаційних якостей металів і сплавів їх піддають термічній та хіміко-термічній обробці.

Термічною обробкою називають процес нагрівання виробу у твердому стані до певної температури, при якій відбуваються структурні перетворення в металі, витримують певний час при цій температурі, а потім швидко або повільно охолоджують.

Просвердлений отвір, в якому будуть нарізати різьбу, необхідно обробити зенкером. Це полегшить початок різання. Після підготовки отвору під різьбу, деталь надійно закріплюють у лещатах. Змащений машинним мастилом мітчик із воротком на хвостику вставляють в отвір (рис. 98 а), перевіряючи кутником (рис. 98 б).

На виробництві різьбу на деталях нарізають на свердлильних, різьбонарізних і токарних верстатах, а також накатують, тобто здійснюють методом пластичної деформації. Інструментом для накатування різьби слугують накатні плашки, накатні рамки і накатні головки. Внутрішню різьбу нарізають мітчиками, зовнішню - плашками, прогонками та іншими інструментами.

Побудова гвинтової поверхні на кресленні - досить тривалий і складний процес. Тому на кресленнях виробів різьба зображується умовно. Гвинтову лінію замінюють двома лініями - суцільною основною і суцільною тонкою.

У машинобудуванні застосовують три типи різьб: метричну, дюймову і трубну.

Метрична різьба має трикутний профіль з плоско зрізаними вершинами (рис. 82 а), кут профілю дорівнює 60 градусів, діаметр і крок обчислюється в міліметрах.

Застосовують метричні різьби в основному для кріплення: з великим кроком - при значних навантаженнях (болти, гайки, гвинти), з малим кроком - при малих навантаженнях і тонких регулюваннях.

За профілем різьби поділяють на: трикутну, прямокутну, трапецеїдальну, упорну, круглу (рис. 81). Найбільшого застосування набула циліндрична трикутна різьба (рис. 81 а), її називають метричною або кріпильною. Таку різьбу нарізають на кріпильних деталях, наприклад, на гвинтах, шпильках, болтах і гайках.