Мистецтво створення ляльки

Вистава театру ляльок — це важка й копітка робота багатьох людей. Письменники пишуть п’єси, сценаристи розробляють сценарії за літературними творами, художники малюють декорації, композитори створюють музику, актори «вживаються» в ролі. Але чи не найскладніша робота в майстрів, які виготовляють ляльки. Без їхньої творчості вистава не відбудеться. Тож завітаємо до творчої майстерні лялькарів і спробуємо проникнути в секрети їхньої майстерності.

Існують кілька різновидів лялькових театрів і ляльок, які відрізняються розмірами, зовнішнім виглядом, способами керування.

Театр горішніх ляльок.

Актори-ляльководи керують такими ляльками, перебуваючи за ширмою. До них належать пальчикові, рукавичні та тростинні ляльки.

Рукавичні ляльки актор одягає на руку, як рукавичку, а пальчикові — відповідно на пальці. Звідси й походять їх назви. Рукавичні ляльки італійці називали «бураттіні». Вважається, що цей термін

бере початок від імені колись популярного актора Вураттіно, що виступав у виставах італійської комедії дель арте.

Тростинні ляльки отримали свою назву від тростинок, які прикріплені до голови й рук ляльки для того, щоб керувати їхніми рухами. Такі ляльки показуються з-за ширми й управляються безпосередньо рукою ляльковода, на яку надягають чохол. Тростини можуть бути відкриті для глядача або замасковані в складках одягу ляльки (в її широких рукавах або накинутому на плечі плащі).

Театр низових ляльок.

Найпростіший і водночас оригінальний винахід італійців — планшетні ляльки. Вони розміщуються на дерев’яній підставці — планшеті.

Набагато скаднішою є маріонетка. Нею керують зверху за допомогою ниток або металевих дротів, які прикріплені до спеціального дерев’яного пристрою (коромисла) та до голови, рук, ніг ляльки.

Актор його повертає однією рукою, а другою перебирає нитки, щоб ляльки рухалися.

Які ляльки виступають акторами на дерев’яній сцені?

У театрі серединних ляльок актор перебуває усередині великої об’ємної ляльки, тому його не видно глядачам. Раніше такі гігантські ляльки-велетні виступали разом із цирковими акторами на ярмарках, пересувалися на ходулях вулицями. Сьогодні «живих ляльок» можна зустріти на багатолюдних вулицях і площах міст: вони «працюють» у рекламі.

Роздивіться картини, які зображають юнихляльководів, і визначте вид ляльок-акторів. Опишіть їхні костюми.

Віртуальна екскурсія

У Харківському ляльковому театрі існує музей ляльок, який привертав ува гу відвідувачів не менше, ніж цікавий репертуар. У вітринах «відпочивають) ляльки-актори, які впродовж багатьох років виступали у виставах театру.

Поміркуйте і розкажіть про складності професій актора лялькового театру і майстра-лялькаря, спираючись на ілюстрації та наступні запитання: Які види ляльок виготовив майстер? Чому костюми ляльок створено у контрастній кольоровій гамі?

Одяг якої ляльки виготовлено у холодній кольоровій гамі, а якої — навпаки, у теплій?

Як це пов’язано з характером ляльки?

Якою музикою доречно озвучити виступ кожної ляльки?

Свою думку аргументуйте.

Володимир Гвоздьов. Майстер-лялькар

Варіант 1. Виготовте рукавичних ляльок Арапа, Петрушку і Балерину до балету І Стравінського за образами, створеними О. Бенуа.

Мистецькі поради

•    Рукавична лялька складається з твердої голови, на яку надівається ковпак, і прикріпленого до неї костюму-рукавички.

•    Голову ляльки (6—10 см) можна зробити по-різному: а) з вати, обгорнутої трикотажною тканиною; б) із глини, пап’е-маше тощо.

•    Ріт зазвичай малюють, для очей використовують намистинки чи ґудзики, ніс і вуха — приклеюють, волосся роблять із мотузок, ниток або хутра.

•    Пальці актора входять у рукава ляльки. Рука актора-лялькаря може розташуватись усередині ляльки по-різному, від цього залежить спосіб керування лялькою (різними пальцами, однією чи двома руками).

Варіант 2. Виготовте театральні ляльки із різних матеріалів (тканина, картон, хутро, нитки, стрічки, ґудзики тощо). Передайте характери персонажів. «Оживіть» ляльок рухами й діалогами (пам’ятайте правило ляльковода: коли лялька розмовляє, вона рухається). Проведіть конкурс на кращу ляльку.

Дізнайтеся, як виглядають і виготовляються різні театральні ляльки. Використайте сайти Інтернету, зокрема Міжнародного товариства акторів лялькових театрів.

^ГМИСТЕЦЬКА СКАРБНИЧКА

Маріонетка (від італ. імені Маріоп) — театральна лялька, що приводиться в рух нитками, металевими дротами.

Реквізит (від лат. — необхідне) — назва будь-якого предмета, необхідного для вистави в театрі, цирку, при кінозйомці.

1.    Які бувають види лялькового театру?

2.    Чим відрізняються рукавичні та тростинні ляльки від маріонеток?

3.    Поясніть особливості виготовлення рукавичних ляльок.

4.    Проведіть дискусію на тему «Чому стародавнє мистецтво театру ляльок не втрачає популярності в епоху комп’ютерів?».

5.    Віднайдіть твори різних видів мистецтва (літератури, музики, живопису, графіки, кіно тощо), присвячені ляльковому театру, або в яких зображено його персонажів.

6.    Організуйте виставку, присвячену Міжнародному дню ляльковода.

У МУЗИЧНОМУ ТЕАТРІ НА ОПЕРНІЙ СЦЕНІ

Що таке опера? Це чи не найскладніший музичний жанр. У ньому злиті в єдиному дійстві драматичне мистецтво, вокальна та інструментальна музика, танці й пантоміма, живописні декорації та костюми.

Композитор пише оперу на певний сюжет, нерідко взятий із літератури. Словесний текст опери називається лібрето. Проте головним «героєм» оперного синтезує МУЗИКА.

Починається опера з увертюри — симфонічного вступу, який уводить слухача в загальну емоційну атмосферу вистави, знайомить із головними музичними темами.

Оперні співаки виконують арії, у яких розкриваються характери героїв, їхні почуття, мрії, бажання. Під час виконання арії музика «малює» портрет героя.

В оперній виставі дійові особи співають не тільки соло, а й об’єднуються в ансамблі. Важливою «дійовою особою» оперної вистави є хор, який має велике значення в розвитку дії, він часто звучить у фіналі, де зображуються народні сцени.

Увертюра, арії та речитативи, ансамблі й хори, а інколи й балетні епізоди — найважливіші складники оперної вистави. Підготовку оперної вистави здійснюють режисер, диригент, хормейстер і балетмейстер.

«Запорожець за Дунаєм» — це яскравий зразок опери. Дія відбувається в часи переселень козаків із Запорозької Січі. У творі втілено тему любові до батьківщини й туги за рідним краєм на чужині. Сюжет побудовано навколо двох ліній — ліричної і комічної.

Перша розкривається в характеристиках закоханих Оксани й Андрія, які мріють таємно втекти з турецького полону. У створенні цих образів переважають пісенні інтонації, споріднені з українським фольклором. Комічні образи козака Карася та його дружини Одар-ки (друга, лінія сюжету) мають дещо інше забарвлення. Вони пройняті народним гумором, інтонаціями й ритмами, характерними для жартівливих і танцювальних народних пісень. Східний колорит відчувається у сценах свята, що відбувається в палаці султана.

Семен Гулак-Артемовський. «Запорожець за Дунаєм». Увертюра. Дует Одарки і Карася, романс Оксани «Місяцю ясний», фінальний хор «Там за тихим за Дунаєм».

Чим відрізняються ліричні оперні образи від комічних?

Портрет МИТЦЯ І

Семен Степанович Гулак-Артемовський

1813—1873) — український композитор, співак (бас-баритон).

Долю Семена Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли юнак навчався в київській бурсі, на його талант звернув увагу Михайло Глинка. Він узяв співака із собою до Петербурга. Тут Глинка спочатку сам дає йому уроки співу, а 1839 року організовує на його користь кілька концертів, а на зібрані кошти відправляє вчитися за кордон. Після двох років навчання в Італії Гулак-Артемовський дебютував у флорентійській опері.

Після повернення до Петербурга, протягом 22 років був солістом російської імператорської опери, а в 1864—1865 — Большого театру в Москві. Широку популярність Гулаку-Артемовському, як композиторові, принесла опера «Запорожець за Дунаєм», яка стала українською музичною класикою. Царська цензура забороняла її постановку на сцені протягом 20 років. До речі, пісня «Стоїть явір над водою» С. Гулака-Артемовського присвячена Тарасові Шевченку, з яким автор товаришував.

Прем’єра опери «Запорожець за Дунаєм» відбулась у Марийському театрі в Петербурзі 1863 року. Роль Карася виконував автор. Згодом музика С. Гулака-Артемовського зазвучала на оперних сценах Києва, Харкова, Одеси та багатьох інших міст. Завдяки романтичному сюжету, гумору, і головне — чарівній музиці з її наспівними мелодіями і легкою оркестровкою опера С. Гулака-Артемовського залишається однією з найпопулярніших українських опер, що ставиться в театрах України та за кордоном.

’мистецька скарбничка

Арія — сольний номер героя в опері.

Лібрето — книжечка зі змістом опери, балету.

Опера (з італ. — дія, праця, твір)— музично-драматичний жанр, що ґрунтується на синтезі музики, слова і дії.

Увертюра — інструментальний вступ до вистави.

Віртуальна екскурсія

Одеський оперний театр було засновано через 16 років після заснування самого міста (1810). Будівництво сучасного приміщення театру завершили у 1887 році. Унікальна акустика споруди дає змогу почути навіть шепіт зі сцени у найвіддаленішому куточку залу.

Спробуємо й ми потрапити до цього знаменитого театру помилуватися красою його нещодавно в ід реставрованих інтер’єрів, пройтися прикрашеними скульптурами сходами, зазирнути в затишні ложі, розглянути в центрі глядацького залу люстру, яка звисає зі стелі з розписними плафонами із зображенням сцен із творів Шекспіра.

Тож запрошуємо до Одеського національного театру опери та балету: http://opera. Odessa, ua

1.    Які види мистецтва складають оперний синтез?

2.    Які вокальні та інструментальні номери входять до складу оперної вистави?

3.    Поясніть роль оркестру і хору в оперній виставі.

4.    Яку оперу вам вдалося побачити й почути в театрі або по телевізору? Що найбільше запам’яталося? Чим музична вистава відрізняється від вистави у драматичному театрі?

5.    Перегляньте сцени з опери «Запорожець за Дунаєм». Що вам сподобалось найбільше? Розкажіть.

6.    Дослідіть самостійно тему «Опери-казки українських композиторів-класиків».

Це стаття із підручника Л. Масол Мистецтво 5 клас