Усі, хто цікавляться українськими народними звичаями, нашим невичерпним і самобутнім ужитковим мистецтвом, зачаровані традиційними ляльками-мотанками. Можливо, тому, що це не тільки дитячі іграшки, а й передусім, обереги родини й роду, могутні магічні талісмани і символи зв’язку між поколіннями, дух наших предків...

Хто з нас не витинав у дитинстві «сніжинки» з білого паперу і не розвішував їх по квартирі, готуючись до зустрічі Нового року? Скласти аркуш паперу певну кількість разів і вирізати хитромудрі й не дуже «віконця» міг кожен, особливо не замислюючись. І тільки згодом ми зрозуміли, що це був один із перших наших кроків до творчості.

Художнє обдарування українського народу, вершини його мистецького хисту повного мірою виявляються в народній вишивці. Розмаїття сюжетів, художньо-виражальних засобів у народних вишиваних творах вражає.

Співуча та чутлива душа українського народу найяскравіше виявляється у мистецтві народного розпису. Розписування стін хат, предметів побуту було дуже поширеним в українських землях ще у сиву давнину, а деінде збереглося й донині.

Мистецтво виникло ще в доісторичні часи, коли людині щоденно доводилось боротися за своє існування. Саме мистецтво допомогло нашим далеким пращурам осмислити дійсність, зрозуміти своє місце у такому суворому і складному світі.

Друзі! Останім часом я зацікавився історією свого рідного краю. Тому сьогодні хочу вам представити репродукції картин із творчого доробку знаного українського художника Сергія Кроповинського. На його полотнах чудові архітектурні споруди, що відображають історію чи не всієї України.

Кожне місто має своє неповторне обличчя. І саме архітектурні споруди, що обрамляють широкі проспекти та бульвари чи вишиковуються обабіч вузеньких вуличок, творять незабутній образ міста.

У всі часи людину цікавила не тільки її зовнішність, вбрання, а й те, як виглядає будинок, в якому вона живе, храм, де вона молиться, споруди, які вона пов’язує зі своєю діяльністю, навчанням і дозвіллям.

Де б ми не були, що би не робили — навчалися у школі, відпочивали на природі чи їхали в поїзді — будь-який простір на якийсь час стає нашою домівкою.

За одягом, як відомо, зустрічають. Недарма кажуть: «Покажи, де ти живеш, і я скажу, хто ти». Отже, за зовнішнім виглядом нашої оселі оцінюють і нас — тих, хто в ній мешкає. Тобто, вже сам вигляд будинку дає інформацію про призначення помешкання, відповідає на запитання «Для кого?» і «Для чого?».