XX століття відзначилося виникненням в українській музиці багатьох новітніх напрямів. Це зумовило появу й нових жанрів української опери: моноопери («Листи кохання» Віталія Губаренка), фолк-опери («Ятранні ігри» Ігоря Шамо, «Коли цвіте папороть» Євгена Станковича)...

Традиція багатоголосого співу а капела розвивалася в Україні протягом століть. Кінець XVII — початок XVIII століть вважають періодом розквіту вітчизняного хорового мистецтва. Саме тоді виникає жанр хорового концерту, який знайшов досконале втілення в багатоголосій церковній музиці.

Спадщина видатного мислителя і просвітителя Григорія Сковороди мала величезний вплив на розвиток вітчизняної культури і освіти. Поет, педагог, філософ, композитор, чиї пісні кобзарі та лірники виконували як народні, у своїх творах закликав людей до самопізнання, пошуку добра і правди, морального вдосконалення.

Українська пісенна культура — явище унікальне та яскраве. Українську пісню легко виділити в загальному музичному звучанні. Її мелодійність і краса, щирість і задушевність зворушують до глибини душі.

Неповторна велич і краса Карпат натхненно оспівана українськими митцями. Споконвіку тут дбайливо зберігаються і передаються від покоління до покоління самобутні народні традиції.

У творчості Петра Чайковського українська тематика посідає вагоме місце, і це не випадково. Відомо, що прадідом композитора був козак Федір Чайка, а його син — дід Петра Ілліча — змінив прізвище на Чайковський.

Виникнення і розвиток жанру козацької пісні пов’язані з історією українського козацтва. У них оспівуються мужність воїнів, їхня відданість Батьківщині, любов до рідного краю. Основний герой цих пісень — оборонець вітчизни, готовий віддати за неї життя.

Симфонічна музика — одна з найважливіших царин музичної творчості. За висловом Дмитра Шостаковича, вона «є володаркою музичного царства».

В українській симфонічній музиці простежується тісний зв’язок народної і професійної творчості.

Опера завжди відігравала важливу роль в українському музичному мистецтві. Джерелом для її створення ставали переважно національний фольклор, історичні події та твори видатних українських письменників.

Основою української музичної культури стали народна творчість, український музичний фольклор. Українському мелосу притаманна широта і наспівність, яскрава виразність та емоційність мелодій, задушевність і простота у поєднанні з характерними ладо-інтонаційними рисами (зміною мажору і мінору), прийомами голосоведіння і поліфонії (багатоголосся).