У повісті «Діти підземелля» небагато героїв. Хлопчикоповідач теж є героєм їм тісті. У його родині трапилося велике лихо: померла мама. Батько весь охоплений власним горем. Та, мабуть, він ніколи і не був дуже близьким до своїх дітей. Усе справи, справи. А тепер ще й лихо.

Поспішайте робити добро (твір-роздум)

Добро та зло... Ці два поняття йдуть пліч-о-пліч із нашим життям. А чому пік?

Багряний лист зірвався з гілки, не витримавши нового пориву всесильного вітру. В Україні осінь. Мільйони віконець запльовані дощем... Тисячі очей похмуро дивляться крізь краплини на небо, сіре, але все одно єдине для всіх. Осінь...

Геніальний російський поет О. С. Пушкін ще юнаком познайомився з літописною легендою про смерть київського князя Олега. Ця драматична історія полонила серце майбутнього поета. Пізніше, 1822 р., Пушкін написав поему «Пісня про віщого Олега».

Разом із героєм роману Д. Свіфта «Мандри Гуллівера» я побувала у фантастичній Ліліпутії. Це дуже незвичайна, дивовижна і красива країна. Важко уявити собі приємніший краєвид. Уся місцевість здається суцільним садом, а обгорожені лани нагадують грядки квітів. Лани межують із лісами. Столиця Ліліпутії Мілдендо обнесена муром, по якому навколо всього міста може вільно проїхати карета. Це місто перетинають дві великі вулиці, ділячи його на чотири квартали, Будинки мають від трьох до п’яти поверхів, на базарах і в крамницях багато всілякого краму.

Щойно я перегорнула останню сторінку повісті В. Г. Короленка «Діти підземелля». За час читання твору я подружилася з його героями, і тепер мені не хочеться з ними розлучатися. Здається, якщо я вийду на околицю міста, то зуст ріну тендітну Марусю. Вона сидить на траві і тоненькими рученятами перебирає квіти. А стежкою до неї поспішає Вася, час від часу він озирається, під сорочкою в нього щось заховано. З іншого боку підходить Валек, із кишені його коротких штанців виглядає булка

Мій улюблений герой давньогрецьких міфів — Ахілл. Він був сином богині Феміди й царя Пелея. Феміда знала, що її синові судилася героїчна доля,безсмертна слава. Він мав стати найбільшим героєм Троянської війни, але полягти під стінами Трої. Всіма силами намагалася мати відвернути ту грізну долю. Щоб зробити сина невразливим і таким чином дати йому безсмертя, Феміда ще немовлям занурила Ахілла у води підземної річки Стікс, тримаючи дитя за п’ятку. Через це тіло майбутнього героя стало твердим, мов криця.

Андрій — високий, стрункий, він найвищий у нашому класі. У нього довгі руки й ноги, досить широкі й міцні плечі. Андрію нема рівних на турніку. Як закрутить «сонце» — лише встигай рахувати.

Коли в Андрія веселий настрій, він ходить трохи підстрибуючи, і все його тіло стає аж надто рухливим. А загалом вся постать Андрія спортивна.

Він стояв і дивився на море — мій дідусь. Скільки себе пам’ятаю, він був таким — сильним, мужнім. Здавалося, що він весь просякнутий запахом моря. А все тому, що мій дідусь — моряк. Коли він одягав військову форму, то, здавалося, аж молодшав. На його суворому обличчі ніби загорялися два вогники — очі.

Чи може людина сама керувати своїм життям?

Чи, може, людина — це іграшка в руках долі?

Ось як на ці питання відповідає О. Пушкін у «Пісні про віщого Олега».