Автор: admin от 14-04-2013, 13:40, переглянуло: 15206
Ґрунт - це верхній родючий шар твердої оболонки Землі, утворений діяльністю живих організмів. Він складається із заповнених водою або повітрям невеликих шпарин між частинками глини, піщинками та органічними речовинами (мал. 26.1).
Зовнішній шар ґрунту - гумусовий. Він темнозабарвлений завдяки високому вмісту особливих органічних речовин — гумусових кислот. Гумус склеює дрібні ґрунтові частки в більші за розміром, збільшуючи шпаристість ґрунту. Це полегшує надходження повітря до підземних частин рослин. Гумус становить основу ґрунтового живлення рослин завдяки постійному біогенному розкладу до мінеральних речовин.
Категорія: Біологія
Автор: admin от 14-04-2013, 13:31, переглянуло: 16233
Середовище життя - це сукупність умов, у яких мешкають певні особини, популяції, угруповання організмів. Живі організми нашої планети опанували чотири основні середовища життя: наземно-повітряне, водне, ґрунти, організми інших істот. Серед них найрізноманітніше за умовами наземно-повіт- ряне (мал. 25.1). Провідна роль серед абіотичних чинників у ньому належить освітленості, температурі, вологості, газовому складу атмосфери.
Категорія: Біологія
Автор: admin от 14-04-2013, 13:13, переглянуло: 19747
Умовно розрізняють екологію особин, популяційну екологію та біотехнологію (мал. 24.1). Перша з них вивчає дію різноманітних екологічних факторів на окремих особин, а також на їхні угруповання. Популяцій, екологія досліджує популяції організмів як особливий рівень організації живої матерії. Біогеоценологія - наука про багатовидові угруповання яси вих організмів - окремі екосистеми та біосферу в цілому.
Категорія: Біологія
Автор: admin от 14-04-2013, 13:02, переглянуло: 24492
Післязародковий (постембріональний) розвиток тварин і людини - це період життя, який починається після народження або виходу з оболонок, Що вкривають зародок, і триває до смерті. За цей час організм росте, набуває здатності до розмноження (зріє), старіє та вмирає. У деяких тварин (мал. 23.1) та більшості багатоклітинних однорічних рослин загибель настає майже одразу після розмноження. У них є два періоди постембріонального розвитку: передрепродуктивний (організми ще статево недозрілі) та репро дуктивний (коли набувають здатності до статевого розмноження).
Категорія: Біологія
Автор: admin от 13-04-2013, 18:47, переглянуло: 25025
В ембріогенезі людини виділяють три послідовні періоди: початковий, зародковий і плодовий. Початковий період триває перший тиждень ембріонального розвитку. Перший мітотичний поділ зиготи закінчується приблизно через ЗО годин після запліднення. Через три доби формується купка з 12-16 щільно прилеглих один до одного бластомерів - морула. Для людини, як і для інших плацентарних ссавців, характерне повне рівномірне дроблення. Бластомери забезпечують обмін речовин між зародком і материнським організмом, беруть участь у вростанні зародка в стінку матки та формуванні плаценти, слугують для забезпечення гістогенезу та органогенезу. Починаючи з четвертої доби після запліднення виникає бластоциста.
Категорія: Біологія
Автор: admin от 11-04-2013, 18:33, переглянуло: 19858
Нервова трубка починає утворюватися після закладання мезодерми. З ектодерми формується нервом пластинка: її бічні краї загинаються та з’єднуються в нервову трубку, яка оточує заповнену рідиною порожнину нервової системи. Особливі біологічно активні речовини визначають, ml саме з кінців нервової трубки розвинеться в головний миим. Ектодерма над нервовою трубкою зростається і дає початок епітелію шкіри.
У ланцетників відсутній головний мовок; всрвом грубка в дорослих тварин лише дещо розширена в передньому кіявр тіла. У зародків хребетних передній кінець нервової трубки ділиться на п’ять первинних ямкових пухирів, які відповідають певним відділим гвломгв мозку. В обидва боки від зародка проміжного мозку видуваються очні пухир», з яких розвиваються очі.
Категорія: Біологія
Автор: admin от 11-04-2013, 18:20, переглянуло: 24325
Запліднення у тварин буває зовнішнім і внутрішнім. За зовнішнього запліднення статеві клітини зливаються поза статевимв органами, переважно в навколишньому середовищі. Воно характерне для більшості водних видів (багатощетинкові черви, двостулкові молюски, річкові раки, голкошкірі, ланцетники, більшість кісткових риб і земноводних) (мал. 19-1) і деяких наземних чи ґрунтових тварин (наприклад, дощових червів). Це пов’язане з тим, що поза організмом на статеві клітини несприятливо впливають різні екологічні фактори (висока чи низька температура, пересихання, ультрафіолетові промені тощо).
Категорія: Біологія
Автор: admin от 11-04-2013, 17:53, переглянуло: 55428
Можливість отримання великої кількості вихідного матеріалу дозволяє використовувати в селекції рослин різні форми штучного добору (як масовий, так і індивідуальний). У селекції рослин застосовують різні форми гібридизації: споріднену, неспоріднену, міжвидову. Міжвидові гібриди рослин часто безплідні, проте їх розмножують вегетативним шляхом або долають безпліддя, подвоюючи число хромосом. Зокрема, створені гібриди пшениці й пирію, які відрізняються високою продуктивністю (до 300- 450 ц зеленої маси з гектара) і стійкістю до полягвния; пшениці та жита; плодово-ягідних культур (наприклад, малини та ожини, сливи та терену).
Категорія: Біологія
Автор: admin от 11-04-2013, 17:37, переглянуло: 17189
Селекція (від лат. селекціо - вибір, добір) - наука про теоретичні основи і методи створення нових і поліпшення існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів, пристосованих до сучасних вимог сільського господарства і промисловості.
Теоретичними основами селекції слугують результати генетичних досліджень і вчення про штучний добір. Для досягнення ефективних результатів селекціонер повинен бути добре обізнаним також з особливостями розмноження, індивідуального розвитку та процесів життєдіяльності видів, з якими він працює.
Категорія: Біологія
Автор: admin от 11-04-2013, 17:20, переглянуло: 26396
Формування фенотипу - генетично визначений процес, який залежить від умов середовища життя. Особливості фенотипу визначають взаємодія алельних (повне та неповне домінування, проміжний характер успадкування) та неалельних (епістаз, комплементарність, полімерія) генів та їхня множинна дія.
Категорія: Біологія