Щоб перетворити на пару 1 кг рідини, необхідно передати їй кількість теплоти, яка чисельно дорівнює питомій теплоті пароутворення. Зрозуміло, якщо необхідно випарувати за тієї самої температури 5 кг рідини, потрібно витратити у 5 разів більше теплоти.

Щоб визначити кількість теплоти, необхідної для перетворення на пару речовини, що перебуває в рідкому стані, потрібно питому теплоту пароутворення речовини помножити на її масу.

Рівномірний прямолінійний рух тіла дуже зручно представляти і вивчати у вигляді графіків залежності шляху, пройденого тілом, від часу його руху (графік руху) і залежності швидкості тіла від часу його руху (графік швидкості).

Нагадаємо, що плавлення і тверднення кристалічної речовини відбувається за сталої температури плавлення (тверднення), а рідина випаровується за будь-якої температури. Оскільки внутрішня енергія пари більша, ніж у рідини, то випаровування потребує безперервної передачі енергії від нагрівана або від навколишнього середовища.

Парова турбіна являє собою насаджений на вал 1 (рис. 40) масивний диск 2, на якому закріплені лопаті 3. На лопаті надходить пара із сопла 4.

Працює турбіна наступним чином. Пара, отримана в паровому котлі, має температуру, близьку до 600 °С. Вона прямує в сопло і в ньому розширюється. При розширенні пари відбувається перетворення її внутрішньої енергії в кінетичну енергію спрямованого руху струменя пари.

Тут ти дізнаєшся про один J перспективних для людства напрямів розвитку промисловості — нанотехнологи; що властивості речовин і об'єктів, виго товлених за допомогою цих технологій мають унікальні властивості.

Глибоке і всебічне вивчення властивостей речовини дозволило створити принципово нові, багато в чому унікальні за своїми властивостями матеріали, які отримали назву наноматеріалів. 

Ви знаєте, що деякі речовини при дотику можуть вступати між собою у реакцію. Починається така реакція лише при певних умовах, зокрема при певній температурі. Хімічна реакція речовини, яка супроводжується виділенням теплоти та свіченням, називається горінням.

Прикладом реакції горіння є взаємодія водню з киснем:

2Н₂ “і^- O₃ ⁼ 2 H₃O + Q.

З’ясуємо, від чого і як залежить опір провідника. Провідники, які використовують в електричних колах, розрізняються довжиною І, площею поперечного перерізу S, та матеріалом — речовиною, з якої вони виготовлені (мал. 2.62).

У досліді, описаному в § 17, мідні дротини, якими з’єднували ніхромові спіралі з джерелом струму, мають дуже малий опір. Опір вольфрамової спіралі в десятки разів більший. Тому можна припустити, що опір залежить від матеріалу провідника.

ЕЛЕКТРИЧНІ ЯВИЩА. Дивне й незрозуміле завжди приваблювало людину. Ще легіонери Юлія Цезаря та моряки Христофора Колумба помітили, що поблизу вістер списів і загострених частин щогл кораблів під час негоди іноді з’являються дивні світіння блакитного, зеленого або фіолетового кольору, які супроводжуються потріскуванням (рис. 18.1).

У природі існують два роди електричних зарядів: позитивні та негативні.

З попередніх дослідів ви побачили, що наелектризовані тіла взаємодіють між собою. Під час електризації ебонітової або скляної палички виникають порівняно невеликі заряди, тому сили, з якими вони взаємодіють, незначні. Сильнішу взаємодію можна спостерігати, зарядивши будь-які тіла від електрофорної машини, яка дає змогу безперервно розділяти і накопичувати позитивні та негативні заряди. 

Для визначення місця перебування тіла у той чи інший момент часу необхідно знати траєкторію його руху і пройдений ним шлях. Наприклад, автомобіль рухався впродовж 10 с зі швидкістю 20 м/с. Це означає, що за кожну секунду він долав відстань 20 м. Тоді шлях, пройдений ним за 10 с, буде у 10 разів більший, ніж за 1 с.