Народна Освіта » Технології ( Трудове навчання ) » Особливості свердління фанери та ДВП

НАРОДНА ОСВІТА

Особливості свердління фанери та ДВП

Тема: Особливості свердління фанери та ДВП

Опорні поняття: свердління деревних матеріалів, наскрізні і глухі створи, будова свердла, коловорот, дриль, патрон.

 

Знаючи призначення і назви потрібних інструментів та пристроїв, можна приступати до свердління отворів для випилювання внутрішнього контуру деталей. Але спочатку звернімо увагу на деякі особливості використання інструментів у процесі свердління деревних матеріалів (ДВП, фанера).

Свердління деревних матеріалів — столярна операція, призначена для отримання круглих наскрізних або глухих отворів, гнізд і різних заглиблень.

Отвори— це заглиблення в деталях. Під час виготовлення деталей з деревних матеріалів можуть виконуватись наскрізні і глухі отвори. Наскрізні отвори проходять через всю деталь наскрізь (мал. 63, я). Глухі отворине виходять назовні, а виконуються на певну глибину (мал. 63, б). Зазвичай вважають, що отвори в поперечному перерізі круглі. Однак отворами прийнято вважати заглиблення будь-якої форми в поперечному перерізі: круглі, овальні, квадратні, прямокутні, шестигранні тощо.

Круглі от вор ивдеревних м ат е рі а л ах от ри муют ь з а до -помогою свердління, яке ми поки що будемо виконувати вручну, і лише у старших класах навчимося це робити на свердильному та токарному верстатах.

Круглі отвори в деревних матеріалах легко і досить точно висвердлюють спеціальними свердлами. Які ж із чотирьох видів свердел будуть найбільш придатними для свердління таких матеріалів, як фанера та ДВП (мал. 6 4)?

Найбільш поширеними при роботі з багатьма видами матеріалів є спіральні свердла (мал. б4, а), але відсутність достатньо гострого центрового елементу та тупі кути по краях ріжучої крайки (мал. 64, я, позиція 1) призводять до можливого зсуву свердла на початку свердління й утворення сколів по краях отвору. Досить часто для висвердлювання отворів у деревних матеріалах застосовують також центрові свердла з підрізуваль-ними крайками (мал. 64, б, позиція 3), ці крайки запобігають утворенню сколів на початку свердління та на виході свердла з деталі, а гострий центровий елемент дає змогу почати свердління точно за розміткою (мал. 64, б, позиція 2), тож ці характеристики роблять таке свердло особливо придатним для свердління фанери та ДВП. Шнекове та ложкове свердла (мал. 64, в, г) застосовують для свердління глибоких отворів у деревині, тому для свердління фанери та ДВП їх не використовують.

Отже, можемо зробити висновок, що для свердління маленьких (до 6 мм у діаметрі) отворів у деревних матеріалах можна використовувати як спіральні, такі центрові свердла. Якщо ж мова йде про отвори більшого діаметра, заумови їх свердління у фанері та ДВП, то краще обрати центрові свердла з підрізувальними крайками.

До початку свердління на площині заготовки олівцем або шилом намічають центр майбутнього отвору (мал. 65). Потім закріплюють свердло в коловороті і встановлюють його в зазначеній точці під прямим кутом до поверхні заготовки. При ць о му долонею лівої руки натискають на упор коловорота, а правою обертають рукоятку за годинниковою стрілкою (мал. 66). Натискати на упор слід не дуже сильно, щоб не зламати свердло. Під

"час свердління наскрізних отворів наприкінці свердління натиск зменшують, щоб уникнути відколювання деревини на виході свердла з створу.

Під заготовку зазвичай підкладають дошку і їх разом притискають струбцинами до верстака. Це дає змогу отримати рівні краї отвору на виході свердла і запобігти пошкодженню кришки верстака або стола, на якому проводяться роботи. Отже, при закріпленні заготовок завжди треба використовувати струбцини, що можуть бути середніми (мал. 67, я), маленькими (мал. 67, б) та великими регульованими (мал. 67, в\ які також називають столярними> оскільки вони швидко налаштовуються нарізні розміри.

Із зображень на малюнку 66 видно, що свердління може виконуватись у горизонтальному і вертикальному положенні свердла та пристрою для його обертання. У коловорота (мал. 66) різання відбувається завдяки зусиллю, яке рука працюючого створює під час обертання колінчастого стрижня коловорота з ручкою посередині. У разі вертикального розміщення свердла лівою рукою тримають коловорот заупор, аправою — за колінчастий стрижень (мал. 66> б). При свердленні отворів у горизонтальному положенні упор упирають у корпус, підтримуючи його лівою рукою, а правою обертають коловорот (мал. 66, а).

Коли працюють дрилем, лівою рукою можна тримати його за рукоятку З, натискаючи тулубом на упор 1 і обертаючи прав сю рукоятку приводу зубчатої передачі 2. При цьому зусилля, яке прикладається до свердла збільшується (мал. б8). У разі свердління отворів маленького діаметру достатньо лівою рукою прикладати зуси лля до упору і.

У всіх випадках, коли потрібно, щоб вісь обертання дриля чи коловорота знаходилася під прямим кутом до площини деталі, треба контролювати це положення за допомогою столярного кутника4* причому такий контроль бажано здійснювати удвох площинах, які перебувають під довільним кутом одна до одної.

Під час свердління на коловорот або дриль натискають плавно й рівномірно, щоб не зрушити свердло із цен-

тра і не зламати його. Відхилення від вертикалі під час’ свердління також може призвести до поломки свердла.

Оскільки свзрдління є- достатньо складною технологічною операцією, то можливе виникнення браку.

Брак — неточне, неякісне виготовлення деталі, що роби ть її непридатно ю дл я подальшо го ви кори стання

Розглянемо деякі види браку і внаслідок чого вони виникають:

♦    неточні розміри отворів — неправильно загострене свердло, биття свердла в патроні;

♦    зміщення отвору — неправильне розмічання, неправильне встановлення заготовки, слабке кріплення заготовки, зміщення свердла;

♦    перекіс отвору — неправильне встановлення заготовки;

♦    груба поверхня отвору, наявність сколів — погано загострене свердло, занадто великі зусилля під час свердління.

Треба зазначити, що з ускладненням конструкції ін-струментататехнологічних процесів з його використанням стають жорсткішими вимоги до дотримання правил безпечної праці.

Правила безпечної праці під час свердління

1.    Перед початком роботи одягніть спецодяг та перевірте надійність кріплення свердла та відсутність його коливань у патроні під час обертання.

2.    Надійно закріпіть заготовку та підкладну дошку.

3.    Починайте роботу тільки з дозволу вчителя.

4.    Під час свердління забезпечте рівномірний натиск на свердло та плавність його подачі. Наприкінці операції зменшіть тиск.

5.    Під час роботи не нахиляйтесь до свердпа.

6.    Ко л о в о р от (д р и л ь) кл ад і ть на в ер стак св ер дл о м в ід се б е, стежте, щоб воно не виступало за межі стола (верстака).

7.    Прибираючи робоче місце, користуйтеся щіткою.

Запитання та завдання|

1.    Які види свердел для роботи з деревними матеріалами краще застосовувати для свердління фанери та ДВП?

2.    Для чого під час свердління під заготовку з фанери чи ДВП п ідкпадають дош ку?

3.    Як проконтролювати вертикальність майбутнього отвору?

4.    Яке приладдя призначене для закріплення заготовки?

5.    Розмітити заготовку для виконання операції свердпіння відповідно до кресленика. Виконати операцію свердління за допомогою коловорота або дриля.

Додаткова інформація!

Для свердп інн я глухих отворі в у заготовках, на свердл о можна наносити позначку за допомогою маркера або використовувати спеціально виготовлений обмежувачь (мал. 69, позиція 2) з кріпильним гвинтом (мал. 69, позиція /).

Цікаво знати

Термін «струбцина» походить від німецького слова, яке перекпадається як «гвинтовий затискач».

 

 

 

Це матеріал із підручника Трудове Навчання для хлопців 5 клас В.К. Сидоренко, Д.В. Лебедєв, А.М. Гедзик, В.В, Юрженко

Автор: admin от 20-11-2013, 22:17, посмотрело: 2277