Північно-Східна Русь: від Новгородської республіки до Московської держави

Створіть із означених назв та термінів логічні пари: Франція, Англія, Священна Римська імперія, парламент, рейхстаг, Гзнеральні штати.

1. Пан Великий Новгород. В історії московського Середньовіччя особлива роль належить Новгороду. Місто виникло в VI ст., а наприкінці X ст. вже вважалося другим за значенням центром Київської Русі. Піднесенню Новгорода сприяло його винятково вигідне розташування на початку важливих торговельних шляхів, які з’єднували Балтику із

Чорним і Каспійським морями. Тому не випадково в господарському житті Новгорода важливе значення мала посередницька торгівля. Багаті новгородські купці вивозили хутра, віск, мед, шкіри й успішно торгували на просторі від Середземного моря до Північного полярного кола. Особливо активною була торгівля із Західною Європою, насамперед з німецькою Ганзою.

У свій час завдяки підтримці новгородців здобув перемогу і став великим князем київським Ярослав Мудрий. Зазвичай правителем міста київський князь призначав свого сина, однак великий вплив на вибір претендента мала новгородська знать.

У середині XII ст. новгородці домоглися незалежності від Києва. Виникла Новгородська боярська республіка - своєрідна форма правління, за якої виборні органи влади існували поряд з княжою владою. Оскільки посадових осіб у Новгороді не призначали, а обирали, виникало враження участі всього народу в управлінні. Насправді ж усю повноту влади тримали у своїх руках бояри та верхівка купецтва.

Новгородці самі запрошували князя, однак чітко обмежували його повноваження. Князь не мав права володіти в Новгородській державі землею і розпоряджатися міською скарбницею. Практично він не правив Новгородом, а служив йому: був найманим воєначальником і вирішував деякі судові справи. Якщо ж князь не виконував установлених правил чи невдало командував військом, новгородці, не вагаючись, виганяли його з міста.

Вищий орган влади - загальноміське віче - це збори всього вільного чоловічого населення. Віче мало право оголошувати війну й укладати мир, затверджувати закони, запрошувати та усувати князів. На ньому обирали посадника - голову новгородського уряду, тисяцького - командира міського ополчення та єпископа (пізніше - архієпископа).

Порівняйте управління Новгородом з міським управлінням у країнах Західної Європи, зокрема Італії. Де, на вашу думку, представництво народу було більш вагомим?

2. Монгольське завоювання Північно-Східної Русі. У XIII ст. роздроблена на окремі князівства Русь опинилася перед лицем жахливого ворога - монгольських завойовників. Численні монгольські племена займалися переважно скотарством, розводили коней, биків і овець. За назвою наймогутнішого з племен усіх їх називали спочатку монголами, а згодом татарами.

З давніх часів монголи кочували в степах Центральної Азії. Племена постійно ворогували між собою, поки один з ханів - Темучин - не розгромив суперників. Вони визнали Темучина верховним правителем Монголії і затвердили за ним титул Чингісхан (великий хан).

На честь цієї події учасники курултаю підняли величезний, виготовлений із хвостів білих коней дев’ятикінцевий прапор — символ влади нового степового монарха. Відтепер ніхто не насмілювався суперечити Чингісхану. У його руках зосередилася майже необмежена влада.

Об’єднавши й укріпивши свою державу, Чингісхан перейшов до зовнішніх завоювань. Йому підкорилися Північний Китай, Середня Азія, Іран, Закавказзя. Онук Чингісхана, Бату, звернув свою увагу на Русь.

З курсу історії України розкажіть про перебіг битви на р. Калка.

Узимку 1237 р., війська хана Бату вторглися в руські землі. Після п’ятиденної облоги його воїни взяли Рязань. Потім монголи обрушилися на Владимиро-Суздальську землю. Населення чинило завойовникам відчайдушний, але ізольований опір. Героїчним епізодом боротьби стала оборона маленького міста Козельська, який сім тижнів стримував натиск ворога. Далі монгольське військо вирушило на Новгород. Мужнє протистояння народу підірвало сили загарбників, до того ж почалася весняна повінь. Бату повернув свою кінноту назад і відійшов за Волгу.

Восени 1240 р. хан почав новий похід. І знову кожне князівство зустрічало завойовників поодинці. Бату захопив і вщент зруйнував Київ, пройшов кривавим рейдом по Галицько-Волинському князівству. Навесні монгольське військо увірвалося в Європу, упродовж року спустошило Польщу, Угорщину, Чехію і наблизилося до кордонів Італії та Німеччини. Європейські країни готувалися об’єднаними зусиллями протистояти загарбникам, коли Бату отримав звістку про смерть великого хана. Полководець не міг залишитися осторонь боротьби за владу. Не мав він і належних сил, щоб утримувати величезні завойовані території. Бату повернув свої війська на схід і відійшов у степові низов’я Волги.

Які чинники привели до того, що монголи не продовжили завоювання в Західній Європі?

Тут (неподалік сучасної Астрахані) виникла монгольська держава Золота Орда (орда - ханський шатер, стійбище) зі столицею в місті Сарай. Почалася довга епоха ординського ярма. Попри весь його тягар, Північно-Східній Русі вдалося зберегти свою державність, релігію, культуру та звичаї. Залежність від Золотої Орди полягала у сплаті хану щорічної величезної данини, за збиранням якої наглядали ханські намісники - баскаки.

Із встановленням ординського ярма кожне руське князівство вважалося насамперед власністю хана й лише потім - спадкоємним володінням князя. Хан надавав князям ярлйк - грамоту на управління князівством. Видача ярликів викликала суперництво й ворожнечу між князями, але Орда була зацікавлена в розпалюванні конфліктів. Монголи спеціально зіштовхували князів, щоб не допустити посилення небезпечних і розправитися з неугодними. Майже щоразу хани використовували князівські усобиці для грабіжницьких вторгнень.

Становище поневоленої Ордою Північно-Східної Русі ускладнювалося тим, що з півночі їй загрожували інші небезпечні вороги - шведи й німці. Загроза їх нападу на Новгород змусила до рішучого опору, який очолив князь Олександр Ярославович. За блискучу перемогу князь отримав почесне прозвання Невський.

XIII ст. «Житіє Олександра Невського» про Невську битву 1240 р.

І чув король Швеції про мужність князя Олександра і мовив: «Піду полонити землю Олександрову». І зібрав силу-силенну і наповнив кораблі багатьма полками своїми і пішов воювати. І прийшовши на річку Неву, гордовито направив послів до князя Олександра Ярославовича в Новгород Великий зі словами: «Якщо можеш, - опирайся, я вже тут і захоплю землю твою».

І почав Олександр зміцнювати дружину свою і мовив: «Не в силі Бог, а в правді».

І була січа велика зі шведами, і перебив князь Олександр безліч їх, і королю Біргеру залишив слід на обличчі гострим своїм списом. Тут же в полку в Олександровому було шість мужів хоробрих і сильних, які билися разом з ним. Один з них в’їхав по дошці на самий корабель. Молодець на ім’я Сава наїхав конем на велике золотоверхе шатро короля і підсік стовп шатровий. Князь Олександр Ярославович повернувся з перемогою.

Як ви розумієте слова Олександра: «Не в силі Бог, а в правді»?

5 квітня 1242 р. на льоду Чудського озера відбулася головна битва з німецькими рицарями - знамените Льодове побоїще. Після нищівної поразки Німецький орден запросив миру й відмовився від усіх завойованих новгородських і псковських територій.

Перемоги Олександра Невського давали надію на те, що Русі вдасться звільнитися і від монгольського ярма.

На середину XIV ст. московські князі мали достатньо сил і авторитету, щоб очолити загальноруський виступ проти Орди.

Це вдалося зробити онукові Івана Калити -великому князю Дмитрію Івановичу (1359—

1389).

Саме в цей час унаслідок міжусобиць Орда почала розпадатися. Владу захопив темник (вищий воєначальник) Мамай, який правив від імені слабких і безвольних ханів. Скориставшись моментом, Дмитрій вирішив перейти до відкритої боротьби з Ордою.

У ніч проти 8 вересня 1380 р. московське військо переправилося через Дон, спалило за собою мости і розмістилося на Куликово-му полі.

Московські війська були вишикувані в п’ять полків. Попереду розташовувався сторожовий полк, за ним - «великий», а на його флангах -полки правої і лівої руки. Вище по Дону, у діброві, сховався засадний полк на чолі з двоюрідним братом Дмитрія - князем Володимиром Серпуховським та воєводою Дмитрієм Боброк-Волинцем.

На світанку відбувся поєдинок між монахом Пересвєтом і ординцем Челубеєм. За легендою, богатирі з усього шалу вдарили один одного списами й обидва мертвими впали на землю. Це стало сигналом до загальної битви.

Першим рушив війська Мамай. Ординський правитель розташувався на пагорбі й звідти спостерігав за ходом битви. Князь Дмитрій в обла-дунку звичайного ратника бився в самій гущі свого війська. Долю битви вирішив засадний полк. Перемога московитів була повного, але коштувала неймовірних утрат обом сторонам. За заслуги талановитого полководця і просто відважного воїна Дмитрій отримав прозвання Донськой.

XVI ст. «Сказання про Мамаеве побоїще»

Князь же великий Дмитрій сів на коня свого, і почав з князями та воєводами об’їжджати полки і кожному полку мовив: «Брати мої милі, сини руські, вже ніч іде, а день наближається грізний. Ранком будемо всі пити з однієї чаші смертної. Цієї чаші чекали на Русі занадто довго».

Відпустив брата свого князя Володимира Андрійовича вверх по Дону в діброву, щоб сховався там полк його. І дав йому з двору свого відбірних витязів, і ще відпустив з ним відомого воєводу Дмитрія Волинця...

Прийшло ж 8 вересня, свято Святої Богородиці. І почали прапори християнські майоріти і труби численні сурмити. Зміцнивши московські полки, пересів князь Дмитрій з одного коня на іншого, і зняв із себе царський одяг, і в інший вдягся.

Полки почали сходитися. Виїхав печеніг з полку татарського, перед усіма мужністю похваляючись. Побачив його Пересвєт-монах і мовив: «Ця людина шукає собі подібну, то хочу з ним побачитись». І вдарилися міцно, мало що земля під ними не провалилася. І впали обидва з коней, і померли. На шостій годині почали погані наших долати. Самого великого князя поранили. І прийшов час восьмий, і виїхав з діброви засадний полк. І повернув поганих, і побігли вони.

1. Як ви розумієте слова князя Дмитрія: «Ранком будемо всі пити з однієї чаші смертної. Цієї чаші чекали на Русі занадто довго»?

2. Що відбулося перед початком битви?

3. Яку тактику використав князь Дмитрій?

Перемога на Куликовому полі значно піднесла авторитет московських князів.

Перед смертю Дмитрій Донськой заповів велике княжіння Владимирське своєму старшому синові Василію І як «вотчину» московських князів. Так уперше з моменту встановлення ординського ярма московський правитель відмовився визнавати право хана розпоряджатися великим княжінням.

3. Народження Московської держави. Перша згадка про Москву належить до 1147 р., коли, згідно з літописом, князь Юрій Долгорукий закликав: «Прийди до мене, брате, в Москву». У XIV ст. навколо Москви відбулося об’єднання земель. За правління Івана Калити (1325-1340) князівство остаточно перетворилося на центр Північно-Східної Русі та серце православного світу. Почалося культурне піднесення: поновилося літописання, розвивався церковний фресковий живопис, який досяг свого розквіту в роботах Андрія Рубльова. Іван Калита заклав основи ансамблю кремлівських соборів. Поступово московські землі накопичували сили для боротьби за повалення монгольського ярма.

Важливі зміни відбулися за правління Івана III (1462-1505). Посівши престол,

Іван III різними засобами - коли мирними, а коли й силою зброї - одне за одним знищував удільні володіння і збирав їх у єдину державу.

Головним суперником Москви залишився вільний Новгород. Частина новгородців прагнула будь-якою ціною зберегти старі вольності й не підкорятися Москві.

Іван III намагався владнати справу з новгородцями мирним шляхом, але городяни не бажали йти на жодні угоди. Тоді московське військо виступило в похід. Новгородська земля увійшла до складу Московського князівства.

Всесильний правитель Іван III прагнув не лише створити міцну державу, а й довести світові, що Москва є спадкоємицею колись величної Візантійської імперії. Символізувати такий задум мав шлюб Івана III з племінницею останнього візантійського імператора Софією Палео-лог. Після їхнього одруження в Москві розгорнулося будівництво нових соборів, кремлівських стін і веж. Місто набувало вигляду справжньої столиці. Москва ставала такою могутньою, що могла взятися за розв’язання найголовнішого питання - остаточного визволення з-під влади Золотої Орди.

Улітку 1480 р. московська рать і ординці протистояли один одному на протилежних берегах річки Угри.

Усі спроби татар переправитися московити відбивали рушничним і гарматним вогнем. Після місячного «стояння на річці Угрі» і безуспішних боїв за переправу хан безславно відступив. Північно-Східна Русь назавжди звільнилася з-під ординського ярма і відновила свою незалежність.

4. Іван III — Великий князь всєя Русі. Іван III зробив ще один рішучий крок: після короткої дводенної облоги приєднав до своїх володінь самостійне Тверське князівство. Справа збирання земель, які не входили до складу Великого князівства Литовського, в основному завершилася. Практично Московська Русь стала єдиною державою.

Уряд Івана III намагався всіляко піднести значення московських государів. Підкреслювати великокняжу гідність мала начебто отримана з

Візантії шапка Мономаха. Гербом Московської держави Іван III зробив двоголового візантійського орла.

Чому Іван III прагнув довести, що Москва є спадкоємицею Візантійської імперії?

Своєї головної мети - територіальної єдності - Іван III досяг. Але князь розумів: зупинятися на цьому не можна, необхідно далі укріплювати молоду державу. Настав час змінити управління державою.

Провідна роль Московського князівства у визволенні від ординського ярма зробила його визнаним центром держави. На чолі її стояв верховний володар усіх земель - великий князь, при ньому постійно діяла державна рада - Боярська дума. Ділові й досвідчені дяки стали надійною опорою великокняжої влади.

Які станово-представницькі органи в країнах Європи нагадує вам Боярська дума?

Водночас відбувалися важливі зміни в суспільстві. З кінця XV ст. верхівка землевласників-бояр перейшла на державну службу й утворила вузьке коло титулованої знаті. Колишні правителі незалежних земель, удільні князі, мусили тепер відбувати військову службу на користь великого князя. Слідом за удільними князями їхні бояри (середні та дрібні феодали) теж стали на службу до великого князя, складали його двір і тому називалися дворянами. Нагородою за службу було отримання від держави землі - помістя. Ті, хто мав помістя, - поміщики -підпорядковувалися правителю держави й відігравали в країні дедалі помітнішу роль. У свою чергу роздача земель спонукала до територіального розширення держави, що стимулювало до зовнішніх завоювань.

Основною масою населення залишалися селяни. Вони поділялися на декілька груп залежно від того, на кого працювали: княжі, помісні, монастирські тощо. У містах переважно проживали ремісники та купці, хоча чимало було й «низького люду» - різного роду слуг.

У 1497 р. було видано Судебник - перший загальномосковський звід законів для всієї країни. Його поява - важливий крок до зміцнення єдності російських земель. Разом з тим Судебник посилив залежність селян, яким дозволялося переходити від одного до іншого феодала лише раз на рік. Однак піти від землевласника можна було тільки після ; сплати «пожилого» - свого роду відшкодування за втрату робочих рук, зазвичай досить значної суми.

Доба Івана III - це час об’єднання земель Північно-Східної Русі, остаточної ліквідації ординської залежності, важливих змін у державному управлінні та перетворення Московії на одну з найсильніших тогочасних держав.

5. Складна доля культури Північно-Східної Русі. Монгольське нашестя і важке ординське ярмо завдали страшного удару культурі Московії. Її подальший розвиток затримався, почалося відставання від передових західноєвропейських країн. За два з половиною століття поневолення було знищено безліч матеріальних і духовних цінностей.

Під час ворожих вторгнень було знищено багато книг. Про збереження вцілілих турбувалася церква. При монастирях і князівських дворах відкривалися скрипторії, виникали бібліотеки. Матеріалом для письма часто слугувала береста. До наших днів дійшло чимало берестяних грамот із записами різного змісту.

З другої половини XIV ст. в землях Північно-Східної Русі почалося культурне піднесення. Основу для нього заклали перші успіхи визвольної боротьби проти Орди і подальше об’єднання земель навколо Москви. Після занепаду, викликаного нашестям, поновилося літописання при князівських дворах та монастирях.

Визначною літературною пам’яткою світового значення є «Ходіння за три моря» тверського купця Афанасія Нікітіна, де містилося багато цінного і цікавого про життя народів Індії.

На межі ХІУ-ХУ ст. особливо успішно розвивався церковний фресковий живопис. Свого розквіту він досяг у творчості візантійця за походженням Феофана Грека і особливо - у роботах Андрія Рубльова. До найвидатніших творів світового мистецтва належить ікона Рубльова «Трійця», сповнена дивного тепла, людяності, чистоти і просвітленості.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Чому місто називали «Пан Великий Новгород»? Про що свідчить існування тут особливої форми правління?

2. Які наслідки мала для Північно-Західної Русі роздробленість? Чим можна пояснити успіхи монгольського завоювання?

3. Чому князь Дмитрій наважився відкрито виступити проти Орди?

4. Яке значення мала перемога на Куликовому полі?

5. Чому саме князь московський очолював військо на Куликовому полі?

6. Яким чином сприяв Іван III об’єднанню країни?

7. Про що свідчило прийняття титулу Великий князь всея Русі?

8. Як ординське ярмо позначилося на стані культури Північно-Східної Русі? Яку роль у збереженні пам’яток культури відіграла церква?

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ

1. На контурній карті розмалюйте різними фарбами територію Московського князівства в різні періоди утворення Московської держави. Позначте шлях Мамая та місце Куликовської битви.

2. У зошитах намалюйте «феодальну драбину» Московської держави.

ТВОРЧО ПОПРАЦЮЙМО

Використовуючи додатковий матеріал, підготуйте розповідь про життя і творчість Андрія Рубльова.

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Подаляк, Лукач, Ладиченко