Європейське суспільство і держави в X-XV ст.

В Європі за доби Середньовіччя відбувалося формування нової системи державної влади, становлення феодальних відносин і християнської культури. Цей процес часто порушували епідемії, голод, війни й ворожі вторгнення.

Утворені за раннього Середньовіччя держави Європи невдовзі розпалися. Протягом ЇХ-ХІ ст. Західна Європа потерпала від феодальної роздробленості. Основою відносин між дрібними державами була сила зброї. Часто сеньйор не тільки мусив дослухатися, а й підкорявся своїм могутнім васалам. Маючи право суду, управління, карбування грошей, велику й сильну армію, кожен сеньйор міг відчувати себе самостійним правителем і воювати із будь-ким, навіть із королем або імператором. З'являлися і зникали безліч дрібних держав, стиралися кордони між великими країнами. Чимало феодалів володіли землями в різних державах - у Франції й Німеччині, Німеччині й Італії, Франції й Англії - і були васалами кількох правителів одночасно. Нові держави створювалися внаслідок шлюбів між представниками різних родин. Ситуація в Європі ускладнювалася нападами арабів, вікінгів, угрів, слов'ян, тривалими війнами між державами, міждинастичними війнами.

Проте існували сили, які прагнули централізації. Великі феодали намагалися закріпити здобутки міжусобних війн на законодавчому рівні й підтримували королів у справі об’єднання держави, правителі використовували міста для збільшення свого впливу.

Християнська церква набирала все більше сили й авторитету, впливаючи на суспільне й державне життя країн Європи, сприяючи зміцненню внутрішнього становища європейських держав.

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Бонь, Іванюк