Словничок термінів з мистецтва за 7 клас
Алегорія — втілення в конкретному художньому образі абстрактного поняття.
Арка — перекриття прорізів у стіні (вікна, двері) або прогону між двома опорами, наприклад колонами. Зазвичай арки мають півциркульну форму. В епоху готики використовували загострену (стрілчасту) арку. Може бути побудована окремо і мати вигляд парадної брами.
Архітектор — спеціаліст у галузі архітектури.
Архітектура — мистецтво проектування і будування.
Баня — склепіння, внутрішня поверхня якого має форму півкулі; зовнішня поверхня такого склепіння.
Бароко — стиль у мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст., що характеризувався підкресленою урочистістю, складними композиційними прийомами.
Відродження (Ренесанс) — розквіт мистецтва, що відбувся в Італії у XIV—XVI ст., в інших західноєвропейських країнах — у XV— XVI ст. (Північне Відродження). Бажанням митців Ренесансу було відродження і відновлення античних ідеалів у мистецтві. У мистецтві України період Відродження — друга половина XVI — перша половина XVII ст.
Вітраж — вид монументально-декоративного мистецтва; малюнок, виконаний на склі фарбами чи складений зі шматків скла та скріплений за допомогою вузьких свинцевих смуг.
Галерея — спеціальне приміщення, у якому розміщено для огляду твори мистецтва.
Готика — стиль мистецтва середніх віків з другої половини XII до XV ст. (у деяких країнах — до XVI ст.). Характерною ознакою готичних пам’яток є використання загостреної (стрілчастої) арки.
Грот — штучна печерка, зазвичай прикрашена всередині невеликим фонтаном або статуєю. Популярна форма малої архітектури в європейських парках XVII—XIX ст.
Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, суть якого полягає у виготовленні предметів, що мають художні якості та призначені для задоволення практичних потреб (посуд, тканина, меблі), а також прикрашання житла, парків, архітектурних споруд.
Декорація — художнє або архітектурне зображення місця дії у сценічних виставах.
Дизайн — художнє конструювання зручних і красивих предметів.
Еклектика — напрям в архітектурі другої половини XIX ст. Суть еклектики полягає в активному використанні досягнень мистецтва минулого. Характерним є поєднання стилів різних архітектурних епох в єдиній споруді.
Екстер’єр — зовнішній вигляд споруди.
Живопис (малярство) — вид образотворчого мистецтва, що відтворює предмети та явища за допомогою фарб. Розрізняють монументальний, декоративний, станковий живопис.
Ікона — живописне зображення Бога або святих, які є предметом релігійного поклоніння.
Ілюстрація — зображення, яке наочно пояснює або доповнює будь-який текст.
Інтер’єр — внутрішній вигляд споруди.
Картина — твір живопису, виконаний фарбами на полотні, папері, дошці.
Класицизм — стиль мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX ст. У цей час античне мистецтво було оголошене непереверше-ним зразком, відбувалося активне використання його форм і навіть пряме «цитування».
Колона — елемент будівлі, опора, зазвичай кругла в перерізі, що підтримує балку, на яку спирається арка тощо. Колона може стояти окремо — цей різновид монумента називається тріумфальна колона.
Колонада — ряд колон, що підтримує балочне або аркове перекриття.
Ландшафт — загальний вигляд місцевості.
Лінійна перспектива — спосіб зображення на площині об’ємних предметів такими, якими ми бачимо їх з певної точки спостереження. Відтворення на малюнку уявної зміни розміру, форми об’ємних предметів.
Мініатюра — живописні зображення, що прикрашали й ілюстрували середньовічні рукописи.
Модерн — стиль у мистецтві кінця XIX — початку XX ст., останній «великий стиль» європейського мистецтва. Пропонував зовсім нову, сучасну художню мову, яка поєднувала застосування останніх досягнень техніки з використанням вишуканого декору зі складно переплетених ліній, квітів, рослин тощо. Інші назви — югенстиль, ар нуво, сецесія.
Мозаїка — зображення або візерунок на стіні, створений з окремих, щільно припасованих один до одного й закріплених різнокольорових шматочків смальти, каменю, керамічних плиток тощо.
Монумент — архітектурна або скульптурна споруда на честь визначної події або особи; пам’ятник.
Монументальна скульптура — твір скульптури, який фізично чи просторово пов’язаний з архітектурою або певним предметним оточенням і статично закріплений (наприклад, на п’єдесталі).
Монументальний живопис — різновид живопису, призначений для створення картин великого розміру (вітраж, мозаїка, фреска), невід’ємних від архітектурного комплексу.
Нерегулярний (англійський) парк — парк, спланований у вигляді природного гаю, лісу. Найкрасивіші краєвиди в ньому можуть акцентуватися за допомогою малих архітектурних форм (альтанок, статуй, штучних руїн тощо).
Об’єм — форма, абриси чого-небудь у трьох вимірах.
Оранта — одне із зображень Богоматері: на повен зріст, з піднятими до рівня обличчя руками та оберненими до глядача долонями.
Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних і горизонтальних частин, розміри яких визначаються традиційним співвідношенням. У Стародавній Греції визначали три ордери — доричний, іонічний, коринфський, у Стародавньому Римі до них додали ще два — тосканський і композитний.
Орнамент — оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні й поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень тварин чи рослинних мотивів та повторенні кольору.
Панно — декоративний живописний або скульптурний твір, призначений для оздоблення стіни чи стелі.
Перспектива — спосіб зображення об’ємних фігур на площині (картині, малюнку) залежно від змін їх розміру, чіткості, зумовлених ступенем віддаленості від глядача.
Плафон — стеля, прикрашена розписом або скульптурним декором.
Пленер — малювання на відкритому повітрі (не в майстерні).
Повітряна перспектива — зображення зміни кольору і тону віддалених предметів, що сприймаються зором не досить яскраво і навіть не того відтінку, яким бачаться зблизька.
Портал — парадний, архітектурно виділений вхід у будівлю (наприклад, у храм).
Пропорція — співвідношення частин цілого між собою; розмірність тіла людини.
Регулярний (французький) парк — структура суворо розпланована: алеї прямі, клумби, дерева і кущі мають вигляд геометричних фігур, «вузли» загальної композиції акцентовано статуями, фонтанами, павільйонами.
Рельєф — скульптурне зображення на площині.
Рококо — стиль у мистецтві XVIII ст., який характеризується легкістю і вишуканістю форм, життєрадісністю та певного легковажністю.
Романіка — стиль мистецтва XI — першої половини XII ст., перший з «великих стилів» європейського мистецтва. Романські пам’ятки визначаються суворістю і простотою форм, виразністю й символічністю образів.
Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну або рельєфну форму і виконуються способом різьблення (з твердих матеріалів) чи ліплення (з м’яких матеріалів).
Смальта — кольорове непрозоре скло у формі кубиків чи пластин, яке застосовується в мозаїці.
Статуя — скульптурне тривимірне зображення людини або тварини (зазвичай на повний зріст).
Сценографія — вид образотворчого мистецтва, пов’язаний з художнім оформленням театральної вистави.
Сюжет — тема, предмет зображення.
Фасад — зовнішній, лицьовий бік будівлі; може бути передній, боковий і задній.
Фреска — різновид монументального живопису: малювання водяними фарбами по вологій штукатурці
Це матеріал з підручника Мистецтво 7 клас Железняк
Автор: admin от 11-02-2017, 15:12, Переглядів: 1895