Народна Освіта » Мистецтво » Народна іграшка - пам’ять нації

НАРОДНА ОСВІТА

Народна іграшка - пам’ять нації

Із давніх-давен діти навчались пізнавати та розуміти світ у процесі гри. І завжди поряд з дитиною була іграшка. Її виготовляли тато й мама, робила собі сама малеча. Надзвичайно давньою є й історія української іграшки. В Україні її виготовляли із найрізноманітніших матеріалів: глини, дерева, лози, соломи, тіста і навіть сиру. Зазвичай це були усілякі тварини: коники, баранці, кози, цапи, бички, корови, собаки, свинки, зайчики, рибки, півники, чаєчки, зозульки, тури, леви, ведмеді, фантастичні звірі. Часто зображали комічні образи людей: «вершників», «кумів», «сусідок», «наречених», «музикантів». Справжня народна іграшка завжди подає образи умовно, узагальнено, з використанням стилізації зображення. Найпоширенішою народною іграшкою в Україні був і залишається глиняний свищик. Колись на ярмарках і базарах під час святкових гулянь продавали тисячі дрібних, розписаних вигадливими орнамен-

тами, керамічних та дерев’яних свищиків. Свистіння за допомогою цих виробів мало ритуальний характер — символізувало весняне пробудження землі від зимового «сну», відганяло злі сили.

Розквіт народних іграшкових промислів в Україні припадав на середину XIX століття. Саме у цей період історично сформувались три найбільші регіони виготовлення таких забавок: Подніпров’я, Поділля і Прикарпаття, а в їхніх межах утворилися провідні осередки. Протягом тривалого часу тут формувалися місцеві стильові особливості.

У селах Подніпров’я виготовляли з дерева кумедні механічні забавки з рухомими елементами — вирізані фігурки попарно з’єднаних планками ведмедів, ковалів, теслярів, що «працюють» під час руху планок.

На Прикарпатті майстрували різноманітні візочки з драбинками, з одним або двома силуетно вирізаними кониками. Користувалися популярністю іграшкові меблі та музичні інструменти.

Глиняні іграшки в усіх гончарних осередках України виготовляли переважно жінки і діти гончарів для власних потреб, а в окремих місцевостях такі забавки вивозили на ярмарок.

 

Керамічна іграшка, с. Опішня

У кожному осередку формувалися власні традиції як у ліпленні форми, так і в розписі глиняних виробів, розроблялися особливі сюжети. Наприклад, у селі Опішня, що на Полтавщині, віддавали перевагу масивним жіночим постатям з півнем під пахвою, витонченим фігуркам дівчат із кошиками, трьохголо-вим коням.

На Поділлі керамічні іграшки виготовляли більш ніж у десяти осередках.

 

Ляльки мали під пахвою пташку або тримали у руках немовля. Виріб «жінка з птахом» був поширений у багатьох видах народного мистецтва слов’ян та інших народів і мав надзвичайно глибокі міфологічні корені.

 

Окрім того, лялька з найдавніших часів уважалась одним з елементів шлюбної магії; вона супроводжувала дівчину в подружнє життя, сприяла, за повір’ям, народженню дітей. Подільські майстри налагодили випуск свищиків у вигляді коників, баранців, півників.

Л. Нікітюк. Свищик «Баранець».

Хмельниччина

Близькими до керамічних іграшок були пластичні вироби з сиру, які виготовляли здебільшого на Прикарпатті (коники, олені, кози тощо). Колись такі іграшки використовувалися у магічних дійствах.

І дотепер народна іграшка залишається важливим засобом розвитку і виховання дітей. Саме через спрощені іграшки-знаки малеча пізнає світ, навчається мислити узагальненими поняттями та яскравими образами, приєднується до одного з найбагатших джерел народного мистецтва.

Друзі! Розмаїття форм і кольорів в українській народній іграшці просто вражає, та особисто мене найбільш захоплює творчість народного майстра з Черкас — Ольги Бердник. її вироби нагадують картини славнозвісної української художниці-приміти-вістки Марії Примаченко: ті самі неймовірні, фантастичні звірі, яскраві й дивні поєднання кольорів, особливий казковий настрій.

Ольга Бердник є членом Спілки майстрів народного мистецтва, має звання заслуженого майстра народної творчості України. її дивозвірі — не сувеніри, як дехто вважає. Вони є втіленням стародавніх образів українського фольклору. По-особливому сполучивши пластику і розпис, майстриня виробила власний оригінальний стиль. Часто серед персонажів творчості художниці є герої українських казок і міфів, дитячих забавлянок і колисанок, стародавніх загадок. її роботи об’єднані в серії «Давні звірі», «Пташині весілля», «Леви наших лісів», «Коти на полюванні», «Пори року», «Від Яйця-Райця», «Стародавні загадки» та багато інших.

Дякую, Богдане! Думаю, і нам вже варто виготовити виріб, подібний до творів чудової української майстрині. Оскільки не всі мають можливість працювати з глиною, можемо використати звичайний пластилін. Потрібно лише виготовити об’ємну стилізовану форму тварини та покрити виріб густим шаром клею ПВА. Коли клей висохне, можна наносити зображення гуашевими фарбами. Поки клей висихатиме, варто зробити ескізи роботи у кольорі. Для того, щоб фарби добре лягали і зберігались тривалий час, їх розводять за допомогою розчину води з клеєм ПВА. Надзвичайно важливо пам’ятати, що ваш виріб має відповідати декоративно-прикладному мистецтву. Тому використовуємо невелику кількість локальних і обов’язково контрастних кольорів: зображення буде яскравим і виразним. За приклад виконання творчої роботи можна взяти вміщені у підручнику світлини з готовими іграшками та ескізами до них.


ВИКОНАЙ УДОМА

Повтори матеріал із теми по декоративно-прикладному мистецтву. Переглянь світлини, на яких зображено різдвяні вертепи, та визнач їхніх головних героїв.

 

Це матеріал з підручника Образотворче мистецтво 7 клас Федун, Чорний

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 31-01-2017, 16:35, Переглядів: 3067