Урок 4. Геологічні ери та епохи горотворення. Походження материків та океанічних западин

Очікувані результати: учні зможуть: систематизувати знання про гіпотезу дрейфу материків Вегенера;

розповідати, на які материки поділилися давні континенти Лавразія та Гондвана, узагальнити відомості про теорію тектоніки літосферних плит, характеризувати геологічні ери та події, які в них відбувалися.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Завдання і запитання

1. Поясніть, чому з віддаленням від екватора до полюсів стає холодніше.

2. Знайдіть на карті світу місто, про яке відомо, що воно розташоване на меридіані 58° зх. д. і що опівдні 22 червня Сонце там перебуває в зеніті (прямовисно над головою).

III. мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Завдання

Установіть відповідність між датами та їхніми характеристиками. Із букв у дужках складіть назву верхньої частини літосфери, яка складається з гірських порід та мінералів.

Відповідь: 1В 2Г 3А 4Б; назва — (земна) кора.

Земна кора — це верхня частина твердої оболонки Землі — літосфери, яка розташована над мантією і потужність якої під океанами та материками відрізняється.

(Учитель оголошує тему й основні етапи роботи на уроці, разом з учнями визначає мету й завдання уроку відповідно до його теми.)

IV. вивчення нового матеріалу

1. Будова земної кори Розповідь учителя

Щоб дізнатися про те, як утворилися материки й океани, потрібно пригадати особливості будови земної кори.

Земна кора — це верхня частина твердої оболонки Землі — літосфери. Вона являє собою ніби тонку ковдру, під якою приховані земні надра. У середньому потужність земної кори складає лише 0,6 % від довжини земного радіуса.

Робота у групах

Учитель об’єднує учнів у дві групи, кожній роздає набір карток зі словами і пропонує, опрацювавши відповідний матеріал підручника, скласти схему з карток.

Перша група. Океанічний тип земної кори, 5—10 км, осадовий шар, базальтовий шар.

Друга група. Материковий тип земної кори, 30—75 км, осадовий шар, гранітний шар, базальтовий шар.

Робота з картою

На карті півкуль покажіть місця, де земна кора може мати найбільшу потужність і де — найменшу.

2. Гіпотеза дрейфу материків Вегенера і теорія тектоніки літосфер- — них плит Цікавий факт

Якщо уважно розглянути глобус або будь-яку карту світу, можна побачити цікаву особливість обрисів багатьох берегових ліній материків та островів. Так, материки Південна Америка та Африка, якщо їх щільно «зсунути», досить точно з'єднаються один з одним, як деталі мозаїки, «довгий рукав» Антарктичного півострова змикається з крайнім півднем Південної Америки, а форма острова Мадагаскар свідчить про його історичну цілісність з Африкою.

Робота з карткою

Пригадайте матеріал курсу шостого класу і заповніть пропуски в тексті.

Вегенер припустив, що більш ніж ... млн років тому на Землі існував єдиний величезний суходіл — материк ... та один океан — ... . Із часом прадавній материк розколовся на дві частини — Лавразію та ... . Згодом вони також були роз’єднані: Північна та Південна Америка, відколовшись від Європи й Африки, почали віддалятися (дрейфувати). Між ними утворився ... океан. Африка відокремилась від Азії, у результаті чого виник ... океан. Австралія та ... також відійшли від Азії й Африки і зайняли свої нинішні місця.

Розповідь учителя

У XX ст. стало відомо, що земна кора разом із частиною верхньої мантії не є суцільним покриттям нашої планети. Вона розбита глибокими розломами на величезні блоки — літосферні плити завтовшки 50— 250 км. Згідно з теорією тектоніки літосферних плит земна кора розбита на 6 або 8 літосферних плит. Цю теорію висунули американські геологи Роберт Діц і Гаррі Хаймонд-Хесс у 1961 —1962 рр.

Учені вважають, що причиною руху літосферних плит є переміщення у верхній мантії речовин, які накопичуються в глибинах Землі. Унаслідок обертання планети навколо своєї осі та внутрішніх процесів у її надрах в’язка речовина мантії, на якій розташовані материки, здатна «текти». Тому літосферні плити постійно рухаються по поверхні мантії (астеносфері). Вони ніби плавають, як гігантські крижини на поверхні води. Швидкість їх переміщення здається мізерною — кілька сантиметрів на рік. Проте цей рух відбувається протягом сотень мільйонів років, тому плити за такий час можуть переміститися на тисячі кілометрів. Отже, сучасне розміщення материків і океанів, які лежать на літосферних плитах, є результатом їх повільного, але тривалого в часі переміщення.

Із часом плити розходяться в різні боки, занурюються одна під одну або зіштовхуються. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси горотворення.

Робота з картою

Використовуючи карту літосферних плит, виконайте завдання.

1) Назвіть і покажіть великі літосферні плити.

2) Назвіть і покажіть найменші літосферні плити.

3) Назвіть материки, які лежать на кількох літосферних плитах.

4) Назвіть материки, які лежать на одній літосферній плиті.

5) На яких плитах розташований Атлантичний океан?

6) З’ясуйте, в якому напрямку переміщуються Південноамериканська та Індо-Австралійська плити.

7) Визначте, які літосферні плити і в яких місцях переміщуються з найбільшою швидкістю.

8) Як називається плита, на якій лежить материк Євразія?

9) Куди і з якою швидкістю вона рухається? Де проходять зони землетрусів?

Цікавий факт

ЧИ ВАРТО БОЯТИСЯ ЗМІНИ ПОЛЮСІВ ЗЕМЛІ?

Вважається, що магнітне поле нашої планети обумовлене потоками розплавленого заліза, що оточують ядро Землі. У цих потоках вченими було знайдено завихрення (в районі Арктики і південної Атлантики), які можуть змінити напрямок їхнього руху. Це призведе до того, що магнітні полюси Землі поміняються місцями, що матиме катастрофічні наслідки. Потужні потоки сонячної радіації, які сьогодні через магнітне поле не досягають атмосфери, нагріють її верхній шар і викличуть глобальні зміни клімату. Зараз зовнішній «магнітний щит» планети захищає все живе від сонячної радіації. У момент зміни полюсів магнітне поле планети буде ослаблене, і це призведе до стрибкоподібного підвищення рівня сонячної радіації. Космічні промені вб'ють усе живе або спричинять мутації. Із ладу вийдуть усі електричні, навігаційні та комунікаційні пристрої і навіть супутники, що перебувають на земній орбіті. Мігруючі тварини, птахи та комахи втратять здатність до орієнтації. Одні райони Землі заливатиме водою, а інші будуть страждати від посухи. Людство опиниться на межі зникнення.

3. Геохронологічна таблиця та епохи горотворення Розповідь учителя

Учені з’ясували, що вік нашої планети становить близько 4,6 млрд років. Проміжок часу, протягом якого відбувався розвиток Землі,

називають геологічною історією. Вона пов’язана з такими головними подіями, як формування земної кори, рельєфу, клімату і розвиток живих організмів.

Користуючись різними методами дослідження порід, учені склали спеціальну шкалу. Вона показує періоди часу, на які поділяється геологічна історія. Кожному часовому відрізку відповідає певний етап формування земної кори, рельєфу і розвитку організмів. Така шкала називається геохронологічною таблицею.

(Учитель демонструє геохронологічну таблицю.)

За цією таблицею історію Землі поділяють на геологічні ери: архейська (найдавнішого життя), протерозойська (первинного життя), палеозойська (давнього життя), мезозойська (середнього життя) і кайнозойська (нового життя). Ери у свою чергу поділяють на періоди. Наприклад, палеозойська ера охоплює шість періодів: кембрійський, ордо-вицький, силурійський, девонський, кам’яновугільний, пермський.

Геологічні дані свідчать, що вже в архейську еру існувала земна кора, яка була складена породами, подібними до сучасних. Вочевидь, існували материки і океани, відбувалися зміни пір року, потепління змінювалися похолоданням з утворенням льодовиків. Протягом геологічного часу неодноразово на місці морів здіймалися гори, а суходіл опинявся під водою. Геологи виділяють особливо бурхливі періоди, коли породи зминалися в складки — епохи горотворень (складчастості): байкальська, каледонська, герцинська, мезозойська й альпійська.

На відміну від історичного часу, який вимірюють століттями, геологічний час охоплює значно триваліші відрізки — мільйони років. Тривалість періодів неоднакова — від 20 до 100 млн років.

Геохронологічна шкала впорядкувала послідовність виникнення гірських порід, форм рельєфу в зіставленні та розмежуванні геологічних процесів.

Запитання

1) Які ери виділяють у геологічному розвитку Землі? Назвіть епохи

горотворення, які відбувалися в різних ерах.

2) Які ера та епоха горотворення тривають зараз?

3) Які періоди має палеозойська ера? Назвіть їх.

4) Які періоди має мезозойська ера? Назвіть їх.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Завдання і запитання

1. Альфред Вегенер вважав, що будова берегів Південної Америки й Африки доводить істинність його гіпотези.

Використовуючи трафарети цих материків, підтвердьте або спростуйте це твердження.

2. Речовина астеносфери здатна повільно текти і переміщуватись із порівняно незначною швидкістю — кілька сантиметрів за рік.

Проте такі процеси відіграють велику роль у рухах земної кори. На які тектонічні процеси впливає таке переміщення речовини астеносфери? Відповідь обґрунтуйте.

3. Чому в гірській місцевості осадовий шар материкової земної кори відсутній або є малопотужним?

4. Чому в океанічному типі земної кори відсутній гранітний шар? (Граніт — гірська порода, яка утворюється при застиганні магми всередині земної кори, базальт — гірська порода, яка утворюється при застиганні магми на земній поверхні. Базальти утворюються при застиганні магми, що вилилася із серединно-океанічних хребтів.)

VI. підсумки УРОКУ

Учні разом з учителем підбивають підсумки уроку, відповідаючи на запитання.

1. Про що ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

2. Що здалося вам незрозумілим або складним?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте § 4 підручника.

2. Підготуйте запитання за темою сьогоднішнього уроку і запишіть його на аркуші, вказавши своє прізвище.

Це матеріал посібника Сучасний майстер клас з Географії за 7 клас Шуліка К. С.