Класифікація сучасних соціологічних теорій
У сучасній соціології поряд із терміном «теорія» часто використовують і такі поняття як «концепція», «парадигма». Концепція (від латин, сопсерсіо — «розуміння», «сприйняття») система взаємопов'язаних поглядів на певні явища і процеси, спосіб їх розуміння і трактування; головна ідея певної теорії.
Поняття «парадигма» вперше використав американський вчений Томас Кун, щоб за його допомогою розмежовувати різні наукові підходи до розгляду одних і тих же явищ. Парадигма — це сукупність переконань, цінностей і методів, які визнаються певним науковим співтовариством. Поява парадигми є завжди результатом певного індивідуального теоретичного досягнення — біля її витоків завжди стоїть конкретний автор з ідеями, що приваблюють інших вчених, які не копіюють ці ідеї, але беруть їх за взірець, орієнтир у науковому пошуку. Отже, парадигма є певним науково-теоретичним, концептуальним та методологічним баченням світу, яке скеровує під певніш кутом зору науковий підбір проблем та емпіричного матеріалу, що обґрунтовує теорію.
Основні відмінні та спільні риси сучасних соціологічних те орій дозволяє зрозуміти їх класифікація, що може проводиться за кількома критеріями.
По-перше, теорії відрізняються за логікою побудови, яка може бути дедуктивною (аналіз іде від загального, тобто суспільства, до окремого, тобто окремої особистості) або індуктивною (логіка дослідження будується навпаки — від окремого до загального). Більшість соціологічних теорій не виражені в явно дедуктивній формі, а лише прагнуть до неї.
Із дедуктивної форми теоретизування випливають:
а) функціоналізм; б)конфліктні теорії; в)теорія раціонального вибору.
До індуктивних теорій відносяться:
а) інтеракціонізм; б)феноменологія; в)етнометодологія.
По-друге, залежно від рівня аналізу розрізняють теорії мак- рорівня (аналізують суспільство в цілому) і мікрорівня (головний акцент робиться на окремих складових суспільства, соціальних відносинах). Теорії макрорівня описують загальні характеристики соціальних структур, розподіл соціальних позицій, великомасштабні зміни, еволюційний розвиток. Теорії мікрорівня розглядають тонкощі взаємодії між людьми.
Макрорівень аналізу здійснюється у функціоналізмі та конфліктних теоріях, а мікрорівень — у феноменології та етнометодології, інтеракціонізмі, теоріях раціонального вибору.
По-третє, основні парадигми відрізняються уявленнями про характер людської поведінки. Послідовники одних теорій вважають, що людська поведінка детермінована, визначена, передбачувана (теорії раціонального вибору, функціоналізм, конфліктна парадигма). Інші теорії підкреслюють творчий характер людської поведінки. Людина постійно створює щось нове, тому її дії непередбачувані (інтеракціонізм, феноменологія та етнометодологія).
По-четверте, соціологи по-різному уявляють собі причини чюдської поведінки. Функціоналісти, інтеракціоністи, феноменологи та егнометодологи вважають, що поведінка обумовлена цінностями суспільства, а в конфліктних теоріях і теоріях раціонального вибору — інтересами діючих людей і груп.
І нарешті, по-п'яте, існуючі парадигми ставлять перед собою різні цілі. Функціоналізм, теорії раціонального вибору та конфліктні теорії намагаються пояснити існуючу соціальну реальність, а інтеракціонізм, феноменологія та етнометодологія — тільки описати її.
Н.М. Семке
Автор: admin от 3-04-2012, 23:36, Переглядів: 4267