Урок 4. Візантійська імперія

Мета: ознайомити учнів з особливостями виникнення, розвитку й загибелі Візантійської імперії; пояснити зміст термінів і понять «василевс», «синкліт», «Звід громадянського права», «грецький вогонь», «іконоборство», «фреска», «мозаїка», «ікона»; формувати вміння на підставі ознайомлення з окремими фактами визначати, які риси історичного явища вони характеризують; сприяти розвитку естетичного виховання учнів на прикладах візантійського мистецтва (архітектура, фрески, мозаїка, іконопис).

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, атлас, карти «Візантія за Юстиніана», «Візантія і слов'яни в VII— IX ст.».

Основні терміни і поняття: василевс, синкліт, Звід громадянського права, грецький вогонь, іконоборство, фреска, мозаїка, ікона.

Основні дати і події: 395 р.— поділ Римської імперії на Західну і Східну; 532 р.— повстання «Ні-ка» в Константинополі; 726—843 рр.— боротьба між іконоборцями та іконо-шанувальниками; 1204 р.— утворення Латинської Романії; 1261 р.— відновлення Візантійської імперії; 1453 р.— загибель Візантійської імперії.

Структура уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Перевірка домашнього завдання

III. Актуалізація опорних знань

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Народження Візантії.

2. Візантія за Юстиніана I Великого.

3. Візантія та араби. Правління Льва III Ісавра. Іконоборство.

4. Правління Македонської династії. Епоха Комнінів.

5. Катастрофа 1204 р. Відродження і загибель Візантії.

6. Побут і культура Візантії.

V. Закріплення нових знань

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. перевірка домашнього завдання

; Бесіда за запитаннями

1. Поясніть твердження. У завершальний період існування Римської імперії відбувався процес варваризації Риму і романізації варварів.

2. Як, коли і чому на теренах Західної Римської імперії виникли варварські королівства? Покажіть їх на карті.

3. Розкажіть про розвиток Франкської держави за правління Меро-вінгів.

4. Охарактеризуйте розвиток Франкської імперії.

5. Представте класу підготовлений вами проект за темою «Історичний портрет Карла Великого».

6. Як відбувся розпад Франкської імперії? У чому його причини?

iii. актуалізація опорних знань

; Бесіда за запитаннями

1. хто, коли і як заснував Константинополь?

2. Коли і як виникла Східна Римська імперія?

3. Коли і як франки зупинили просування арабів?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

; Дидактична гра «Три речення»

(Дидактична гра «Три речення» сприятиме активізації сприйняття учнями нового матеріалу.)

Правила гри. Після розгляду матеріалу учні повинні передати зміст кожного з пунктів плану уроку трьома простими реченнями. Переможцем стає учень, розповідь якого найточніше відображатиме зміст розглянутого матеріалу.

1. Народження Візантії ; Розповідь учителя

Візантійську імперію історики називають «золотим містком» між Стародавньою історією та Новим часом. У «темні віки» Раннього Середньовіччя візантійці зберегли досягнення античної культури та, поєднавши їх з ідеалами християнства, передали сусіднім народам.

На місці давньої грецької колонії Візантія римський імператор Константин I Великий у 330 р. заснував нову столицю Римської імперії — місто Константинополь. За назвою «Візантія» історики згодом і назвали Східну Римську імперію. Проте самі візантійці іменували себе ромеями (римлянами), а свою державу — ромейською.

Часом появи Східної Римської імперії, або Візантії, вважають 395 р., коли імператор Феодосій Великий поділив імперію між своїми синами. Під час варварських завоювань хитрі константинопольські імператори змогли врятувати свої володіння й спрямувати варварів на землі Західної Римської імперії. У той час коли Західна Європа лежала в руїнах, Візантійська імперія зміцнювалася й розквітала.

Населення Візантії становили греки, сирійці, євреї, єгиптяни, вірмени, грузини та інші народи. Найбільшими містами були Константинополь, Александрія, Антіохія із населенням по 200—300 тис. жителів. Столиця імперії — Константинополь — була розташована на березі протоки Босфор, де перетиналися найважливіші торговельні шляхи: морський — із Чорного моря до Середземного та суходільний — із Європи до Азії. Візантія вела торгівлю з Китаєм, Іраном, Індією, країнами Західної та Східної Європи.

За своїм державним устроєм Візантія була монархією. Уся повнота влади належала василевсу (грецька назва імператора), який був «нижчим від Бога і наступним після Бога». християнська церква підтримувала владу імператора, вважала його захисником церкви й вимагала від підданих віддавати йому богорівну шану. Однак важливою особливістю було те, що священною вважалася лише посада імператора, а не його особа. Імператор не успадковував престолу, а обирався армією, синклі

том (грецька назва Сенату) і народом. Водночас влада імператора була абсолютною та необмеженою. Він був понад законом, розпоряджався життям і майном своїх підданих. Імператор правив країною за допомогою великої кількості чиновників, а також синкліту, що був дорадчим органом при імператорі. Він був і главою держави, і вищим законодавцем, і керівником уряду, і вищим суддею і головнокомандувачем армії.

— 2. Візантія за Юстиніана I Великого ; Розповідь учителя

За часів правління Юстиніана I (527—565 рр.) Візантійська імперія досягла вершини своєї могутності. юстиніан мав добру освіту, був працелюбним, рішучим, наполегливим і талановитим керівником. Проте в ньому ніби співіснували дві особистості. З одного боку, юстиніан дозволяв будь-якій людині висловити власну думку і ніколи не показував свого незадоволення зовні, але водночас, за свідченнями сучасників, був хитрим і підступним, уміло приховував гнів.

За розумом і вдачею юстиніану відповідала його дружина Феодо-ра. У 527 р. юстиніан і Феодора були проголошені імператором та імператрицею Візантійської імперії.

За наказом юстиніана I в 528—534 рр. було укладено збірку законів «Звід громадського права», де поєдналися давні правові норми Риму й духовні цінності християнства. «Звід...» проголошував рівність усіх громадян перед законом. Хоча рабство не скасовувалося, але заборонялося вбивати рабів і вони отримували змогу звільнитися. Закони юстиніана зрівнювали в правах чоловіка та жінку, забороняли розлучення, засуджене християнською церквою. У «Зводі.» проголошувалася ідея необмеженої та абсолютної влади імператора. Було закріплено право недоторканності приватної власності. «Звід.» став основою для розроблення законів більшості країн Західної Європи у XII—XIV ст.

Перетворення, розпочаті юстиніаном, потребували значних коштів. Зростання податків, хабарництво чиновників у 532 р. викликали в Константинополі повстання, яке дістало назву «Ніка» (через гасло повстанців «Ніка!» — «Перемога!»). Тривало воно вісім днів. Імператор підкупив ватажків повстання і за допомогою загонів варварів-найман-ців придушив заколот, убивши близько 35 тис. людей.

Розправившись із повстанцями, юстиніан узявся за здійснення головної мети свого життя — відновлення Римської імперії в колишніх кордонах.

У 534 р. візантійська армія на чолі з видатним полководцем Ве-лизарієм розгромила вандалів і захопила Північну Африку. Далі армія Велизарія, оволодівши островом Сицилія, вдерлася до Італії, у 536 р. без бою вступила до Риму, а за три роки візантійці захопили столицю

варварів Равенну. Здавалося, що Юстиніан уже майже досяг заповітної мети, але тут Візантія зазнала нападу з боку слов’ян і персів. Імператор відкликав Велизарія і відправив його з армією на захист східних кордонів. Полководець упорався і з цим завданням. До завоювання земель на Заході Юстиніан повернувся лише 552 р., і хоча не зміг відновити межі Римської імперії часів імператора Константина, проте збільшив територію своєї держави майже вдвічі.

За часів правління імператора Юстиніана I Візантійська імперія перетворилася на центр християнської цивілізації серед варварського світу.

3. Візантія та араби. Правління Льва III ісавра. іконоборство

; Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал параграфа і дайте відповіді на запитання.

1) У чому полягало значення боротьби Візантійської імперії з арабами?

2) Чим була зумовлена боротьба проти шанувальників ікон і чим вона завершилася?

(Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допомогою наведеного матеріалу.)

; Додаткова інформація

У першій половині VII ст. біля кордонів Візантії з’явився новий ворог — араби. Під прапором «священної війни в ім’я Аллаха» вони розпочали стрімке завоювання східних візантійських провінцій. Протягом 636—642 рр. Візантія втратила Сирію, Палестину, Верхню Месопотамію, а ще через півстоліття — Північну Африку. Порівняно з добою Юстиніана I територія імперії зменшилася втричі.

Незабаром араби поклали край пануванню візантійців і на морях, створивши могутній флот і відібравши у них острови Крит, Сицилію та території на узбережжі Балканського півострова. Починаючи з 672 р. араби кілька разів намагалися захопити Константинополь, однак візантійці відбивали їх від стін міста, а арабський флот знищували «грецьким вогнем».

; Цікаво знати

«Грецький вогонь» — таємну зброю Візантійської імперії — винайшов сирійський архітектор і хімік Каллікон. Це була палаюча суміш, яку під тиском викидали зі спеціальних помп або наливали в мушлі й кидали з катапульт на ворожі кораблі. Склад цієї суміші настільки ретельно приховувався, що й досі всі її складники невідомі. Вірогідно,

«грецький вогонь» містив смолу, сірку, селітру, нафту. Наслідки використання «грецького вогню» були жахливими. Палаюча рідина перетворювала все на попіл, її неможливо було загасити й урятуватися від неї плавом: суміш горіла на воді. Упродовж століть володіння цією зброєю забезпечувало перемоги візантійцям, особливо на морі.

У 717 р. араби втретє розпочали штурм Константинополя. Завдяки рішучим діям візантійського війська на чолі з імператором Львом III Ісавром (717—741) ворога вдалося зупинити й відкинути від міста. Із 1800 кораблів в арабів залишилося лише п’ять, із 200 тис. воїнів урятувалося лише 30 тисяч.

Перемога Льва III Ісавра над арабами зупинила просування арабів на землі Візантійської імперії та врятувала християнську Європу від мусульманської навали.

Боротьба проти арабів спонукала Льва III Ісавра реорганізувати візантійську армію.

Імператор вирішив створити кінне військо. Однак озброєння кіннотника коштувало дорого. Тоді візантійці скористалися досвідом арабів: вони роздавали землі із селянами, що їх обробляли, воїнам, які за прибуток від цих земель могли купувати коней та озброєння. Проте здійснення цієї ідеї вимагало вільних земель для розподілу. Великими земельними ділянками володіла церква. Можливість отримати їх з’явилася в імператора завдяки руху іконоборців, приводом до якого стали суперечки між прихильниками й противниками вшанування ікон, хрестів і святих мощей.

; Робота з термінами і поняттями

Іконоборство — релігійно-політичний рух, спрямований проти вшанування ікон.

Противники вшанування ікон стверджували, що поклоніння іконам є ідолопоклонством, оскільки це поклоніння речам, а не Богу, але прихильники вшанування ікон були іншої думки: вони вважали, що в цих святих предметах присутня Божа сила.

Лев III скористався із цих суперечок: у 726 р. він видав указ про заборону поклоніння іконам, розпочавши відбирати землі в монастирів. Ділянки відібраних монастирських земель надавалися воїнам-кіннотни-кам. Населення Візантії розділилося: військова знать підтримувала імператора, а більшість простого народу й духівництва засуджувала його. Боротьба між прихильниками та противниками шанування ікон тривала понад століття. Нарешті в 843 р. шанувальники ікон перемогли: культ ікон було відновлено, а іконоборців засуджено церквою. У цій боротьбі загинула велика кількість шедеврів візантійського мистецтва.

Рух іконоборців дав можливість Льву III Ісавру створити візантійську кінноту, що перетворилася на окрему суспільну верству на зразок західноєвропейських рицарів.

— 4. Правління Македонської династії. Епоха Комнінів ; Розповідь учителя

Доба правління імператорів Македонської династії стала часом розквіту Візантії. Константинополь перетворився на найбільший на той час торговельний центр, а візантійські купці підпорядкували собі всю торгівлю між Заходом і Сходом. Саме завдяки торгівлі до скарбниці імператора надходили величезні прибутки.

Засновником Македонської династії став імператор Василій I (867—886).

Наприкінці IX ст. Візантія розгорнула активну діяльність із християнізації сусідніх варварських народів. Посланці константинопольського патріарха вирушали нести світло християнської віри до сербів, болгар і у Великоморавську державу. Проповідники Кирило і Мефодій створили слов’янську абетку й переклали Біблію слов’янською мовою, що створило умови для поширення християнства серед слов’ян.

; Цікаво знати

Майбутній імператор Василій I народився в селянській родині. Під час одного з болгарських набігів потрапив у полон і тривалий час жив серед своїх поневолювачів. Після повернення до Візантії Василій улаштувався працювати конюхом в імператорських стайнях. Завдяки красі, розуму, силі та іншим здібностям він зробив чудову кар’єру: із конюха виріс до співправителя імператора Михаїла III. Імператор швидко став відчувати небезпеку з боку свого співправителя і наказав його вбити. Проте Василій виявився спритнішим: убив Михаїла III і сам став імператором. Щоб не втратити владу, він установив порядок, за яким престол могли успадкувати лише члени правлячої династії. Завдяки цьому наступники Василія I правили Візантією до 1081 р.

Від другої половини IX ст. Візантія розпочала тривалі війни за повернення втрачених територій. Найбільших успіхів у цьому досяг імператор Василій II Болгаробійця (976—1025).

Правління Василія II розпочалося за тяжких часів. На землі імперії почалися набіги болгар. Цар Болгарії Самуїл, скориставшись тривалими візантійськими заколотами знаті проти імператора, захопив Східну Болгарію і частину Сербії. Лише в 1014 р. він домігся вирішальної перемоги над болгарами.

Безперервні війни, які вела Візантія на початку XI ст., виснажили її. У середині країни між знаттю та імператором розгорнулася боротьба за престол. Поки тривала боротьба за владу, армія слабшала, а імперія знову опинилася в оточенні ворогів. На Балкани з Причорноморських степів вдерлися орди печенігів і болгар. Нормандці захо

пили останні володіння візантійців в Італії. Однак найнебезпечніши-ми ворогами були турки-сельджуки, які наступали на східні кордони імперії.

; Цікаво знати

Турки-сельджуки належали до тюркських народів, давня батьківщина яких розташовувалася в низовині річки Сирдар’ї, поблизу Аральського моря. Звідси одне з тюркських племен на чолі з вождем Сель-джуком перекочувало на захід. Поступово турки-сельджуки підкорили інші тюркські й турецькі племена та захопили більшу частину Передньої Азії, Ірак, Іран, Середню Азію. Навіть правитель Арабського халіфату, багдадський халіф, був змушений підкоритися туркам і визнати їхнього вождя Торгул-бека султаном і «царем Сходу і Заходу». Від підкорених іранців турки прийняли іслам й утворили нову велику мусульманську державу — Сельджуцький султанат.

У 1068 р. візантійський імператор Роман IV розпочав війну проти турків, які спустошували землі імперії. Війна точилася з перемінним успіхом. Навесні 1071 р. біля вірменського міста Манцикерта візантійська армія зазнала цілковитої поразки. Імператор і всі воєначальники потрапили в полон. Султан Альп-Арслан («Хоробрий Лев») відпустив імператора лише після його згоди виплачувати сель-джукам величезну данину.

Звістка про поразку під Манцикертом приголомшила візантійців — переможений імператор втратив престол, а договір із сельджука-ми було розірвано.

Турки, не отримавши обіцяного, рушили завойовувати візантійські володіння в Малій Азії. На захоплених землях вони утворили державу Румський султанат, або Рум (Рим), — так завойовники називали Візантію. Тепер зі своїх володінь вони могли бачити палац Константинополя, що розкинувся на протилежному боці затоки.

Загроза неминучої загибелі Візантії викликала нову хвилю боротьби за імператорський престол. Нарешті у 1081 р. до влади прийшов досвідчений воєначальник Олексій Комнін (1081—1118), який заснував нову династію Комнінів (1081—1204 рр.), яка на ціле століття повернула Візантії колишні славу й могутність. Спираючись на своїх прибічників, він придушив бунтівну константинопольську знать, конфіскував її майно і набрав найману армію.

За підтримки нової армії Олексій розпочав війну проти ворогів імперії. Спершу він прогнав від східних кордонів турків, а потім рушив проти норманів. Після чотирирічної війни, в 1085 р., Олексій переміг норманів і примусив їх залишити Балканський півострів. Шляхом дипломатії він упорався із загрозою з боку печенігів. Завдяки щедрим

дарам імператор зробив своїми союзниками інших кочовиків — половців, за допомогою яких і розбив печенігів. Після цих перемог у Візантійській імперії настав спокій.

За часів правління сина Олексія Іоанна I Комніна (1118— 1143 рр.) Візантія розпочала боротьбу зі своїм торговельним конкурентом — Венецією. За наказом імператора всіх венеціанських купців було кинуто до в’язниць і відібрано їхні торговельні привілеї. Мабуть, ніхто серед візантійців тоді не міг уявити, до яких наслідків призведе ця подія в майбутньому. Поки імперія вела наполегливу боротьбу, поряд із її східними кордонами знову посилився Румський султанат. У 1076 р. імператор Мануїл I розпочав грандіозний похід проти турків, однак у битві біля міста Міріокефала зазнав нищівної поразки. Візантія втратила свої володіння в Малій Азії. Останнє століття слави Візантії минуло: імперія на всіх своїх кордонах перейшла до оборони.

5. Катастрофа 1204 р. Відродження і загибель Візантії ; Розповідь учителя

По смерті Мануїла I Візантія остаточно занепала. Розпочалася жорстока й кривава боротьба за владу, останній імператор із династії Комнінів Андронік I (1183—1185 рр.) закривавив свої руки вбивством попередника, 14-річного Олексія II (1180—1183 рр.), установив у країні справжній терор та був убитий розлюченим натовпом під час повстання в Константинополі. Новим імператором став Ісак Ангел (1185— 1195 рр.). Проте імперія розпадалася на очах. Угорці оволоділи Далмацією, нормани знову вторглися на Балкани, болгари звільнилися від влади візантійців і відродили свою державність, серби здобули незалежність.

Однак Ісак Ангел замість того, щоб піклуватися про державу, витрачав значні кошти на будівництво величних споруд та інші особисті потреби. Скориставшись невдоволенням народу, брат осліпив імператора й захопив трон, ставши Олексієм III (1195—1204 рр.). Проте син Іс-ака зміг утекти до Італії, де звернувся до рицарів, що готувалися до Четвертого хрестового походу, із проханням допомогти йому повернути батьків трон. Уперше за весь час існування «місто Константина» було захоплене й пограбоване ворогом.

Землі Візантії, захоплені хрестоносцями, назвали Латинською Ро-манією (Романією називали в Західній Європі Візантію) і поділили на Латинську імперію (або власне Романію) зі столицею в Константинополі та залежні від неї держави хрестоносців на Балканах, володіння Венеції, Генуї та Ордену іоаннітів. 16 травня 1204 р. в соборі Святої Софії коронувався перший імператор Романії, один із вождів хрестоносців, фландрський граф Болдуїн.

На завойованих землях латиняни встановили західноєвропейські порядки за французьким зразком.

Латиняни не змогли підкорити всі візантійські провінції — візантійці чинили відчайдушний опір. У непідкорених землях виникли три грецькі держави, що вважалися наступницями імперії — Нікейська імперія, Епірське царство і Трапезундська імперія. Ці держави розгорнули боротьбу за відновлення Візантії. Поступово провідна роль у боротьбі проти латинян перейшла до Нікейської імперії. Новим імператором було обрано представника знатного роду Феодора Ласкаріса, який почав боротьбу за відродження Візантії.

Вирішальних успіхів у боротьбі за відновлення Візантії досяг ні-кейський імператор Іоанн III Ласкаріс (1222—1254 рр.). На третьому році свого правління Іоанн III розбив війська хрестоносців. Потім він поступово об’єднував під своєю владою більшість колишніх візантійських земель.

; Цікаво знати

За часів правління Іоанна III імперія досягла розквіту, який нагадував її жителям давні часи. Розвивалися сільське господарство, ремесла. Для сприяння розвитку ремесел Іоанн заборонив своїм підданим носити одяг з іноземних тканин і наказав користуватися лише тим, що зроблено візантійськими майстрами.

Візантійську імперію було відновлено за нікейського імператора Михаїла VIII Палеолога (1259—1282 рр.), засновника останньої династії візантійських імператорів.

Латиняни на той час зазнали від візантійців багатьох відчутних ударів, але ще утримували Константинополь. Щоб оволодіти містом, імператор Михаїл VIII наказав поставити у фортецях поряд із містом гарнізони, які постійно здійснювали вилазки проти латинян. Одного разу загін нікейського імператора, що рухався повз Константинополь, вирішив у черговий раз налякати противників.

Сталося так, що всі сили хрестоносців були в морському поході проти нікейців і в місті залишався лише імператор із невеликим загоном. Нікейці легко оволоділи стінами, відкрили ворота міста і впустили інших. Так несподівано візантійці захопили Константинополь. Коли хрестоносці повернулися, то спробували дістатися до міста, але зазнали поразки й були змушені на кораблях повертатися до Західної Європи. Так Латинська Романія припинила існування.

15 серпня 1261 р. Михаїл VIII Палеолог став першим імператором відновленої Візантійської імперії. Проте влада візантійських імператорів поширювалася лише на частину Балканського півострова, невелику територію Малої Азії та кілька островів в Егей-ському морі.

Відродженій імперії відразу почала загрожувати нова небезпека — турки-османи, із якими вона впоратися не змогла. 29 травня 1453 р. тисячолітня імперія впала. Деякі історики говорять про цю дату як про кінець епохи Середньовіччя.

6. Побут і культура Візантії

; Колективна робота учнів з підручником

Опрацюйте відповідний матеріал параграфа і визначте особливості побуту візантійців та здобутки їхньої культури.

(Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допомогою наведеного матеріалу. За відсутності достатньої кількості часу можна доручити виконати це завдання вдома.)

; Додаткова інформація

Занепад культури, що відбувався на Заході після варварської навали, не торкнувся Візантійської імперії. життя візантійців за Середньовіччя розвивалося на зразок життя давніх римлян.

Побут

Будинки візантійців були обставлені, залежно від прибутків господаря, різноманітними меблями. Прості візантійці сиділи на стільцях за столами, а відпочивали у високих кріслах — римський звичай вживати їжу лежачи зник. Одяг ховали у скрині. У будинках знаті меблі були прикрашені різьбленням, оздоблені коштовним камінням і слоновою кісткою. Ліжка й підлоги вкривалися килимами і звіриними шкурами. У більшості будинків знаті були засклені вікна, вони опалювалися жаровнями з вугіллям й освітлювалися масляними світильниками. Бідняки тіснилися в убогих комірках, де з меблів міг бути лише один напханий очеретом матрац.

Їли візантійці зазвичай двічі на день. У будинках знаті влаштовувалися великі бенкети, де гостей пригощали рідкісними стравами. Для більшості простих візантійців звичною їжею були варена риба, боби, хліб, сир, різноманітні овочі та фрукти.

За одягом візантійця можна було визначити, до якої суспільної верстви він належить. Знать носила одяг, виготовлений із лляних, вовняних, шовкових тканин, прикрашений орнаментом. На бенкети зверху одягали довгий плащ — хламіду. Звичним одягом простих візантійців був хітон — сорочка з грубої тканини, штани, чобітки і короткий плащ. Заможні жінки й чоловіки носили багато ювелірних прикрас: каблучок, браслетів, застібок на плащах тощо.

Важливе місце в побуті візантійців посідала християнська церква. Усі найважливіші події життя людей були пов’язані з церковними обрядами — хрещенням, вінчанням, похороном. У містах було багато

храмів. Кілька разів на день візантійці молилися: ранкова й вечірня молитви були обов’язковими. Особливо поклонялися Богородиці, уважаючи її захисницею грішників, ближчою до людей, ніж Христос.

Культура

За багатовіковий період свого існування Візантія створила потужну і своєрідну культуру, що ввібрала в себе давньоримські традиції.

Від початку й до кінця існування імперії візантійське суспільство дуже поважало й цінувало знання. Уміння читати й рахувати було поширене серед більшості населення Візантії. Потяг до здобуття знань стимулювала постійна потреба держави в освічених людях, необхідних для поповнення складу державних урядовців. Освічена людина у Візантії мала можливість обійняти високу посаду, що відкривало шлях до влади й багатства.

Візантія набагато перевищувала країни Західної Європи за кількістю освічених людей завдяки розвиненій мережі шкіл, що були як безкоштовними — церковні, монастирські, міські, де могли навчатися діти бідняків, так і платними — приватні, для дітей візантійської знаті. Школа мала два ступені: початковий і середній. У початковій школі вивчали три головні цикли наук — «тривіум»: граматику, діалектику та риторику. Середній ступінь передбачав «квадріум», до якого входили чотири головні предмети: арифметика, геометрія, астрономія та музика. Крім цих головних наук, у різних школах додатково вивчалися етика, право, політика, філософські науки.

Великі досягнення були зроблені візантійцями в розвитку наукових знань. Учений Лев Математик, один із засновників алгебри (він перший почав використовувати літерні позначення), винайшов у IX ст. світловий телеграф для передання повідомлень на відстані. За допомогою цього винаходу в столиці дізнавалися про вторгнення арабів на східних кордонах імперії.

; Цікаво знати

Імператор Константин Багрянородний (913—959) вирішив зібрати всі знання, накопичені людством від початку свого існування. Сотні вчених за його наказом розпочали цю грандіозну працю. Вони написали близько 50 своєрідних «енциклопедій» та окремих трактатів з астрономії, медицини, історії, географії, військового мистецтва, дипломатії та інших наук. Сам імператор також написав кілька творів до цього зібрання наукових знань людства. До нашого часу збереглися праці імператора «Про феми», «Про управління імперією» і «Про церемонії імператорського двору».

Візантія мала надзвичайно високий для свого часу рівень розвитку будівельної техніки. Ви вже знаєте про храм Святої Софії

в Константинополі, побудований у VI ст. за наказом імператора Юсти-ніана І. Спорудити його було можливо за умови досконалого володіння будівельною справою: умінням виготовляти міцну цеглу, якісний вапняний розчин, укладати цеглу, створювати монументальні бані тощо.

З архітектурою був тісно пов’язаний живопис. Візантійські майстри прикрашали стіни храмів фресками — розписом водяними фарбами сирої штукатурки та мозаїками — зображеннями, викладеними різнокольоровими камінцями або шматочками смальти (різнокольорового скла). Визначними зразками мистецтва візантійської мозаїки були зображення в храмі Святої Софії в Константинополі, зображення імператора Юстиніана та імператриці Феодори в церкві Сан-Вітале в Равен-ні. Високого рівня розвитку досягло мистецтво ікони — живописних зображень Христа, Богоматері та різних біблійних сюжетів на дерев’яних дошках.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

— I ВАРІАНТ

; Дидактична гра «Три речення»

Перевірка й обговорення результатів виконання учнями завдань до дидактичної гри «Три речення».

— II ВАРІАНТ

; Бесіда за запитаннями

1. Яку подію вважають часом появи Візантії?

2. За правління якого імператора було укладено «Звід громадянського права»?

3. Коли біля кордонів Візантії вперше з’явилися араби?

4. Хто був засновником династії Комнінів?

5. Чому 1204 р. став для Візантії катастрофою?

6. Коли загинула Візантійська імперія?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель нагадує учням провідні ідеї матеріалу, розглянутого на уроці, або пропонує їм зробити це самостійно.

VII. домашнє завдання

1. Опрацюйте § 2 підручника.

2. Складіть історичний портрет Юстиніана I, Льва III ісавра або олексія I ком-ніна (за вибором).

Це матеріал з посібника Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк