Християнські храми в житті й культурі Середньовіччя

Християнські храми втілювали в собі кращі досягнення в архітектурі й будівництві, живописі й скульптурі, вони відбивали віртуозну майстерність середньовічних ремісників різних спеціальностей. При цьому храми були осередком духовного, політичного й культурного життя суспільства. Вивченню ролі та значення християнських храмів ми й присвятимо цей параграф.

1 Храм у середньовічному місті.

На головній площі середньовічних міст зазвичай споруджували кафедральний собор — церкву, у якій богослужіння здійснював єпископ. Собор височів над іншими будівлями, його було видно з будь-якого куточка міста, а дзвін чутно по всій окрузі. У дні великих свят собор міг вмістити все населення міста. Городяни приходили в храм не тільки для того, щоб молитися. Найбільш урочисті й великі події в житті міста, а іноді й усієї країни проходили в соборі.

Багато соборів були місцем коронації правителів держав. Наприклад, у соборі Святого Петра в Римі коронували імператорів Священної Римської імперії, а місцем коронації французьких королів протягом тривалого часу був собор у Реймсі.

Собори виконували роль почесного цвинтаря й служили усипальнями для померлих священиків, феодалів, видатних громадян міста. У храмах зберігали мощі святих, виставляли чудотворні ікони. Люди, що порушили закон, ховалися за стінами соборів і біля вівтарів просили справедливості й заступництва. У соборах проходили публічні лекції університетських професорів, присвячені релігійним проблемам.

Духовенство прагнуло, щоб собори укорінювали у свідомості віруючого образ великої й непохитної церкви. Королі й імператори, герцоги й князі зводили храми, щоб затвердити свою перевагу у феодальному світі. Зобов’язана своїм процвітанням зростанню міст буржуазія, прагнучи врятувати свою душу, жертвувала на будівництво храмів величезні суми. Багато соборів Середньовіччя будувалися з розмахом і за короткий для тих часів термін. Часто будівництво головного собору, що був окрасою й гордістю міста, перетворювалося на всенародне будівництво. Наприклад, собор у Шартрі (Франція) був споруджений лише за 26 років, а собор у Реймсі — ще швидше. Проте історія знає численні приклади, коли будівництво розтягувалося на багато десятиліть і навіть століття. Відомий храм Паризької Богоматері будували майже 200 років (1163—1345 рр.). Пожежі, навали ворогів, землетруси й інші обставини змушували ремонтувати, перебудовувати, змінювати архітектурні стилі храмів.

Християнські храми в Середні віки посідали центральне місце в житті будь-якого європейського міста.

«Біблія у камені».

У Середні віки християнські храми мали досить багате оздоблення. Стіни, колони, стелі й бані ізсередини покривалися численними зображеннями Христа, Богородиці, апостолів, християнських святих і картинами, що ілюстрували біблійні сюжети. Вікна храмів прикрашали вітражі — картини й орнаменти, виконані з кольорового скла. Один церковний діяч писав про призначення вітражів у соборі: «Картини у вікнах призначені, безперечно, для того, щоб показати простим людям, що ті не вміють читати Святе Письмо, те, у що вони повинні вірити». Художнє оздоблення храмів пояснює, чому християнські храми називають «Біблією у камені».

Християнський храм поділяється на дві основні частини. У східній частині церкви розміщується вівтар, біля якого священик здійснює свою

священну службу з порятунку душ віруючих. У західній частині розташований вхід у храм. Тут зазвичай зображували сцени Страшного суду й Христа в ролі вищого Судді. При всій своїй величі собори були місцем смиренного пізнання Бога. Цій меті служили ікони й церковний настінний живопис, а також тисячі статуй, що прикрашали стіни соборів.

3 Базиліка — християнський храм.

У Ранньому Середньовіччі найпоширенішим типом християнського храму була базиліка. Їх можна було зустріти на всій території Давнього Риму. Зазвичай це була прямокутна споруда, розділена рядами колон на три різні за висотою зали — нефи. Центральний, найвищий неф, як правило, закінчувався напівкруглою апсидою, де розташовувався вівтар. Під час молитви жінки стояли в лівому нефі, а чоловіки — у правому. Люди, які готувалися прийняти хрещення, могли бути тільки в притворі (передпокої) храму. Сувора й скромна архітектура базилік відбивала демократичні настрої перших християнських общин. Базиліки мали значний вплив на середньовічну християнську архітектуру країн Європи.

Під вівтарем базиліки часто влаштовували крипту — таємне приміщення, де розміщувалися поховання засновників храму, священиків або городян, що заслужили на особливу повагу нащадків.

До найбільш відвідуваних європейських храмів належить базиліка Святого Франциска в Ассизі (Італія). Будівництво цього храму почалося в 1226 р., через два роки після смерті Святого Франциска. Його могила розміщена в підземних приміщеннях базиліки. Храм неодноразово перебудовували. У XIII—XIV ст. кращі майстри Італії розписали стіни базиліки. Фрески Джотто ді Бондоне вважають шедеврами середньовічного західноєвропейського живопису.

Поряд із базиліками в X—XI ст. повсюдно зводили хрестово-купольні храми. Вони набули поширення у Східній Європі, на Русі, у Грузії

Серед сотень храмів романського стилю можна згадати кафедральний собор у Майнці (Німеччина). Будівництво собору почалося в 1087 р., а завершилося в 1239 р. З особливою пишністю й урочистістю в соборі відбувалися коронації монархів. Церковне помазання здійснював місцевий архієпископ. Покровителем собору вважають Святого Мартіна Турського, що прославився своєю місією з поширення християнства. У крипті (підземній галереї) собору розташовані гробниці 45-ти майнцських архієпископів і курфюрстів.

Храми романського стилю виконали важливу місію зі зміцнення авторитету християнської церкви.

5 Готика — храми, спрямовані в небеса.

Готичний архітектурний стиль — візитна картка середньовічної архітектури. Готика набула значного поширення у XII—XIV ст. Це архітектура великих соборів, церков, замків, палаців і ратуш. Готичні будинки базувалися на успіхах у галузі математики, фізики й багатому практичному досвіді будівельників. Технічні можливості дозволили відмовитися від товстих стін за рахунок зміцнення каркаса — основи будинку. Будівельники навчилися споруджувати тонкі, легкі стіни, заповнені величезними вікнами, які «виливали» сонячне світло всередину храму. Популярні для цього стилю стрілчасті арки й тонкі колони ніби витягували собори до небес. Стіни, фасад,

карнизи, лиштви вікон вкривали віртуозним різьбленням на камені з образами святих, апостолів, королів й імператорів, різноманітними візерунками й орнаментами.

Зі стін і карнизів готичних храмів на віруючих дивилися химери й інші міфічні тварини, що уособлювали жахи пекельних мук.

У вікна храмів вставляли вітражі, що зображували біблійні сюжети, подвиги благочестя отців церкви, славних рицарів і королів. Іноді вітражі відбивали сцени повсякденного життя городян і селян. Одна з головних окрас готичного собору — троянда. Це величезні круглі вікна, зазвичай розташовані над порталами й прикрашені орнаментом і вітражами.

Кентерберійський собор в Англії був побудований в XI ст. на місці храму, який у 597 р. заснував Святий Августин, направлений папою римським із метою поширення християнства в Англії. Нині Кентерберійський собор вважають головним храмом англійського королівства. Біля вівтаря цього собору за наказом короля Генріха II був убитий архієпископ Томас Бекет, палкий прихильник зміцнення католицької церкви. Тут молився французький король Іоанн Добрий, захопле-

ний англійцями в полон у роки Столітньої війни. У каплиці храму похований «чорний принц» Едуард, що прославився своїми перемогами в битвах під Кресі й Пуатьє.

Собор у Шартрі (Франція) почали зводити в романському стилі в 1020 р. Однак страшна пожежа 1194 р. знищила значну частину споруди. У пожежі дивом уцілів покров Діви Марії. Вважається, що Діва Марія носила його, коли народила Ісуса. Реліквія зробила собор місцем паломництва й щедрих пожертвувань. Після пожежі собор відроджували вже в готичному стилі. Його стіни прикрашають понад 4 тис. скульптур. Пожертвування XIII ст. дали можливість створити чудову колекцію вітражів, що розмістилися в 150 вікнах храму. Тут зображені біблійні історії та сцени з повсякденного життя.

Готичний стиль — найвище досягнення середньовічної архітектури.

Запитання й завдання

1. Яке завдання виконував кафедральний собор у середньовічному місті? 2. Чому християнські храми називають «Біблією у камені»? 3*. Поясніть, чим базиліка відрізняється від хрестово-купольного храму. 4. Укажіть головні особливості романського стилю середньовічної архітектури. 5. Чи є справедливим твердження, що готичні храми — найвище досягнення середньовічної архітектури? 6. Під керівництвом учителя, використовуючи текст параграфа, заповніть у зошиті таблицю «Християнські храми Середньовічної Європи».

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Д'ячков