Народна Освіта » Всесвітня Історія » Вступ до історії Середніх віків

НАРОДНА ОСВІТА

Вступ до історії Середніх віків

У сьомому класі ми продовжимо вивчення всесвітньої історії, тобто історії всього людства. Всесвітню історію вчені поділили на кілька великих періодів і дали їм назви: «Історія первісного суспільства», «Історія Стародавнього світу», «Історія Нового часу», «Новітня історія»... Однак один із періодів всесвітньої історії має досить дивну назву — «Середні віки». Чому ж вони «середні»?

Середні віки — важливий період історії людства.

 

Судячи з назви, «середній» час ніби й не заслуговує на особливу увагу. Досить довго люди вважали, що Середні віки — це похмурий період повного неуцтва, кровопролитних війн, епідемій і масових страт. Однак це не зовсім так.

Люди Середньовіччя жили гідно: селяни вирощували хліб та у важкі часи ставали на захист батьківщини, ремісники створювали свої «шедеври», багато з яких викликають у нас захоплення і сьогодні. Люди вірили в богів, будували чудові храми, багато подорожували, відкривали нові землі, писали наукові трактати й любовні вірші.

У Середні віки виникли й зміцніли міста, які заслужено вважаються окрасою Європи й Азії.

Із давньогрецької і латинської мов, а також варварських наріч поступово сформувалися сучасні англійська, французька, німецька й інші європейські мови.

 

На Сході розвиваються й міцніють давні країни — Китай, Індія, Іран. Тут здійснюються великі наукові відкриття й технічні досягнення, якими через сотні років користуватимуться європейці. У Середні віки на Сході виникли нові держави — Японія, Корея. Серед жителів Передньої Азії народилася нова світова релігія — іслам. Вона стала основою виникнення арабської держави й арабо-мусульманської цивілізації, що вразила світ не лише своїми завоюваннями, але й найвищим рівнем культури. У Середні віки європейці відчули на собі могутню силу монгольської орди, що завоювала землі від Тихого океану до Чорного моря.

Назва «Середні віки» виникла невипадково. Уважно розглянемо «лінію часу».

Періодизація історії Середніх віків.

Вчені-історики визначили хронологічні межі Середньовіччя. У вітчизняній історичній науці вважається, що Середні віки починають свій відлік у 476 р. з падіння Західної Римської імперії. Завершується Середньовіччя подорожжю Колумба до Америки в 1492 р. й іншими Великими географічними відкриттями, які розширили уявлення про світ і стали провісниками початку Нового часу. «Середньовічне тисячоліття» у Європі історики умовно поділили на три частини.

Раннє Середньовіччя (V — середина XI ст.). Це час бурхливих подій Великого переселення народів, загибелі Римської імперії, виникнення нових держав, які називають варварськими королівствами. Під ударами численних ворогів європейці створили перші недовговічні імперії, які згодом стали основою сучасних держав. У Ранньому Середньовіччі виникли нові відносини між людьми. Учені називають їх феодальними. Поступово населення європейських країн об’єдналося у три великі групи (селяни, феодали, духівництво), які відрізнялися своїм місцем і становищем у суспільстві.

Зріле (Високе) Середньовіччя (друга половина XI — XIII ст.). Цей період часто називають «квітучим Середньовіччям». Європейці вистояли під тиском зовнішніх ворогів. У цей час на політичній карті континенту з’явилася велика кількість королівств, герцогств, графств й інших невеликих держав, які вели боротьбу за нові землі й верховенство в Європі. У цей самий час виникали спроби відтворити Римську імперію, яку ще й тепер називають Священною, оскільки вона

освячувалася папою римським і католицькою церквою. Квітуче Середньовіччя ознаменувалося хрестовими походами на Близький Схід, за допомогою яких європейці намагалися розширити межі своєї християнської цивілізації. У період Зрілого Середньовіччя поступово відродилися старі римські міста. До них додалися численні нові міста, які стали центрами ремесла, торгівлі, культури й вільнодумства. З’явилися університети — осередки науки й освіти.

Пізнє Середньовіччя (XIV—XV ст.). Цей період іноді називають «осінню Середньовіччя», маючи на увазі, що відносини в суспільстві й державі досягли зрілості. Настав час збирати плоди історичного розвитку. Закінчилося становлення провідних держав Європи: Франції, Англії, Іспанії, Польщі, а також Священної Римської імперії. У суспільстві значно зросла роль жителів міст, які прагнули не тільки розвивати ремесло й торгівлю, але й брати участь в управлінні державою. З’явилися перші парламенти — державні органи, які представляли інтереси різних верств населення й обмежували всевладдя королів. Досягнення культури, науки й техніки змінили хід європейської історії. Багаті люди тогочасної Європи прагнули потрапити на ринки східних держав. Західноєвропейська християнська цивілізація досягла досконалості й опинилася на порозі Нового часу.

Політична карта сучасної Європи формувалася саме в Середні віки.

У свою чергу, країни Сходу теж розвивалися, але цим питанням присвячені інші розділи підручника.

Джерела вивчення історії Середньовіччя.

Нам уже відомо, що історія — це серйозна наука, у якої є свої закони й правила. Перше правило повідомляє: «Історію не можна вивчати без історичних джерел!» Зазвичай вчені виділяють три основні види історичних джерел: писемні, речові, усні.

історичними джерелами вважаються всі пам'ятки матеріальної та духовної культури, що зберегли відомості про життя в минулому.

У вивченні історії Середньовіччя вирішальне значення мають писемні джерела.

 

 

До нашого часу дійшли сотні тисяч різноманітних писемних документів: збірки законів, королівські укази, монастирські грамоти, описи подорожей, листування приватних осіб тощо. Ці пам’ятки історії зберігаються в архівах, бібліотеках і музеях. Вони були записані переважно на папері або пергаменті. Дуже важливі відомості зберегли для нас письмена на бересті, написи на каменях або кераміці. Безцінними вчені вважають аннали (хроніки, літописи) — записи подій за роками. Зазвичай такі записи здійснювалися в монастирях, якими опікувалася світська влада. Хроніки ілюстрували невеликими кольоровими малюнками — мініатюрами, які дають нам змогу уявити історичних осіб і подробиці минулих подій. До писемних джерел зараховують також різноманітні літературні твори (вірші, романи, повісті), що відкривають перед нами духовний світ людей Середньовіччя.

До речових джерел Середньовіччя можна доторкнутися руками — досить пройтися вуличками багатьох європейських або азіатських міст, піднятися на стіни вцілілих фортець, спуститися в підвали монастирів і феодальних замків. У вивченні Середніх віків дуже важливе значення мають археологічні дослідження. Вчені-археологи повсюдно здійснюють розкопки середньовічних поселень, укріплень, поховань і курганів, ремісничих майстерень і селянських жител.

Усні історичні джерела — легенди, билини, казки, приказки, загадки. Усі вони, звісно, давно записані, але збереглися в пам’яті народу і передавалися з вуст у вуста, перш ніж їх записали вчені-етнографи.

Вивченням історичних джерел займаються спеціальні історичні науки. Монети й медалі досліджує нумізматика, печатки — сфрагістика. Наука геральдика вивчає герби.

Далеко не всі історичні джерела вчені ґрунтовно вивчили. Щороку з’являються нові відомості, що розкривають таємниці життя людей у Середні віки.

На розкопках. Про що змовчав літопис

Багато хто уявляє археолога з пензликом у руках, яким він розчищує чергову дорогоцінну знахідку. Однак для цього треба довго й ретельно попрацювати киркою, щоб розпушити щільну, злежалу землю, потім настає черга лопати... Весь ґрунт, який виноситься з розкопок, потрібно буквально перемацати руками, щоб жодна намистина або монета не пішла «у відвал». Нарешті після багатьох днів важкої роботи підвальне приміщення середньовічного будинку розчищене. Перед очима дослідників постає картина жахливого погрому: купи битої черепиці з обваленого даху, вугілля й попіл згорілого дерев'яного перекриття стелі, численні уламки посуду й хатнього начиння. Біля входу лежать останки одного із захисників міста. Його череп проломлений ударом шаблі завойовника, а поруч знайдено два наконечники монгольських стріл, що колись були встромлені в груди воїна. Поряд бачимо бронзовий натільний хрестик. Сумна картина останніх днів візантійського міста.

Г4 «Три світи» Середньовіччя.

Вивчати історію Середніх віків дуже непросто. Річ у тому, що весь світ, відомий на той час європейцям, у їхньому уявленні був поділений на три частини. У першу чергу це світ християнської Західної Європи, що вважала себе єдиною гідною спадкоємицею Римської імперії.

Світ Візантії, що проголосила себе «другим Римом», — це також християнський світ, однак його жителі спілкувалися грецькою мовою і в Христа вірували інакше, ніж західні європейці.

Незрозумілим для європейців був світ країн Сходу, які викликали недовіру й страх. На величезних, незвіданих європейцями просторах Східного світу своїм життям жили три не схожі одна на одну цивілізації: китайська, індійська, арабо-мусульманська.

 

 

Люди спілкувалися різними мовами, поклонялися різним богам (Ісус Христос, Аллах, Будда), багато воювали між собою і все-таки прагнули єднання. Ще в сиву давнину через Китай, Середню Азію, Близький Схід до Європи був прокладений Великий Шовковий шлях, що з’єднував цивілізації, країни та народи Середньовіччя. Із його допомогою люди обмінювалися необхідними товарами, технічними досягненнями й відкриттями вчених.

Ми будемо вивчати переважно історії країн, народів і держав європейського Середньовіччя.

Запитання й завдання

1. Яке місце відведене Середнім вікам у всесвітній історії? Чому їх так назвали? 2. Які зміни в житті європейських народів відбулися в Середні віки? 3. Назвіть хронологічні межі Середньовіччя. Що відбулося в цей час? Поясніть, чому саме ці події стали важливим періодом в історії Європи. 4. Назвіть основні хронологічні періоди історії Середніх віків. 5. Які види історичних джерел ви знаєте? охарактеризуйте кожний із них. 6. Який вид історичних джерел ви вважаєте найважливішим для вивчення епохи Середньовіччя? 7. Про що розповідають середньовічні речові джерела? 8. Визначте, до яких видів історичних джерел належать: 1) роман про пригоди рицаря, 2) розповіді про життя християнського святого, 3) срібна монета, 4) літопис, 5) статуя, 6) билини, 7) статут ремісничого об'єднання, 8) меч, 9) закон країни, 10) вірші, присвячені прекрасній дамі, 11) указ короля, 12) вежа середньовічного замку, 13) прислів'я, 14) ікона, 15) казка. Запишіть олівцем номери прикладів історичних джерел у відповідні стовпчики таблиці.

 

ПЕРШІ СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ

Історикам завжди було важко провести межу між великими періодами історії людства. Коли закінчилася історія античної цивілізації та почалося Середньовіччя? Як це трапилося? Чому і як на руїнах старого, віджилого світу з'явилися нові, не схожі на попередні суспільство, держава й цивілізація? На ці запитання ми відповімо в першому розділі підручника.

Народження нової цивілізації у Європі відбувалося в епоху Раннього Середньовіччя й поширилося в часі на довгі п'ять століть. За цей період на карті з'явилися нові народи, міста й держави.

Таким чином, перший розділ підручника присвячений історії трьох великих середньовічних цивілізацій і світових імперій, які багато в чому визначили хід історії людства в Середні віки.

Це матеріал з підручника Всесвітня Історія 7 клас Д'ячков

 

Автор: admin от 12-01-2017, 16:09, посмотрело: 1255