Ключові етапи розвитку генетики

Рік    Подія

1865    -    Мендель (Gregor (Johann) Mendel) надрукував статтю

"Досліди над рослинними гібридами", де сформулював принципи гібридологічного аналізу й базові закономірності передачі дискретних спадкових факторів у поколіннях. Робота залишилася неоціненою сучасниками.

1869    -    Мішер (Frederick Miescher) уперше отримав ДНК.

1882    -    Флемінг (Walter Flemming) описав мітоз і мейоз у тварин

і поведінку хромосом у цих процесах.

1889    -    Бовері (Theodor Boveri) довів роль клітинного ядра

у спадковості.

1900    -    Корренс, фон Чермак, де Фріз (Carl Correns, Erich von

Tschermak, Hugo de Vries) заново встановили менделів-ські принципи спадкування.

1902    -    Саттон (Walter Sutton) запропонував хромосомну теорію

спадковості, базуючись на паралелізмі передачі менде-лівських спадкових факторів і хромосом при мейозі.

1903    -    де Фріз сформулював першу теорію мутацій.

1906    -    Бетсон (William Bateson) запропонував назву "генетика"

для науки про механізми спадковості.

1908    -    Харді та Вайнберг (Godfrey Hardy, Wilhelm Weinberg)

незалежно один від одного сформулювали базовий принцип популяційної генетики.

1909    -    Йоханнсен (Wilhelm Johannsen) запропонував термін

"ген", а також започаткував використання термінів "генотип" і "фенотип".

1911    -    Морган (Thomas Hunt Morgan) продемонстрував, що

гени містяться у хромосомах і формують групу зчеплення; у 1920-х рр. Морганом і його співробітниками Бриджесом, Стертевантом, Меллером (Calvin Bridges, Alfred Sturtevant, Hermann Muller) остаточно сформульовано хромосомну теорію спадковості.

1927    -    Меллер штучно індукував мутації у дрозофіли за допо

могою рентгенівського випромінювання

1931    -    Крейтон і Мак-Клінток (Harriet Creighton, Barbara

McClintock) уперше спостерігали рекомбінацію хромосом кукурудзи під мікроскопом.

1935    -    Ніколай Тимофеєв-Ресовський, Циммер (Karl Zimmer)

і Дельбрюк (Max Delbruck), базуючись на залежності кількості мутацій від радіаційної дози, оцінили розмір гена, установивши, що ген - це велика органічна молекула.

1930-ті    -    Райт, Фішер і Холдейн (Sewal Wright, Ronald Fisher,

John Haldane) створили генетику популяцій і зробили її теоретичною базою еволюціонної біології.

1941    -    Бідл і Тейтум (George Beadle, Edward Tatum), дослід

жуючи Neurospora crassa, установили вплив спадковості на біохімічні процеси та сформулювали принцип "один ген - один фермент".

1944    -    Ейвери, Мак-Леод і Мак-Карті (Oswald Avery, Colin

McLeod, Maclyn McCarty) уперше здійснили трансформацію бактерій і довели роль ДНК як генетичного матеріалу.

1944    -    Мак-Клінток відкрила існування мобільних елементів у

геномі кукурудзи.

1950    -    Чаргафф (Erwin Chargaff) установив, що кількість аде

ніну в ДНК дорівнює кількості тиміну, а кількість гуаніну - кількості цитозину (правила Чаргаффа).

1952    -    Херші та Чейз (Alfred Hershey, Martha Chase) показали,

що тільки ДНК бактеріофага є інфікуючим агентом.

1953    - Франклін і Уїлкінс (Rosalind Franklin, Maurice Wilkins)

отримали ключові рентгенограми фібрил ДНК, які вказували на регулярну спіральну структуру молекули.

1953    - Уотсон і Крік (James Watson, Francis Crick), базуючись

на рентгенограмах і правилах Чаргаффа, розробили модель структури ДНК і сформулювали принцип ком-плементарності.

1955    -    Корнберг (Arthur Kornberg) отримав першу ДНК-поліме-

разу й дослідив її властивості.

1957    -    Крік сформулював "центральну догму молекулярної

біології".

1958    -    Мезельсон і Сталь (Matthew Meselson, Franklin Stahl)

продемонстрували напівконсервативний механізм реплікації ДНК.

1961    -    Бреннер, Жакоб (Sydney Brenner, Francois Jacob) і Ме-

зельсон установили роль мРНК як проміжного переносника інформації при експресії білкових генів.

1961    -    Жакоб і Моно (Jacques Monod) описали першу систему

регуляції транскрипції - у лактозному опероні E. coli.

1966    -    Ніренберг і Корана (Marshall Nirenberg, Gobind Khorana)

закінчили розшифрування генетичного коду.

1970    -    Сміт (Hamilton Smith) відкрив першу рестриктазу.

1970    -    Темін і Балтімор (Howard Temin, David Baltimore) від

крили зворотну транскриптазу.

1972    -    Берг (Paul Berg) створив першу рекомбінантну ДНК.

1975    -    Максам і Гілберт (Allan Maxam, Walter Gilbert) і Сангер

(Frederick Sanger) запропонували два методи секвену-вання ДНК.

1976    -    Створено першу генноінженерну компанію - Genentech.

1977    -    Сангер і співавт. встановили послідовність першого

геному - бактеріофага фХ-174.

1977    -    У лабораторіях Робертса й Шарпа (Richard Roberts,

Phillip Sharp) установлено мозаїчну будову (наявність інтронів) еукаріотичних генів.

1982    -    Створено першу загальнодоступну базу даних послідо

вностей ДНК GenBank.

1984    -    Джефрі (Alec Jeffreys) розробив молекулярний метод

ідентифікації особин - фінгерпринтинг ДНК.

1985    -    Мелліс (Kary Mullis) розробив революційний молекуляр

но-генетичний метод - полімеразну ланцюгову реакцію.

1990    -    Започатковано роботи з установлення геному людини.

1995    -    Установлено послідовність перших прокаріотичних ге

номів - бактерій Hemophilus influenzae та Mycoplasma genitalium.

1996    -    Установлено послідовність першого еукаріотичного ге

ному - дріжджів Saccharomyces cerevisiae.

2001    -    Установлено послідовність геному людини.

2007    -    Протягом двох місяців установлено послідовність двох

перших індивідуальних геномів - Джеймса Уотсона та Крейга Вентера (J. Craig Venter).

Мітки: етапи розвитку генетики, хронологічна таблиця, основні відкриття генетики