Народна Освіта » Правознавство » Географічний напрямок у соціології

НАРОДНА ОСВІТА

Географічний напрямок у соціології

Базується на ідеї залежності соціального розвитку від географічного середовища та просторового розміщення людей. Явища, що відбуваються в суспільстві, пояснюються особливостями клімату, ландшафту, флори, фауни, розмірами країни тощо. Типовими представниками цього напрямку були Генрі Томас Бокль, Лев Мечников і Жан Жак Елізе Реклю.

Генрі Томас Бокль (1821-1862) розглядаючи процеси іс­торичної взаємодії природи та людини, вважав, що природні явища — характер місцевості, розташування країни, родючість ґрунту — впливають на розвиток людини, а значить, і на все сус­пільство. Географічна ізольованість, важкопрохідна місцевість, спекотний або холодний клімат, низини чи високогір'я — все це відбивається на способі життя людей, їх менталітеті, тра­диціях, культурі, релігії, побуті. Т. Бокль був переконаний, що природні чинники спричиняють диференціацію людей, зумо­влюють особливості політичних і соціальних відносин.

Лев Мечников (1838-1888), аналізуючи культуру й історію різних народів і цивілізацій, зробив висновок, що головним чинником їх розвитку є географічне місце розташування. Роз­глядаючи еволюцію соціального життя, Л. Мечников помітив, що люди поєднуються й спрямовують свої зусилля для однієї мети — виживання. Природа не створює ідеальних умов для існування людей, тому їм постійно необхідно кооперуватися і до­сягати згоди, щоб організовувати свою різ­норідну та різноманітну діяльність. Пос­тійне згуртування, зміцнення соціальних зв'язків розглядається вченим як доказ прогресу людства.

Жан Жак Елізе Реклю (1830-1905) спробував дати загальну картину розвит­ку людства. Розглядаючи взаємодію природи і суспільства, він підкреслював значення природних умов для розвитку людс­тва. Ж. Ж. Е. Реклю визначав земну кулю як єдиний цілісний об'єкт, підкреслюючи необхідність розмежування природних умов — «статичного середовища» і соціальних умов — «дина­мічного середовища». Значення та вплив географічних умов на суспільство зменшується разом із посиленням дії соціаль­них чинників. На думку Ж. Ж. Е. Реклю, виникнення людини й пов'язаного з нею «динамічного середовища» стало вирі­шальним моментом в історії.

Концепція географічного пояснення розвитку суспільства з її визнанням впливу географічних і природних чинників на суспільство, позбавила соціальну теорію містицизму. Проте географічна школа не змогла знайти правильне співвідношен­ня між соціальними та природними умовами існування й роз­витку суспільства, віддавши перевагу останнім.

Отже, істотні недоліки натуралістичної соціології, які були наслідком відсутності в її концепціях активно-свідомого, суб'єктивного начала історичного розвитку, сприяли тому, що в XIX ст. у соціології посилився психологічний напрям.

 

Н.М. Семке

Категорія: Правознавство

Автор: admin от 3-04-2012, 23:24, Переглядів: 5510