Народна Освіта » Технології ( Трудове навчання ) » Розкроювання швейного виробу

НАРОДНА ОСВІТА

Розкроювання швейного виробу

Пригадай...

Які види моделювання ти знаєш?

Які види складок ти знаєш?

Які види оздоблення використовують для спідниць?

Від чого залежить вибір тканини для спідниці?

Які особливості тканин, з яких шиють прямі й кльошові спідниці?

 

Отже, фасон спідниці ти вже обрала, тканину і фурнітуру придбала, мірки зняла, кресленик зробила, - тож рухаймося далі...

 

Розкрій - один із найважливіших процесів пошиття одягу. Він передбачає три етапи: два підготовчі до розкрою і сам розкрій.

 

Підготовчий етап дуже відповідальний: від його ретельного виконання належить правильність розкрою.

І етап. Підготовка викрійки до розкрою

• Виріж деталі викрійки, напиши на кожній із них назву й кількість деталей.

• Вкажи на кожній деталі напрямок нитки основи.

• Познач зрізи деталей виробу та величини припусків на обробку кожного зрізу.

 

 

• Познач по середині деталі лінію згину тканини, щоб випадково не розрізати тканину навпіл.

Припуск - це величина, яку додають до деталей викрійки для обробки швів виробу.

II етап. Підготовка тканини до розкрою

Здійсни декатирування тканини.

Декатирування тканини - волого-теплова обробка (ВТО) тканини для попередження її зсідання в готовому виробі.

Способи декатирування тканин:

1. Лляні, бавовняні тканини замочити в теплій воді, підсушити до вологого стану, пропрасувати з виворітного боку вздовж нитки основи, щоб не розтягувати тканину.

2. Штапельні тканини дають велике зсідання, тому їх замочують у теплій воді па 12-14 годин. Подальша обробка така ж, як і для бавовняних тканин.

3. Вовняні тканини загорнути в мокрий рушник па кілька годин. Пропрасувати злегка вологими.

4. Тканини з натурального і штучного шовку дають невелике зсідання, тому досить пропрасувати їх через пропрасовувач або паровою праскою з виворітного боку.

5. Оксамит, вельвет та інші тканини з ворсом не декатирують.

Пронрасування це видалення згинів і заламів на тканині або деталях виробу в процесі волого-теплової обробки.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ З ПРАСКОЮ

Небезпеки:

— загорання шнура;

— опіки: паром, об підошву праски й від загорання шнура;

— ураження електричним струмом.

Що потрібно зробити до початку роботи:

перевірити справність праски, шнура і корпусу вилки, чистоту підошви праски;

поставити регулятор праски на температуру, відповідну тканині, яка обробляється;

— приготувати пропрасовувач і розприскувач;

— перевірити наявність гумового килимка.

Що потрібно робити під час прасування:

виконувати волого-теплову обробку, стоячи на гумовому килимку;

вмикати й вимикати праску сухими руками, братися

 

за корпус вилки, а не за шнур;

ставити праску иа спеціальну підставку;

стежити за тим, щоб шпур не перекручувався й не

торкався підошви праски;

— стежити, щоб праска не перегрівалася; використовувати для зволоження пропрасовував і розприскувач.

Що потрібно вробити після закінчення роботи:

- вимкнути праску;

поставити праску на спеціальну підставку.

Вияви дефекти тканини.

Дефекти тканини під час розкроювання доводиться обминати; їх обводять крейдою або обшивють ниткою контрастного кольору.

Потовщення нитки. Дефект виникає, коли нитки основи або піткання товстіші за сусідні (а).

Порушення цілісності тканини. Дефект, при якому нитки основи або піткання зруйновані (пробоїни, діри) (б).

Непродрукованімісця. Дефекту вигляді ділянки з відсутністю або нечітким зображенням малюнка («).

Засічки. Смужка без малюнка на тканині є наслідком утворення складки під час нанесення малюнка (г).

Перекос малюнка. Дефект спричинений нерівномірним натягуванням тканини під час друкування (д).

Визнач лицьовий і виворітний боки тканини.

Тканина має два боки: лицьовий і виворітний.

Усі тканини виготовляються односторонніми чи двосторонніми.

У двосторонніх тканин лицьова і виворітна поверхні мають однаковий вигляд, вони переважно гладкофарбовані. Лицьову та виворітну сторони односторонніх тканин визначають за такими основними ознаками:

Тканина

Лицьовий бік

Виворітний бік

Надрукована - отримана у процесі нанесення малюнка за допомогою друку вальних машин

Чіткий і яскравий малюнок

Нечіткий і блідий малюнок

3 блискучою поверхнею - атлас, сатин

Блискуча поверхня

Матова поверхня

Ворсова - вельвет, оксамит

Поверхня з довгим ворсом

Поверхня гладка або з коротким ворсом

Гладко фарбована і картата -отримана в процесі фарбування пряжі в один або різні кольори

Гладка поверхня

Поверхня з вузлами і ворсинками

Тканини з діагональним рубчиком - сатин, джине

Рубчик по довжині т канини спрямований знизу втру зліва направо

Рубчик спрямований справа наліво

Трикотажні

Видно поздовжні коси

Видно поперечні хвилі

 

Пригадай...

 

Тканина - це матеріал, який отримують на ткацьких верстатах шляхом переплетення між собою двох систем ниток - нитки основи та нитки піткання О’х ще називають: основа і

уток).

 

Визнач напрямок нитки основи в тканині.

Нитки основи в тканинах - поздовжні. Нитки піткання - поперечні.

Краї тканини з двох боків, що не обсипаються, навиваються пругом або кромкою.

 

За якими ознаками визначають напрямок нитки основи в тканині?

Нитки основи дуже міцні, довгі, тонкі, рівномірні на товщиною, сильно скручені, при розтягуванні не змінюють своєї довжини. Нитки піткання менш міцні, більш товсті, пухнасті, короткі, слабо скручені. При розтягувати нитки піткання збільшують свою довжину.

Отже, ти вже визначила лицьовий і виворітний бік своєї тканини, тож рушаймо далі - розкладатимемо її для розкроювання.

Визнач спосіб настилання тканини.

Існує чотири основних способи настилання тканини:

Спосіб 1. «У згин». Тканину перегинають уздовж нитки основи і складають лицьовою стороною всередину так, щоб кромки збігалися. Таким чином кроять парні деталі та деталі зі згином.

Спосіб 2. «У два шари». Тканину настилають у два шари: лицем до вивороту (якщо потрібно викроїти одразу дві однакові деталі) або лицем до лиця (якщо необхідні дзеркально відображені деталі).

Такі способи розкладки мають і плюси, і мінуси. Мінус: неекономне витрачання тканини. Плюс: заощаджується час, оскільки викроюються одразу дві деталі.

Спосіб 3. <<У розворот». Застосовують для розкрою одиничних деталей. Мінус: неекономне витрачання часу, бо доводиться обводити й розрізати ножицями кожну деталь окремо. Плюс: економія тканини, залишається мало відходів.

Спосіб 4.«Комбінований». Поєднує всі названі способи. Мінус: немає. Плюс: економія тканини та часу на розкрій деталей.

Економний розкрій тканини залежить від правильного розкладання деталей крою на пій.

-> Визнач напрямок малюнка (клітини, смужки, ворсу).

Розкроюють тканини за викрійками або лекалами. Особливу увагу приділяють розміщенню викрійок (лекал) на тканині відносно ниток основи і піткання, ворсу, а також малюнка - смужок, клітинок тощо.

Характер

малюнка

Що враховувати

при розкладанні деталей викрійок

Графічие

зображення

.3 одностороннім напрямком

1. Усі деталі викрійки розташовують в одну сюрону нижніми зрізами.

2. Деталі, розташовані на виробі горизонтально (пояс, оборка та ін.), розташовують на тканині так, щоб малюнок на них був направлений в одну' сторону.

3. У парних оздоблювальних деталях (кишені, клапани) малюнок повинен мати однаковий напрямок і розташування

Великий

Усі деталі викрійки розташовують так, щоб обидва боки виробу були симетричні за малюнком (симетричні деталі роблять зі швом посередині), або намагаються зберегти цілий малюнок на видних місцях

У клітинку чи смужку

1. Деталі викрійки розкладають так, щоб у швах з’єднувальних деталей клітинки і смужки суміщатися.

2. Смужки мають розташовуватись на деталях викрійки в одному напрямку (горизонтально чи верти кат ьно).

3. У симетричних і парних деіаіях клітинки і смужки мають розташовуватися однаково.

4. У швах, які з’єднують детаті гіо похилих лініях, клітинки та смужки повинні сходитись під одним кутом

ПРАВИЛА РОЗКЛАДАННЯ ВИКРІЙОК СПІДНИЦІ НА ТКАНИНІ

1. Розкроювати тканину краще на великому столі.

2. Тканину склади вдвічі, лицьовою стороною всередину, сумісти пруги. Щоб тканина не зміщувалася, коли будеш кроїти, її можна сколоти булавками.

Порада. Гладеньку ковзку тканину (як-от шовк, віскозу), зручніше кроїти на шорсткій поверхні (простирадлі, наприклад).

3. Спочатку розклади на тканині великі деталі (переднє й заднє полотнища), потім дрібні деталі (кокетка, кишеня, клапан, пояс та ін.). Намагайся розкласти їх економно. Розкроюючи спідницю, можна зробити заднє полотнище без шва або зі швом посередині. Якщо в моделі передбачено заднє полотнище без шва, то його викрійка кладеться до згину тканини в напрямку нитки основи, а якщо зі швом - то до зрізів.

4. До згину тканини розміщуй деталі, які показані па викрійці в половинному розмірі. Після викроювання ти отримаєш цілу деталь.

Не забувай враховувати напрямок малюнка, ворсу, нитки основи, кількість і форму деталей, величину припусків на шви, наявність дефектів тканини.

Розкладання лекал в одному напрямку виконується: на тканинах із несиметричною клітинкою або смужкою; з односнрямованим малюнком; на ворсових тканинах і тих, які дають різні відтінки в протилежних напрямках.

У ворсових тканинах (оксамит, напівоксамит, вельвет) ворс повинен бути направлений знизу вгору. На ворсових тканинах із начосом (драп, замша, фланель) ворс на виробі має бути направлений зверху вниз.

Розкладання викрійки прямої спідниці на тканині з направленим малюнком

 

 

 

Розкладання викрійки прямої спідниці на тканині шириною 140 см

Які ножиці обрати для розкроювання?

Закрійні ножиці. Тиск леза регулюють спеціальною гайкою

Ножиці із вигнутими ручками. Зручніші, ніж закрійні ножиці: за рахунок нижчого положення лез тканина під час різання не піднімається

Ножиці для шкіри. Спеціально відшліфовані леза ріжуть усі види шкіри

Зубчаті ножиці. Ними можна дуже швидко робити зрізи не сильно сипучих тканин

 

Розкладання викрійки клинової спідниці на тканині

Розкладання викрійки однотонної конічної спідниці на тканині

Розкладання викрійки двоїно в ної ко н іч ної спідниці на тканині

 

III етап. Розкрій тканини Послідовність розкрою

1. Прикріпи деталі викрійки шпильками до тканини. Використовуй шпильки, виготовлені із нержавіючої сталі, добре загострені та відшліфовані. Тупі та іржаві шпильки залишать слід від бруду та затяжки.

2. Обведи контури викрійки, розміть виточки.

3. Відклади припуски на шви. На місці виточки припуски нанеси у вигляді трикутника.

 

 

 

воскова крейда (кравецький віск);

кравецька крейда;

крейда в «пласти-ковій сорочці»;

крейдяне коліщатко;

крейда самозника-юча;

крейдові палички;

механічний олівець з крейдяним грифелем.

 

 

мило кравецьке; обмилок.

 

Порада. Кравецьку крейду, що затупилася, можна заточити ножем.

 

Слідкуй, щоб припуски на шви зрізів, які суміщаються, були однакові. Цс полегшить подальшу роботу: не треба буде при кожному стібку перевіряти, чи збігаються лінії швів. Для розмічання точних припусків використовують лінійку і кравецьку крейду, звичайний обмилок або спеціальний пристрій.

Перед розкроюванням тканин, па яких залишаються сліди від проколів або які важко проколоти шпильками. деталі викрійок закріплюють скотчем.

4. Ножицями виріж деталі крою за припусками. Виточки на тканині вирізати не можна!

До першої примірки вирізують тільки основні та великі деталі.

Під час розкроювання тканину не пересувай і деталі крою не піднімай.

Деталь повинна бути розташована праворуч від ножиць; відрізану тканину притримуй лівою рукою. Коли кроїш по прямій лінії, стеж, щоб кінці ножиць переміщувалися чітко но крейдовій лінії припуску на шов і різали серединою ріжучої частини. Коли кроїш но плавних лініях, навпаки, треба різати кінцями ножиць. Вузький кінець леза повинен бути під тканиною. Виняток становлять мереживні тканини, бо вузький кінець ножиць може потрапити у візерунок і деформувати його. Різати ножицями зручно від себе прямо або від себе вліво.

 

Інструменти та матеріали для обведення викрійки на тканині

 

Маркери й олівці

 

самозникаючий

маркер;

водорозчинний маркер (змивається);

водорозчинний

олівець;

гелеві стрижні; воскові олівці;

простий грифельний олівець.

 

Копіювальний папір

 

гера-маркер;

копіювальне

коліщатко;

ручка для копіювального паперу.

 

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПРАЦІ З ГОЛКАМИ, БУЛАВКАМИ Й НОЖИЦЯМИ

Небезпеки в роботі:

пошкодження пальців голкою, шпилькою, ножицями;

— травма очей.

Як потрібно діяти до початку роботи:

вберігай рукоділля в спеціальній сумці або скриньці;

— вберігай голки й шпильки в гольнику;

не принось на урок велику кількість голок і шпильок. Як потрібно діяти під час роботи:

— дбайливо стався до інструментів;

не бери голки, шпильки до рота, не встромляй їх в одяг,

для шиття та вишивання всиляй в голку нитку, не довшу від ліктя;

під час перерви в роботі вберігай голки, шпильки в гольнику, ножиці клади на стіл ів зімкнутими левами;

передавай ножиці іншому тільки ів зімкнутими левами кільцями вперед;

— стеж, щоб ножиці не падали на підлогу;

не перекушуй нитку зубами та не відривай її руками.

Як потрібно діяти після закінчення роботи:

перевір кількість голок і шпильок у гольнику, їх має бути стільки ж, скільки на початку роботи, знайди загублені голки і шпильки;

зламані голки і шпильки загорни в папір і викинь у смітник;

прибери ножиці в спеціально відведене місце; поклади виріб у сумку чи скриньку для рукоділля.

Практична робота

РОЗКРІЙ СПІДНИЦІ

Матеріали та інструменти: тканина, лекала, крейда, шпильки, ножиці, сантиметрова стрічка, лінійка, праска.

Послідовність виконання роботи

1. Організуй своє робоче місце.

2. Підготуй викрійку до розкрою.

Виріж деталі викрійки, напиши на кожній із них назву та кількість деталей.

— Вкажи на кожній деталі напрямок питки основи.

Познач зрізи тканини та величини припусків на обробку кожного зрізу (см). Познач посередині деталі лінію згину тканини, щоб випадково не розрізати тканину навпіл.

3. Підготуй тканину до розкрою.

— Вияви дефекти тканини.

— Визнач лицьовий та виворітний бік тканини.

— Визнач напрямок нитки основи в тканині.

— Декатируй тканину.

— Визнач напрямок малюнка (клітинки, смужки, ворсу).

— Визнач спосіб настилу тканини (у згин, у розворот).

4. Розклади викрійки на тканині.

Розклади деталі викрійки на тканині, враховуючи позначення нитки основи на викрійках і напрямок нитки основи в тканині (спочатку розклади великі деталі, а потім - дрібні).

5. Приколи деталі викрійки шпильками до тканини.

6. Виконай обведення крейдою.

— Обведи контури викрійки.

— Відклади припуски на шви та обведи паралельною лінією.

7. Виріж деталі крою.

8. Від’єднай лекала, а деталі крою сколи шпильками.

9. Проведи оцінювання власної роботи.

10. Прибери робоче місце.

11. Роботу виконуй, дотримуючись правил безпечної праці.

Запитання та завдання для повторення

1. Припуски на шви дають на викрійці чи на тканині?

2. Напрямок нитки основи вказують стрілкою на тканині чи на деталі викрійки?

3. Що позначають, готуючи викрійку до розкроювання?

4. Які операції входять у підготовку тканини до розкроювання?

5. Як враховують дефекти тканини при розкроюванні?

6. У якій послідовності розкладають деталі викрійки на тканині?

7. Чому деталі викрійки на тканині обводять двічі?

8. Установи відповідність між описом та його назвою.

1) Величина, що додається до розміру мірки на вільне облягання одягу.

2) Деталі виробу, викроєні з тканини з припусками на шви.

3) Процес отримання тканинних деталей з урахуванням припусків на шви на основі викрійки виробу.

4) Процес зміни кресленика викрійки відповідно до обраної моделі.

5) Процес зволоження, прасування й просушування тканини для запобігання її подальшого зсідання.

а) моделювання

б) прибавка

в) деталі крою

г) розкрій

д) декатирування

 

9. На якому малюнку викрійка підготовлена до розкрою правильно:

 

Творче завдання

Склади колекцію тканин для виготовлення пляжної спідниці. Визнач напрямок малюнка, лицьовий і виворітний боки, нитку основи та піткання, вияви дефекти тканини. Обґрунтуй свій вибір. Зроби власну презентацію.

 

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Терещук

 

Автор: vlad2017 от 5-01-2017, 12:16, посмотрело: 2877