Загальна характеристика плодових дерев

Розвиток садівництва забезпечує потребу населення у вуглеводах, вітамінах, мінеральних солях та органічних кислотах, які містяться у фруктах.

Усі культурні форми плодових дерев походять від диких. Людина з давніх-давен упродовж століть відбирала кращі форми плодових рослин, які введено в культуру.

За біологічними ознаками плодові дерева поділяють на такі породи:

зерняткові - яблуня, груша, айва та ін., кісточкові - абрикос, персик, вишня, черешня, слива, мигдаль, горіхоплідні - горіх грецький, ліщина, фісташка, каштан.

До зерняткових належать породи, в яких насіння має зернівки. Усі вони належать до родини розанних, підроду яблуневих.

Найпоширенішою плодовою породою в Україні є яблуня. У насадженнях, зайнятих під сади, вона займає до 60 - 80% площ (рис. 160).

У природі найпоширеніші такі види яблунь: лісова, кавказька або східна, сливолиста, сибірська, туркменська, сіверса, парадизка і дусен. Переважна більшість сортів яблуні походить від культурного виду яблуні домашньої. У світі відомо понад 20 тис. сортів яблунь, які вирощуються переважно в Європі, Азії та Північній Америці. За строками дозрівання сорти яблунь бувають: літні, осінні та зимові.

До літніх сортів відносяться стародавній сорт народної селекції Боровичка, канадський сорт Мелба, сорт ранньолітнього строку дозрівання Паніровка, північноамериканський сорт Старк Ерліст.

Антонівка, Слава Переможцям та Уелсі - осінні сорти.

Зимові сорти - Кальвіль сніговий, Ренет Симиренка, Айдаред, Джонатан та ін.

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Мадзигон