Оздоблення деревини вставками

Оздоблення виробів вставками із різноманітних матеріалів називається інкрустацією. При цьому вставки знаходяться на одному рівні з оздоблюваною поверхнею і відрізняються від неї лише кольором, блиском або фактурою. Як вставки використовуються елементи з різнокольорової деревини, металу, перламутру, бісеру, кістки, рогів. Причому в одному виробі можуть використовуватися вставки, виготовлені з різних матеріалів.

Оздоблення виробів деревиною, перламутром, кісткою і рогом дістало в народі назву «викладанка». Інкрустація деревини металом називається «жировання»,а бісером - «вп

Починати навчатися інкрустації потрібно викладання деревиною по деревині. Перш за все треба заготовити деревину різних кольорів, які

б добре контрастували з кольором деревини виробу. Для цього нарізають пластівці (приблизно 1,5 х 50 х 150) зі сливи, вишні, акації, вільхи мореного дуба тощо. З цією метою можна використати й шматочки різнокольорового шпону.

Існує багато способів виконання інкрустації. Для початківців найбільш доступна інкрустація геометричними вставками.

Перш за все потрібно розробити ескіз орнаменту в натуральну величину. Орнамент повинен будуватися на основі поєднання різноманітних геометричних фігур: трикутників, ромбів, прямокутників, квадратів, трапецій і паралелограмів. Для початку можна використати поєднання двох фігур. Розміщуючи по-різному одні і ті ж геометричні фігури, можна отримати безліч орнаментів.

На готовому ескізі підраховують кількість вставок кожної конфігурації і приступають до їх виготовлення. Розмітити велику кількість однакових вставок можна за допомогою шаблонів, попередньо виготовлених із тонкої жерсті.

Коли всі вставки готові, рисунок із ескізу за допомогою копіювального паперу переносять на поверхню оздоблювального виробу. ІЦоб рисунок не стирався у процесі роботи, його можна закріпити тонким шаром лаку, що швидко висихає.

Спочатку тренувальні вправи можна виконати на окремому шматку деревини.

Роботи виконуються у такій послідовності:

1. Вставку кладуть на оздоблювану поверхню і міцно притискають її пальцями. Гострим кінчиком ножа-різака (рис. 117) обводять вставку з усіх боків так, щоб було добре видно риски.

2. Вставку відкладають у сторону і, з силою натискуючи на різак, прорізають деревину по розмічених рисках на глибину, яка дорівнює товщині вставки.

3. Потім за допомогою стамески необхідного розміру вибирають гніздо. Вичищати дно гнізда дуже гладко не потрібно, оскільки шорстка поверхня сприяє кращому склеюванню.

4. Вставку вкладають у гніздо. Вона повинна заходити без особливих зусиль, але й щілин між вставкою і основою не повинно бути. На

верхній грані вставки ставлять номер і проводять лінію так, щоб вона перетинала одну із її сторін. Вставку виймають і на дні гнізда ставлять такий же номер. Тепер, користуючись такими помітками, вставку можна буде у будь-який час вкласти у відповідне гніздо.

5. Перед вклеюванням нижні сторони вкладок необхідно зробити шорсткими і знежирити. Для вклеювання можна використати універсальний клей ПВА, який практично придатний для склеювання будь-яких матеріалів.

6. Вставку і гніздо намазують тонким шаром клею. Потім вставку вкладають у гніздо так, щоб співпали відрізки лінії, проведеної олівцем. Клей, який виступив із щілин, витирають сухою чистою ганчіркою. Коли буде вклеєна остання вставка, зверху на оздоблювану поверхню накладають у кілька шарів папір і дерев’яний щит. Усе це разом кладуть під прес і витримують добу.

7. Після висихання оздоблену поверхню вирівнюють за допомогою наждачного паперу. За бажанням інкрустацію можна покрити лаком і відполірувати.

Практично така ж технологія використовується і для інкрустації виробів вставками із інших матеріалів.

При розробці орнаментів для інкрустації виробів із деревини окрім геометричних фігур використовують й інші мотиви (рис.

118). Охарактеризуємо технологію виконання деяких із них.

Для інкрустації «очка» на поверхні деревини розмічають місце для виконання цього еле-

де

мента. Його розмічають за величиною «бориків» (рис. 119).

Центр борика-вибирача ставимо в попередньо розмічене місце, приводимо друлівник (рис. 120)

У рух і висвердлюємо гніздо під вставку. Із форніру відповідного кольору за допомогою борика-обвертача вирізуємо вставку.

Ширина вставки повинна відповідати ширині гнізда. Очка щільно на клею вставляють у гніздо за Допомогою легкого молотка. За необхідності виконують подвійне (потрійне) «очко», використовуючи борики різного діаметру.

Інкрустація «пшеничок» у більшості випадків виконується в композиції з «пояском» або «очками». Спочатку розмічають поясок і від нього під певним кутом проводять прямі лінії у вигляді колоска. ІІросічку «пшенички» проводять напівкруглою стамескою, краї якої ставлять на осьову лінію. Стамескою-вибирачем вибирають гніздо під інкрустацію. Вставки вирізають тією ж стамескою, якою робили про-січки.

Для інкрустації елементу «слізки» спочатку розмічаємо їх висоту, яка складається з півкола і трикутника, з’єднаних між собою. ГІівкруглою стамескою відповідного радіуса робимо просічку иівкру-гів. Прямою стамескою, ширина якої відповідає довжині сторін трикутника, робимо просічку трикутників. Гніздо «слізки» вирізуємо стамескою-вибирачем. Вставку під гніздо вирізаємо тими ж інструментами, за допомогою яких робили просічку.

Інкрустація деревини металом (жировання) здійснюється у більшості випадків мідним або латунним дротом діаметром 1-3 мм. В основному орнамент розробляється із таких елементів: віконця, підківка, кучері, листки троїсті, ружі, сосонки, заячі вушка, оленячі ріжки, гадючки, жабки тощо (рис. 118).

Розмічають елементи «жировання» на відміну від «викладанки», лише однією лінією. Прямими та півкруглими стамесками, підібраними за діаметром і довжиною, роблять просічку по формі елемента завглибшки 1-3 мм, отримують вузеньку канавку, яка відповідає тов-

щині леза стамески. У канавку за допомогою молотка вставляють вирізаний слюсарними ножицями поясок шириною 2-3 мм, один кінець якого загострюють, вигинають за формою елемента, обрізають і пристукують молотком.

Це матеріал з підручника Трудове навчання 8 клас Мадзигон