Народна Освіта » Інформатика » Кодування данних

НАРОДНА ОСВІТА

Кодування данних

Будь-який реальний або уявний об’єкт і дії (процеси), що виконуються ним або над ним, можна описати, створивши повідомлення. Повідомлення може складатися з тексту і числових даних. Для того щоб отримати із повідомлення інформацію, його слід створювати за певними правилами.

Отримання й опрацювання даних як інформаційний процес. Кодування та декодування повідомлень. Двійкове кодування. Одиниці вимірювання довжини двійкового коду. Кодування символів.

1.1. Отримання, кодування і декодування даних

Перш ніж описати якийсь об’єкт або процес, передати відомості про нього таким чином, щоб створене повідомлення було зрозумілим для того, хто його отримуватиме, слід сформувати певні правила. Ці правила мають описувати процес отримання відомостей про об’єкт, їх запису та відтворення. Для того щоб подати значення властивості об’єкта у вигляді числа (даних), потрібно її виміряти.

Вимірюваність властивостей об’єктів визначається через досвід людини і суспільства, через поняття "більше" й “менше".

У найпростішому випадку, для прямої, властивість вимірюваності полягає в тому, що обмежені двома точками частини різних прямих (відрізки) можна порівнювати між собою, визначивши для них властивість “довжина”. Для цього слід уважати за можливе порівняння відрізків, які належать різним прямим. Це порівняння виконується з використанням різних засобів вимірювання - мірної стрічки, лінійки, штангенциркуля тощо.

Для інших властивостей об’єктів також створюються засоби вимірювання, що відтворюють значення властивостей об’єктів -величину кута (транспортир - кут між його основою і напрямком на певну поділку транспортира), масу (набір гирь - маса гирі або їх набору на шальці терезів), часу (годинник - інтервал часу між двома положеннями стрілок на циферблаті) тощо.

Після цього маємо зберегти отримані дані, але таким чином, щоб вони були доступними як для нас, так і для будь-кого іншого. Отже, отримані значення слід записати словами, подати у вигляді чисел, креслень тощо, тобто створити повідомлення.

Повідомлення має бути передане або збережене як деякий фізичний об’єкт зі зміненими властивостями. Наприклад, це може бути аркуш паперу з написаними на ньому цифрами і літерами, ієрогліфами, оптичний диск із дзеркальними і недзеркальними мікроскопічними ділянками. Повідомлення має бути створене за певними правилами.

Створення повідомлення за певними, наперед визначеними правилами, називається кодуванням.

Властивості повідомлення як об’єкта, що містить інформацію, теж потрібно вимірювати. Для визначення способу і засобів вимірювання властивостей повідомлення необхідно спочатку проаналізувати, як воно створюється і прочитується.

Нехай у повідомленні описуємо колір деякого об’єкта. Використовуватимемо лише три фарби: червону (R - red), зелену (G - green) і синю (В - blue), які змішуватимемо для отримання потрібного кольору. Кожну фарбу братимемо лише в певній кількості, або не братимемо взагалі. Тоді колір об’єкта можна описати значеннями трьох змінних - R, G, В, кожна з яких може набувати значення 0 - фарби цього кольору немає, 1 - взяти 1 одиницю фарби. Тоді повідомлення, в яких буде закодовано колір, можуть мати такий вигляд: 111 - білий; 100 - червоний; 010 - зелений; 001 - синій. Можливими будуть і повідомлення 110; 011; 101; 000. Вісім різних повідомлень і відповідно вісім різних кольорів, отриманих трьома фарбами.

Зауважмо, що для запису цих повідомлень використано лише дві цифри - 0 і 1.

Запис числа, в якому використовують лише дві цифри, називають двійковим.

Використовуючи для повідомлення двійковий запис числа довжиною три цифри (розряди), можна записати вісім значень кольорів -2-2-2 = 23 = 8.

Нехай для позначення кількості кожної фарби можемо використовувати не один, а два розряди. За такого кодування код 00 означає відсутність фарби, коди 01, 10 і 11 - 1/3, 2/3 і 3/3 одиниці кількості відповідної фарби - чотири значення для кожної фарби: 4 = 2-2 =22. Двійковий запис кольору, отримуваного змішуванням трьох фарб, матиме вже шість розрядів (б = 2 • 3), а кількість кольорів, які можна буде описати, становитиме 2-2-2-2-2*2 = 26 = 64.

Для того щоб ще точніше поінформувати про колір об’єкта, можна використати ще більше розрядів, тобто повідомлення більшої довжини. Приблизно так само можна подати й інші повідомлення - більшої точності подання властивості об’єкта можна досягти, збільшуючи кількість символів (розрядів числового подання) у повідомленні.

У обчислювальній техніці повідомлення передають і зберігають у пристроях, які можна уявити як набори вимикачів, кожен із яких може бути замкненим або розімкненим. Один вимикач відповідає одному розряду двійкового числа. Вимикачі реалізуються як фізичні об’єкти зі зміненими властивостями: чорний або білий; рухається або перебуває в етапі спокою; намагнічений або пі; кристалічний або ні; має електричний заряд певного знака або ні; проводить електричний струм або пі тощо. На лазерних дисках нулям і одиницям відповідають дзеркальні та иед-зеркальні піти (дуже маленькі ділянки диска), як показало на рис. 1.1.

J Об'єкт, у якому зберігається один розряд двійкового числа, називається бістабільним; цей об'єкт (пристрій) може перебувати в одному з двох можливих станів - "так" або "ні", 0 або 1.

J Форма запису повідомлення у вигляді послідовності нулів і одиниць називається двійковим кодом (повідомлення, даних, команд).

Зрозуміло, що найменшою можливою довжиною двійкового коду повідомлення є вміст одного бістабільного пристрою, або 1 біт (англ, bit - binary digit - цифра, однорозрядне число). Внутрішній запам’ятовуючий пристрій (ВЗП) більшості сучасних комп’ютерів складається з комірок пам’яті, які мають по 32 або 64 бістабільних пристрої, тобто можуть зберігати 32-розрядне або 64-розрядне двійкове число.

Одиниці розміру файлів, з якими вам уже доводилось працювати, походять (є похідними одиницями) від біта.

Вісім бітів становлять 1 байт (1 Б).

1024 байти становлять 1 кілобайт (1 КБ).

1024 кілобайти становлять 1 Мегабайт (1 МБ).

1024 Мегабайти становлять 1 Гігабайт (1 ГБ).

1024 Гігабайти становлять 1 Терабайт (1 ТБ).

Рис. 1.2. Уміст папки з електронними документами

Для одиниць байт, кілобайт, мегабайт і т. д. прийнято використовувати кратність не 1000, як у Міжнародній системі одиниць фізичних величин (СІ), а 1024, оскільки це основа двійкової системи числення у степені 10 (210).

Повідомлення може бути виміряне довжиною двійкового коду, яким воно записане (рис. 1.2).

Читаючи повідомлення (лист, цей текст, телеграму, опис алгоритму тощо), ми здійснюємо процес, який називається декодуванням.

Декодування - відновлення інформації, закодованої в повідомленні.

Для людини, яка не знає певної мови, лист, стаття в газеті тощо, подані незнайомою мовою, може не містити жодної інформації, крім того, що це текст. Але це жодною мірою не означає, що у повідомленні відсутня інформація.

Зручно вважати, що отримувач повідомлення завжди знає, як його сприйняти, опрацювати, отримати всю інформацію, яку воно містить. У такому випадку стає можливим порівняння кількості інформації в різних повідомленнях.

Для порівняння кількості інформації у повідомленнях використовують довжину їх подання у двійковому записі (двійковому коді), яка вимірюється у бітах, байтах і похідних від них одиницях.

Таке трактування інформаційної місткості повідомлення використовується для визначення розміру місця, необхідного для його розміщення на фізичному носії - магнітному або оптичному диску, флешці.

Форми та способи подання інформації у повідомленнях, як і подання самих повідомлень, можуть бути різними: рисунки, ієрогліфи, піктограми, текст і дані, сформовані в документи на різних матеріальних носіях. Окремим, нині дуже важливим, видом документа є електронний документ.

Зважаючи на важливість для суспільства таких явищ, як електронний документ і електронний документообіг, їх означення та властивості, форми використання, основні інформаційні процеси, що відбуваються при їх створенні й застосуванні, означені нормативно - на рівні закону (Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48).

Перевіряємо себе

1. Що необхідно виконати для того, щоб отримати числове значення властивості об’єкта?

2. Як називається інформаційний процес, результатом якого є повідомлення зі значеннями температури в кількох різних приміщеннях?

3. У чому полягає сутність кодування даних у комп’ютері?

4. Назвіть основні особливості кодування даних у комп’ютерних системах.

5. Що називається декодуванням даних у комп’ютерних системах?

Яким чином в Україні регламентується здійснення суспільно значущих інформаційних процесів?

Чому двійкова система є основною в обчислювальній техніці?

8. Як нумеруються розряди числа?

9. Що називається бістабільпим пристроєм? Наведіть приклади.

10. Чому в 1 кілобайті 1024 байти, а не 1000?

11. У яких одиницях вимірюється ємність накопичувачів на магнітних дисках (вінчестерів)?

12. Скільки бістабільних пристроїв використовується для зберігання файла “двійковий запис числа. ІхС’ (рис. 1.2)?

іи вже знаєте, що у комп’ютері використовуються різні типи „аних. На вашу думку, для зберігання якого числа потрібно більше бістабільних пристроїв - цілого чи такого, що має дробову частину? Поясніть свою думку.

Чи завжди доцільно для порівняння кількості інформації у повідомленнях використовувати довжину їх подання у двійковому записі?

Виконуємо

1. Визначте ємності пристроїв зовнішньої пам’яті комп’ютера (накопичува-чів на магнітних дисках, вінчестерів), за яким ви працюєте. Яка частина їх уже заповнена?

2. Визначте на рис. 1.2 найбільші та найменші файли серед файлів одного типу.

3. Запишіть довжини всіх файлів кожного типу в мегабайтах. Знайдіть загальну довжину файлів кожного типу.

4. У скільки разів файл “двійковий запис числа.менший за файл “прості механізми.сіосх” (рис. 1.2)?

5. Обчисліть, скільки потрібно двобайтових комірок пам’яті, щоб зберегти двійкове число 1010110101?

6. Обчисліть, скільки різних станів об’єкта можна закодувати, використовуючи три канали подання сигналів 0 або 1?

7. Латинський алфавіт має 26 літер. Обчисліть, скільки потрібно мати розрядів у комірці пам’яті, щоб закодувати ці літери (великі й малі), шість розділових знаків і цифри?

1.2. Текстові повідомлення та їх кодування

Тексти вводяться в комп’ютер зазвичай за допомогою клавіатури. На будь-якій сучасній клавіатурі комп’ютера розміщені символи англійського і національного алфавітів, синтаксичні та деякі спеціальні знаки, десяткові цифри, функціональні клавіші й клавіші керування (Ctrl, Enter та інші). Натиснення на клавішу або їх комбінацію передається в комп’ютер для опрацювання.

Створений текстовий електронний документ зберігається спочатку в оперативному запам’ятовуючому пристрої (ОЗП) комп’ютера, а потім - на зовнішньому запам’ятовуючому пристрої (ЗЗП), або передається іншому користувачеві. Текст зберігається і передається у вигляді двійкового коду. Для того щоб правильно виконати декодування, тобто передати користувачеві електронний документ, всі літери, внесені в документ при його створенні, мають бути на сторінці там, де їх розмістили, і бути такими, які ввів користувач, що створював документ. Відповідність між літерою та її числовим кодом має бути однакова для всіх комп’ютерів. Таке узгодження здійсшоється прийняттям так званої таблиці кодування, тобто таблиці, в якій кожному символу (літері, цифрі, розділовому знаку, пробілу) і иесимвольним командам (кінець рядка, кінець абзацу та іншим) поставлено у відповідність певне число.

Укладання відповідних стандартів виконує Міжнародна організація зі стандартизації - International Organization for Standardization (ISO).

Нині найбільше поширення має таблиця кодування ASCII (American Standard Code for Information Interchange - американський стандарт коду для обміну інформацією). У основному варіанті коду ASCII для будь-якого символу клавіатури використовується один байт.

Перша, або нижня, половина кодової таблиці, тобто коди, подані молодшими сімома бітами (коди 0-127), в усьому світі застосовуються для кодування стандартного набору символів (символів латинського алфавіту, цифр, знаків арифметичних і логічних операцій та деяких інших). Перші 32 комбінації (коди 0-31) призначені для команд керування комп’ютером і зовнішніми пристроями (принтером, наприклад). У табл. 1.1 подано нижню половину кодової таблиці ASCII за стандартом ANSI ХЗ.4-1977, яку змінювати не можна.

Цю таблицю часто називають основною або базовою таблицею АвСІІ.

Таблиця 1.1

Основна або базова таблиця А8СІІ

Номери 7—> розря- 6—> дів 5->

м

31 « ц

0

0

0

0

1

1

1

1

0

0

1

1

0

0

1

1

0

1

0

1

0

1

0

1

0

0

0

0

NUT

DLE

Пробіл

0

@

P

 

P

0

0

0

1

son

DC1

!

1

A

Q

a

9

0

0

1

0

STX

DC2

 

2

В

R

b

r

0

0

1

1

ЕТХ

DC3

#

3

C

S

c

s

0

1

0

0

EOT

DC4

$

4

D

T

d

t

0

1

0

1

ENQ

NAK

%

5

E

и

e

u

0

1

1

0

ACK

SYN

&

6

F

V

f

V

0

1

1

1

BEL

ETB

*

7

G

w

Я

w

1

0

0

0

BS

CAN

<

8

H

X

h

X

1

0

0

1

HT

EM

>

9

I

Y

і

У

1

0

1

0

LF

SUB

*

J

Z

J

z

1

0

1

1

VT

ESC

+

*

К

r

k

 

1

1

0

0

FF

FS

<

L

 

1

 

1

1

0

1

CR

GS

 

=

M

i

m

 

1

1

1

0

SO

RS

 

>

N

A

n

-

1

1

1

1

SI

US

/

?

0

c

0

DEL

Другу (верхню) половину таблиці (коди 128-255) використовують цля кодування символів національних алфавітів, а також символів псевдографіки.

Для того щоб не використовувати довгі двійкові коди, для нумерування символів прийнято використовувати шістнадцяткову систему числення, у якій до десяти арабських цифр 0, 2...9 додано ще шість цифр А - 10, В - 11, С - 12, D - 13, Е - 14, F - 15. Із табл. 1.2 бачимо, наприклад, що велика літера F має код 1000110 (у шістнадцятковій системі 461G), символ 5 - код 0110101 (35), символ h - 1101000 (681G).

Великі й малі літери відрізняються лише значенням 6-го розряду в двійковому поданні (нагадуємо - розряди цілої частини нумеруються справа наліво). Наприклад, символ А має код 1000001 (4116), а символ а - 1100001 (61lG).

Перші 32 кодові комбінації таблиці, тобто комбінації від 0000000 (001G) до 0011111 (1Fjg), відведені під символи керування. Вони не виводяться на екран (не друкуються), а використовуються для спеціальних цілей, зокрема, для передавання команд периферійним пристроям, наприклад, для управління принтером.

Базова таблиця ASCII була застосована в комп’ютерах IBM PC для внутрішнього подання символів. Але 7-розрядний код не забезпечував повноцінного кодування національних абеток. Тому стандартом ISO 646 уведено нову, 8-розрядну, версію коду ASCII. Восьмий розряд надав ще 128 кодових комбінацій, які могли використовуватися в різних цілях, у тому числі для подання національної абетки.

Фірма Microsoft запропонувала власний варіант кодування кириличних символів алфавіту, так звану кодову таблицю Windows 1251. Ця кодова таблиця нині більш популярна, ніж кодування, рекомендоване ISO. Тому в деяких випадках, при відтворенні текстів із сайтів, виникає необхідність переналагодження браузера.

Оскільки персональні комп’ютери поширені по всьому світу, то, безумовно, бажано мати єдину систему кодування символів мов народів світу. Для розв’язання цієї проблеми група комп’ютерних компаній у 1991 році розробила міжнародний стандарт 16-розрядиого кодування ISO 10646 під назвою Unicode (Юнікод), який забезпечує вже 65536 кодових комбінацій.

Складниками стандарту є UCS (Universal Character Set - універсальна таблиця символів) і UTF (Unicode Transformation Format - формат перетворення Юнікоду). UTF широко застосовується для передавання символів через Інтернет (чат, електронна пошта тощо).

Коди для символів у системі Юнікод поділено на області. Зокрема, коди від 0000 до 007F1G — символи набору ASCII, а коди від 0400JG до 052F1G відведені для символів кирилиці. Стандарт постійно вдосконалюється, але це відбувається без зміни кодувань, які вже існують.

Для визначення шістнадцяткового коду символу в системі Unicode (а також в інших системах кодування, наприклад, у “ASCII, кирилиця”

необхідно у MS Word на вкладці Вставлення натиснути кнопку Символ, потім - Інші символи. Відкриється вікно Символ (рис. 1.3). У нижній частині цього вікна в шістнадцятковій системі числення виводиться код вибраного символу.

Перші кодові комбінації кодової таблиці UNICODE (від 0000 до 00FFje) відведені під код ASCII (базова таблиця і таблиця з англійськими літерами зі штрихами, так званий набір Latin-1). Ця таблиця поділена на блоки по 16 кодів кожний. Декілька блоків утворюють зону. Зона може мати різну кількість блоків і закріплюється за певиою мовою, наприклад, російська зона має 256 кодів.

Перевіряємо себе

1. Що називається кодовою таблицею?

2. Чому було прийняте кодування символів восьмирозрядними двійковими числами? А

3. Де розташовані літери кириличних абеток у кодовій таблиці АБСИ?

4. Скільки символів можна було закодувати, використовуючи семи-роз-рядие кодування*'

Чому інколи замість літер кирилиці на деяких сайтах мережі Інтернет видно незрозумілі символи?

6. У якій кодовій таблиці можна закодувати більшу кількість символів -АЕСІІ чи иСР?

7. Чому при впорядкуванні за абеткою прізвищ, поданих українською мовою, деякі програмні засоби виводять спочатку прізвища, які починаються не з А, а з інших літер? Знайдіть з яких.

У списку є рядки, що починаються з символів кирилиці (великих і малих літер), латиниці (великих і малих літер), цифр. У якій послідовності програмний засіб, у якому використано кодову таблицю АБСП, виводитиме рядки?

У комп’ютерах, які випускалися у 80-х роках минулого століття в СРСР, використовувався стандарт кодування КОИ-7. Які проблеми з відтворенням кириличного тексту могли виникати?

Виконуємо

1. Заповніть таблицю шістнадцятковими кодами наведених у верхньому рядку символів; для цього завантажте MS Word і відкрийте вікно Символи (рис. 1.3). А

Проаналізуйте отриману таблицю. Чим відрізняються коди наведених символів?

2. У редакторі Word відкрийте вікно Символи. У віконці Шрифт встановіть звичайний шрифт і виберіть таблицю кирилиця (шісти.). Використовуючи повзунок смуги прокручування, знайдіть символи кирилиці. Запишіть шістнадцяткові коди великих і малих літер В, Г, Д, Е, Ж.

3. У книжці 450 сторінок. На кожній сторінці ЗО рядків по 68 символів. Визначте обсяг пам’яті, потрібний для її збереження.

Знайдіть в Інтернеті таблицю кодування KOI8-U, яка є стандартом для української Інтернет-спільноти, і таблицю KOI8-R. Визначте їх спільні ознаки та відмінності.

Прийнято кодове повідомлення в системі кодування кирилиця (шістнадцяткове подання): 00С7 00Е0 00Е2 00F2 00F0 00F0 00Е0 00F8 00F2 00ЕЕ 00F0 00Е0. Розшифруйте отриманий код.

Книжка зберігається в комп’ютері і займає 420 кБ. Кожна сторінка книжки містить 28 рядків по 75 символів у кодах АБСП. Визначте кількість сторінок у книжці.

У цифровому пристрої з обсягом пам’яті 600 байт зберігається текстове повідомлення довжиною 1200 символів. Визначте можливу кількість різних символів у цьому повідомленні.

Прочитайте у підрозділі “Для допитливих” описи кодування за методом Гауса і кодування за методом Водо. Що спільного в цих методах? Чим вони відрізняються?

Підказка: зверніть увагу на кількість можливих комбінацій станів у повідомленні, яке відповідає одному символу.

 

Практична робота № 1

1. У цифровому пристрої необхідно зберігати повідомлення “ЛАБОРАТОРНА РОБОТА”.

Обчислити кількість бітів, необхідних для кодування символів цього повідомлення (розглянути можливі варіанти кодувань) і обсяг пам’яті, потрібний для його збереження.

2. Символами кодової таблиці ASCII передано повідомлення: МАТЧ ШАХТАР - ДИНАМО ЗАВЕРШИВСЯ З РАХУНКОМ 2:2. Обчислити обсяг пам’яті, необхідний для його збереження.

3. Завантажте текстовий редактор MS Word. Створіть новий файл і введіть речення: “Зараз будемо перевіряти, як кодуються літери української абетки і де вони містяться, і в якій кодовій таблиці вони є, чи ґрунтовно я знаю правила кодування?”. Використовуючи засіб “Вікно вставлення символів”, визначте коди літер, які відсутні в російській абетці, але є в українській. Зробіть висновок щодо кодової таблиці, яка використовується.

Збережіть файл у форматах *.doc, *.rtf, *.txt, порівняйте розміри файлів. Поясніть, чому розміри файлів відрізняються.

ДЛЯ допитливих

Розвиток систем кодування символів фактично розпочався .зі спроб використання електрики для передавання повідомлень.

У 1833 році математик Фредерік Гаус запропонував метод кодування 25 символів (букви І та 3 були об’єднані) за допомогою матриці 5*5. Ідея полягала в такому: по одному дроту передавався електричний сигнал п’яти рівнів, від якого стрілка відхилялася на певне значення вправо, а потім - електричний сигнал також п’яти рівнів, від якого стрілка відхилялася вліво. Перше значення визначало номер рядка в матриці, а друге - номер стовпця. Наприклад, якщо перше відхилення стрілки було зафіксоване на значенні 3, а друге - на значенні 2, це означало, що була передана літера М (рис. 1.4).

У XIX столітті американський художник і винахідник Семюел Морзе запропонував систему кодування символів за допомогою коротких і довгих сигналів (крапка, тире). Буква А кодується коротким і довгим сигналом (* -), буква S трьома короткими сигналами (• • •), цифра 1

коротким і чотирма довгими сигналами (•----). Зазначмо, що код

Морзе має суттєвий недолік. У ньому використовується різна довжина кодових комбінацій. Фактично код Морзе не є двійковим, оскільки для кодування використовується не тільки тривалість натиснення ключа (тире і точка), а й тривалість пауз між натисненнями. Нині код Морзе застосовують переважно радіоаматори.

Спосіб кодування, яким донині користуються в телеграфії, запропонував у 1870 році французький інженер Еміль Водо, який обмежив кількість сигналів у кодовій комбінації п’ятьма. Сигнал мав два стани: “увімкнено” і “вимкнено”, тобто кодування було дійсно двійкове. Це давало можливість мати 32 кодові комбінації (25=32), що недостатньо для 26 літер, 10 десяткових цифр і знаків синтаксису. Тому Е. Бодо використав 26 комбінацій для літер і 6 комбінацій для керуючих символів. Зокрема, кодова комбінація 11111 використовувалася для перемикання на регістр літер (LTRS), а кодова комбінація 11011 - для перемикання на регістр цифр (FIGS). Зазначмо, що коди керуючих символів LTRS і FIGS, як і інші керуючі символи, завжди інтерпретуються однаково, незалежно від того, в якому регістрі знаходиться приймальний пристрій. Фрагмент кодової таблиці Бодо подано в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Код Бодо став основою для розроблення стартстопного телеграфного апарата, в якому кожна комбінація починалася сигналом СТАРТ і закінчувалася сигналом СТОП. Телеграфні апарати на основі коду Бодо використовувалися понад 50 років. Для того щоб розрізняти великі й малі букви, пізніше використовувалося й 6-розрядне кодування.

Сьогодні, в епоху розвитку комп’ютерної техніки, існують різні коди для передавання символів. Найпоширенішими є такі:

о міжнародний алфавіт № 2 ССІЕЕ - простий 5-розрядний код, який використовується для передавання телексних повідомлень;

о код EBCDIC - використовується головним чином у системах зв’язку з великими ЕОМ;

о код ASCII (American Standard Code Information Interchange); oy країнах колишнього Радянського Союзу використовувалися 7-розрядний Код Обміну Інформацією (КОІ-7), 8-розрядний Код Обміну Інформацією (КОІ-8) і Двійковий Код для Обробки Інформації (ДКОІ). Вони використовуються й тепер, зокрема, в Інтернеті.

СЛОВНИЧОК

Двійкова система числення - система числення з основою два

Двійковий код -подання повідомлення або даних у вигляді послідовності чисел у двійковій системі числення

Декодування - перетворення даних із коду на форму, яку сприймає людина або може опрацювати певна програма

Десяткова система числення - система числення з основою десять (прийнята для повсякденного застосування система запису чисел)

Кодування - процес створення на основі повідомлення або даних послідовності символів, який викопується за певним правилом (алгоритмом кодування)

Код - подання повідомлення (даних) після кодування

Кодова таблиця - таблиця, у якій кожному можливому значенню (слова, величини, символу) в одному поданні поставлено у відповідність це ж значення в іншому' поданні

Кодування (у обчислювальній техніці) - перетворення даних (повідомлення) на подання, доступне для опрацювання комп’ютером, зазвичай - двійковий код

Шістнадцяткова система числення - система числення з основою шістнадцять (цифри для чисел від 10 до 15 (десяткових) позначаються латинськими літерами від А до Б)

Категорія: Інформатика

Автор: admin от 19-11-2016, 14:03, Переглядів: 4060