Народна Освіта » Мистецтво » Короткий словник-довідник термінів мистецтва

НАРОДНА ОСВІТА

Короткий словник-довідник термінів мистецтва

Алілуйний спів — урочистий релігійний спів із характерним розспівом на окремих складах слова.

Архітектура (грец. — будівництво), — це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

Архітектурний ордер (лат. — лад, порядок) — тип архітектурної композиції, що використовує певні елементи і підпорядкований певній архітектурно-стильовій обробці. Включає в себе систему пропорцій, склад і форму елементів, а також їх розташування.

Базиліка (грец. — «дім царя») — особливий тип споруди, прямокутний у плані. Він складається з непарної кількості нефів, різних за своєю висотою. У цих громадських будівлях проводили судові процеси, вирішували фінансові питання, торгували.

Гедонізм (др. грец. — «насолода», «задоволення») — етичне вчення, згідно з яким задоволення є вищим благом і метою життя.

Гімн — хвалебна пісня, звернена до Бога.

Готика (готичний стиль) (італ. — незвичний, варварський) — художній стиль, що став завершальним етапом у розвитку середньовічного мистецтва. Він зародився в середині ХП ст. на півночі Франції. У ХШ ст. поширився на території сучасної Німеччини, Австрії, Чехії, Іспанії, Англії. В Італії та країнах Східної Європи готика з’явилася пізніше і проіснувала там до XVI ст. включно. Термін «готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва.

Канон (грец. — «канон», «зразок», «правило») — музично-поетична композиція з дев’яти розділів, що включала в себе теми покаяння і прославлення. Виконувався під час ранкової служби.

Класицизм (лат. — зразковий) — це художній стиль і естетичний напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Батьком цього стилю в архітектурі прийнято вважати великого італійського, венеціанського архітектора Андреа Палладіо. Свого розквіту досягає у Франції у XVII ст. У середині ХУЛІ ст. виник новий напрям класицизму — академістів, з прагненням до ясності й простоти, відображенням ідеалу «природної людяності». У

деяких країнах класицизм зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст.

Меса (італ. messa, лат. missa) — традиційна назва богослужіння в Римо-католицькій церкві, найвища літургічна служба.

Мозаїка (лат.— присвячене музам) — це мистецтво оздоблення поверхонь (підлог, стін та склепінь) зображеннями або візерунками, виконаними з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів.

Мотет (фр. motet від mot — слово) — вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет як музичний жанр виник у XII ст. у Франції.

Музика — вид мистецтва, в якому переживання, почуття та ідеї виражаються ритмічно та інтонаційно організованими звуками. Музику поділяють на світську й духовну, на інструментальну й вокальну. Музика фіксується в нотному записі.

Неф (лат. — корабель) — витягнуте приміщення або поперечна частина простору монументальної споруди (зазвичай в будівлях типу базиліки), що розташоване між рядами колон, стовпів, арок, яке дуже нагадує за формою судно, символізуючи тим самим довгий шлях віруючих до порятунку.

Псалми — спів при акомпанементі струнного інструменту, ліричний молитовний твір; релігійні пісні, що були написані на честь свят, обрядів поклоніння або на відзначення трагічних подій; молитва, що як складова частина входить у псалтир.

Реалізм (лат. — «суттєвий», «дійсний») — у мистецтві в загальному значені правдиве, об'єктивне, всебічне відображення дійсності специфічними засобами, притаманними видам художньої творчості. У більш вузькому значенні реалізм розглядається як художній стиль. Митці досліджують особистість людини в нерозривному зв’язку з сучасним їй суспільством і соціальним становищем у ньому, відтворюють життя в його об’єктивній сутності, показують закономірності розвитку і буття людини, суспільства, світу.

Ренесанс або Відродження (фр. Renaissance — «Відродження») — культурно-філософський рух кінця

Середньовіччя — початку Нового часу, що Грунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.

Рококо (фр. Rococo), рокайль (від орнаментального мотиву рокайль) — це перехідний стиль у мистецтві, що виник у Франції в першій половині XVIII ст., під час правління регента Філіпа Орлеанського і панував до 1780 рр. Назва стилю виникла від найменування елемента орнаменту рокайоль, який нагадував за формою морську раковину. Цей стиль частково продовжує риси, успадковані від бароко, але сильно їх видозмінює. Ранній етап розвитку французького рококо (приблизно до 1725 р., так званий стиль регентства). Розвинутий рококо (приблизно 1725—1750 рр., так званий стиль Людовика XV). Стиль рококо — породження світської культури, двору, французької аристократії.

Романський стиль — художній стиль європейського середньовіччя, для якого характерні чіткість форм, сувора мужня краса, значність і урочиста міць. Цей стиль панував на великій території сучасної Західної Європи та частини Східної Європи від Англії та Іспанії до Угорщини та Польщі. Термін спочатку застосовувався лише до архітектури, а пізніше — до живопису, скульптури та інших видів мистецтва.

Романтизм — ідейний напрям у літературі й мистецтві, що вишле наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Великій Британії і Франції, поширився у першій половині XIX ст. в Російській імперії, Польщі й Австрії, а з середини XIX ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки.

Скульптура (лат. — вирізаю, висікаю) — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму й виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини

Стиль (лат. — гостра паличка для письма; манера письма, спосіб вираження) — це сукупність стійких ознак, що характеризують твори мистецтва певної культурно-історичної епохи або індивідуальну манеру митця.

Статуетка (лат. — маленька статуя) — невелика скульптура, виконана з дерева, кістки, глини, каменю, металу та інших матеріалів, що зображає антропоморфні образи, фігури тварин, неживі й абстрактні предмети. Відноситься до скульптури малих форм, тобто заввишки не більше 80 см і довжиною не більше 1 м. Статуетки можуть мати безліч призначень — від культового до утилітарного.

Театр (грец. — видовище, місце для видовищ) — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя крізь драматичну дію, що виникає в процесі гри акторів перед глядачами.

Тропар — хвалебний піснеспів, який складався до свята або урочистої події, але не 63® самостійним твором, а входив у більш великий твір.

Фреска (ітап. Fresco — свіжий) — живопис по сирій штукатурці, одна з технік стінних розписів. При висиханні вапно, що міститься в штукатурці, утворює тонку прозору кальцієву плівку. Це робить фреску довговічною.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Назаренко

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 18-11-2016, 18:15, посмотрело: 719