НАРОДНА ОСВІТА

Ренесанс

Це був найбільший прогресивний переворот з усіх пережитих до того часу людством, епоха, яка потребувала титанів і яка породила титанів за силою думки, пристрасті й характеру, за багатосторонністю й ученістю.

Фрідріх Енгельс, німецький філософ

Поміркуємо разом. Поясніть, яке воно «мистецтво періоду готики». Як ви розумієте зміст висловлювання Ф. Енгельса?

Термін «Відродження» було введено в ужиток у XVI ст. італійським живописцем та істориком мистецтва Джорджо Базарі.

Що означає термін «Ренесанс»?

Ренесанс (фр.— відродження) — загальноприйнята назва епохи, яка в історії західноєвропейського мистецтва була наступною після готики і продовжувалася з середини XV— до кінця XVI ст. Світогляд майстрів Ренесансу формувався на ідеалах гуманізму з орієнтуванням на спадщину античності. Це час розквіту всіх видів мистецтва.

Ренесанс має нерівномірні історико-хронологічні межі у різних країнах Європи. В Італії він розвивається у XIV ст., у Нідерландах починається з XV ст., а у Франції, Німеччині та Англії його ознаки найбільш виразно проявляються у XVI ст.

Характерними рисами для мистецтва епохи Відродження було те, що митці ставили в центрі уваги людину, а не божество. Її розглядали як творця всіх цінностей, що йде вперед і домагається всього силою свого розуму, твердістю духу, активністю й оптимізмом. Ця епоха характеризується поверненням до принципів і форм античного мистецтва.

Історична довідка

Італійське Відродження ділять на 5 етапів:

1.    Проторенесанс (друга половина XIII — початок XIV ст.).

2.    Раннє Відродження (середина XIV — початок XV ст.).

3.    Високе Відродження (з 20-х років XV ст.).

4.    Пізнє Відродження (до 90-х років XVI ст.).

5.    Північне Відродження.

Зачинателями мистецтва Раннього Відродження в Італії вважаються троє митців: Мазаччо, Донателло, Брунеллескі.

Архітектура

Найбільшої похвали заслуговує той архітектор, який вміє поєднати в споруді красу зі зручністю для життя.

Лоренцо Берніні, італійський архітектор, скульптор Поміркуємо разом. Як відображають архітектурні стилі історичний характер епохи? Які пам’ятки архітектури епохи Ренесансу ви знаєте?

У період так званого «Раннього Відродження» мистецтво ще не цілком відрікається від поглядів недавнього минулого, але вже пробує вводити елементи, що запозичені з класичної давнини. Церковне зодчество ще залишається вірним типу базилік з пласкою стелею або з хрестовими склепіннями. Але в обробці деталей, в розстановці колон і стовпів, у розподілі арок, в оздобленні вікон і порталів уже відчувається    наслідування    греко-римським

пам’ятникам.

Будівництво палаців (світська архітектура) для старої і нової аристократії стало одним із першочергових завдань у розвитку архітектури, яка хоча й утримує в собі щось середньовічне, але змінює свій колишній вигляд на більш привітний і ошатний. Важливу роль грають просторі, красиві внутрішні двори, обнесені в нижньому і верхньому поверхах критими галереями на арках, які підтримуються або колонами або пілястрами античної форми. При

будівництві, особливо у пропорціях, дотримуються симетричності й гармонійності. Найхарактерніші пам’ятки архітектури раннього Ренесансу збереглися у Флоренції, наприклад, Палаццо Пітті у Флоренції (1458), Палаццо Строцці (1489), Палаццо Гонді (1490).

 

 

творцем світської за духом архітектури вважається Філіппо Брунеллескі (1377—1446), який працював у Флоренції у першій половині XV ст. Найхарактерніші його будівлі — капела Пацці з легким портиком і Виховний дім у Флоренції.

За його проектом був побудований купол флорентійського собору Санта-Марія-дель-Фіоре. Червоний купол собору урочисто

височіє над містом, визначаючи силует Флоренції. Під час завершення будівлі в 1434 році собор став найбільшим у всій Європі: у ньому може розміститися ЗО 000 чоловік.

 

Ідеєю купола стало восьмигранне    готичне

склепіння.    Дзвіницю

 

(Кампанілу) собору будував, як вважається, видатний Джотто. Складність самої споруди полягала не тільки у зведенні купола, а й у спорудженні спеціальних пристосувань, які дозволили б працювати на великій висоті, що здавалося тоді неможливим. Ф. Брунсллсскі запропонував зробити легкий 8-гранний купол із цегли, який збирався б із граней-«часточок» і скріплювався вгорі архітектурним ліхтарем. Крім того, він створив цілий ряд машин для підйому вгору і роботи на висоті. Чудовим твором мистецтва є внутрішній розпис купола, що присвячено Страшному суду і виконано Джорджіо Вазарі й Федеріко Цуккарі в 1572—1579 рр. Ще одна унікальна особливість храму — його вічно квітучий вигляд завдяки облицюванню стін різноколірним мармуром: зеленим, червоним і білим (кольори надії, любові й віри, вони ж — кольори італійського прапора).

Для допитливих

Собор Дуомо (Санта-Марія-дель-Фьоре) славетний не лише розмірами, але і своєю історією: в ньому ухвалювалися закони й укази владою Флоренції.    У крипті

покояться останки Брунеплескі («батька» грандіозного куполу) і Джотто (автора    величною

Кампаніли собору).    Кампаніла

собору, яка споруджена у стилі

італійської готики та прикрашена рельєфами і мармуровою інкрустацією (архітектор Джотто ді Бондоне), має висоту майже 85 м. Її спорудження розпочав Джотто, а закінчили архітектори Андреа Пізано та Франческо Таленті.

Із собору Санта-Марія-дель-Фіоре бере свій початок архітектура нової епохи. Наступний важливий етап у розвитку ренесансної архітектури пов’язаний з іменем Леона Баттіста Альберті (1404—1472). Найбільш яскраве і важливе нововведення в його творчій спадщині — застосування ордеру в усіх трьох ярусах традиційного фасаду флорентійського палаццо.

Альберті вперше запропонував для церковного фасаду (у двох варіантах) античний мотив тріумфальної арки. У церкві Сант-Андреа у Мантуї , з її пілястрами великого ордера і високою аркою-нішею, мотив арки має класичний характер, а в церкві Сан-Франческо у Ріміні він став основою світського образу. Бічні стіни цієї останньої споруди — чудова, виключно римська за монументальністю аркада — засвідчує своє ренесансне походження хіба що у витончених деталях. Альберті вважав, що ордер — гарна прикраса для стіни. Осмисленню зв’язку ордера зі стіною присвятив архітектор свої теоретичні праці.

На початку XVI ст. мистецтво архітектури найкраще розвивалося в Римі — столиці папської держави. Тут працював видатний архітектор Високого Відродження

Донато Браманте (1444—1514). Для характеристики простору майстер віртуозно використовував ордер і його різні поєднання зі стіною та арками. Прикладом цього нововведення є композиція величезного двору Бельведера, який виходить трьома терасами до Ватиканського двору. Прагнучи досягти істинно римської величі, Д. Браманте поєднував тут риси античної вілли, театру і форуму. Нова стилістика в архітектурі стала прикладом виключно винахідливого поєднання стіни, ордера та аркад.

 

Якщо у Ватикані Д. Браманте проявив себе, насамперед, в організації відкритого простору, то проект собору Св. Петра в Римі представляє максимальний прояв його таланту у сфері компактної архітектурної композиції. Ця споруда начебто замикає собою весь спектр творчості майстра і дає можливість підсумувати його основні нововведення в архітектурі, які увійшли в історію архітектури під назвою стилю «брамантеско».

 

Для допитливих Собор Святого Петра (Базиліка Святого Петра)

— католицький храм, найбільша споруда Ватикану та найбільша християнська церква у світі. Собор також входить у десятку найвищих церков світу, і є однією із чотирьох патріарших базилік Рима та церемоніальним центром Римської католицької Церкви. Баня собору є одним із символів Рима. Архітекторами Собору у різні часи були Донате Браманте, Рафаель Санті, Бальдассаре Перуцці, Антоніо да Сангалло (молодший), Мікеланджело Буонарроті, Берліні. Собор Святого Петра — дивовижна споруда високого Ренесансу —

визначив увесь подальший розвиток церковної архітектури Італії, а за ним французької, англійської та іншої архітектури.

Після смерті Д. Браманте його стилістику в архітектурі вдало продовжували — Рафаель Санті, Антонів да Сангалло (старший), Бальдассаре Перуцці.

Робота в групах

? Які, на вашу думку, враження хотіли викликати архітектори Ренесансу? Які споруди майстрів Відродження вам сподобалися найбільше? Які відчуття викликають ці споруди у вас?

? Як ренесанс відбився в архітектурі України?

Найбільш виразні й своєрідні архітектурні пам’ятники Ренесансу на території України були створені в Галицьких землях на початку XVI ст. Регулярне планування будівництва магнатських фортець, соборів, цивільних споруд відповідно до вимог епохи Ренесансу характерно насамперед для Львова та Кам’янця-Подільського. Міська влада запросила італійських майстрів. Нині відомі лише їхні українські імена та прізвища: Павло Римлянин, Петро Італьчік, Павло Щасливий та інші. Архітектори широко використовували місцеві мотиви, створивши по суті самостійний стиль, називаний нині галицьким ренесансом. Фасади храмів, виконаних у цьому стилі, прикрашали троянди, виноградні грона, зірки і сонячні знаки, які немов зійшли з української вишиванки. Цивільні споруди декорувалися різьбленими портретами власників, а також фігурами воїнів і хижих звірів, які оберігали будинок від вторгнення.

Саме у цей період було запроваджено новий тип фортифікації — бастіонна система, яка включала в себе численні башти, бастіони, складні шлюзові споруди. Споруди прикрашалися кам’яною різьбою в ренесансному стилі.

Зразками споруд у ренесансному стилі можна вважати Каплицю Трьох Святителів (Львів), 1578—1591 рр., Успенський собор (Львів), 1591—1629 рр., будинок Корнякта (Львів), 1580    р., Палац Станіслава

 

Конєцпольського (смт. Підгірці, Львівська обл.), 1635— 1640 рр., Свірзький замок (Свірж, Львівська обл.), XV— XVII ст., Одеський замок (смт. Одесько, Львівська обл.), XIV—XVII ст., Бернардинський костел (Львів), 1600— 1630 рр., Дубенський замок (Дубно, Тернопільська обл.), XV— XVII ст. Вершиною палацової архітектури XVII ст. в Україні по праву вважається резиденція коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського у Підгірцях.

 

Робота у групах

 

На наступний урок підготуйте короткі доповіді про споруду періоду галицького Ренесансу, яка вам сподобалась найбільше.

Таким чином, основними елементами стилю Ренесанс в архітектурі є:

•    напівциркульні лінії, геометричний малюнок (коло, квадрат, хрест, восьмикутник), переважно горизонтальне членування інтер’єру;

•    крутий або пологий дах із баштовими надбудовами, арочні галереї, колонади, круглі ребристі куполи, високі й просторі зали, еркери;

•    кесонна стеля; розпис стін і стелі;

•    листяний орнамент;

•    масивні і візуально стійкі конструкції; діамантовий руст по фасаду;

•    кольори: пурпурний, синій, жовтий, коричневий.

Кесон (фр.— ящик) — заглиблення, найчастіше квадратне або багатокутне, на стелі чи на внутрішній поверхні арки, склепіння. Кесон виконує конструктивне або декоративне призначення, застосовується також для поліпшення акустичних властивостей приміщення.

Скульптура

Кожен твір ліплення і живопису має виражати якесь велике правило життя, має повчати, інакше він буде німим.

Д. Дідро, французький філософ епохи Просвітництва Поміркуємо разом. Що ви знаєте про скульпторів епохи Ренесансу? Які твори майстрів Відродження вам відомі?

В Італії в епоху раннього Відродження розвиток скульптури на деякий час випередив розвиток інших видів мистецтва. Скульптура почала домінувати на площах міст і в заміських віллах, у затишних садах та в оздобленні фонтанів. Фонтани зі скульптурами набули такої популярності, що італійські зразки були запозичені навіть у сади Англії, Франції, Чехії.

Видатними скульпторами доби раннього Відродження є Донателло (бл. 1386—1466), Лоренцо Гіберті (бл. 1378—1455), Якопо делла Кверча (1371— 1438), Лука делла Роббіа (1400—1481), Антоніо Роселліно (1427—1478) та інші.

7 Чи знайомі ви зі скульптурними творами цих майстрів?

створив тип круглої статуї, що стоїть самостійно і не пов’язана з архітектурою, а також заснував школу майстрів рельєфу, які створювали фризи для ренесансних будівель.

Донателло, повне ім’я Донато ді Нікколо ді Бетто Барді, — один із найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження, засновник індивідуалізованого скульптурного портрету. Він здійснив нововведення майже в усіх жанрах і різновидах пластики. Скульптор

Для допитливих

У 1409 р. Донателло отримав замовлення на статую мармурового «Давида» для одного з порталів флорентійського собору. Відмовившись від традиційного зображення царя Давида у вигляді старця з лірою або сувоєм у руках, скульптор представив Давида юнаком у мить торжества над переможеним

 

Ґрунтуючись на ретельному вивченні натури та уміло використовуючи античну спадщину, Донателло першим із майстрів Відродження відродив зображення наготи в пластиці, відлив перший бронзовий пам’ятник, створив новий тип надгробка, спробував вирішити завдання групи, що вільно стоїть у просторі. Одним з перших він став використовувати в своїх творах теорію лінійної перспективи.

Голіафом. Є в цій статуї — постановці фігури, вигині торсу, русі рук — і відгомони готики. Другий раз Донателло створює образ іншого Давида —задумливого юнака. Тіло злегка відхилено від центральної осі, центр ваги зміщений. Діагональ меча підкреслює нестійку динаміку фігури.

 

 

У своїх творах Донателло прагнув не тільки до об’єктивної правильності пропорцій і побудови фігури, але завжди враховував враження, яке буде створювати статуя, встановлена на призначеному їй місці.

Бронзова статуя Гаттаме-латі, що знаходиться в Падуї, чудова не лише досконалістю техніки, але живою і монументальною передачею фігур вершника і коня.

 

Ще один з видатних майстрів свого часу Лоренцо Гіберті був скульптором, ювеліром, архітектором, письменником і першим істориком мистецтв (автор 3-томних «Коментарів»).

двері були закінчені в 1424 р., другі він виготовив у 1425— 1452 рр. для північного фасаду. Ці «Райські врата» були настільки прекрасні, що їх помістили    на    головному,

Найвизначніші значні твори скульптора — двоє бронзових дверей для флорентійського баптистерія (приміщення для проведення обряду хрещення). Перші

 

східному фасаді, а попередні помістили на північному.

Лоренцо Гіберті займався і вітражами — зробив усі вітражі для купола Санта Марія дель Фьоре, крім одного, що належить Донато і зображує вінчання Христом Богоматері. У цій же церкві    він    зробив три

вітража    над    головним

порталом,    і    все    в    капелах і в

трибунах, а також вітражі переднього фасаду в Санта Кроче.

Андреа дель Верроккйо — італійський скульптор та один з видатних флорентійських живописців епохи Раннього Відродження, один з учителів Леонардо да Вінчі та Джованні Рустичі. Видатний скульптор однаково успішно працював у бронзі, мармурі, теракоті, монументальній скульптурі і малій пластиці. У

Флоренції він очолював велику майсі

герню, яка була

своєрідним навчальним закладом. Саме в цю майстерню в 1466 р. молодий флорентійський нотаріус Пьєро да Вінчі привів свого неза-коннонародженого сина Леонардо.

У 1462—1465 рр. А. Верроккйо виготовив для родини Медичі бронзову статую біблійного героя Давида, який підноситься як переможець над головою велетня | Голіафа.

 

Мікеланджело Буонаррогі — один з найдивовижніших митців Високого і Пізнього Відродження в Італії та у світі. Він був справжнім універсалом — геніальним скульптором, великим живописцем, архітектором, поетом, мислителем. Немає іншої подібної до нього людини, що залишила таку багату спадщину наступним    поколінням.

 

Монументальність, пластичність і драматизм образів, преклоніння перед людською красою проявилися вже в ранніх творах майстра.

У всьому світі ім’я Мікеланджело асоціюється із фрескою «Створення Адсша», статуями Давида і Мойсея, собором Св. Петра в Римі.

Символом усього Ренесансу стала статуя Давида у Флоренції. В цій роботі майстер оспівав красу людського духу і тіла. Вражає гармонія, притаманна цій скульптурі. Автору ледь виповнилося 26 років, коли він отримав замовлення на «Давида». Результат

уже в той час справив яскраве враження не тільки на флорентійців, але і на колег майстра.

Одна з найулюбленіших робіт скульптора — Статуя пророка Мойсея. Вона призначалася для одного з папських надгробків Ватиканського собору. Відомо, що автор постійно повертався до неї і допрацьовував протягом ЗО років. Постать пророка має секрет: щоб повністю зрозуміти задум автора, треба роздивитись фігуру з усіх боків. В такому разі глядач відчуває якесь напруження й енергію, що йде зсередини скульптури.

Скульптурна композиція «П’єта» («Оплакування Христа») — скульптурне зображення оплакування Марією Свого Сина Христа, тіло якого мляво лежить на руках Матері. Через образ юної, що ніби зовсім не має віку, прекрасної Мадонни Мікеланджело передав незмірні горе і страждання матері, яка

втратила сина. Для католицтва характерний культ Богоматері, яка виступає Заступницею людей перед Богом. «П’єта» — це єдиний твір, який Мікеланджело підписав. Зараз копії статуї знаходяться у багатьох католицьких храмах.

Живопис

Картина у живописця буде мало досконалою, якщо він для натхнення бере картини інших. Якщо ж він буде вчитися на предметах природи, то зробить хороший плід...

Леонардо да Вінчі

Міні-диспут.Які характерні риси та художні ідеали властиві мистецтву епохи Відродження? Як порівняно з епохою Середньовіччя змінилося уявлення про людину та про загальну картину світу?

В епоху раннього Відродження надзвичайного поширення отримав живопис на вологій штукатурці — фреска. Більшість італійських художників цього періоду ми знаємо тільки завдяки збереженим фрескам. Реформи фрескового живопису, що були започатковані Джотто, стають школою для поколінь італійських митців. Фрески-шедеври вкривають як стіни старих, ще готичних споруд, так і нових. Ними прикрашали не тільки фасади, а й інтер’єри церков і палаців, суспільно значущі споруди.

Сюжети фресок зазвичай — це Старий Заповіт, сцени життя Марії і страсті Христові (Благовіщення, Таємна вечеря, Поцілунок Юди, Розп’яття, Оплакування Христа), танок смерті чи її тріумф, алегорії («Алегорія мудрого правління»), міфічні персонажі, батальні сцени, фіксація подій папського двору («Заснування Ватиканської бібліотеки папою Сикстом IV»), значущі події герцогських дворів тощо.

Першими найвидатнішими майстрами живопису були флорентійські художники Джотто ді Бондоне (1266— 1337) і Мазаччо (1401—1428), які писали на церковно-релігійні сюжети (фресковий живопис), але надавали своїм зображенням реалістичні риси. На фресках Джотто з’являються живі люди, що рухаються, жестикулюють, виражають емоції. Мазаччо застосував відкриті в XV ст. закони перспективи, що дозволило робити зображувані фігури об’ємними й поміщати їх у тривимірному просторі.

Достатньо лише пригадати трьох художників, щоб осягнути значення культури Високого Ренесансу в Італії: Леонардо да Вінчі (1452—1519), Рафаель Санті (1483—1520), Мікеланджело Буонарроті (1475—1564). Вони не були схожими між собою, хоча всі троє сформувалися у лоні флорентійської школи.

Саме Леонардо да Вінчі вже у 1480-ті роки заклав основу мистецтва Високого Відродження. Життя і творчість видатного майстра пов’язані з головним культурним центром Італії епохи Відродження — Флоренцією. Світову славу Леонардові-художнику створили небачена динаміка «Благовіщення», дивовижний ритм та емоційна щедрість «Таємної вечері», майже містична таємниця усмішки «Монни Лізи».

За характером свого обдарування Мікеланджело Буонарроті був передусім скульптором, хоча найбільш грандіозні його задуми реалізовані в живопису. Навіть у живопису він завжди залишався скульптором: для нього досконалість і велич зосереджувалися в образі людини — титанічності її вигляду, духовній силі, надзвичайно багатій пластиці рухів.

 

 

Характерні риси творчості Мікеланджело-живописця намітилися вже у його перших роботах — станковій картині «Мадонна Доні» (1503—1504) і картоні до нездійсненого розпису у флорентійському Палаццо Веккіо «Битва при Кашині» (1504—1505). Але найзнаменитішим його твором є фрески Сікстинської капели (1508—1512).

Для допитливих

Початковий задум розпису Сікстинської капели буЕ достатньо простим — розташувати у нішах зображення дванадцяти апостолів, а все інше вкрити орнаментом. Ал« почавши роботу, Мікеланджело рішуче змінив цей задум. Великг кількість образів, що виникали в його уяві, складалися у цілий свг складних і різноманітних композицій. Папа Юлій з нетерпінняк очікував на завершення розпису. А художник ще тривалий період після завершення розпису не міг дивитись прямо перед собою, коли йому доводилося читати листи, він повинен був тримати ї) високо над головою. Дуже тяжка і напружена праця сильне підірвала здоров'я Мікеланджело.

 

Рафаель Санті — універсально обдарована особистість: живописець, графік, скульптор і архітектор епохи Відродження. Він також керував археологічними розкопками. Мистецтво майстра гармонійне, дихає внутрішнім світом, душевною чистотою, спокоєм. За своє недовге життя Рафаель створив безліч станкових картин, усесвітньо відомих фресок, чудові портрети. Сюжети творів Рафаеля різноманітні, але протягом усього життя художника особливо привертав образ Богоматері. Ні до, ні після Рафаеля жоден художник не зміг створити стільки різних картин із зображенням Мадонни з немовлям, поетичних і одночасно простих. Найвідоміший твір Рафаеля — «Сікстин-ська Мадонна» (1515—

1519).

Монументальні полотна, що прикрашають стіни папського палацу (нині Музею Ватикану), вважаються найцікавішими творами Рафаеля. Фрески написані надзвичайно детально і якісно. Станце делла Сентьятура була папським робочим кабінетом, і тут же підписувалися папські укази. Це перша зі станц, розписаних Рафаелем (1508—1511 рр.). Тема розписів — чотири сфери духовного життя людини: філософія «Афінська школа», теологія «Суперечка про причастіє», поезія «Парнас», і правосуддя «Мудрість, помірність і сила» або «Світські чесноти». Це величні багатофігурні композиції на стінах (що об’єднують від 40 до 60 персонажів). Не повторюючи жодної постаті й пози, жодного руху, Рафаель сплітає їх воєдино гнучким, вільним, природним ритмом, перетікає від фігури до фігури, від однієї групи до іншої.

Альбрехт Дюрер (1471—1528)    — німецький

художник, математик і теоретик мистецтва. Митець створював вівтарні картини, портрети, гравюри, екслібриси. Окрім видатних образотворчих робіт, митець залишив низку значних праць із питань теорії живопису: трактати «Керівництво до вимірювання» та «Чотири книги про пропорції», а також праця «Настанови до укріплення міст, замків і фортець». Але найважливіше місце у творчості митця займають гравюри {«Лицар, Смерть і Диявол», «Святий Ієронім» та «Меланхолія» тощо).

Для допитливих

«Меланхолія І» — найзагадковіша гравюра майстра. Гуманісти епохи Відродження вбачали у людях меланхолічного

 

темпераменту творче начало. А. Дюрер, який вважав себе меланхоліком, написав на гравюрі «МЕІ_ЕМС01_ІА І». Він зобразив на своїй гравюрі перший в Європі так званий магічний квадрат. Здобуток майстра полягає в тому, що він зумів так вписати у цей квадрат числа від 1 до 16, що сума 34 отримується не тільки при складанні чисел по вертикалі, горизонталі та діагоналі, але й у всіх чотирьох чвертях, в центральному чотирикутнику і навіть при додаванні чотирьох кутових клітин. Також художник зумів розмістити в таблиці рік створення гравюри «Меланхолія» (дві середні клітини нижньої горизонталі). «Магічний квадрат» А. Дюрера залишається складною загадкою і сьогодні.

Такими чином, характерними рисами живопису періоду ренесансу є: певна раціональність, виражена в постійному пошуку основ мистецтва; використання античних сюжетів, трансформованих відповідно до гуманістичних поглядів того часу; поширення станкового та монументального фрескового живопису.

? Яких художників епохи Ренесансу знає весь світ? Який внесок зробили вони у скарбницю світової культури? Які емоції викликають у вас їх твори? Чому?

Для допитливих

Сьогодні багато «секретів майстерності» художників минулих століть втраченоі. Наприклад, технологія Леонардо да Вінчі взагалі позамежна для сучасної художньої техніки. Для дослідження картини «Монна Ліза» вчені використовували метод, який називається рентгенівська флуоресцентна спектроскопія. Так можна вивчати структуру шарів без узяття проб, тобто не порушуючи полотно. Потужний рентгенівський промінь направили на полотно, визначили структуру шарів і склад. Виявили наступне: «Кожен шар глазурі має товщину 2 мікрона, що в 50 разів тонше від людської волосини. У деяких місцях картини загальна товщина всіх шарів глазурі становить 55 мікрон, це означає, що майстер багаторазово наносив шар за шаром для досягнення потрібного ефекту...». І ще вчені повідомили, що частки пігменту (барвника мінералу) настільки малі, що їх не можна виміряти «звичайним способом». Виходить, якщо навіть пігмент наносився так тонко і рівномірно, що його частинки розташуються в один шар, то вони не повинні бути розміром більше ніж 2 мікрона. Сучасний рівень масових технологій дозволяє нам нанести один шар фарби товщиною близько ЗО мікрон.

Зазначена технологія разюче нагадує сучасну багатобарвну поліграфію. Там кольорове зображення також розкладається на одноколірні шари. Потім вони наносяться на папір шарами товщиною якраз менше 2 мікрон кожен. Накладаючись один на одного, ці шари створюють багатобарвну картинку. Тільки кількість цих шарів сьогодні від 2-х до 6-ти. Більша кількість не виправдано для сучасної техніки. Складно і громіздко. А у Леонардо — до 20-ти шарів!!!

Музичне мистецтво

Музика надихає весь світ, постачає душу крилами, сприяє польоту уяви...

Платон, давньогрецький мислитель Поміркуємо разом. З якими кольорами й образами асоціюються у вас звуки арфи, віолончелі, флейти чи труби? Поясніть, чому?

Для музичного мистецтва в Італії початок нової епохи настав в XIV ст. Нідерландська школа склалася і досягла вершини розвітку в XV ст., а у музиці Франції ознаки Відродження чітко проявилися вже у XVI ст.

Музиканти, подібно до художників, повернулися до цінностей античної культури. Музичний твір і його виконання в цей період мали особливе значення. Гуманісти, що вивчали культуру Греції й Риму, оголосили музичне мистецтво корисним і шляхетним заняттям. Імениті родини запрошували музикантів, щоб ті давали уроки їх чадам і розважали гостей.

У XVI ст. з’явилися нові музичні інструменти. Найбільшу популярність мали ті з них, гра на яких давалася аматорам музики легко й просто, не потребуючи особливих навичок. Найпоширенішими стали віоли та різновидиїм щипкових інструментів. Також полюбляли грати на блоклфлейті, флейтах і ріжках. Складною була музика, яку писали для новостворених клавесину, верджинелі (англійський клавесин, що вирізняється невеликими розмірами) та органа. Основу музичної культури становили меси, мотети, гімни і псалми.

Меса (італ.) — традиційна назва богослужіння в Римо-католицькій церкві, найвища літургічна служба.

Мотет (фр. — слово) — вокальний багатоголосний твір поліфонічного складу. Мотет, як музичний жанр, виник у XII ст. у Франції.

В епоху Відродження меси та мотети писали такі видатні композитори, як Джон Данстейбл, Гійом Дюфаї, Йоханнес Окегем, Жоскен Депре, Орландо ді Лассо.

Для допитливих

Авторство псалмів традиційно приписується царю Давиду (близько 1000 р. до н. е.) ІІ декільком авторам, серед яких Авраам, Мойсей та інші легендарні особистості. Псалми виконувалися під час богослужінь, домашніх молитов, перед боєм.

Нові інструменти, друкування нот і значна популярність музики сприяли розвитку камерної музики, яка призначалася для звучання у невеликих залах перед нечисленною аудиторією. Виконавців було небагато, переважали вокальні виступи.

Крім того, гуманісти стверджували, що на слухача найбільше впливає «чудесний сплав» двох мистецтв — музики і поезії. Таким чином, у Франції як жанр виділився шансон (багатоголосна пісня), а в Італії — мадригал.

Завершується епоха Відродження в музиці виникненням нових музичних жанрів: сольної пісні, ораторії та опери. Якщо раніше центром музичної культури був храм, то з цього часу музика зазвучала і в оперному театрі.

Для допитливих

Наприкінці XVI ст. в італійському місті Флоренція був зроблено справжній переворот у театральному та музичному мистецтві. Відновлюючи постановки творів давньогрецьких драматургів, талановиті поети, музиканти почали створювати власну музику, що відповідала, за їх уявленнями, характеру античної драми. Вони ретельно обмірковували музичний супровід монологів та діалогів (речитатив) міфологічних персонажів. Музиканти вважали, що це дозволить більшою мірою передавати багатство внутрішнього світу людини, його особисті переживання і почуття. На основі таких вокальних партій виникли арії— закінчені епізоди в музичному спектаклі, а також в опері. Оперний театр швидко завоював любов глядачів і став популярним у країнах Європи.

Слухаємо музику (на вибір учителя)

Орієнтовний матеріал для сприймання:

Джон Данстейбл «Ргесо РгеЬетіпепсіае»

Орландо ді Лассо «Огіапа»

Иоханнес Окегем «Оаїкіеатиз» — студентська пісня (гімн) на латинській мові

Таким чином, епоха Відродження (Ренесанс) — це одна з найбільших епох в історії світової культури, що відбила початок переходу від феодалізму до капіталізму, від середньовіччя до нового часу, це епоха формування світської культури, гуманістичної свідомості, що пориває з релігійним містицизмом. Ренесанс — період виникнення і розвитку капіталістичних відносин, освіти націй, мов, національних культур. Мистецтво починає приймати все більш світський і вільний характер. Майстри періоду Ренесансу орієнтувалися на відродження античної культури, сприяли прогресивному розвитку мистецтва. У своїй творчості вони не тільки створили ідеал гармонійного і вільного людського буття, а й висловили складність і суперечливість життя, його драматизм.

Областями, в яких з особливою наочністю

иоластями, в яких з осооливою наочністю проявилося переломне значення епохи стилю Ренесанс, були архітектура і образотворче мистецтво. Основними відмінними рисами стилю «Ренесанс» були: світський характер, звернення до античної культурної спадщини, свого роду його «відродження», гуманістичний світогляд, який проголошує людину найвищою цінністю, відстоює право людини на власну оцінку явищ дійсності, висуває вимогу наукового пізнання і адекватного відображення в мистецтві явищ дійсності.

Музика в період Відродження стала повноправним видом мистецтва, зі своїми течіями, законами розвитку і національними особливостями:    змінилася фактура

(обробка, будова) творів; збільшилася кількість голосів до 4-6 і більше; панували гармонійні співзвуччя; складалися мажорний і мінорний лади; формувалася тактова система ритміки. У цей період з’явилися нові музичні інструменти.

Уважно прочитайте кожен пункт таблиці. Підберіть приклади з кожного виду мистецтв, які б підтвердили характерні риси кожної з епох — готики і ренесансу. Порівняймо характерні ознаки двох епох:

Середні віки

Відродження

1. Бог — центр Усесвіту

1. Людина — центр Всесвіту

2. Поширення християнства

2. Відродження античної культури

3. Культ Бога. Призначення людини зумовлено Богом. Людина покірно виконує Божу волю

3. Культ сильної людини. Людина не залежить від волі небесних сил, а сама творить свою долю

4. Світ — невідомий і жахливий; справжнє життя не на землі, а на небі

4. Єдність, гармонія світу

5. Основа — віра

5. Основа — розум

6. Релігійний характер культури

6. Світський характер культури

7. Ускладнення готики

7. Простота, гармонійність стилю

8. Любов — високе релігійне почуття, звернене до Бога і його волі, а чуттєва любов вважалася гріховною

8. Любов поширюється не тільки на Бога, але й на земних людей — рідних і близьких

9. Особистість цінувалася за її становищем у суспільстві і багатством

9. Основний критерій оцінки людини — його особистісні якості

10. Засуджувалися життєві радощі: любов, веселощі, розваги і насолоди — оголошені диявольськими спокусами

10. Епікурейська радість є невід'ємною складовою людського життя

 

Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки

Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника І. Оберіть одну правильну відповідь:

1. Зачинателем архітектури Раннього Відродження традиційно вважається:

а)    Дж. Бондоне;

б)    Ф. Брунеллескі;

в)    Л. А. Альберті.

 

2.    Основу музичної культури Відродження становили:

а)    псалми, гімни, алілуйний спів;

б)    григоріанський спів (григоріанський хорал);

в)    меси, мотети, гімни і псалми.

3.    Світову славу Леонардо да Вінчі-художнику принесли його твори:

а)    «Таємна вечеря», «Монна Ліза»;

б)    «Сікстинська капела»;

в)    «Сікстинська Мадонна».

П. Дайте короткі відповіді на запитання:

1.    Перерахуйте основні характерні риси, що притаманні музиці Ренесансу.

2.    Порівняйте трактування образу людини в епоху Відродження і готики.

3.    Назвіть характерні риси ренесансу як стилю мистецтва.

4.    Оберіть, на ваш розсуд, будь-який твір живопису, скульптури, чи музики, виконаний у період Ренесансу, й охарактеризуйте його за планом:

1.    Автор обраного твору.

2.    Характерні ознаки Ренесансу в цьому творі.

3.    Ваше особисте враження від даного твору.

4.    Інші твори цього стилю,що вам сподобалися. Чому?

III.    Дайте розгорнуті відповіді на запитання:

1.    Поясніть причини розквіту мистецтва в Італії в епоху Відродження. Розкажіть про розвиток скульптури.

2.    Дайте загальну характеристику періоду Раннього Відродження. Назвіть, на вашу думку, найкращого архітектора, скульптора, живописця епохи Відродження. Обґрунтуйте правомірність цього визначення для кожного з них.

IV.    Поміркуйте...

Проведіть порівняльний аналіз різних стилів: античного і ренесансу. Чиє у них спільні риси і чим вони відрізняються? Завдяки яким ознакам ви б одразу впізнали твори цих стилів?

V.    Творче практичне завдання

І. Продовжте речення: «При вивченні цієї теми для мене найбільш цікавіш відкриттям було...».

II.    Групова робота

1.    Підготуйте доповідь на тему: «Розвиток музичного мистецтва в Україні у XV— XVI ст.».

2.    Об’єднайтесь у 2 групи. Разом з учителями музичного мистецтва і літератури, учнями 7-х класів підготуйте театральний вечір на тему: «Театр епохи Відродження». Використовуйте музику цього періоду.

III.    Колективна робота

1.    Зробіть у класі виставку ваших замальовок на тему: «Архітектурні споруди епохи Відродження».

2.    Підготуйте та проведіть конференцію на тему: «Характерні риси ренесансу в мистецтві України».

VI. Протягом другого півріччя виконуйте мистецький проект

Враховуючи власні уподобання й можливості, оберіть для самостійної роботи тему з розділу «Епоха Відродження» для індивідуального або групового проекту, який виконуватимете протягом півріччя.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Назаренко

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 18-11-2016, 18:01, посмотрело: 4619