Романський стиль

Це був стиль середньовічного мистецтва, створеного новою феодальною цивілізацією, мистецтва, яке було і продовженням, і антитезою античного мистецтва.

Ніна Іванцова, історик Поміркуємо разом. Чому виникла історична необхідність у зміні підходів до будівництва основних архітектурних споруд?

Європейське Середньовіччя сформувало два нових художніх стиля — романський (X—XI ст.) і готичний (ХП—XV ст.). Романський стиль склався в епоху феодальної роздробленості і відповідав образу життя західноєвропейського суспільства того часу. Його поява була пов’язана з монументальним будівництвом, що почалося в Західній Європі в пору розквіту освіти і розквіту феодальних держав, пожвавлення господарської діяльності. Найбільшого поширення романський стиль набув у Франції та Німеччині. Незважаючи на певні національні відмінності, цей стиль став дійсно загальноєвропейським.

Романський стиль — художній стиль європейського середньовіччя, для якого характерні чіткість форм, сувора мужня краса, войовничий дух та постійна потреба у самозахисті, значимість і урочиста міць. Цей стиль панував на великій території сучасної Західної Європи та частини Східної Європи від Англії та Іспанії до Угорщини та Польщі. Термін спочатку застосовувався лише до архітектури, а пізніше — до живопису, скульптури та інших видів мистецтва.

Архітектура

Найбільшої похвали заслуговує той архітектор, який вміє поєднати в споруді красу зі зручністю для життя.

Лоренцо Берніні, італійський архітектор і скульптор Поміркуємо разом. Як архітектурні споруди Середньовіччя відобразили історичний характер епохи?

Романський стиль зберіг деякі характерні ознаки римського архітектурного стилю, насамперед, круглоголові арки, а також циліндричні склепіння, апсиди і прикраси. Романське мистецтво перебувало і під вагомим впливом візантійського мистецтва. Вся культура романського періоду мала релігійне забарвлення. Основу середньовічної картини світу становили образи і тлумачення Біблії. Однак, історія культури середньовіччя є історію боротьби церкви і держави. Всі шари суспільства визнавали духовне керівництво церкви, але кожен з них розвивав і свою особливу культуру, в якій відображав свої настрої та ідеали.

Функціональне призначення романської архітектури — оборона. Девіз романського стилю: «Мій дім — моя фортеця» повністю визначав архітектурні особливості як світських, так і культових споруд. Основними типами будівель романського стилю були лицарський замок, монастирський ансамбль і храм. Основним будівельним матеріалом романського зодчества був камінь.

Храми (культові споруди), що виконані в цьому стилі, суворі та прості, позбавлені прикрас, мали форму латинського хреста. Культові споруди повинні були вселити віруючій людині думку про її безсилля перед Богом. У них нічого не мало відволікати від старанної молитви.

Однак гострі кути, скромне зовнішнє оформлення, величні й масивні стіни, вузькі невеликі вікна, могутні вежі, великі поглиблені портали (характерні риси архітектурних споруд цього стилю) несли на собі й оборонну функцію, дозволяючи мирному населенню сховатися в монастирі під час феодальних чвар і воєн.

Для зовнішнього вигляду романських храмів характерні масивність і геометричність архітектурних форм (паралелепіпед, циліндр, напівциліндр, конус, піраміда). Саме в цей період стали широко використовуватися вітражі. Ще одна важлива характерна риса романського стилю — кам 'яне склепіння.

Найвідоміші архітектурні пам’ятники романського стилю — церква Нотр-Дам-ля-Гранд у Пуатьє і Пріорат Серрабони у Франції, Пизанський собор в Італії, церкви Сан-Фелікс і Валь-де-Бой в Іспанії, Шпеєрський собор в Німеччині (був одним з найбільших будівель світу).

Для допитливих

У відповідності з ідеологією християнства романський храм ділився на три частини: притвор, кораблі або нефи і вівтар. При цьому символічно ці частини уподібнювалися людському, ангельському і божественному світам; або тілу, душі і духу Східна (вівтарна) частина храму символізувала рай і була присвячена Христу; західна — пекло і була присвячена сценам

Страшного Суду; північна — уособлювала смерть, морок, зло; а південна — присвячувалася Новому Заповіту. Прохід віруючого від західного порталу (входу в храм) до вівтаря символізував шлях його душі з мороку і пекла до світла і раю.

Крім культової архітектури активно розвивалася і сві тська архітектура, наприклад, феодальний замок. У містах, що стихійно виникали, архітектура лише зароджувалася, житлові будинки були глиняними або

дерев’яними.

Для допитливих

Житло феодала було одночасно й фортецею, яка захищала його володіння. В замку під час ворожого нападу рятувалися жителі навколишніх сіл, кріпосні цього феодала. Зазвичай замок розташовувався на піднесеному місці, зручному для спостереження й оборони.

Робота у групах

? Які, на вашу думку, емоції хотіли викликати архітектори у мешканців, створюючи храми і замки?

Які споруди середньовічних майстрів вам сподобалися найбільше? Які емоції викликають у вас ці споруди?

Споруди романського мистецтва наявні по всій Західній Європі. Найяскравіший приклад архітектури романського стилю — замок Марксбург і замок Єльц у Німеччині. Прикладом англійського романського стилю є замок Тауер у Лондоні.

Українська середньовічна культура розвивалася в творчому спілкуванні з культурою інших країн. Ознаки цього стильового напрямку проявилися в архітектурі церкви на честь Богородиці Пирогощі у Києві (1131— 1135 рр.). Характерним пам’ятником цього стилю є і Кирилівська церква у Києві (близько 1150 р.).

Робота у парах

? Як вплинула архітектура Середньовіччя на розвиток зодчества в Україні? За допомогою ілюстрацій у підручнику, визначте основні риси романського стилю в давньоруській архітектурі.

Скульптура

Важливо не те, що ти робиш із каменем, а те, що камінь робить з тобою. ГенріДевід Торо, американський письменник Поміркуємо разом. Які емоції викликає у вас цей вид мистецтва? Що найбільше вразило вас у античних і візантійських скульптурах?

Наприкінці X—XII ст. здебільшого розвивалася монументальна скульптура, що передавала хвилювання, сум’яття образів, трагічність почуттів, відчуженість від усього земного. Митці вважали, що скульптура, як вид мистецтва, нерозривно пов’язана з архітектурою, і що за межами храму немає скульптури. Вони прагнули нагадати віруючим про Бога, відобразити в камені складний устрій всесвіту, його божественну суть. Скульптурне оздоблення наповнювалося великою кількістю фантастичних істот, страшних монстрів, чудовиськами і вирізнялося експресією. Сюжети романської скульптури пов’язані з торжеством Ісуса Христа, сповнені патетики і пафосу. Як правило, романські скульптури не пропорційні: фігури витягнуті в довжину, голови збільшені, тіла схематичні. Орнамент і декор колон часто розфарбовували в яскраві кольори.

Скульптури використовувалися в основному в зовнішньому оформленні храмів — у вигляді рельєфів. Ними прикрашали тимпани (напівкруглі простори склепінь над входами), а також капітелі колон і декоративні обрамлення стін. Особлива увага приділялася скульптурному оздобленні західного фасаду і входу в храм. Над головним перспективним порталом зазвичай розміщувався тимпан із рельєфом, що зображував сцену Страшного Суду. Фігури в середині тимпана повинні бути крупніше кутових. Під фризами вони набували приземкуваті пропорції, на несучих стовпах і колонах — подовжені.

Найбільшого розвитку скульптура набула у Франції та Німеччині. Для Франції характерна ознака пов’язана з оформленням стін монументальною скульптурою з каменю. У Німеччині велика і дрібна пластика з бронзи і дерева була зосереджена всередині храму.

7 Визначте характерні особливості скульптури романського періоду. Свою думку обґрунтуйте.

Живопис

Мистецтво не може відволіктися від прагнень свого часу.

Ромен Роллан, французький письменник Поміркуємо разом. Поясніть, як ви розумієте вислів Ромена Роллана. Наведіть приклади.

У романський період продовжує розвиватися живопис (здебільшого як монументально-декоративний), мозаїка і книжкова мініатюра. їх сюжети були майже повністю підпорядковані релігійній тематиці. Характерні ознаки стилю у живопису. панування лінії, відсутність перспективи та об’єму, спотворені пропорції, площинність, відсутність світлотіньового моделювання. Часто істотну роль грали геометричні візерунки або складені з мотивів флори і фауни.

Монументально-декоративний живопис насамперед використовувався в культових спорудах, стіни яких прикрашали фрески стриманого колориту: сцени з біблійними сюжетами і з життя святих. Фігури композицій знаходяться в просторі, позбавленому глибини; стилізовані й плоскі, немає відчуття відстані між ними. Портретного живопису в той час взагалі ще не існувало.

Широко використовувалася в архітектурному оформленні храмів і монастирів мозаїка. У романський період виняткову роль відігравало мистецтво орнаменту з надзвичайним багатством мотивів — стилізовані квіти, фантастичні рослини, звивисті стебла з виноградними лозами, птахи, тварини. Значне місце займали образи чудовиськ. У мозаїці найчастіше використовувалися такі мотиви орнаменту, як знаки зодіаку, квадрат, шашковий візерунок, прямокутник, ромб, «хвіст ластфвки», коло.

Не менш цікавими є середньовічні вітражі,

традиційна технологія виготовлення яких сформувалася

остаточно в кін. XI ст. — напоч. XII ст. Саме в той час змінювалися канони архітектури, а разом з ними змінювалася і манера виконання вітражів. З одного боку, зображувані фігури стали більш живими і рухливими, з іншого — загальна композиція характеризувалася статичністю і симетрією. Типовий ансамбль складався з трьох вікон, що символізують Святу Трійцю. Техніку вітражів збагатили важливі нововведення — дерев’яні рами, в яких монтувалося скло, замінилися свинцевою арматурою, яка допускала більшу різноманітність контурів і розмірів малюнка. Основними кольорами були синій і червоний. Проте використовували й інші кольори: зелений, пурпурний, жовтий.

У мініатюрах романського періоду, якими ілюстрували книги Євангелія і Біблії, використовували яскраві, насичені, густі кольори.

Робота у групах

? За допомогою ілюстрацій у підручнику порівняйте твори живопису, мозаїки та мініатюри різних стилів: візантійського та романського. Що в них спільного і чим вони відрізняються? Які емоції вони у вас викликають?

Музичне мистецтво. Театр

Музика об'єднує моральну, емоційну та естетичну сфери людини. Музика — це мова почуттів.

Василь Сухомлинський, педагог, публіцист, письменник, поет

Поміркуємо разом. Чи згодні ви з висловом видатного українського педагога? Свою думку аргументуйте.

Характерною ознакою музики в епоху романського стилю був так званий григоріанський хорал, що склався у Західній Європі ще в VIII—IX століттях.

Для допитливих

Григоріанський хорал

Григоріанський спів, або григоріанський хорал —

традиційний спів католицької церкви, канонізований папою Григорієм І Великим у 590—604 роках, якому середньовічна традиція приписувала авторство більшості піснеспівів римської літургії. Григоріанський спів є одноголосним, хоча в ході історичного розвитку він став основою для багатоголосої церковної музики. Виконувався латинською мовою. Проте окремі пісні співалися грецькою мовою. В той же час у григоріанському співі синтезовані елементи візантійського співу, фольклор німецьких і кельтських племен. Тексти григоріанських хоралів в основному запозичені з Біблії. Церква прагнула додати співам характер відчуженості від усього земного; переважали звуки рівної тривалості (тобто плавний спів). Мелодії побудовані на так званих середньовічних ладах. Ладо-інтонаційна основа григоріанського співу — вісім модальних ладів, званих також церковними ладами. Манера виконання була суворою, стриманою, з плавними переходами, поступовими підйомами і сходженнями. Розспів строго підкорявся тексту, який і визначав його ритміку; при цьому в церковному хорі присутні виключно чоловічі голоси.

Давньоруський духовний спів

Найдавнішим видом східнослов'янського богослужбового співу вважається знаменний спів (розспів). Його пов'язують з іменами святого Феодосія Печерського (1008—1074), одного із засновників Києво-Печерської лаври, і святителя Туровського Кирила (1130—1182). Існує дві полярні точки зору виникнення цього співу: перша — це унікальне і самобутнє явище, поза всяких зовнішніх впливів; друга співвідносить знаменний розспів із візантійською традицією. В XI ст. в Київській Русі виникло також унікальне позначення нот. Дослідники припускають, що це відбилося одночасно зі створенням слов'янського алфавіту. Церковні співи були «покладені на прапор» — тобто на своєрідний нотний лист. Слово і мелодія були єдині, саме в єдності вони складали молитву.

Крім музичної мови і нотації в романський період змінився і порядок католицької служби. Ретельно були відібрані гімни й пісні, що відповідають кожній з частин служби. Поступово склалася католицька меса (,православна літургія), основною подією якої є причащання віруючих.-

Таким чином, особливостями музичної мови епохи Середньовіччя були:

•    перевага церковної культури над світською;

•    відсутність авторства (музика дарована людині Богом);

•    григоріанські хорали співалися на латині та в унісон (вважалося, що славити Бога люди повинні в усьому світі однаково — «єдиним серцем і єдиними вустами»);

•    наспів повинен був насамперед донести до слухачів молитовний текст, не відволікаючи уваги власне музичними красотами.

Починаючи з XII ст. в Західній і Центральній Європі повільно, але неухильно поширювався орган, звучання якого надавало урочистість певним частинам богослужіння. Протягом століть орган залишався єдиним допущеним церквою інструментом, значно пізніше з’явилися струнні. Православна церква не прийняла цей інструмент і єдиним інструментом, як і раніше, залишався людський голос.

Ще одна характерна риса романського стилю — система позначення звуків і лінійна нотація, які виникли на самому початку XI ст. Винахідником і того й іншого вважають відомого італійського музиканта XI ст. Гвідо д’Ареццо (~990—-1050).

Історична довідка

Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів в області музичної практики Середньовіччя. Він придумав і увів у музичну практику систему сольмізації (систему навчання співу), в якій встановив складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la), на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis», легендарного покровителя церковно-співочого мистецтва: UT queant laxis REsonare fibris Mira gestorum,

FAmuli tuorum SOLve pollute LAbll reatum

Sancte loannes    _

Така складова система позначення звуків була надзвичайно зручна для співу. Так виникли загальновідомі сьогодні назви основних звуків гамми. Єдину незручність становив склад «ут». Тому відомий італійський теоретик і вчитель співу Дж. Доні в 1540 році замінив його на «до», взявши цей склад зі свого власного прізвища. Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на 4-х лінійному нотному стані, який також увів Гвідо д'Ареццо. Зараз цих ліній п'ять, і ноти зображують кружечками, але принцип, уведений Гвідо, залишився без змін. Винахід майстра швидко поширився по всій Європі. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації.

Театр

Ще під кінець раннього середньовіччя на площах і вулицях міст і в галасливих тавернах з’являлися мандрівники-забавники. У Франції їх називали жонглерами, в Англії — менестрелями, на Русі — скоморохами. Переїжджаючи з міста в місто, із замку в замок, артисти мандрівних театрів показували на ринкових площах простенькі вистави. З XI ст. популярність мандрівних театрів пішла на спад, а в середньовічну моду увійшли професійні співаки-поети, які стали іменуватися у Франції трубадурами і труверами, в Німеччині — мінезингерами. Вони оспівували у своїх піснях героїв хрестових походів, прості людські радості й піднесену любов. Пісні труверів відрізнялися від пісень трубадурів ясніше окресленими ритмом і будовою, а також великою різноманітністю форм:    баладами, танцювальними

піснями, що містили сольний куплет і хоровий приспів; рондо.

Церква переслідувала мандрівних артистів, але знищити любов народу до театральних видовищ була безсилою. Прагнучи зробити церковну службу літургію більш дієвою, духовенство почало використовувати театральні форми. Виникла літургійна драма на сюжети зі Священного писання. її розігрували в храмі, а пізніше на паперті або церковному подвір’ї.

З часом з’являлися короткі музичні п’єски про любов пастуха і пастушки, які отримали назву пастораль. Із розвитком середньовічних міст і торгівлі в другий період Середньовіччя театр поступово виходить з-під влади церкви, стаючи «світським», тобто мирським.

Робота у групах

На наступний урок підготуйте доповідь про дивовижний внесок трубадурів і труверів у історію середньовічної музики. Доповідь бажано супроводжувати музикою того часу.

Слухаємо музику (на вибір учителя)

Орієнтовний матеріал для сприймання'.

Григоріанський хорал. «Аве Марія»

Григоріанський хорал в сучасній обробці.

Хор знаменного співу. Україна. Київ - Літургія. Антифон 1-й. подібний до 7 гл. «Не до того возбраняемі есми», знаменний розпис, новоістінноречний текст

Таким чином, романський стиль був стилем середньовічного мистецтва, створеного нової середньовічного мистецтва, створеного нової феодальної цивілізацією, мистецтва, яке було і продовженням, і антитезою античного мистецтва. Саме романський період був часом виникнення загальноєвропейського монументального стилю середньовічної архітектури, скульптури та живопису. На відміну від Візантії, де мистецтво було строго регламентовано столичної школою, єдність романського стилю не виключала різновид місцевих шкіл. Наприклад, не тільки кожна країна, але й кожна область Європи мала свій варіант романської архітектури. Різними були системи розписів храмів і принципи їх прикраси скульптурою. Але, романський стиль в мистецтві багато успадкував від візантійського зодчества, наприклад, в архітектурі базиліки.

При збереженні місцевих особливостей романському мистецтву притаманні загальні риси: ведуча роль архітектури, яка відрізнялася суворим характером, підпорядкованість їй живопису і монументальної скульптури. Значного розвитку набула книжкова мініатюра, ювелірна пластика, вироби прикладного мистецтва. Синонімом музики в епоху романського стилю був так званий григоріанський хорал. Була винайдена система нотного запису.

Неповторне і своєрідне мистецтво романського періоду зіграло важливу прогресивну роль у розвитку західноєвропейського мистецтва. Саме в ньому вже зароджувався новий художній стиль — готика.

Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки

Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника

І. Оберіть одну правильну відповідь:

1.    Основними типами будівель романського стилю були:

а)    культові споруди;

б)    лицарський замок, монастирський ансамбль і храм;

в)    громадські будівлі та споруди.

2.    Функціональне призначення споруд визначає їх:

а)    архітектурну форму;

б)    національні особливості;

в)    художню цінність.

3.    Хто придумав і ввів у музичну практику систему навчання співу, в якій установив складову систему найменування звуків (ре, мі, фа, соль, ля, сі):

а)    Феодосій Печерський;

б)    Людвіг ван Бетховен;

в)    Гвідо д’Ареццо.

П. Дайте короткі відповіді на запитання:

1. Вкажіть характерні ознаки, що притаманні романській архітектурі.

2.    Назвіть особливості скульптури романського періоду.

3.    Що впливало на розвиток живопису в романський період?

4.    Оберіть, на ваш розсуд, будь-який твір живопису чи скульптури, виконаний у романський період, та охарактеризуйте його за планом:

1.    Характерні ознаки романського стилю в цьому творі.

2.    Ваше особисте враження від даного твору.

3.    Інші твори цього стилю,що вам сподобалися. Чому?

ПІ. Дайте розгорнуті відповіді на запитання:

1.    Що в основному зображували майстри романського періоду на фресках і книжкових мініатюрах? Чому?

2.    Як, на вашу думку, витвори романського мистецтва впливали на внутрішній світ людини? Наведіть приклади.

IV.    Поміркуйте...

Порівняйте твори живопису, мозаїки та книжкової мініатюри різних стилів: візантійського та романського. Що в них спільного і чим вони відрізняються? Завдяки яким ознакам ви б одразу впізнали твори цих стилів?

V.    Творче практичне завдання

І. Продовжте речення: «При вивченні цієї теми для мене найбільш цікавим відкриттям було...».

П. Групова робота

1.    Підготуйте доповідь на тему: «Розвиток зодчества в середньовіковій Україні (X—ХН ст.)».

2.    Об’єднайтесь у 2 групи. Разом з учителями музичного мистецтва, учнями 7-х класів підготуйте театральний вечір на тему: «Музика в епоху романського стилю: григоріанський хорал як традиційний спів католицької церкви і східнослов’янський богослужбовий спів — знаменний спів». Використовуйте музику романського періоду.

III. Колективна робота

1.    Зробіть у класі виставку ваших замальовок архітектурних споруд романського періоду.

2.    Підготуйте та проведіть конференцію на тему: «Характерні ознаки музики в епоху романського стилю.

VI.    Протягом першого півріччя виконуйте мистецький проект

Враховуючи власні уподобання й можливості, оберіть для самостійної роботи тему з розділу «Романський стиль» для індивідуального або групового проекту, який виконуватимете протягом І півріччя.

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Назаренко