Народна Освіта » Мистецтво » Античний стиль

НАРОДНА ОСВІТА

Античний стиль

Античний стиль — це, насамперед, гармонія і краса, еталон для наслідування.

Ніна Іванцова, історік Поміркуємо разом. Чи завжди присутні національні та індивідуальні особливості у творах авторів?

Античний стиль поєднує в собі культуру Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Антична культура належить до західного типу культури. Поняття «античність» уперше з’явилося в епоху Відродження як назва греко-римської культури. Основу античної культури складають естетичні поняття міри, гармонії та краси. Найбільшого поширення античний стиль отримав в архітектурі й скульптурі.

Стародавня Греція — це період процвітання найрізноманітніших видів мистецтва:    архітектури,

скульптури, живопису, вазопису. Усе давньогрецьке мистецтво пронизане пластикою. Зокрема, скульптура, музика, драма, навіть архітектура. Основу всього складає пластика людського тіла.

Архітектура

Архітектура — виразник моралі.

Оноре де Бальзак, французький письменник

Поміркуємо разом. Чи відображають архітектурні стилі історичний характер епохи?

Архітектура (грец. — будівництво) — це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

?Які вимоги вважаються основними для архітектури? Для допитливих

Архітектура поділяється на величезну розмаїтість стилів (стилі епох, національні стилі, які обов’язково відображаються в індивідуальних стилях митців). Давньоримський архітектор Витрувій, який написав трактат «Десять книг про архітектуру», вважав, що архітектура ґрунтується на трьох початках: міцність, користь і краса та лежить у певному гармонійному відношенні до пропорцій людського тіла. В XV ст. італійський архітектор епохи Відродження Альберті додав четвертий — доцільність.

? Як ви вважаєте, чому саме ці вимоги стали основними для архітектури?

Архітектура стародавніх греків з’єднувала в собі простоту і вишуканість, продуманість і художність, геометрію ліній, симетричність і пропорційність при повній відсутності зайвих деталей. Вона була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями мистецтва як еталон для наслідування. Велике значення в античності надавалося орнаменту. Характерний орнамент — спіральна і хвиляста лінія, фігурні й рослинні, геометричні та архітектурні елементи. Основними матеріалами для споруд були дорогі породи дерева, мармур, бронза, золото, слонова кістка, глина.

Під час будівництва храмів використовувалися міри довжини, які були запозичені від пропорцій людського тіла: долоня, стопа, лікоть тощо. У давньогрецькій архітектурі була розроблена цілісна художньо осмислена система, що пізніше отримала назву ордеру.

Архітектурний ордер (лат. — лад, порядок) — конструктивна система, що виросла з доведеної до вищого ступеня досконалості стійко-балкової конструкції. Ордер включає в себе систему пропорцій, склад і форму елементів, а також їх розташування.

У Стародавній Греції розрізняли три ордери: доричний, іонічний, коринфський. Кожен ордер складався з трьох основних частин: колони, її підніжжя і п ’єдесталу. Конструкція колони з усіма своїми деталями, а також частини, що розміщені над колонами та під ними становили гармонійну цілісність, що підпорядковувалася єдиному правилу, яке давньоримські архітектори називали латинським словом огеїо, що означає порядок.

Колони грецького ордеру порівнювали з людиною. Наприклад, доричний ордер, завдяки лаконічності та монументальності, вважався «чоловічим», а іонічний, завдяки витонченості та прикрасам, — «жіночим».

Славу монументального мистецтва Греції складали комплекс Акрополя в Афінах, храм Артеміди в Ефесі, мавзолей у Галікарнасі та багато інших.

Досконалість давньогрецької архітектури — Акрополь в Афінах. «Акрополь» грецькою мовою означає «найвище місце в місті». Важливе оборонне значення акрополя зробило його центром усього навколишнього поселення.

Храм Артеміди перебував у грецькому місті Ефесі на узбережжі Малої Азії (у даний час місто Сельчук, Туреччина). Ширина храму була 52 м, довжина — 105 м, висота колон — 18 м, дах храму підгримували 127 колон, встановлені у вісім рядів.

Мавзолей в Галікарнасі (сучасний Бодрум, Туреччина) — надгробний пам’ятник царя Мавсола, споруджений у середині IV ст. до н. е. В архітектурі мавзолею вперше знайшли відображення всі три види знаменитих ордерів. Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні — іонічними.

Робота у групах

? Розгляньте зображені архітектурні споруди стародавніх греків. Які почуття і настрій вони у вас викликають?

Стародавні римляни високо оцінили науку, літературу, театр, архітектуру і скульптуру Стародавньої Греції. Вони не тільки повністю сприйняли спадщину греків, але й поліпшили її. Наприклад, доповнили ордерну систему, поєднавши грецький ордер, італійську арку і циліндричний звід (у греків не було ні того, ні іншого). Римські майстри створили тріумфальну арку, а також експериментували з такою приголомшливо красивою формою, як купол. Саме завдяки римським архітекторам, до IV ст. сформувалися основні тили християнського храму — базиліка і центрально-купольна будова. Римляни будували дороги, мости і водопроводи, створили особливу систему споруди великих громадських будівель, завдяки застосуванню в будівництві арок, склепінь і бетону. Важливе місце в давньоримському будівництві займали базиліки, що включали в себе кілька архітектурних елементів, одними з яких були нефи.

Базиліка (давньогрец. — «дім царя») — особливий тип споруди, прямокутний в плані. Він складається з непарної кількості нефів різної висоти. У цих громадських будівлях проводили судові процеси, вирішували фінансові питання, торгували.

Неф (лат. — корабель) — витягнуте приміщення або поперечна частина простору монументальної споруди (зазвичай в будівлях типу базиліки), що розташоване між рядами колон, стовпів, арок, яке дуже нагадує за формою судно, символізуючи тим самим довгий шлях віруючих до порятунку.

У будинках римлян підлогу покривали мозаїкою, стелю доповнювали рельєфними зображеннями, наносили настінний живопис; в інтер’єрі використовували різні прикраси: великі вази з малюнками, маленькі теракотові статуетки тощо.

Базиліка Максенція і Костянтина. Рим, Італія

Реконструкція західної апсиди базиліки

Робота у групах

? Розгляньте на ілюстраціях споруди стародавніх римлян. Проаналізуйте схожість і відмінність давньоримських і давньогрецьких споруд.

Базиліка Максенція і Костянтина — одна з найбільших базилік Риму. Площа нефа перевищувала 4000 кв. м, висота склепінь становила 39 м. У західній апсиді базиліки була встановлена колосальна статуя імператора Максенція, яка після його смерті замінена гігантською статуєю з мармуру і бронзи імператора Костянтина. Усередині стіни базиліки були прикрашені мармуровими плитами, підлога вкрита кольоровим мармуром. У базиліці не тільки поклонялися богам, але і призначали ділові зустрічі; тут же засідала міська рада.

Лептіс-Магна — перлина античного світу, давньоримське місто на африканському узбережжі Середземного моря, що розташовано в 130 км від столиці Лівії, Тріполі.

Апсида — (грец. — склепіння) — виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або замкнутим напівсклепінням. Уперше апсиди з'явились у давньоримських базиліках. У християнських церквах апсида — вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід.

Колізей — символ величі й могутності імператорського Риму, найбільший амфітеатр античного світу. По периметру арени були зведені 80 великих арок, на них — більш дрібні. Арену оточує стіна в 3 яруси. Зовні Колізей був оброблений мармуром, по його периметру розташовувалися прекрасні статуї. Тривалий час споруда була для жителів Рима і приїжджих головним місцем розважальних видовищ, зокрема боїв гладіаторів, звіриних цькувань, морських битв.

Скульптура

Нескладно писати фарбами повітряні хмари чи пухнасте хутро і легке мереживо, а от перетворити мармур у хмари чи хутро — це тріумф художника, для якого немає нічого неможливого.

Ніна Дмитрієва, мистецтвознавець Поміркуємо разом. Який внесок у розвиток світового мистецтва, особливо скульптури, внесла Стародавня Греція?

Чому мистецтво античної скульптури привертало увагу митців наступних поколінь?

Скульптура (лат. — вирізаю, висікаю) — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму й виконуються способом витісування, виливання, різьблення, ліплення з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини та ін.).

Скульптура об'ємна, тривимірна, пластична. П можна сприймати на дотик. Подібно до архітектури, скульптура здатна організовувати простір, тому

важливе значення для неї має вибір ракурсу, освітлення. За розташуванням по відношенню до тла види скульптури поділяють на круглу скульптуру та рельєф.

Для допитливих

Кругла скульптура вільно розміщується у просторі. До неї належать статуї (фігура на повний зріст), скульптурні групи (декілька фігур, що створюють єдину композицію), статуетки (фігура до 1-го м), торс (зображення тулуба людини), бюст (погрудне зображення людини) тощо.

Рельєф — скульптурне зображення на площині, яке частково виступає над нею. Він може бути досить різноманітним за своїм призначенням і розташуванням. Рельєф буває у вигляді фризу, плафону або фронтальної композиції.

Робота у групах

? Які світові шедеври одного з найцікавіших видів образотворчого мистецтва — скульптури — ви знаєте? (статуї, скульптурні групи, бюсти тощо). Які емоції викликають у вас ці твори?

Скульптура була одним з улюблених видів мистецтва стародавніх греків. Майстри вивчали будову людського тіла, пластику рухів. У своїх творіннях вони намагалися правдиво розкрити внутрішній світ гармонійно розвиненої людини-громадянина, воїна й патріота, передати її моральну чистоту, могутню енергію і духовне багатство. Поряд зі статуями богів, воїнів, переможців Олімпійських ігор, великих драматургів у мистецтві цього часу відзначається й захоплення багатофігурними композиціями і колосальними розмірами статуй. Скульптурами прикрашали приватні будинки, громадські будівлі, площі, паркові зони.

Для допитливих

Мистецтвознавці поділяють історію розвитку античної скульптури на архаїчний, класичний та елліністичний періоди.

В архаїчний період (з VII ст. до н. е. до початку V ст. до н. е.) для скульптур характерна деяка схематичність, непропорційність. Але на початку VI ст. скульптури почали набувати гармонійності та пропорційності. У цей період панували два типи скульптури: оголена чоловіча фігура — курос і задрапірована жіноча — кора. Фігури зображувалися у довільних, природних позах.

У класичний період (V—IV ст. до н. е.) скульптори почали підкреслювати гармонійне поєднання у людині фізичного та духовного, зображати не тільки тіло в русі, а й порухи душі. Найбільш видатними скульпторами цієї доби були Мирон, Фідій і Пракситель. Але їхня творчість відома лише за малюнками та римськими копіями.

Античне мистецтво елліністичного періоду (IV—І ст.

дон.е.)— період пізнання психологи людини. Твори мистецтва набувають інших об’ємів і засобів виразності — з’являються гігантоманія та скульптурна мініатюра (боротьба богів, скульптурні групи, жанрові сюжети). Найбільш відомі твори цього періоду — Родоський «Колос» скульптора Хереса, мармурова скульптура Ніки Самофракійської роботи Піфократа, скульптурна група «Лаокоон» скульпторів Агесандара, Полідора та Афінадора. Але своєрідним символом цієї епохи є «Венера Мілоська» (Афродіта з острова Мілос).

Одним з геніальніших скульпторів класичного періоду був Мирон, найвідомішими творами якого € скульптори «Дискобол» та «Афіни і Марсій».

Скульптор чудово володів пластикою та добре знав анатомію. Він точно передав свободу рухів у знаменитій скульптурі «Дискобол». Цей твір і

досі вважається однією з найбільш прославлених статуй античності, першою класичною скульптурою, що зображає людину в русі. Тіло статуї нагадує пружину, яка у будь-яку мить готова розпрямитися. Оригінал Дискобола» — статуя з бронзи — не зберігся, але є численні копії римського періоду.

 

Не менш відомою є скульптура «Афіна і Марсій», задум якої виник на основі сюжету міфу про богиню мудрості та справедливості Афіну — одну з головних богинь Стародавньої Греції —

володарку неба, хмар і блискавок.

Афіна винайшла флейту, але, побачивши, яким некрасивим стало її обличчя під час гри на ній, у гніві кинула музичний інструмент, проклявши кожного, хто стане грати на ньому. Одного разу, прогулюючись, Афіна почула шум та озирнулася. Вона побачила Марсія, який підкрадався до флейти. Він злякався погляду Афіни і відсахнувся. Саме цей момент зобразив Мирон у своїй скульптурі, показавши контраст двох начал: стриманого спокою Афіни і зухвалості та нестримності Марсія.

Розквіт грецького класичного мистецтва пов’язаний також з ім’ям Фідія. Найвизначнішими його роботами є статуї Афіни Парфенос і Зевса в Олімпійському храмі, зроблені з дерева, золота і слонової кістки. Ці твори вже назавжди втрачені, збереглися лише зменшені римські копії.

Дванадцятиметрова дерев’яна статуя Афіни Парфенос стояла в храмі Парфенону. Тіло богині було вкрите пласкими шматками слонової кістки, одяг та озброєння із золота важили близько двох тисяч кілограмів. Усі золоті частини знімалися, і кожні чотири роки їх зважували, бо вони складали золотий фонд держави. Щит і постамент були прикрашені рельєфами, на яких Фідій зобразив себе та Перикла в бою проти амазонок, через що митця звинуватили у святотатстві й засудили до в’язниці, де незабаром він помер.

Найбільшим шедевром Фідія вважається статуя Зевса в Олімпії (заввишки 14 м) — верховного грецького бога, царя і батька богів та людей із богинею Нікою в руці. Статуя Зевса вважається одним із семи чудес світу.

 

 

Не менш цікавою була й дев’ятиметрова відлита з трофейної перської зброї, захопленої в битві при Марафоні, бронзова статуя Афіни Промахос (Афіни-войовниці). Вона вражала сучасників своїми грандіозними розмірами і була видна здалеку, з моря. Фідій створив образ богині Афіни — грізної і суворої захисниці, яка втілювала військову могутність Афін.

Одним із відомих майстрів, які працювали в Афінах, був Пракситель. З його творів в оригіналі збереглася тільки статуя Гермеса з Олімпії, інші роботи скульптора відомі за римськими копіями. Геро’ів своїх творів він зображував ліричними, мрійливими, земними людьми і на перший план ставив красу їхнього тіла. Скульптор не показував фігури в русі, він завжди зображував їх спокійними або під час відпочинку, зануреними у власні думки й почуття, наприклад, «Відпочивальник сатир», «Афродіта Кнідська», «Гермес із немовлям Діонісом», «Аполлон, що вбиває ящірку» та інші.

Робота у парах

? Уважно розгляньте зображення скульптур Праксителя. Що є характерним для творів скульптора?

 

Одним з найпопулярніших творів Праксителя є статуя Афродіти Кнідської, яку він створив разом зі скульптором Скопасом. Це була вже не статична статуя. Афродіту зобразили оголеною під час приготування до купання. Твір став зразком для безлічі скульптурних рішень майстрів багатьох поколінь.

Найповніше передати рух людських тіл у камінні вдалося Праксителю у статуї Гермеса з немовлям Діонісом. Фігура Гермеса пропорційна, обличчя сповнене життям. Скульптури Праксителя стояли в храмах або відкритих святилищах і були культовими.

 

В елліністичний період найвищого рівня розвитку досягла монументальна скульптура. Динамічні та драматичні скульптури відображали в основному сюжети міфів. Одним з найкращих прикладів є скульптурна група Агесандра, Полідора й Атенодора «Лаокоон та його сини». Автори зобразили момент смертельної боротьби Лаокоона та його синів зі зміями. Оригінал був зроблений у бронзі 200 р. до н. е. і не зберігся. Скульптура роботи Гагесандроса та Атанадороса з Родоса є лише мармуровою копією другої половини І ст. до н. е.

Історична довідка

Лаокоон був троянським жерцем Аполлона і застерігав земляків від того, щоб вони ввозили до Трої дерев’яного коня,

спорудженого греками. За Вергілієм, Паокоону належить вислів: «Боюся данайців навіть тоді, коли вони приносять дари».

? Уважно розгляньте зображення Лаокоона та його синів. Що хотіли передати автори даною скульптурною групою, зображуючи саме цей епізод із легенди?

 

Венеру, богиню краси і любові, уособлює безліч статуй, але кожен автор по-своєму трактує її характер.

Найвідоміше зображення Венери знаходиться в Дуврі — втілення ніжності, душевної теплоти і вічної юності. «Венера Мілоська» (Афродіта з острова Мінос) — загальноприйнята назва знаменитої давньогрецької мармурової статуї богині кохання Афродіти. Автор статуї невідомий.

Робота у групах

? Чому, на ваш погляд, статуя Венери Мілоської вважається ідеалом жіночого тіла?

Які, на вашу думку, емоції' хотіли викликати скульптори у глядачів, створюючи свої твори?

Значний вплив на давньоримське мистецтво скульптури мали майстри Стародавньої Греції. Римські скульптори створили численні копії їх творів, чим зробили майбутнім поколінням велику послугу, тому що більшість грецьких оригіналів було з часом втрачено.

Справжніми перлинами римської культури були скульптурні портрети, які крім художньої мають значну історичну цінність. Завдяки римським майстрам, нащадки можуть бачити скульптурні портрети відомих імператорів, філософів, полководців, їх неповторність та індивідуальність.

Велич Риму, могутність імператорської влади втілювалася давньоримськими майстрами в усяких скульптурних вираженнях, насамперед у формі рельєфних композицій на стінах різних будівель, храмів, тріумфальних арок, вівтарів, колон, амфітеатрів. На них зображувалися сцени військових походів імператорів, популярних міфів тощо. Найбільш видатними пам’ятками такого офіційного рельєфу став фриз колони Траяна і колони Марка Аврелія, споруджених на честь їх перемог.

 

 

 

Римляни створили знаменитий вид статуї тогатус, який служив для зображення оратора у тозі (давньоримському одязі). Традиція зображувати полководців у такому вигляді збереглася в Європі до середини XIX ст.

 

? Які скульптури античних майстрів вам сподобалися найбільше?

Живопис

Творець у своїх творах повинен виражати стан душі.

Сократ, давньогрецький філософ Поміркуємо разом. Художник, скульптор-монументаліст Іван Шадр вважав, що найважливіше для художника — відобразити духовну сутність епохи. Чи згодні ви з митцем? Обґрунтуйте свою духовну сутність епохи. Чи згодні ви з митцем? Обґрунтуйте свою думку.

Живопис Стародавньої Греції, в основному, представлений фресками і мозаїкою, якими прикрашали храми і будівлі, а також вазописом (наприклад, грецькі чорнофігурні і червонофігурні амфори).

Фреска (італ. — свіжий) — живопис по сирій штукатурці, одна з технік стінних розписів. При висиханні вапно, що міститься в штукатурці, утворює тонку прозору кальцієву плівку. Це робить фреску довговічною.

Мозаїка (лат.— присвячене музам) — це мистецтво оздоблення поверхонь (підлог, стін та склепінь) зображеннями або візерунками, виконаними з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів.

Художники використовували різні кольори. Найбільш поширеними були білий, оливковий, відтінки червоного (теракотового), золотий, жовтий, колір слонової кістки, чорний.

Стіни багатьох приміщень були прикрашені майстерними фресками яскравих кольорів. На одних — фігури юнаків, які займаються різними видами спорту. Інші — із зображенням квітів, дерев, морських тварин і птахів, геометричних орнаментів. Давньогрецький посуд, у тому числі й вази, мали різні форми, залежно від їх призначення в побуті.

7 Кноський палац на Криті пов’язаний з легендою про страшний лабіринт у палаці, в надрах якого жило чудовисько Мінотавр, що вимагало людських жертв. З яким давньогрецьким міфом пов’язаний цей палац?

 

 

Живопис, подібно скульптурі, давньоримські художники перейняли з Греції. Прийоми виконання живопису були ті ж самі, що і в греків: художник працював водяними фарбами по мокрій або ж по сухій штукатурці (лат. А1 fresco). У розпису наявні зображення окремих людських фігур, цілих сцен, пейзажів тощо і ці зображення дають можливість

судити про колорит й техніку тодішнього живопису взагалі.

Неможливо уявити давньоримське мистецтво й без римської мозаїки — буденної і разом з тим нарядно-декоративної, святкової, яка стала найпоширенішим способом декору інтер’єру як палаців, так й громадських і приватних будівель. Мозаїчні покриття стародавнього Риму пережили тисячоліття й сьогодні зберегли свою красу.

Музичне мистецтво

Вищий розквіт музики відноситься до епохи Стародавньої Греції. Оновлення сучасної музики повинно відбутися шляхом відродження мистецтва древніх.

Вінченцо Галілей, італійський теоретик музики, композитор, батько Галілео Галілея Поміркуємо разом. Британський письменник, історик і філософ Томас Карлейль вважав, що музика своєю мелодією доводить нас до самого краю вічності і дає нам можливість протягом декількох хвилин осягнути її велич. Чи поділяєте ви цей вислів? Свою думку обґрунтуйте.

Музика — вид мистецтва, в якому переживання, почуття та ідеї виражаються ритмічно та інтонаційно організованими звуками. Музику поділяють на світську й духовну, на інструментальну й вокальну. Музика фіксується в нотному записі.

Музика безпосередньо впливає на почуття людини. Її поділяють на світську й духовну, на інструментальну й вокальну. Мелодія, ритм, лад і гармонія, регістр і тембр, динаміка і темп — це все основні елементи і виразні засоби музичного мистецтва. Музика фіксується в нотному запису.

 

Важливе місце    в

Стародавній Греції займала музика. Багато образів музикантів є в давньогрецькій міфології (Орфей, Пан, Марсій), а їх зображення збереглися на вазах та у вигляді скульптур. У Греції існували спеціальні об’єднання співаків, музикантів,    танцюристів.

Музика звучала під час урочистостей, ритуалів, ігор, супроводжувала театральні дії. Антична трагедія взагалі була немислима без музики: діалоги в ній переходили в співучий речитатив і спів, кожен епізод завершувався хоровим номером.

Характерною ознакою давньогрецької музики є синкретизм — єдність із іншими мистецтвами: поезією, танцем, театральною дією. Іноді драматургу доводилося виступати у ролі поета, музиканта, режисера, актора. Давньогрецька музика була переважно одноголосною. Мелодія записувалася за допомогою грецьких і фінікійських букв. Зростання полісів, у яких проходили великі культові та цивільні свята, призвело до розвитку хорового співу під акомпанемент духового інструменту.

Давньогрецьких музичних інструментів було більше 60 видів: кіфара (різновид ліри), ліра, орган, труба,

флейта Пана та інші. Авлос вважається прабатьком духових інструментів — кларнета і гобоя. Музика Стародавньої Греції, справила великий вплив на розвиток європейської професійної музичної культури та музичної науки.

Для допитливих

За легендою, творцем «флейти Пана» або «сірінги» став Пан, який був божеством стад, лісів і полів. Він був закоханий в лісову німфу Сірінгу, але вона його дуже боялася. Рятуючись, Сірінга побігла до річки, де річкові німфи перетворили її в очерет. Пан пишла-дй"річкйгде-рМиьг німфігпереївориіїїгтгв ичереігнап дуже сумував за німфою і, на згадку про кохану, він вирізав флейту з очерету, назвавши її сірінгою.

Стародавньому Римі Н

розвивалася    основі    г

елліністичної культури.

Чималий вплив на    і

формування музики римлян надали й етруски та імпортовані за наслідками римських завоювань східні культури. У Римі завжди було багато музикантів, композиторів, вчителів музики і співу, але майже всі вони були з грецьких міст, із півдня Італії, або з Єгипту.

Як і давньогрецька, давньоримська музика існувала в єдності з іншими видами мистецтва — поезією, танцем,

театральною дією. Музиканти, хори виступали в театрах і цирках, перед боями гладіаторів.

Давньоримські музичні інструменти в основному були запозичені з Греції. Стародавні римляни винайшли й свої духові музичні інструменти з металу, які використовувалися    на парадних церемоніях і

тріумфальних ходах    — труба, букцина (вважається

 

прабатьком тромбона) і літуус (античний літуус спочатку був етруським мідним духовим інструментом, зігнутим на кінці; пізніше він використовувався римлянами як сигнальний інструмент). У вуличних музикантів були популярні різноманітні ударні інструменти, відомі ще грекам — тимпан, кимвали, крогалі й сигр.

Боскореале, Музей «Метрополітен», Нью-Йорк, США

? Як вплинула антична музика на подальший розвиток музичної культури світу?

Античний театр

Весь світ — театр, у ньому жінки, чоловіки— усі актори.

Вільям Шекспір, англійський драматург

Поміркуємо разом. Чим театр відрізняється від інших видів мистецтва? Яке головне призначення театру?

Театр (грец. — видовище, місце для видовищ) — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя крізь драматичну дію, що виникає в процесі гри акторів перед глядачами.

Для допитливих

Театр є синтетичним видом мистецтва, тобто таким, в якому поєднуються багато видів мистецтв: література (текст п’єси),

образотворче мистецтво (театральні декорації, костюми), хореографія (фігури, пози, рухи акторів), музика (спів акторів, музичне оформлення вистави). Призначенням театру є навчання та виховання глядача, відображення всієї складності життя, боротьби доброго та злого, смішного та величного.

Театр як явище духовної культури зародився в античній Греції. Мистецтво Стародавньої Греції було покликане виховувати в людині мужність, стійкість перед труднощами. Але краса героїчного подвигу з найбільшою переконливістю розкривалася в тих творах, які показували зіткнення героя із силами зла або ворожими йому людьми. Найбільш виразно це було показано у трагедії. Вона в художній формі розкривала філософські, етичні, соціальні проблеми, які хвилювали греків. Одним із найпоширеніших жанрів театру була пантоміма, яку виконував танцюрист під звуки оркестру та спів хору.

Для допитливих

Трагедія і комедія — два полюси драматургії. Трагедія — драматичний жанр, твори якого відзначаються гостротою конфлікту особистого чи суспільного характеру. У Стародавній Греції імпровізована весела вистава — процесія з музикою, піснями і танцями — називалася комедією.

 

Театральне мистецтво Стародавнього Риму

розвивалося    під

впливом грецького театру та суто римських народних    вистав.

Найбільш популярними були сатури — вистави, що включали в себе музику, танці, пісні, драматичні сценки побутового та комічного змісту. Лише у XVIII ст.

з’явилися п’єси, в яких були присутні ознаки обох жанрів. Так зародився новий жанр, який отримав назву драма.

Таким чином, мистецтво сцени, яке зародилося у Стародавній Греції, стало фундаментом європейського театру. Античний театр — неоціненне явище історії світової культури, явище унікальне й самобутнє. И сьогодні твори античних авторів не втрачають своєї актуальності.

? З іменами яких творців трагедій та комедій пов’язують розвиток давньогрецького театру?

Історична довідка

Давньогрецький трагік, перший афінський трагічний поет Феспид зробив одне нововведення: він виділив з хору особливого виконавця — актора. Його перша п’єса була поставлена у 534 р. до н.е. Відтоді цю дату вважають роком народження світового театру. Піку свого розквіту грецьке театральне мистецтво досягло за часів творчості трьох великих трагіків: Есхіла, Софокла та Еврипіда, а також комедіографа Аристофана.

Антична культура є і буде еталоном і прикладом для наслідування ще не одному поколінню. Шедеври античних майстрів, у центрі яких була людина, її фізичне і духовне життя, і сьогодні сприймаються як класичні й неперевершені, вони викликають захоплення неповторною і довершеною красою, приваблюють своєю гармонійністю.

Антична культура стала джерелом для художньої культури України. Носіями культури Еллади були грецькі міста-поліси на узбережжі Чорного та Азовського морів — Тіра (нині Білгород-Дністровський), Ольвія в гирлі Південного Бугу,

Херсонес (на території сучасного Севастополя), Пантікапей (сучасне місто Керч).

У 395 р. Римська імперія розкололася на Західну Римську і Східну Римську. Незабаром Східна імперія перетворилася в самостійну державу — Візантію. Падіння Західної Римської імперії 4 вересня 476 року можна вважати кінцем Римської імперії. Зруйнований варварами в IV—VII ст. Рим спорожнів, серед його руїн виростали нові селища, але традиції римського мистецтва продовжували жити.

Вітчизняні архітект урні пам’ят ки стародавніх епох

Історія — скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього.

М. Сервантес, іспанський драматург і поет

Поміркуймо разом. Якою була культура людей, що населяли землі сучасної України? Які надбання тієї епохи наявні в наш час?

? Що вам відомо з курсу історії про поселення трипільців?

Трипільська цивілізація

Людей завжди цікавила історія їхнього походження, тому коли шукають корені народів, що населяли землі України, так чи інакше звертаються до Трипільської цивілізації.

Історична довідка

Село Трипілля розташоване на Обухівщині. Сьогодні воно відоме всьому світові завдяки стоянкам давніх поселень IV—III тис. до н. е., та археологові В. Хвойці, який відкрив і вивчав самобутню дивовижну культуру. Поселення даної культури розташовані на великій території від Південно-Східного

Прикарпаття до Дніпра і на територіях інших держав, зокрема Румунії. Назва культури походить від села Трипілля, а румунські вчені дали їй власну назву від місцевості Кукутені. Так виник новий різновид назви культури Трипілля — культура Трипілля-Кукутені.

? Як виглядали давні поселення трипільців? Як жили там люди?

 

Археологи дослідили на українських землях понад двадцять    великих

трипільських поселень. Найбільші з них налічували до двох тисяч житлових об’єктів, площа яких становила кількасот гектарів, чисельність мешканців — до 10-15 тисяч чоловік.

Населення займалося переважно сільським господарством, проте жодне поселення не могло обійтись без ремісників — ткачів, гончарів, ковалів. Не всі трипільські поселення, що відомі нам, існували одночасно. їх мешканці періодично переносили свої поселення на нове місце, тому ідея циклічності, повторюваності набула особливого змісту і значення у світогляді давніх землеробів краю.

Поселення захищали укріплення, які складалися із сотень споруд, щільно прибудованих одна до одної, що зводилися по колу в кілька рядів. Основними матеріалами для зведення будинків у трипільців були дерево або лоза, з яких робили стіни, а потім обмащували глиною з домішками полови. Серед будинків були навіть двоповерхові. Міжповерхові перекриття, як і стіни, робилися з дерева та обмащувалися глиною. Перший поверх був господарчим, а другий — житловим.

 

Для допитливих

Трипільці прикрашали свій інтер’єр: підлогу та стіни фарбували в червоний і білий кольори, вкривали геометричним орнаментом, що мав оберігати мешканців від ворожих сил. Уздовж однієї із стін розташовувалась довга глиняна лава, на яку ставили посуд. Поруч розміщували глиняні ночви, в які вмонтовувалися камені для розтирання зерна у борошно. Освітлювалося житло через єдине вікно, яке установлювали навпроти входу. Кожен дім мав глиняний округлий або хрестоподібний жертовник, який фарбувався у червоний колір та прикрашався заглибленим спіральним орнаментом.

Які таємниці приховує у собі Трипільська культура?

Одна з таких таємниць — знайдені археологами рештки тисяч спалених будівель. Серед руїн знайдено десятки, а іноді й сотні цікавих речей — різні посудини, інструменти, статуетки людей і тварин тощо. Надходив певний час (приблизно 60-70 років), і трипільці, використавши всі ресурси, залишали поселення, спалювали його і переїжджали на нові місця. І так тривало понад дві тисячі років — доки існувала Трипільська цивілізація на землях від Карпат до Дніпра.

Для допитливих

 

Найцікавіше криється в таїнстві трипільського гончарного мистецтва. Посуд трипільців призначався не тільки для побуту, а й для здійснення обрядів і символізував прагнення до безсмертного життя. Поширеними елементами орнаментів були трипільські спіралі, а найулюбленішими кольорами — на ранньому етапі розвитку були сірий та білий, а на середньому етапі — червоний та білий. Використовувались також зображення смуг, кола, інколи людей і тварин. Кожен знак мав своє символічне значення. Наприклад, символи-ромби — родючість. Такий символ відомий у багатьох культурах Близького Сходу періоду античності. Характерно, що ця кераміка виготовлялася без гончарного кола, проте вона посідає одне з перших місць серед глиняного посуду первісних європейських племен. До речі, символічні знаки, які ми звикли бачити на українських писанках, походять ще з тих часів.

На землях України нині відомо близько 2000 трипільських пам’яток:    поселень, могильників,

курганів. Вже багато років досліджують цю давню цивілізацію археологи, добуваючи під час розкопок важливий матеріал для відтворення давньої історії, відкриваючи тисячі шедеврів давнього мистецтва.

Архітектура грецьких міст Північного Причорномор’я

? Як з'явилися грецькі міста на території Криму?

В історії Північного Причорномор’я і Криму помітне місце зайняла грецька колонізація. У VI ст. до н. е. населення в Греції зросло, орної землі ставало все менше і менше, почалися труднощі з продуктами, політичні протиріччя і конфлікти — все це спричинило масові переселення і виведення колоній. Перші

поселення греків виникли ще наприкінці VII ст. до н. е. Але зв’язків із рідним містом переселенці не поривали.

Міста-поліси об’єдналися у три державні угрупування:    Ольвію, Херсонес, Пантикапей.

Заснувавши нові міста, греки перенесли до них не тільки високу матеріальну, але й духовну культуру античного світу, своє світосприйняття.

? Які пам’ятки давніх міст Північного Причорномор’я збереглися до нашого часу?

Ольвія

На півдні сучасного Миколаєва, на правому березі Дніпро- Бугського лиману з VI ст. до н.е. до IV ст. н. е. знаходилося місто-поліс — Ольвія Понтійська, що зіграло визначну роль в історії регіону. Місцевість, зі своїми глибокими балками, лиманом, ріками Дніпром та Південним Бугом, родючими землями досконало підходила для заснування міста.

Історична довідка

? Що означає слово «ольвія»?

Своє місто поселенці назвали Ольвія, що означає «щаслива». Офіційна назва засвідчена у виданих містом декретах, написах на монетах, а також у більшості літературних джерелах. У деяких творах античних авторів цей поліс має назву Борисфен (грецька назва річки Дніпро), а його жителі — борисфеніти, що може пояснюватися розташуванням поблизу гирла Дніпра.

 

Перші житла ольвіополітів були досить простими за своїм устроєм. Це землянки і напівземлянки, викопані в материку, інколи з невисокими глинобитними, викладеними з цегли або каменю, наземними стінами. Шатрові чи одно-двосхилі дахи покривалися очеретом або соломою. У цей же час виникають найбільша давня в Ольвії культова ділянка — теменос, де поклонялися Аполлону-лікарю, і агора — площа, яка мала торговельно-адміністративні й суспільні функції.

 

Місто проіснувало майже тисячу років, поки не було розорено    варварами.

Сьогодні велика частина міста затоплена лиманом, а збережена заповідна територія складає 270 га. Історики стверджують: те, що було розкопане, становить лише 1/80 від того, що ще необхідно «дістати» з глибини віків.

Херсонес

? Що ви знаєте про історію виникнення та культурний розвиток Херсонесе?

Вихідцями    з

 

давньогрецького міста на    південному

узбережжі Чорного моря    Гераклеї

Понтійської у 442 р. до н. е. на південно-західному узбережжі Кримського півострова в районі сучасного Севастополя був заснований Херсонес Таврійський — з грецької «херсонес» означає півострів.

Місто було побудоване на місці вже існуючого поселення і серед усіх жителів міста (таврів, скіфів і греків-дорійців) спочатку була рівноправність. Населення міста налічувало понад п’ять тисяч мешканців, міська територія (26 га) була обнесена потужною оборонною стіною з високими баштами, що захищали місто із суші і моря. Тут були житлові квартали і площі, ремісницькі майстерні і гончарні печі, майстерні художників, театр, храми, монетний двір. Особливо вражає велика башта у південно-східній частині міста, висота якої сягала п’ятиповерхового будинку, а діаметр був понад 23 м. Монументальна архітектура Херсонеса перебувала під впливом Візантії. Тут розкопано майже десять ранньовізантійських храмів, переважно базилік.

?Назвіть відомі вам зразки архітектурних споруд Стародавньої Грецїї.

Пантікапей

Поєднавши декілька грецьких міст, розташованих на обох берегах Керченського проливу (Боспора Кемерійського), у 479 (480) р. було створено Боспорську державу, столицею якої став Пантікапей — головний торговий, ремісницький та культурний центр. Місто було обнесено оборонним муром. Площа — майже 100 га. Назва походить від іранського «пантікапа», що означає «рибний шлях». На вершині гори знаходився акрополь із храмами й громадськими спорудами, а на схилах розташовувались штучні земляні тераси, де проходили вулиці, споруджувалися будинки. Головним божеством-заступником Пантікапея був Аполлон, і саме йому присвятили головний храм акрополя.

До наших часів збереглися пам’ятки монументального живопису, що прикрашали підлоги і стіни домівок заможних мешканців. У ПІ—IV ст. скоротилося ремісницьке виробництво і місто поступово занепало. Остаточно Пантікапей як столиця держави припинив своє існування в 370-ті роки н. е. під час навали гунів.

Орієнтовний матеріал для сприймання'.

Антична грецька музика — Меіротеп, Меіотаі (V ст.)

Антична музика. Рим

Таким чином, майстри античної Греції, а потім і Риму, перш за все в області архітектури і скульптури, заклали основи загальноєвропейської культури і, зокрема, раціонального художнього мислення.

Ідея гармонійного розвитку людини, єдність фізичної і духовної краси перебувала в центрі античного мистецтва. Образ ідеально прекрасної і гармонійно розвиненої людини-громадянина, доблесного воїна і відданого патріота знайшов своє втілення у скульптурі, живопису та прикладному мистецтві. Майстри вивчали будову людського тіла, співмірність його пропорції, пластику рухів, домагалися реалістично правдивого зображення людини. Неоціненний внесок у світове мистецтво внесли давньогрецькі архітектори, створивши суворий і величний тип храму прямокутної форми, оточений з усіх боків колонами. Характерною ознакою давньогрецької і давньоримської музики є синкретизм — єдність із іншими мистецтвами: поезією, танцем, театральною дією.

Антична культура є і буде еталоном і прикладом для наслідування ще не одному поколінню. Шедеври античних майстрів і сьогодні сприймаються як класичні й неперевершені, вони викликають захоплення неповторною і довершеною красою, приваблюють своєю гармонійністю.

Запитання та завдання для самоконтролю та самоперевірки

Дайте відповіді на запитання за матеріалом підручника

І. Оберіть одну правильну відповідь:

1.    Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму і створюються шляхом витісування, виливання, різьблення, ліплення тощо з твердих чи пластичних матеріалів (каменю, металу, дерева, глини тощо) називається:

а)    архітектура;

б)    скульптура;

в)    гончарство;

2.    Характерною рисою давньогрецької музики є:

а)    використання елементів народної музики;

б)    синкретизм;

в)    складність мелодій та імпровізація.

3.    Про кого йдеться: «Він був троянським жерцем Аполлона та застерігав земляків від того, щоб вводити до Трої дерев’яного коня, спорудженого греками»?

а)    Зевс;

б)    Лаокоон;

в)    Г еракл.

П. Дайте короткі відповіді на запитання:

1.    У Стародавній Греції розрізняли три ордера: доричний, іонічний, коринфський. Дайте визначення поняттю «ордер».

2.    Мистецтвознавці поділяють історію розвитку античної скульптури на архаїчний, класичний та елліністичний періоди. Охарактеризуйте один з періодів.

3.    Розкажіть про архітектурні споруди трипільців.

4.    Оберіть, на ваш розсуд, твір античного мистецтва й охарактеризуйте його за планом:

1.    Автор і назва твору.

2.    В якому стилі він створений?

3.    Засоби виразності, що використав автор.

4.    Ваше особисте враження від даного твору.

5.    Інші твори, що виконані у цьому стилі.

ПІ. Дайте розгорнуті відповіді на запитання:

1.    Які характерні ознаки мають архітектурні споруди Стародавньої Греції та Риму?

2.    Як, на вашу думку, витвори античного мистецтва впливали на внутрішній світ людини? Наведіть приклади.

3.    Які характерні риси і художні ідеали властиві мистецтву античності?

4.    Які характерні риси притаманні архітектурі грецьких міст Північного Причорномор’я?

IV.    Поміркуйте...

Що спільного і чим відрізняються архітектура і скульптура Стародавньої Греції та Риму? Порівняйте їхні характерні особливості. Завдяки яким ознакам ви б одразу впізнали твори цього стилю?

V.    Творче практичне завдання

I.    Продовжте речення: «При вивченні цієї теми для мене найбільш цікавіш відкриттям було...».

II.    Групова робота

1.    Підготуйте доповідь на тему: «Видатні скульптори античності — Мирон, Фідій і Пракситель». Доповідь повинна супроводжуватися ілюстративним матеріалом.

2.    Об’єднайтесь у 2 групи. Разом з учителями музичного мистецтва та літератури, учнями 6-х класів, підготуйте театральний вечір на тему: «Роль музики й театру в суспільному й особистому житті греків». Використовуйте вірші та музику стародавніх греків.

III.    Колективна робота

1.    Зробіть у класі виставку ваших замальовок архітектурних споруд античного періоду.

2.    Підготуйте та проведіть конференцію на тему: «Антична культура як основа формування особистості».

VI.    Протягом першого півріччя виконуйте мистецький проект

Мистецький проект — різновид художньо-творчої діяльності, який потребує самостійного розв'язання проблеми, що обрана! та можливості застосування отриманих результатів у реальному житті.

Враховуючи власні уподобання й можливості, оберіть для самостійної роботи тему з розділу «Античний стиль» для індивідуального або групового проекту, який виконуватимете протягом І півріччя.

Етапи виконання проекту

1.    Постановка проблеми і визначення типу проекту.

2.    Планування і організація роботи.

3.    Пошук і опрацювання джерел, підготовка обладнання.

4.    Здійснення проекту.

5.    Оформлення кінцевих результатів.

6.    Проведення презентації або захист, творчий звіт.

7.    Загальна оцінка проекту.

8.    Підбиття підсумків.

* Більш докладні поради з підготовки та проведення роботи над проектом містяться у робочому зошиті до підручника.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Назаренко

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 18-11-2016, 17:46, Переглядів: 63307