Народна Освіта » Мистецтво » Галантне Рококо

НАРОДНА ОСВІТА

Галантне Рококо

Поміркуйте, про яку людину говорять «галантний» чи «галантна». Чи можна, на вашу думку, таким епітетом охарактеризувати образи мистецтва?

Після величавості, пишності й монументальності бароко наступив період легкої галантності і вишуканості рококо. Гаслом нового стилю, що вперше сформувався у Франції, стає «мистецтво як насолода» , а його метою — розважати й викликати приємні емоції. Подібно до того, як бароко стало поворотом від врівноваженого Ренесансу в бік декоративності, так і рококо відійшло від напруженості бароко до чарівно усміхненої галантності.

Митці нового часу навмисне порушу вали симетрію, а улюбленою деталлю декоративної орнаментики стала стилізована мушля (від фр. госаіііе), що зумовила назву стилю «рококо» і визначила найхарактерніший візерунок звивистої химерної і примхливої лінії.

 

Новий стиль виявився, насамперед, у інтер’єрах світських і релігійних споруд (палаців, церков). У декорі рококо унаслідував від бароко рослинні орнаменти, золоту ліпнину. Вони доповнилися коштовним камінням, вишуканими поєднаннями світлих кольорів.

В оздобленні інтер’єрів переважали криві лінії, заокругленість кутів. Для візуального розширення простору до стін прикріплювали великі дзеркала, щоб одне відображалося в іншому, і оформлювали рамами із золотої ліпнини. Інтер’єри прикрашали розкішними аксесуарами: статуетками, вазами, обробленими сріблом чи золотом, та, за можливості, інкрустованими коштовними кристалами. Усі предмети в інтер’єрі мали створювати гармонію, взаємодоповнювати один одного за кольором, формою і декором.

Прикладом рококо в архітектурі є палац Амалієнбург, розташований під Мюнхеном.

Як на фасаді й в інтер’єрі палацу використано найхарактерніший для рококо звивистий візерунок? Який ефект виникає в разі розташування великих дзеркал між вікнами у круглій залі палацу?

Безтурботне життя відвідувачів світських салонів задавало загальний легковажний тон і мистецтву. Кімнату у стилі рококо прикрашав камін, покритий мармуровою плитою і заставлений прикрасами: канделябрами, годинниками, порцеляновими статуетками й іншими красивими «дрібничками». Над ним зазвичай вішали дзеркало в розкішній рамі.

Для конструкції меблів рококо характерні повна відмова від симетрії і прямих ліній, «розчинення» деталей в загальній пластиці форми. В оздобленні меблів переважають бронзові накладки. Іноді предмети обробляли кольоровими лаками, декорували позолоченим різьбленням. Меблі стають витончено-декоративними за формою і декором. Наприклад, секретер на високих ніжках із безліччю шухляд і потайних відділень, туалетний столик з дзеркалом, комфортні канапе (диван у формі декількох з’єднаних крісел) і шезлонги, різноманітні тумбочки. Вишуканий вигляд кімнати чи зали рококо доповнювали гобелени й зразки ювелірних виробів і порцеляни.

У часи панування рококо важливою частиною архітектурної композиції стає скульптура й орнамент, переважно різьблений, у формі мушлі.

Скульптурні прикраси для інтер’єрів найвідомішого французького майстра рококо Жана Батиста Лемуана відрізняються особливою грацією, ліричністю, асиметричністю композицій. На весь світ уславилися розкішні сервізи й пасторальні статуетки мейсенської порцеляни.

Які ознаки стилю рококо має мейсенська порцеляна?

Найпоширенішою формою живописного твору стало декоративне панно, живописне чи скульптурне, здебільшого овальної, круглої або химерно-зігнутої форми з граціозним орнаментальним ритмом.

Змінилися теми й сюжети творів живопису: переважали свята і театральні вистави, міфологічні персонажі. Для мистецтва рококо характерне заглиблення у світ фантазії, пасторальних сюжетів, екзотичних казкових образів.

Опишіть свої враження від королівського палацу в стилі рококо.

У пейзажному жанрі домінували штучні краєвиди, призначені для побачень, танців, дозвілля. У портретах усіх персонажів зображували підкреслено усміхненими й люб’язними.

Для співця рококо, французького живописця Жана Антуана Ватто (1684-1721) головним мотивом творчості стає світ людських почуттів і мрій, бажання людей перетворити життя у театралізоване свято. До талановитих представників цього стилю також належали скульптор Етьенн Моріс Фальконе, художники Франсуа Буше та Жан Оноре Фрагонар у Франції, Вільям Хогарт в Англії, Джованні Баттіста Тьеполо в Італії.

Із Франції та Австрії стиль рококо дійшов і до України — до Києва, Львова та інших великих міст. Вплив стилю відчувається в живоїшсних портретах, в елементах оздоблення відомих церковних і світських споруд В. Растреллі, інших пам’яток пізнього бароко, як, наприклад, Козелецького собору Різдва Богородиці (що поєднує також і риси класицизму).

 

Яка ж музика зазвучала у залах і салонах епохи рококо? Зазвичай там грав невеликий струнний ансамбль зі скрипок і віол, а також клавесин, який прикрашали малюнками, різьбленням тощо.

Багато композиторів писали музику для цього інструмента, прикрашаючи мелодії мелізмами. Галантному стилю відповідав і вишуканий дзвінкий тембр клавесина.

Механізм клавесина не давав змогу поступово посилювати або

зменшувати звучання. Щоб грати з різноманітною динамікою, тогочасні майстри створили дві клавіатури: форте і піано, на яких грали по черзі.

 

Із музикою для клавесина пов’язані найвищі досягнення Франсуа Куперена (1668-1733) — придворного органіста, клавесиніста і вчителя музики. Його клавесинним мініатюрам притаманні граціозні ритми, галантні мелодії, щедро прикрашені орнаментикою. З-поміж програмних заголовків п’єс трапляються пасторальні («Збиральниці винограду»), «портретні» («Дівчина-підліток»), звуконаслідувальні («Будильник»).

Французький комиозитор-клавесиніст і придворний музикант Жан-Філіпп Рамо (1683-1764) написав низку опер-балетів для тогочасного театру, що зумовило театральність його програмних клавесинних п’єс, сюїт.

Надзвичайного поширення в домашньому музикуванні освічених англійців набув різновид клавесина верджіпел. Англійські верджіналісти створили власну композиторську школу, до якої належали Вільям Берд, Генрі Перселл та ін. В Італії клавесин називали чембало.

Провідним жанром музики для клавесина стала сюїта, яка складалася з танців, контрастних за характером. Окрім основних танців (алеманда, куранта, сарабанда, жига) у сюїту включали галантний менует з поклонами й реверансами, жвавий гавот.

Дакен. Зозуля. Ж.-б. Люллі. Гавот. Ф. Куперен. Будильник. Ж.-Ф. Рамо. Тамбурин. Ригодон. Курка. У. Берд. Волинка. Флейта і барабан

Творчість клавесиністів у стилі рококо вилинула на розвиток європейської фортепіанної культури наступних епох.

Мистецька скарбничка

Клавесин — клавішний музичний інструмент, попередник фортепіано, не мав технічних можливостей для поступової зміни динаміки звучання.

Мелізми (з грец. теНэта— пісня, мелодія) — прикраси мелодії, музична орнаментика.

1. Як виявився стиль рококо в інтер’єрах?

2. Назвіть основні риси рококо в образотворчому мистецтві.

3. Схарактеризуйте творчість композиторів-клавесиністів. Які жанри домінували в їхній творчості?

4. Поцікавтеся проявом стилю рококо в українському мистецтві.

5. Самостійно дослідіть «родовід» клавесина, його національні різновиди.

 

Це матеріал з підручника Мистецтво 8 клас Масол

 

Категорія: Мистецтво

Автор: admin от 14-11-2016, 23:15, Переглядів: 12524