Соціологічний органіцизм Г. Спенсера
Ідеї О. Конта одержали подальший розвиток у працях видатного англійського філософа та соціолога Герберта Спенсера (1820-1903).
У соціології Г. Спенсера можна виділити основні елементи — еволюціонізм і органіцизм.
Еволюція, за Г. Спенсером, — це універсальний процес, що пояснює зміни, як у природі, так і в суспільстві. За переконанням вченого, еволюція лежить в основі загального розвитку і проходить три фази — неорганічну, органічну та надорганічну. Зміна космічних систем є сутністю неорганічної (фізичної) еволюції. Виникнення рослинного і тваринного світу — органічна (біологічна) еволюція. Виникнення суспільства — надорганічна (соціальна) еволюція. У цілому еволюція трактується як безперервний розвиток від нижчих форм до вищих.
Соціальна еволюція, на думку Г. Спенсера, характеризується переходом від простого суспільства до складного, а по суті, від військового суспільства до індустріального. Особливістю військового суспільства є примусова інтеграція на основі сили. Для індустріального суспільства характерна добровільна інтеграція на основі взаємозалежності індивідів, що виконують різні функції і тому зацікавлені у співробітництві. Кожному етапу соціальної еволюції відповідає певний рівень поділу праці, соціальної структури, соціальних груп, соціальних інститутів і спосіб об'єднання частин у ціле. Соціальна еволюція, з точки зору вченого, виражає єдність і боротьбу двох взаємозалежних процесів — соціальної диференціації та соціальної інтеграції. Чим більша диференціація суспільства, тобто чим більше розмаїтості між його елементами, тим сильнішими є процеси соціальної інтеграції, тобто прагнення частин до об'єднання. Тому Г. Спенсер розглядав соціальну революцію як неприпустиму хворобу суспільства, яка порушує органічну єдність соціальної системи та еволюційний прогрес, що ґрунтується на виживанні найбільш пристосованих індивідів.
Суспільство в розумінні Г. Спенсера—це соціальний організм, що поєднує в собі «елементи, що почувають» — індивідів. Не маючи у своєму розпорядженні необхідних даних про функціонування суспільства як складної соціальної системи, вчений намагався провести аналогію між біологічним організмом і суспільством як соціальним організмом. Він не ототожнював ці дві сутності, а лише порівнював, вказуючи на їх подібність І відмінності. Як живий організм складається з органів, так суспільство складається із соціальних груп та інститутів. Кожна частина «соціального тіла» виконує ту або іншу функцію, задовольняючи потреби всього соціального організму. Будь-яке розвинене суспільство має три групи органів, які відповідають трьом головним функціям — регулятивній, продуктивній, розподільній. Серед відмінностей між суспільством і організмом вчений виділяв те, що в біологічному організмі частини існують для цілого, а в соціальному організмі ціле існує для своїх елементів (індивідів).
Наявність двох ідей у соціології Г. Спенсера (опис структури суспільства за аналогією з організмом та ідея еволюціонізму) визначило його роль як основоположника двох напрямків у соціології — органіцизму й еволюціонізму. Крім того, Г. Спенсер є попередником структурного функціоналізму та системного аналізу, оскільки першим застосував поняття соціальної структури й соціальної функції, соціальної системи, соціальної диференціації та інтеграції.
Семке Н.М.
Автор: admin от 3-04-2012, 23:07, Переглядів: 16475