Смерть із пробірки

Україна як один із засновників МАГАТЕ⁶ повністю підтримує діяльність цієї міжнародної організації, а також дотримується вимог щодо експорту товарів подвійного призначення, що можуть бути використані під час виробництва хімічної, біологічної та токсинної зброї.

Україна з перших же днів здобуття своєї незалежності не мала намірів розробляти, виробляти чи набувати хімічної та біологічної зброї для своїх військових арсеналів. Україна неодноразово заявляла, що на її території відсутні, як хімічна, так і біологічна зброя, а також об’єкти з її виробництва. 1993 року Україна підписала Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення (ця Конвенція була відкрита для підписання в Парижі 13.01.1993 року). Конвенцію було ратифіковано в Україні 1998 року, тоді ж вона й набула чинності. Відтоді Україна дотримується своїх зобов'язань щодо надання декларацій про діяльність хімічної промисловості, пов'язану з хімікатами, переліченими в Додатку з хімікатів вищеназваної Конвенції, а також конкретними органічними хімікатами. На сьогоднішній день в Україні є 16 об’єктів, котрі підлягають міжнародному контролю.

Україна не має власної біологічної (бактеріологічної) та токсичної зброї і не проводить роботи щодо її створення. Україна була співавтором тексту Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення засобів бактеріологічної (біологічної) й токсичної зброї та про їх знищення (1975) і розглядає факт відсутності механізму перевірки дії цієї Конвенції як серйозну перешкоду для її виконання всіма країнами. Останнє є особливо важливим в умовах наростання загрози терористичного використання біотоксикантів. Тимчасом, на національному рівні в Україні - згідно з Положенням та списками хімікатів, збудників захворювань, обладнання і технологій, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України (№384,22.04.1997 року), здійснюється контроль за передачами хімічних, біологічних та токсичних речовин, які можуть бути використані у створенні зброї масового ураження та знищення.

нові, як Інститут фармакології та токсикології Академії медичних наук України 2001 року припинила існування одна з найстаріших в колишньому СРСР лабораторій, що займалася питаннями токсикології, фармакології та фармації природних сильнодіючих речовин (закриття закладу було пов’язано з проблемами фінансування).

Використання хімічної, біологічної та екотоксичної зброї терористами є складовою світової загрози розвитку екотоксичних катастроф. Безпосередньо, хімічна зброя - вид зброї масового ураження, дія якої заснована на використанні біотоксичних властивостей хімічних речовин, що здатні викликати масове ураження та загибель людей, тварин і рослин.

Головними компонентами хімічної зброї є бойові отруйні речовини і засоби їх використання, виключно з носіями, приладами та пристроями управління, які застосовуються для доставки хімічних набоїв до місця дії. Під «хімічними агентами» розуміють бойові отруйні речовини загально токсичної, шкірнонаривної, нервово-паралітичної дії, токсичні речовини, що негативно впливають на кров, інкапситанти, ірітанти тощо.

Додамо, що біологічна зброя - вид зброї масового ураження, дія якої заснована на використанні хвороботворних властивостей мікроорганізмів і токсинів (біологічних агентів), що здатні викликати масові захворювання і загибель людей, тварин і рослин. Застосування біологічної зброї слід розглядати, як штучний спосіб розповсюдження патогенних мікроорганізмів (наприклад, бактерій), вірусів і токсинів. Передача їх здійснюється повітряно-крапельним, повітряно-пиловим шляхом, і реалізується за допомогою живих переносників та контактно (при попаданні на шкіру і слизові оболонки). Біологічна зброя за інфекційними, епідемічними та медико-тактичними характеристиками може бути причиною масового ураження людей, тварин і рослин.

Отже, зброя - це сума складових - пристрою (виливного апарату, снаряду, набою, ракети тощо) і засобів (токсикантів), які використовуються для ураження чи знищення противника. Зброя терористів -це технічні пристрої (від кулі до літака з пасажирами) і засоби (від хімічної та біологічної зброї до сучасних пестицидів, гербіцидів тощо), придатні для знищення людей, тварин, довкілля та можуть призвести до екотоксичного ураження, з серйозними наслідками економічного характеру.Біологічний тероризм сьогодні слушно можна назвати провідною загрозою людству. Вона значно переважає за масштабами результати використання сучасної вогнепальної зброї. В усьому світі зростає кількість випадків застосування екстремістами сильнодіючих отруйних речовин у терористичних цілях.

Сучасні високо небезпечні токсиканти біологічного та синтетичного походження можуть потрапити до рук терористів таким шляхом:

1.    втрати при збереженні на військових складах та арсеналах;

2.    крадіжки з підприємств, пов’язаних зі знищенням та виробництвом засобів захисту від хімічної, біологічної та екоток-сичної зброї;

3.    нелегального виготовлення надзвичайно небезпечних сильнодіючих отруйних речовин;

4.    відкритого допуску неконтрольованих моральною і матеріальною зацікавленістю спеціалістів до технологій та обладнання для виготовлення отрутохімікатів сільськогосподарського, побутового призначення, фармацевтичних препаратів групи А;

5.    халатної організації пошукових і науково-дослідних робіт в хімічних та медико-біологічних галузях знань. Отже, токсиканти можуть бути небезпечними не лише в руках терористів.

Українські вчені виділяють 4 групи токсикантів, що можуть мати терористичне використання. Перша група: збудники особливо небезпечних інфекцій та рослинні токсини (чума, віруси Ебола, Марбург, натуральної віспи, В-мавп, токсини рослин рицину, абрину). Друга група: збудники високо контагіозних бактерій (сибірки-телії, туляремії, бруцельозу, лептоспірозу, сапу, холери, меліоідозу); рикетсії (лихоманки Ку, цуцугамуші, висипного тифу); грибків (бластомікозу, кокцидіозу, гістоплазмозу); вірусів сказу, орнітозу, гепатитів А і В, аркою та аденовірусів; токсини ботулічні (А, В, Е), каракурта. Третю та четверту групу, за класифікацією українських вчених, складають збудники хвороб, які не мають такого маніфестуючого перебігу, як попередня.

До біологічних агентів можливих терактів, в першу чергу, відносять токсиканти природного походження - рицин, абрин, Робін, токсин Т-2 та синтезований простішими сакситоксин, а також збудники сибірської виразки (український синонім назви - телія), правця, ботулізму, дифтерії та патогенні гриби.

Біотероризм внаслідок використання токсикантів (хімічних, інфекційних тощо) викликає екотоксичні наслідки впливу на регіональне довкілля (тваринний, рослинний світ), чим сприяє поширенню хвороб, що передаються від ураженого контингенту людей (тварин) до здорових- Вплив бойових отруйних речовин та сильнодіючих отруйних речовин в руках терориста створює довготривалу (із

3. коли суспільно небезпечні дії були розпочаті або вчинені за межами України, а закінчені або злочинний наслідок настав на території України.

Зазначимо, що стосовно терористів, Україна, як і цивілізовані країни всього світу, застосовують принцип: «Або видай, або суди».

Згідно ж Конституції України, громадянин України не може бути виданий іноземній державі. Однак, ця норма не розповсюджується на випадки видачі громадянина України повноважному міжнародному судовому органу у зв’язку з можливим вчиненням ним передбачених міжнародними конвенціями злочинів (це стосується також терористичної діяльності).

Видача ж інших осіб (екстрадиція) - іноземних громадян та осіб без громадянства - здійснюється на основі міжнародних конвенцій, договорів та угод, які безпосередньо укладені Україною або ще колишнім СРСР та зберігають чинність для України. Однак, процедура екстрадиції в усьому світі, в тому числі й в Україні, має чимало складностей та дуже затягнута в часі.

Дії, що підпадають під ознаки терористичної діяльності (в тому числі з використанням біоагентів) підпадають під кримінальну відповідальність. Тільки суд владний вирішувати, яке покарання застосовувати за те чи інше діяння, застосувати покарання нижче нижньої межі, вказаної в законі, застосувати умовне покарання або звільнити від покарання взагалі.

Кримінальним кодексом України передбачені такі склади злочинів, як «Диверсія» (ст.113, карається позбавленням волі (далі - ПВ) від 8 до 15 років⁷); «Контрабанда» (ст.201, ПВ від 3 до 7 років, кваліфікований склад (далі - КС) - від 5 до 12 років ПВ); «Невжиття заходів щодо ліквідації екологічного забруднення» (ст.237, ПВ до 5 років); «Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворювання населення» (ст.238, ПВ до 3 років, КС - ПВ до 5 ро-

ків); «Забруднення або псування земель» (ст.239, карається штрафом, КС - ПВ до 5 років); «Забруднення атмосферного повітря» (ст.241, ПВ до 3 років, КС - ПВ до 5 років); «Забруднення моря» (ст.243, ПВ до З років, ВС - ПВ до 5 років); «Порушення ветеринарних правил» (ст.251, ПВ до 3 років); «Терористичний акт» (ст.258, ПВ від 5 до 10 років, КС -ПВ від 7 до 12 років, особливо КС - від 10 до 15 років ПВ або довічним ПВ); «Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення» (ст.261, ПВ від 5 до 12 років); «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збування або збування отруйних і сильнодіючих речовин» (ст.321, ПВ до 3 років); «Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами» (ст.326, ПВ до 3 років, КС - ПВ до 5 років); «Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки» (ст.ЗЗЗ, ПВ до З років); «Застосування зброї масового знищення» (ст.439, ПВ від 8 до 12 років, КС - ПВ від 8 до 15 років або довічне ПВ); «Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збування, транспортування зброї масового знищення» (ст.440, ПВ від 3 до 10 років); «Екоцид» (ст.441, ПВ від 8 до 15 років).Зазначимо, що в диспозиції лише однієї статті Кримінального кодексу є згадка про такий предмет злочину, як біоагенти.

Суб’єктом злочину, пов’язаного з терористичною діяльністю, або ж дотичного до операцій з біоагентами, може бути лише фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу України можлива кримінальна відповідальність. Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років (загальне правило). Однак, є перелік статей, за якими кримінальна відповідальність передбачена з 14 років. Серед перерахованих вище, до них належать ст. 113 («Диверсія») та ст.258 («Терористичний акт»).

Мотивами тероризму можуть бути національні, релігійні, сепаратистські та класові цілі. Вони можуть здійснюватися з метою;

1.    вплинути чи змінити політику (конкретні рішення) існуючого в країні уряду;

2.    досягти зміни існуючого державного чи суспільного устрою;

3.    реваншу за реальні чи надумані економічні й морально-етичні втрати;

4.    підтвердження апокаліптичних передбачень. Зазначимо, що мотиви - є лише факультативною ознакою для кваліфікації того чи іншого виду злочину, а також призначення за нього покарання.

Випадки, коли в наявності є злочинний наказ виконати дії, що можуть заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам, розгляда ються на загальних підставах, тобто особа, яка виконала явно злочинний наказ або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати злочинного характеру наказу (і це буде доведено), то за діяння, вчинене з метою виконання такого наказу, відповідальності підлягає тільки особа, котра видала злочинний наказ.

Законодавче регулювання питань пов'язаних з можливою терористичною діяльністю з використанням біологічних агентів

Закон України «Про боротьбу з тероризмом» було прийнято парламентом та ухвалено Президентом 20 березня 2003 року, саме в той період, коли світ продовжував переосмислювати нові умови глобалізації, відчуваючи зміну обличчя злочинності, котре особливо окреслилася у США після подій 11 вересня 2001 року. Саме вересне вими подіями в США було надано імпульс правотворчому процесу в Україні.

У першій редакції Закону «Про боротьбу з тероризмом» визначення біологічного тероризму було відсутнє, однак, в процесі його розгляду вищим законодавчим органом держави, від представників Соціалістичної партії України надійшли пропозиції, що докорінно змінили текстову редакцію законопроекту. Так, було запропоновано визначення поняття «біологічний тероризм», як злочин терористичної спрямованості, а також інші діяння, що вчиняються із застосуванням будь-якого з біологічних об’єктів та призводить або можуть призвести до виникнення надзвичайної ситуації в довкіллі або в біологічних популяціях різного рівня організації, в тому числі - в популяціях людей, або можуть призвести до виникнення ситуації, в результаті чого державі чи громадянам можуть бути нанесені збитки в особливо великих розмірах. На жаль, законодавчу пропозицію було враховано лише частково, і Закон було доповнено реченням, що визначало поняття «біологічний тероризм», як один з різновидів тероризму, яке охоплюється загальним поняттям «технологічний тероризм». В свою чергу, поняття «технологічний тероризм» Закон

визначив, як злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій, та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля, створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.

Національні інституції, що опікуюються зазначеною проблематикою

Організація боротьби з тероризмом в Україні та забезпечення її необхідними силами, засобами та ресурсами здійснюється Кабінетом Міністрів України в межах його компетенції. Центральні органи виконавчої влади беруть участь у боротьбі з терористичними проявами також у межах своєї компетенції, визначеної законами та виданими на їх підставі підзаконними актами. До суб’єктів антите-рористичної діяльності належать: Служба безпеки України (головний орган у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю), Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний комітет у справах охорони державного кордону України, Державний департамент України з питань виконання покарань, Управління державної охорони України. Крім того, в разі необхідності, до участі у здійснені заходів, пов’язаних з попередженням, виявленням і припиненням терористичної діяльності, залучаються: Міністерство закордонних справ України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство палива та енергетики України, Міністерство промислової політики України, Міністерство транспорту України, Міністерство фінансів України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство аграрної політики України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України. До участі в анти терористичних операціях, за рішенням керівництва Державою, можуть також залучатися й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно від їхньої підпорядкованості та форми власності, також громадяни, за їхньою згодою. Координацію діяльності суб’єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом (в тому числі з біотероризмом), здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Додамо, що Україна, як учасник Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу (1993 рік) постійно вживає необхідних заходів задля посилення охорони і оборони об’єктів підвищеної ядерної, хімічної та іншої технологічної небезпеки, підвищення бойової готовності військових частин внутрішніх військ, що забезпечують фізичний захист цих об’єктів. Для дій за умов ускладнення обстановки і боротьби з терористичними проявами на таких об’єктах у внутрішніх військах створені підрозділи спеціального призначення. Щорічно на всіх об’єктах підвищеної ядерної, хімічної та іншої технологічної небезпеки проводяться навчання й тренінги з перевірки сил та засобів, котрі залучаються для забезпечення їхнього фізичного захисту.

Участь України в процесах розповсюдження превенції щодо біотероризму

Сьогодні існує ціла низка міжнародних програм, договорів, угод, конвенцій, ратифікованих Україною, щодо боротьби з тероризмом (включаючи біотероризм) в усіх його можливих проявах.

1991 року сенатори США Ричард Лугар та Сем Нанн стали авторами Акту Нанна-Лугара, який створив Програму спільного зменшення загрози біологічного тероризму. Ця програма надала американське фінансування та знання, щоб допомогти колишньому СРСР убезпечити та демонтувати його величезні запаси ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї, матеріалів та систем доставки боєзарядів. 2005 року було підписано міжнародну угоду щодо участі України в програмі Нанна-Лугара. Згідно укладеної угоди, США взяло на себе зобов’язання допомагати Україні покращити безпеку зберігання патогенних речовин, які на сьогоднішній день зберігаються в різних лабораторіях України; значно зменшити час, необхідний для точної діагностики спалахів хвороб в Україні та оцінювання того, чи € вони природніми, чи стали результатом терористичного акту; дозволити співпрацю для розвитку кращих діагностичних засобів та методів лікування з метою захистити водночас і населення США, й України від інфекційних хвороб. Підписання зазначеної угоди торкнулося в першу чергу діяльності Київської центральної санітарно-епідеміологічної станції, на якій зібрано колекцію патогенних матеріалів та проводяться роботи з вивчення багатьох надзвичайно небезпечних хвороб, відомих в Україні, серед яких патогени, що спричиняють такі хвороби, як сибірка, бруцельоз, лістеріоз, дифтерія, холера, брюшний тиф тощо. Одночасно програму Нанна-Лугара було розгорнуто і в Одеському науково-дослідному інституті вірусології та епідеміології з метою розширення можливостей діагностування пташиного грипу серед птахів, що мігрують та становлять основну причину поширення цього захворювання в усьому світі.