§ 12. Уміння вчитися

У цьому параграфі ти:

• переконаєшся у необхідності вчитися упродовж усього життя;

пригадаєш, як працює твій мозок;

упевнишся, що маєш необмежепі можливості для розвитку своїх здібностей;

проаналізуєш, що перешкоджає ефективному навчанню; дізнаєшся, що допомагає зосередитися.

Раніше люди навчались у школі та іпституті, щоб отримати пені у суму знань і послуговувати»:я нею впродовж усього життя. В сучасному світі кількість інформації подвоюється кожні десять років. Навряд чи тепер варто накопичувати знапня «про запас*, адже за кілька років більшість інформації застаріє.

Сучасніш світ вимагає від людей цілком інших інтелектуальних умінь. Тепер важливо бути відкритим до змій і готовим учитися впродовж усього життя. Навіть якщо ти вирішити не продовжувати павчанпя після школи, тобі доведеться постійно вчитися — самостійно чи на різноманітних курсах. Тому важливо дізнатись, як працює папі мозок, і оволодіти су час питі методиками: ефективного запам’ятовування, концентрації уваги, підготовки до іспитів.

Прочитайте історію про підлітка, який завдяки використанню ефективних методик з трієчппка став відміїпппсом і здійснив свою мрію.

Багато цікавого можеш дізнатися з книжок Тоні Б’юзена (мал. 22). У деяких країнах вони є обов'язковими для тих, хто хоче навчатися в університеті.

«Я отримаю найвищу оцінку!»

Жив собі звичайний британський підліток — Едвард Х'югс. Він ходив до звичайної середньої іпколи. Коли йому виповнилося 15 років, склав іспити (подібні до тих, які ти складатимеш у 9-му класі) й отримав на них посередні оцінки, власне, такі, які він завжди й отримував. Ніхто цьому не здивувався, та сам хлопець дуже засмутився. Віп мріяв вступптп до Кембриджа, але розумів, що з такими оцінками шансів у пього немає.

Тим часом його батько прочитап книгу Топі Б’юзена «Навчіть себе думати». Він пояснив сипові, як працює його мазок, як краще вчити й запам'ятовувати. Восени Едвард повернувся до школи, сповнений бажаипя вчитися. Він заявив, що збирається отримати найвищі оцінки з усіх предметів і хоче, щоб його докумептп надіслали до Кембриджа³.

Реакція вчителів була стриманою. «Ти пе можеш говорити про це серйозно, твої оцінки пе відповідають вимогам Кембриджа», — сказали Едварду. Спочатку пе хотіли навіть вносити його прізвище до списку кандидатів на вступ до Кембриджа, та через деякий час погодилися зробити це й одпочаспо дали знати в Кембридж, що цей абітурієнт, на їхіпо думку, не зможе вступити до їхнього коледжу.

Під час співбесіди у Кембриджі Едварда ознайомили з думкою школи і сказали, що погоджуються з нею. Висловили захоплений його наполегливістю, але пояснили, що для вступу Едварду треба отримати на випускних іспитах щопаймешпе дві оцінки «підмінно³ і одну «добре».

Навіть після цього хлопець не здався. Він складав «карти пам’яті» (див. с. 144) з кожного предмета, а в окремих випадках — з кожного розділу. Щотижня (а перед іспитами частіше) малював ці карти по пам’яті й порівіповап їх з еталонними. Двічі-тричі на тиждень займався бігом і намагався частіше бувати на свіжому повітрі.

Едвард Х'югс складав чотири іспити. Три — для вступу до коледжу і одни (письмову географію) — для отримання стипендії. Ось його результати:

географія (усно) — найвища оцінка; історія середніх піків — найвища оцінка; бізнес — найкращий учепь; географія (письмово) — найвіпца оцінка.

Того ж дпя, коли про результати дізналися в Кембриджі, Едварда повідомили, ідо його зараховано до коледжу Згодом він сказав: «Я був двієчником і трієчіппсом, перш ніж стати відмішшком. Я зробив це. І кожен зможе».

Можливості мозку і рознток здібностей

Дні тисячі років тому людство нічого не впало про мозок. Думки і почуття людини вважали продуктом безтілесної субстанції — душі. Лите 500 років тому люди усвідомили, що за свідомість і мислення відповідає «те, що знаходиться в голові'».

У середині XX ст. домінувала думка, що мозок — пе комп’ютер, в який вводиться інформація, а пін зберігає її «на поличках». Математики з ентузіазмом почали рачробляти штучний інтелект. В останпю чверть століття вчені зрозуміли, що людський інтелект — набагато складніший інструмент. Математикам, які розробили навіть моделі Всесвіту, так і не вдалося побудувати модель тих процесів, які щодня відбуваються в мозку кожної людини. Недарма кажуть, що найбільш незвідана територія — та, що між нашими вухами.

Нині людство перебуває на порозі революційних відкриттів у пізнанні діяльності мозку. Розробляються методики, які допомагають у багато разів підвищити його ефективність. У 7-му класі ти пже вивчав будову головного мозку і знаєш, що віп складається з двох півкуль, кожна з яких відповідає за різпі функції (мал. 23). Взаємодію півкуль забезпечує мозолисте тіло.

Нещодавно було встановлено, що чим більше людина користується тільки однією півкулею, тим меіппе попа може послуговуватися ііппою у ситуаціях, коли пе необхідно. Але якщо «слабшу» півкулю увесь час стимулювати і залучати до роботи разом із «сильною», то ефективність мозку зростає не у два, а в 5 — 10 разів (мал. 23). Таке явище називають спнергією (від апгл. «synt- — «спільна» та «energy» — «енергія»).

Так, пайвидатнітий фізик-теоретіїк усіх часів і пародій Альберт Ейнштейн у школі не склав іспит я французької, а своїми улюбленими заняттями налипав гру на скрипці, живопис і вітрильний спорт. Навіть теорію відносності він відкрив завдяки діяльності обох півкуль свого мозку. Одного літнього дня, сидячи на вершині пагорба, Ейнштейн уявив, як мандрує Всесвітом верхи на сонячному промені. Це допомогло йому розробити нову наукову теорію.

Всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо створював свої шедеври не лише за допомогою уяви. Віп детально аналізував кожен крок: «Встав о 6-ій ранку. Змітав чотири частини помаранчевого з двома частинами жовтого й отриману комбінацію кольорів наніс на верхній лівий куток полотна, що створить зорову противагу спіралеподібним структурам у нижньому правому кутку і сприятиме гармонії сприйняття?-.

Кожен із пас потенційно є видатним ученим і талановитим митцем. І якщо на певний момент деякі наші здібності ще не виявилися, то це тому, що ми їх не розвивали.

Підсумок:

ліва півкуля працює 08% часу (35,4 год х 100% : 52 год); права півкуля — 32% часу (10,6 год х 100% : 52 год).

Мал. 24

Мозок і здатність навчатися

1. Мозок складається з крихітних клітин — нейронів. Спочатку думали, що інтелект людини визначається масою мозку і, отже, кількістю нейронів у ньому. Згодом професор Московського університету Петро Анохін довів, що інтелект залежить пе від кількості мозкових клітин, а від зв’язків між ними. В останній рік свого життя пін підрахував кількість зв’язків, які потенційно може містити людський мозок. Ця величина вражає. Вона дорівнює одиниці з десятьма мільйонами кілометрів стандартних друкованих нулів за нею!

2. Вважається, що інтелектуальні здібності людини та її здатність навчатися погіршуються з віком. Але якщо постійно стимулювати діяльність мозкових клітин, попи утворюють величезну кількість нових зв’язків, й інтелектуальні здібності зростають незалежно під віку. Це підтверджує пе тільки наука, а й численні факти. Всесвітпьо відомий учений Борис Патон, незважаючи на солідний вік, очолює Національну Академію наук України. Видатний хірург Микола Амосов плідно працював майже до дев’яноста років. Так само довго творили Пабло Пікассо і М і келанджело.

3. Люди віпсорнстовують лише мізерну частку потенціалу свого мозку. Більшість наших інтелектуальних проблем випинають не через обмеженість можливостей мозку, а через те, що ми не беремо до уваги, як мозок сприймає інформацію, обробляє її, запам'ятовує і відтворює.

Один із найяскравіших прикладів досконалої пам'яті продемонстрував Соломон ІІІерешевський. Вій був звичайним журналістом. Одного разу на засіданні редколегії його запитали, чому пін нічого не записує. ІІІерешевський відповів, що йому не треба робити жодних записів, бо може запам’ятати все, про що йдеться на засіданні, й дослівно повторив виступ редактора. Наступні ЗО років пам'ять Шеретевського вивчав провідіпій радянський психолог Олексапдр Лурія. На його думку, ІІІерешевський не був фепоменом. Просто в юності він відкрив для себе принципи запам'ятовування і почав їх використовувати. «Коли я чую слово «зелений», з’являється зелепий гор-іцик з квітами; червоний — чоловік у червоній сорочці. Навіть цифри пагадують мепі образи... Ось «1» — це гордовитий стрункий чоловік; «2» — весела жінка; З — похмурий чоловік, пе знаю чому» (цитата з книжки

О. Лурії «Маленька книжка про велику пам’ять»).

Пам’ять і увага

Психологи розрізняють два види пам’яті: ко]юткострокову (робочу) і довготривалу. Робоча пам’ять утримує інформацію не більш як ЗО секунд. У довготривалу пам’ять потрапляє ліпне те, що привернуло твою увагу.

Наприклад, ти їдеш п автобусі іі випадково почуті розмову двох людей, які сидять за тобою. Якщо предмет їхньої бесіди для тебе нецікавий, ти негайно викинеш це з голови. А якщо вони обговорюють важливу для тебе тему чи людину, добре запам’ятаєш цю розмову. У такому разі концентрація уваги не потребує зусиль. Та іноді треба зосередитись і запам'ятати щось не дуже цікаве. Цьому можуть завадити:

1. Сторонпі звуки. Телевізор, плач немовляти, навіть транспорт ниті шум відволікають увагу. А якщо по телевізору показують улюблений серіал, ти набагато краще запам’ятаєш зміст цієї серії, ніж того, що встиг прочитати під час рекламних пауз.

2. Неналежна організація /юбочого місця. Перш ніж приступити до роботи, перевір, чи є на робочому місці все необхідне: ручка, олівці тощо.

Низька мотивація. Часто є наслідком відсутності чіткої мети. Як тільки згадаєш, для чого тобі це потрібно (оцінка, похвала вчителя, батьків, можливість вступити до ВНЗ), мотивація зросте. Якщо матеріал здається зовсім непотрібним, «включи* критичне мислення і зосередься на пошуках найменшої користі в ньому. Це також може стати стимулом.

д. Відпий словниковий запас. Іноді увага розсіюється тому, що в тексті є незнайомі слова. Для ефективного читання і запам'ятовування важливо підтримувати рівномірний темп надходження інформації. Тому підкресли незнайоме слово олівцем і читай далі. Зазвичай зміст цього слова про-яснюеться з контексту. Якщо пі, то, закінчивши читати, знайди значення незнайомих слів у словнику чи запитай у батьків, учителя.

5. Надто повільне читання. Часто дітям, які вивчають складний матеріал, кажуть: «Читай повільно й уважно*. Та що повільніше читає людина, то швидше розсіюється її увага. Оскільки в короткостроковій пам'яті інформація зберігається не більш як ЗО секунд, за цей час важливо дочитати речення до кіпця, а краще — цілий абзац. Це допоможе зрозуміти думку автора і вирішити, чи варто зберігати її у довготривалій пам'яті.

в. Відсутність перерв. Більшість людей, які мають проблеми з концентрацією уваги, кажуть, що вопа різко знижується через 30—40 хвилин від початку роботи. Однак те, що вопи вважають недоліком, насправді є нормальніш явищем: мозку час від часу потрібна невелика перерва, щоб «перетравити* отриману інформацію. Тому, замість працювати через силу, зроби перерву па 5—15 хвилин.

1. Оціни за 5-бальпою шкалою споє уміння зосередитися для виконаний домашніх завдань з різних предметів.

2. Проаналізуй результати і запити, що можеш зробити для покращення своєї здатності коппептруиати увагу.

Сучасний світ вимагає від людей навчатися протягом усього життя. Більшу частину знань про мозок людство отримало в остаппііі чверті XX століття. Сучасні методики допомагають у багато разів підвищити інтелектуальні можливості людини.

Пам’ять — це процес зберігання і відтворення інформації. Виділяють короткострокову і довготривалу пам’ять. Короткострокова пам'ять утримує інформацію пе більш як ЗО секунд. У довготривалу пам’ять потрапляє не все, а тільки те, що привертає увагу.

Здатність концентрувати увагу — запорука успішного павчанпя.

Це матеріал з підручника Основи здоров'я 8 клас Бех