Соціологічна уява

По-третє, необхідність виявляти соціальну обумовленість явищ потребує від соціолога особливих якостей мислення, яке можна назвати «соціологічною уявою». Концепція соціологіч­ної уяви була запропонована американським соціологом Чарльзом Райтом Міллсом (1916-1962). У своїй книзі, яку він так і назвав — «Соціологічна уява», — він писав, що «дослідник, який має соціологічну уяву, вміє зв'язати розвиток нафтової промисловості і сучасної поезії, прибутки родини та світовий бюджет». Р. Міллс пропонував розвивати соціологіч­ну уяву, виявляючи зв'язок та взаємний вплив людини і суспільства, біографії та іс­торії, особистості та світу.

Соціологічна уява — це такі якості мислення, що допомагають побачити особисті проблеми як су­спільні, розглядати індивідуальні події як прояви суспільного життя. У наведеній нижче цитаті бачимо, як Р. Міллс пояс­нює, навіщо потрібна соціологічна уява: «Коли суспільство стає індустріальним, селянин перетворюється в робітника, фе­одал сходить зі сцени і перетворюється на бізнесмена. Коли класи процвітають або приходять у занепад, людина або має роботу, або ні; коли рівень капіталовкладень збільшується або зменшується, людина або збільшує свій добробут, або банкру­тує. Коли трапляються війни, страховий агент стає ракетни­ком, а працівник магазину — оператором радару; дружина живе без чоловіка, а дитина росте без батька. Ні історію суспільства, ні окреме життя людини неможливо зрозуміти без розуміння і того, і іншого.

І все ж таки люди, як правило, не розглядають труднощі, які випали на їх долю, з позиції історичних змін. Добробут, яким вони насолоджуються, зазвичай не пов'язують з розквітом або занепадом суспільства, в якому вони живуть. Рідко усвідомлю­ючи заплутаний зв'язок між подіями власного життя і ходом світової історії, люди зазвичай не підозрюють, що цей зв'язок означає для їх майбутнього і для здійснення історії, частиною якої вони можуть бути. Вони не мають тієї якості розуму, за­вдяки якій можна зрозуміти взаємозв'язок між людьми та су­спільством, біографією та історією, окремим «я» та світом. їм потрібна якість розуму, яка допоможе побачити, що від­бувається в світі, і що, можливо, коїться в них самих. Саме цю якість можна назвати соціологічною уявою».

Соціологічна уява допомагає зрозуміти взаємозв'язок між людиною та суспільством, особистою біографією та ходом світової історії, виявити соціальні чинники, що впливають на життя окремого індивіда. Повсякденні турботи, що складають зміст життя окремого індивіда, проблеми, які усвідомлює та вирішує індивід, — це факти його індивідуальної біографії. Су­спільні проблеми — це явища, що не контролюються індивідом, але впливають на його повсякденне життя; до них відносять­ся, наприклад, економічні кризи, зміни уряду, війни, рефор­ми в освіті та ін. Саме соціологічна уява допомагає зрозуміти тісний зв'язок між ними. Завдяки соціологічній уяві можна побачити, що окремі явища — це прояви загальних процесів. На думку Р. Міллса, причина злиднів та інших соціальних про­блем криється у суспільстві, а не в особистих помилках людей. Наприклад, коли у великому місті є один безробітний, то це його особиста проблема. Проте якщо в країні кожна десята пра­цездатна людина — безробітна, відсутність роботи у людини вже не стільки особиста проблема, скільки проблема суспіль­ства в цілому. Таким чином, соціологічний підхід дозволяє сказати стосовно індивідуальної біографії більше, ніж інколи міг би сказати про себе окремий індивід.

Отже, соціологічна уява насамперед дає можливість відсто­ронитись від буденності нашого повсякденного життя і поди­витися на нього з іншої точки зору. Відомий американський соціолог Ентоні Гідденс пропонує за допомогою соціологічної уяви розглянути найпростіший акт повсякденної поведінки — вживання чашки кави. Він підкреслює, що з соціологічної точ­ки зору про цей вчинок людини можна сказати дуже багато. По-перше, це не просто напій, що підтримує необхідний рівень рідини в організмі людини, він має символічне значення, як один із важливих соціальних ритуалів. Так, дві людини, які збираються випити чашку кави, скоріш за все більшою мірою захоплені зустріччю та можливістю поспілкуватися, ніж влас­не напоєм. По-друге, кава — це наркотик, що містить кофеїн, який стимулює роботу мозку. Однак шанувальники кави не сприймаються представниками західної культури як нарко­мани. Чому так — цікаве соціологічне питання. Чому кава, як і алкоголь, — легалізований, суспільно прийнятний наркотик, а наприклад, маріхуана — ні. Проте існують культури, які тер­пляче відносяться до вживання маріхуани, але забороняють вживати каву та алкоголь. По-третє, за чашкою кави ховають­ся складні соціальні та економічні відносини, що охоплюють увесь світ. Для виробництва, доставки і продажу кави необхідні певні економічні операції, які охоплюють велику кількість лю­дей, віддалених від тих, хто вживає каву на тисячі кілометрів. А вивчення таких глобальних взаємодій, як ми вже підкреслю­вали, виступає важливим завданням соціології. Подібнй аналіз можна продовжувати далі, головне при цьому — зрозуміти, що соціологічний підхід неможливий без розвитку уяви.

Н.М. Семке