§ 18. Класифікація неорганічних сполук

— Що таке класифікація й навіщо класифікувати всі ці сполуки?

— Справа в тому, що деякі речовини подібні між собою, тому їх об’єднують в одну групу — клас.

— Усе одно не дуже зрозуміло.

— Hy от коли ти прибираєш у себе в шафі, ти теж проводиш класифікацію: отут носки, отут сорочки, а отут штани...

— А... зрозуміло... Тільки в мене в шафі класифікацію проводить мама.

Усі речовини ділять на прості й складні. Прості речовини складаються з атомів одного елемента й діляться на метали й неметали.

Основою такого розподілу є насамперед хімічні та фізичні властивості, які обумовлені типом хімічного зв’язку й кристалічної ґратки. Речовини, що мають металічну кристалічну ґратку, відносять до металів, речовини з ковалентними неполярними зв’язками й атомною або молекулярною кристалічною ґраткою — в основному, до неметалів.

Складних неорганічних речовин значно більше, ніж простих. Найбільш поширені у природі 4 класи сполук: оксиди, кислоти, основи й солі.

Розглянемо їхній склад, охарактеризуємо кожен клас і навчимося їх розрізняти з «першого погляду» за хімічною формулою.

А ще навчимося давати назви, тобто розберемо номенклатуру¹² найважливіших класів неорганічних сполук.

Зараз, як ви пам'ятаєте, прості речовини ділять на метали й неметали. Складних речовин більше, ніж простих, і класів більше — основні чотири: оксиди, основи, кислоти й солі. Цю класифікацію розроблено видатними хіміками XVIII-XIX століть Антуа-ном Лораном Лавуазьє, Михайлом Васильовичем Ломоносовим, Єнсом Яко-бом Берцеліусом, Джоном Дальтоном.

Солі безоксигенових і оксигеновміс-них кислот зазвичай об’єднують у клас «солі», а безоксигенові та оксигено-вмісні кис лаги — у клас «кислоти».

Ось так виглядає схема класифікації неорганічних сполук. Страшна й велика? Нічого, ми будемо вивчати її поступово. І знаєте, що дивно? Якщо ви з початку будете старанно вивчати властивості сполук, то побачите, що вони (властивості) повторюються й під час вивчення чергового класу. Поступово виявиться, що ви вже знаєте частину властивостей, тож треба буде вивчати дедалі менше!

Згадаємо: бінарними називають сполуки, до складу яких входять атоми (або йони) двох елементів. Префікс б і- означає два.

Наприклад, бінарний код у комп’ютерах знайомий вам з уроків інформатики.

Електропозитивний елемент записують у формулах першим, а електронегативний елемент — другим. Саме він має в назві речовини суфікс -ід-.

Зазвичай безоксигенові та оксигеновмісні кислоти об’єднують в клас «Кислоти», безоксигенові та оксигеновмісні солі — в клас «Солі», а основи і амфотерні гідроксиди — в клас «Основи». Це спрощує класифікацію.

- ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Існують окремі групи бінарних сполук, які не увійшли до цієї класифікації, наприклад:

• гідрогеновшсні сполуки (за винятком кислот) — гідриди металів (NaH, CaH₂, AlH₃);

• нітрогеновмісні — амоніак (NH₃) і нітриди (Na₃N, Mg₃N₂);

• фосфоровмісні — фосфін (PH₃) і фосфіди (Na₃P, Ba₃P₂);

• карбоиовмісні — карбіди (CaC₂, Al₄C₃, Ag₂C₂);

• силіційвмісні — силан (SiH₁) і силіциди (MgSi₂) і т. д.

Особливе місце серед складних сполук посідає вода, яку формально мол<на віднести до різних класів, наприклад оксидів (H₂O), основ (НОН) або кислот (НОН). Все-таки найчастіше її відносять до оксидів.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ

1. Коли було створено першу класифікацію неорганічних сполук?

2. Назвіть учених, які зробили найбільший внесок у класифікацію неорганічних сполук?

3. Які класи складних сполук найбільш поширені?

4. Що таке бінарні сполуки?

Це матеріал з підручника Хімія 8 клас Гранкіна