Народна Освіта » Українська література » Марко Вовчок і Тарас Шевченко - спільні риси

НАРОДНА ОСВІТА

Марко Вовчок і Тарас Шевченко - спільні риси

Марко Вовчок - портретУ кожної людини, у кожної яскравої творчої особистості має бути вчитель, духовний наставник. Це людина, життя і творчість якої можна взяти собі за при­клад, людина, яка підтримає та дасть пораду. Письменниця Марко Вовчок була знайома з Кобзарем, який і став для неї духовним учителем та наставником.

Марко Вовчок познайомилася з Т. Шевченком у Петербурзі, куди переїхала

з  чоловіком 1859 року. За два роки до того було надруковано її «Народні опо­відання», які одразу припали до душі не тільки пересічним читачам, але й кри­тикам та літераторам. Марко Вовчок — перша письменниця, яка у своїх про­зових творах так сміливо і голосно заговорила про нещастя українських селян, про їхнє безвихідне становище й нелюдські умови праці. Твори Марка Вовч­ка викликають багато емоцій навіть у сучасних читачів, які про добу кріпаччи­ни знають тільки з книжок. Можна тільки уявити, що відчували люди, для яких страждання кріпаків були дійсністю! Отже, «Народні оповідання» припали до душі Кобзареві. До речі, у творчості Марка Вовчка та Шевченка є багато спільних мотивів: яскравим прикладом є твори на тему тяжкої долі української жінки, твори на історичну тематику.

Незабаром Марко Вовчок їде на лікування за кордон. Вона листується з Тарасом Шевченком, він висилає їй поштою видання «Кобзаря» з присвятою: моїй єдиній доні Марусі Маркович... ».

Звістка про смерть великого митця застає Марка Вовчка у Парижі. Смерть Тараса Шевченка стає важким ударом для письменниці, вона переживає це Надзвичайно глибоке особисте горе. До того ж патріотична й чутлива душа »»зуміє, яку велику, по-справжньому видатну людину втратила Україна того року. У своїх листах до чоловіка Марія Олександрівна пише» про смерть Шевченка, але крізь рядки ми бачимо, шо горе письменниці не можна вимо­ги словами. Від цієї страшної втрати Марко Вовчок стала ше сильнішою, ще рішучішою у боротьбі з несправедливістю світу. У тяжкі хвилини напевне, пись­менницю зігрівали рядки, які Великий Кобзар присвятив їй:

 

Тарас Шевченко - портретНедавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І душу вольную на волю
Із домовини воззову.
І душу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.

 

 

Мітки: спільне у творчості Марка Вовчка і Тараса Григоровича Шевченка, зв'язок Марко Вовчок і Шевченка

Автор: admin от 6-05-2013, 00:15, Переглядів: 5729