Марко Вовчок і Тарас Шевченко - спільні риси
У кожної людини, у кожної яскравої творчої особистості має бути вчитель, духовний наставник. Це людина, життя і творчість якої можна взяти собі за приклад, людина, яка підтримає та дасть пораду. Письменниця Марко Вовчок була знайома з Кобзарем, який і став для неї духовним учителем та наставником.
Марко Вовчок познайомилася з Т. Шевченком у Петербурзі, куди переїхала
з чоловіком 1859 року. За два роки до того було надруковано її «Народні оповідання», які одразу припали до душі не тільки пересічним читачам, але й критикам та літераторам. Марко Вовчок — перша письменниця, яка у своїх прозових творах так сміливо і голосно заговорила про нещастя українських селян, про їхнє безвихідне становище й нелюдські умови праці. Твори Марка Вовчка викликають багато емоцій навіть у сучасних читачів, які про добу кріпаччини знають тільки з книжок. Можна тільки уявити, що відчували люди, для яких страждання кріпаків були дійсністю! Отже, «Народні оповідання» припали до душі Кобзареві. До речі, у творчості Марка Вовчка та Шевченка є багато спільних мотивів: яскравим прикладом є твори на тему тяжкої долі української жінки, твори на історичну тематику.
Незабаром Марко Вовчок їде на лікування за кордон. Вона листується з Тарасом Шевченком, він висилає їй поштою видання «Кобзаря» з присвятою: моїй єдиній доні Марусі Маркович... ».
Звістка про смерть великого митця застає Марка Вовчка у Парижі. Смерть Тараса Шевченка стає важким ударом для письменниці, вона переживає це Надзвичайно глибоке особисте горе. До того ж патріотична й чутлива душа »»зуміє, яку велику, по-справжньому видатну людину втратила Україна того року. У своїх листах до чоловіка Марія Олександрівна пише» про смерть Шевченка, але крізь рядки ми бачимо, шо горе письменниці не можна вимоги словами. Від цієї страшної втрати Марко Вовчок стала ше сильнішою, ще рішучішою у боротьбі з несправедливістю світу. У тяжкі хвилини напевне, письменницю зігрівали рядки, які Великий Кобзар присвятив їй:
Недавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І душу вольную на волю
Із домовини воззову.
І душу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Мітки: спільне у творчості Марка Вовчка і Тараса Григоровича Шевченка, зв'язок Марко Вовчок і Шевченка
Автор: admin от 6-05-2013, 00:15, Переглядів: 5729