Батько Античної трагедії

Літературний багаж. Пригадайте зміст міфу про Прометея.

Яким постає в ньому титан?

В історії античної культури Есхілові належать лаври «батька трагедії». Старший у трійці найвидатніших давньогрецьких трагіків, він здійснив важливі перетворення в будові театральної вистави, які визначили напрям подальшого розвитку давньогрецької драми. Есхіл -автор близько дев’яноста драматичних творів. Ви вже знаєте, що давньогрецькі драматурги особисто відповідали за сценічне втілення своїх творів, тож з огляду на чималі витрати часу й творчих сил, ця цифра видається надзвичайно вагомою.

Достеменних свідчень про життя Есхіла до нашого часу збереглося небагато. Відомо, що народився він близько 525 р. до н.е. у шляхетній сім’ї в місті Елевсіні. Юний Есхіл став свідком повалення тиранії і демократичного реформування суспільства, а в зрілі роки взяв участь у найзначніших битвах греко-перських війн: при Марафоні (490 р. до н.е.), де дістав поранення, при Саламіні (480 р. до н.е.) і при Платеях (479 р. до н.е.).

Загальне визнання Есхіл здобув не відразу. У 500 р. до н.е. він уперше заявив про себе як драматург і лише за шістнадцять років переміг у театральному змаганні. Приблизно такий само час пішов на те, щоб вибороти титул першого драматурга Афін. Протягом цього періоду Есхіл постійно зміцнював здобуту славу новими перемогами (за різними відомостями, їх було від тринадцяти до двадцяти восьми). Варто зазначити, що сам митець не надто пишався літературним успіхом. За переказами, він називав свої твори «крихтами від бенкету Гомера», тимчасом як свої ратні подвиги оцінював значно вище за творчі досягнення.

Близько 472 р. до н.е. драматург перебрався на Сицилію. Деякі вчені пов’язують цей переїзд з його поразкою у змаганні з молодим драматургом Софоклом. Там, на Сицилії, Есхіл і завершив свій життєвий шлях.

До Есхіла трагедія була, по суті, хоровим твором, де діяв один актор, який виступав лише співрозмовником хору. Есхіл вивів на сцену другого актора. Ця незначна на позір новація мала вельми значні наслідки:

у драматургів з’явилася можливість скоротити партії хору, розширити діалоги і, насамперед, увести в сюжет більшу кількість дійових осіб, а отже, - збагатити сюжет подіями.

 

Саме Есхіл, за припущенням фахівців, завів моду на розкішні костюми, маски, котурни й різноманітні технічні пристрої для театральної вистави. Сценічну дію він урізноманітнював танцями, для яких сам придумував фігури.

Як і більшість античних митців, Есхіл черпав матеріал для своїх творів переважно з міфів. Він вірив у богів, однак вважав, що їхні взаємини з людьми мають визначатися земним розумінням справедливості. Саме на цьому, згідно з уявленнями драматурга, ґрунтуються людське життя і світова гармонія. Заклик «Нехай же правий буде правий!», яким завершується одна з трагедій Есхі-ла, можна вважати своєрідним епіграфом до всієї його творчості.

Аристократ за походженням, Есхіл виступав на боці освіченої еліти, що боролася з дикістю і варварством, успадкованими суспільством від минулих століть. Демократ за переконаннями, він обстоював ідеал вільного розвитку людської спільноти, спрямованого на досягнення загального благоденства. Ці погляди відобразилися й у творчості митця. Його персонажі — це потужні героїчні характери, які в умовах трагічних випробувань утверджують моральну велич і духовну силу особистості.

Свої трагедії Есхіл компонував у трилогії. На жаль, до нашого часу збереглося лише сім його творів і понад чотириста фрагментів. Проте навіть ця часточка величного доробку давньогрецького драматурга посутньо вплинула на розвиток світового театру. До найпопулярніших творів Есхіла належить трагедія «Прометей закутий». Цілком імовірно, що вона теж входила до складу трилогії. Збереглися уривки з «Визволення Прометея» і «ІІрометея-вогненосця», але довести, що ці тексти справді є частинами трилогії, нині неможливо.

%рМентар філолога

Сюжет «Прометея закутого» відтворює ту частину відомого міфу, І у якій ідеться про покарання героя. Ця ланка давнього переказу на-¹ буває в Есхіла потужного гуманістичного звучання. Завдяки пророчому дару, Прометей знає про неминучість кари, але свідомо приносить себе в жертву. Його мета — вивести зневажений Зевсом людський рід зі стану животіння в мороці, холоді й темряві. Зважившись викрасти божественний вогонь, титан мужньо долає всі випробування. Його внутрішню силу не здатні похитнути ні лютий гнів Зевса, ні співчуття Океанід, ні заклики Океану до примирення з усесильним Громовержцем, ні сумний

приклад ще однієї жертви жорстокості богів — красуні Іо¹, ні, зрештою, загроза тяжчих мук...

Прометей гідно витримує фізичні страждання, ані миті не шкодуючи про свій вчинок. Його моральна перемога — це подвиг, що утверджує незламну силу героїчної волі, загартованої ненавистю до тиранічної влади й безмежною любов’ю до людей.

Образ Прометея став символом бунтаря, який повстає проти всильних світу цього», героя, що жертвує собою в ім’я безкорисливого служіння людству, носія «вогню» цивілізації, культури й прогресу. Саме таким він увійшов у мистецтво. Чимало письменників і художників наступних епох відкривали в ньому нові грані, нові смисли й цінності. Завдяки цьому Прометей став «вічним образом», постійним супутником європейської культури на всьому шляху її розвитку.

Український Мотив’

Живе Прометей і в українській літературі. «Караюсь, мучуся... але не каюсь», - сказав про себе Т. Шевченко, перебуваючи на засланні. Образ титана, створений Кобзарем у поемі «Кавказ», - це символ народу, який бореться за свою незалежність і має перемогти. Упевнено звучать Шевченкові слова, співзвучні з трагедією Есхіла:

За горами гори, хмарою иовиті;

Засіяні горем, кровію нолиті.

Сшжонвіку Прометея Там орел карає,

Що день божий довбе ребра Й серце розбиває.

Розбиває, та не вии’е Живущої крові, -Воно знову оживає 1 сміється знову.

Не вмирає душа наша.

Не вмирає воля.

Міфічний образ тираноборця цікавив 1. Франка. Він переклав українською вірш Гете «Прометей», а також уривок з поеми Шеллі «Звільнений Прометей». У багатьох поезіях Франка лунає думка про те, що справжній поет є носієм прометеїзму:

Слова - полова,

Але огонь в одежі слова -Безсмертна, чудотворна фея,

Правдива іскра Прометея.

(«Лісова ідилія»)

Дочкою Прометея називають Лесю Українку. Сильні особистості, здатні перетворювати світ, постають у її творах «нащадками Прометея».

'За міфами, Зевс закохався в Іо і, щоб урятувати від ревнивої Гери, перетворив її на телицю. Однак Гера наслала на нещасну страхітливого і'едзя, що своїм жалом гнав її з краю в край. Божеволіючи від болю, Іо ніде не знаходила спокою.

Саме так поетеса звернулася до своїх однодумців у вірші «Fiat пох!» («Хай буде тьма!»), закликаючи їх не бути байдужими до народної долі. Леся Українка не присвятила ІІрометеєві окремого твору, але мотиви, пов’язані з міфом про нескореного титана, простежуються в її поемах і драматичному доробку.

Перевірте себе

1.    Що ви дізналися цро життя і творчість Есхіла? Які історичні події стали знаковими для драматурга?

2.    Чому Есхіла називають «батьком античної трагедії»? Яке значення для розвитку театру мали його творчі знахідки?

3.    Які ідеї давньогрецький драматург утверджував у своїх творах? Чому його приваблював образ Прометея?

4.    Схарактеризуйте традицію сприйняття і нереосмислення образу Прометея в українській літературі.

Перед читанням. Читаючи уривок з трагедії «Прометей закутий», порівняйте образи титана в міфі й у творі Есхіла. Поміркуйте, чим давньогрецький драматург збагатив міфологічний образ.

ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ (Уривок)

Дійові особи

Влада й Сила - слуги Зевсові.

Гефест - бог-коваль.

Прометей — титан.

Океан - титан.

Хор Океанід — дочок Океанових.

І о — діва-телиця, дочка Інахова.

Гермес — вісник Зевсів.

Пролог

Скеляста гірська нустеля. Три божества - Гефест з молотом і ланцюгом у руках, Влада іСила - нідводять в’язня Прометея до скелі.

Влада

От і прийшли ми аж на самий край землі.

В безлюдну далеч Скіфії пустельної.

Пора, Гефесте, повеління виконать Отцеве і до кручі стрімковерхої 5 Оцього міцно прикувать зухвалого Нерозривними ковами залізними.

Твій квіт укравши, на усе придатного Вогню він сяйво смертним дав, — за гріх оцей Повинен кари від богів зазнати він,

10 Щоб научився Зевсові коритися

І так прихильно до людей не ставився.

Гефест

0    Владо й Сило, волю вже ви Зевсову Вчинили, - більше вам робити нічого.

А я прикути бога чи наважуся

15 Родимого до кручі буревійної?

Та зважитись повинен неминуче я, —

Отцевим страшно повелінням нехтувать... (...)

(До Прометея).

Ти, богом бувши, гніву не боявсь богів ЗО 1 понад міру смертним ти пошану дав -Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,

1    марні будуть скарги всі і лементи,

Бо невблаганне серце у Кроніона¹, -

35 Жорстокі завжди ці нові велителі! (...)

Страждаючи від обов’язку виконувати жорстокий наказ Громовержця, Гефест приковує свого друга до скелі. Сила і Влада збиткуються з титана, але він не відповідає, приховуючи біль. Нарешті Гефест закінчує свою ганебну роботу.

Гефест

Ходімо звідси, — тож увесь у путах він.

Влада (до Прометея)

Тепер зухвальствуй і кради богів дари Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх Здолають, може, смертні увільнить тебе?

85 Даремно Прометея прозорливого Ім’я ти маєш — сам-бо потребуєш ти В недолі ГІрометея-визволителя.

Гефест, Влада й Сила відходять.

Прометей

(сам)

Ефіре божественний! О джерела рік!

0    бистрокрилі вітри й незліченної

90 Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,

1    всевидющий сонця круг, — вас кличу я,

Погляньте, що - сам бог — я від богів терплю!

Подивіться, ганебне яке

Мордування довгі тисячі літ 95 Терпітиму я! (...)

100 Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я Передбачаю завжди, й несподіваних Нещасть нема для мене, — отже, легко

¹К р о н і 6 н - син титана Кроноса, иовелителя часу, тобто Зевс.

Повинен долю зносити присуджену:

105 То — нездоланна сила Неминучості. (...)

Дав-бо смертним я

Почесний дар - за це мене й засуджено:

В сухім стеблі сховавши, джерело вогню 110 Я переніс таємно, й людям сталося Воно на всі мистецтва їх навчителем.

Оцей-бо злочин я тепер покутую,

В кайданах лютих просто неба висячи. (...)

На крилатій колісниці з’являється хор Океанід.

Народ

Епісод перший

Хор

(Старша Океаніда)

Скажи всю правду, розкажи докладно нам, В якій провині Зевс, тебе винуючи,

195 Глумує з тебе тяжко і безчесно так, — Скажи, як ця розмова не гнітить тебе.

Прометей

Як боляче, як важко це розказувать,

Та гірко ж і мовчати, - так і так болить.

Як боги вперше почали злоститися 200 І учинивсь між ними лютий заколот, — Одні-бо скинуть намагались Кроноса.

Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились, Царем богів Кроніда не бажати... (...)

Тому волів я краще в цих обставинах Вдвох з матір’ю допомагати Зевсові,

Як-то допомагає вільний вільному.

Безодня чорна Тартару моєю лиш 220 Порадою - і Кроноса одвічного,

І всіх його сподвижників поглинула.

За цю послугу карою жахливою Владар богів жорстоко відплатив мені. Властиво-бо усім тиранам хворіти 225 На боязку до друзів недовірливість.

Питали ви, з якої це причини він Глумує так із мене, — все з’ясую вам.

Трон батьківський посівши, між богами він Дари почесні поділив і кожному 230 Дав владу. Тільки для людей знедолених Не залишив нічого, весь-бо смертний рід Хотів він винищити і насадить новий.

Ніхто, крім мене, опір не чинив йому,

А я - наваживсь. Людям я рятунок дав,

235 Щоб їм, розбитим громами Кроніона,

На чорне дно Аїду не спускатися.

За це ось муки зазнаю такої я,

Що й глянуть страшно, а не те, що стерпіти.

До смертних жалісливому — мені жалю 240 Нема; немилосердний був до мене Зевс,

Але й його неславить це стидовище. (...)

Хор

Крім цього, більше не вчинив нічого ти?

Прометей

Позбавив смертних прозирання долі я.

Хор

Які ж від цього ліки ти їм винайшов?

Прометей

250 Я їх сліпими наділив надіями.

Хор

Велику смертним поміч дарував ти цим.

Прометей

Вогонь, крім того, дав я їм в супутники.

Хор

Вогнистий промінь — тим недовгоденним дав! Прометей

Вогонь навчить їх багатьох умілостей.

Хор

255 За це тебе Кроніон, так караючи...

Прометей

Катує, мучить, глуму не послаблює. (...)

іНа крилатому коні з’являється Океан. Він умовляє Прометея скоритися Зев-сові, але титан залишається незламним. Не діждавшись каяття, Океан відлітає,

Стасим перший Епод

(...) Прометей

Не думайте, що то з сваволі й гордощів Мовчу я, - в грудях серце розривається,

Коли погляну на оцю ганьбу свою!

Хто, як не я, новітнім божествам оцим 440 Розподілив почесної судьби дари?

Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це, -Ось про недолю смертних ви послухайте:

То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

Я наділив їх мудрою розважністю.

445 Не для докору людям це розказую, -Лише щоб силу показать дарів моїх.

Вони раніше й дивлячись не бачили І слухавши не чули, в соннім маренні Ціле життя без просвітку блукаючи.

45С Не знали ні теслярства, ні підсонячних Домів із цегли, а в землі селилися,

Мов комашня моторна, десь у темряві Печер глибоких, сонцем не осяяних.

І певної ще не було прикмети в них 455 Для зим холодних, і весни квітучої,

І золотого літа плодоносного.

Весь труд їх був без тями. Таємничий схід І захід зір небесних пояснив я їм.

З усіх наук найвидатнішу винайшов 460 Науку чисел, ще й письмен сполучення І творчу дав їм пам’ять - цю праматір муз.

І в ярма перший уярмив тварини я,

Щоб у важкій роботі, приневолені,

Людей своїми заступили спинами.

465 Я віжколюбних коней в колісниці впріг -Забагатілих розкошів оздоблення.

Хто, як не я, для мореплавців вигадав Між хвиль летючі льнянокрилі повози?

Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, 470 Собі ж, бездольний, не знайду я способу,

Як із біди своєї увільнитися.

Хор

Вже й розум губиш у ганебних муках ти! Немов поганий лікар недосвідчений,

Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

475 Собі самому ліків не знаходячи.

Прометей

Та вислухайте далі, і здивуєтесь,

Які я мудрі винайшов умілості Й мистецтва, — з них найважливіші ось які: Хто занедужав, ні пиття цілющого 480 3 трави-гойниці, ні мастей не знаючи.

Без допомоги загибав лікарської, -Я їх навчив вигойні ліки змішувать.

Щоб цим перемагати всякі хворості.

Для них я різні віщування способи 485 Установив, і перший сни я визначив.

Що справджуються; роз’яснив я значення

Прикмет дорожніх, і таємних висловів.

І льоту хижих, кривопазуристих птиць — Яка на добре чи на зле провісниця;

490 Усі пташині з’ясував я звичаї -

І як живе з них кожна й чим годується,

Яка в них ворожнеча і любов яка. (...)

500 Це все - від мене. Хто посміє мовити.

Що глибоко попід землею сховані Скарби — залізо, мідь, срібло і золото -Він на вигоду людям, а не я, знайшов?

Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає.

505 А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея — всі в людей умілості.

Хор

Про смертних не турбуйся понад міру ти І не занедбуй у нещасті сам себе, -Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих, 510 Ти перед Зевсом міццю не поступишся. (...) Прометей

Йому своєї долі не уникнути.

Хор

Хіба Кронід не завжди царюватиме? Прометей

520 Про це вам не дізнатись — не випитуйте.

Хор

Велику, видно, криєш таємницю ти. Прометей

Зверніть на інше мову, — розголошувать Про це не час, це мушу якнайглибше я Ховати, — таємниці як дотримаю,

525 То з мук ганебних і кайданів визволюсь. (...)

Стасим третій Ексод

(...) З’являється Гермес.

Гермес

До тебе, мудрія гостроязикого,

945 Богів зрадливця, а людей шановника,

До тебе, вогнекрадця, промовляю я!

Звелів отець все розказать про шлюб отой, Що через нього, похвалявсь ти, влади він Позбудеться. Докладно і виразно все 950 Ти, Прометею, розкажи без загадок!

Цю путь удруге не примушуй міряти, -Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити. (...)

Прометей

 

Свого нещастя на негідне рабство я Не проміняю, — це запам’ятай собі. (...)

Гермес

(...) Як словам моїм

Ти не скоришся — глянь, якою бурею, -1015 Хвилешна хвиля муки неминучої

Тебе настигне. Скелі стрімковерхі ці Розтрощить батько громом-блискавицею Полум’яною, і обійми каменю Твоє сховають тіло. Довгі сповняться 1020 Віки, аж поки вийдеш знов на світло ти

Й орел кривавий, цей крилатий Зевсів пес,

Шматки великі рватиме пожадливо Від твого тіла, і щодня приходити Цей буде гість незваний і печінкою 1025 Живитися твоєю почорнілою.

Стражданням цим не дожидай закінчення... (...)

Прометей

1080 Не в розмовах нікчемних, а справді земля Захиталась, і грому лупи глухі Вже ревуть недалеко, грізних блискавиць Вже спалахують завитні полум’яні,

1085 1 куряву вихри крутять, женуть.

Супротивні вітри летять звідусіль В незрименному герці, — заколот, бій.

Вітрове повстання! В страшній боротьбі Все змішалось - повітря і хвилі морські!

1090 Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,

Щоб мене вжахнути.

О пречесна мати моя, о ефіре.

Що світлом усіх обіймаєш, поглянь —

Я страждаю безвинно.

При громі й блискавицях скеля з Прометеем провалюється в безодню.

Переклад Бориса Тена

Запитання і завдання до прочитаного

1.    Назвіть головних дійових осіб трагедії. Хто з них протистоїть Прометею, а хто співчуває? Схарактеризуйте основних персонажів твору.

2.    Яку роль відіграє в трагедії Есхіла хор? Як у його словах відображено авторську позицію щодо конфлікту Прометея і Зевса?

3.    Які знання, ремесла й мистецтва Прометей дав людям? Чим зумовлене його прагнення допомогти смертним? Якого дару титан позбавив людей? Чому він це зробив?

4.    Які випробовування нройшов Прометей, доводячи свою правоту? Що свідчить про надлюдські можливості героя?

5.    Які образні картини в монолозі Прометея увиразнюють його безстрашність і непохитність?

6.    Чому Гефест виконав Зевсів наказ, незважаючи на співчуття до друга?

7.    Яку роль у трагедії відіграють передбачення і передчуття героїв? Чому Прометей відмовляється відкрити Зевсову таємницю?

8.    Робота в парах. Порівняйте образи Прометея і Гермеса. Чи вдалося Гермесу налякати Прометея? За що титан зневажає посланця Громовержця?

9.    Як у трагедії схарактеризовано Зевса? Чому Прометей виступив проти нього? У чому полягає моральна перемога Прометея над очільником богів?

10.    За допомогою яких художніх засобів змальовано образ титана?

11.    Завдяки чому Прометей увійшов до числа «вічних образів»? Які властивості людського духу він символізує?

12.    Філологічний майстер-клас. ІІа прикладі твору «Прометей закутий» розкрийте особливості античної трагедії, викладені в розділі підручника «Біля витоків театрального мистецтва» (с. 88).

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна Література 8 клас Волощук