Антична музика серця

Літературний багаж. Пригадайте визначення лірики як літературного роду. Чим лірика відрізняється від епосу? ⁸

жадібні матроси вирішили викинути поета в море. Перед смертю Аріон заспівав, і сталося диво: з морських вод з’явився дельфін, який урятував його. Таку силу, на думку давніх греків, мала справжня поезія.

До нашого часу дійшло небагато ліричних віршів античної доби, але й за ними можна скласти уявлення про різноманіття тем і віршових розмірів давньогрецької поезії. Умовно лірику Еллади поділяють на два основних різновиди: пісенну, призначену для виконання в супроводі музичних інструментів, та декламаційну.

Пісенна лірика була хоровою і сольною. До хорових пісень належали насамперед гімни, присвячені богам. Ці твори мали усталену будову, зокрема, завжди розпочиналися зверненням, що містило певні епітети — визначальні характеристики небожителя. Наприклад, Аполлона називали «золотоволосим і срібнолуким», Афіну — «синьоокою і далекозорою» тощо. Теми хорових пісень стосувалися й земного життя. Скажімо, на весіллях наречених віншували гіменеями (від імені бога Гіменея — покровителя шлюбу). Надзвичайно поширеними й різноманітними були пісні «на випадок», які також виконували сольно: на честь переможців співали оди, під час військових походів - ембатерії, бенкетуючи, - сколи.

Декламаційними видами лірики є елегія і ямб, що поступово втратили зв’язок з музичним акомпанементом і перетворилися на суто літературні жанри.

У визначенні сучасних літературознавців елегія - це жанр лірики сумного характеру. У Давній Греції так спочатку називали голосіння над померлим, а згодом — поезії будь-якої тематики (любовної, політичної, філософської), складені двовіршами певної форми. Елегійний двовірш (дистих) — це строфа, у якій перший вірш гекзаметр, а другий — пентаметр (грец. «п’ятистопник»). Перший вірш описував події, другий — розповідав про пов’язані з ними почуття.

Яітературонавга довідка

Елегія - ліричний жанр, що у вільній віршовій формі передає почуття, роздуми над складними проблемами життя. У давньогрецькій поезії елегією називали вірш, написаний строфою певного розміру, а саме двовіршем - гекзаметр-пентаметр.

Пентаметр - в античному віршуванні дактилічний вірш, утворений подвоєнням першого піввірша гекзаметра: - wo — ww - |

— wo — wo —. Піввірші розмежовані цезурою.

Самостійної ролі в античній поезії пентаметр не набув і використовувався в попарному поєднанні з гекзаметром.

Водночас із елегією виникла й інша лірична форма - ямб. Дим терміном позначали стопу з двох складів - короткого і довгого: w —. Такі ланцюжки могли бути довшими й коротшими. Саме слово «ямб» пов’язували з міфом про богиню Деметру. Коли вона тужила через викрадення Аїдом своєї дочки ГІерсефони, лишень грубуваті жарти служниці Ямби змусили

її посміхнутися. Елліни вважали, що ямб якнайкраще передає розмовну мову, тому він був дуже популярним. Цим розміром складали пустотливі вірші (ямби), жарти, а також усі діалоги в трагедіях і комедіях.

Найвідомішим автором елегій у Давній Греції був Тіртей, а пісенної лірики - Сапфо.

9їерг8ірте сгбе

1.    Означте особливості розвитку лірики за доби античності.

2.    На які види за способом виконання поділяють давньогрецьку лірику?

3.    Схарактеризуйте пісенну та декламаційну лірику еллінів.

4.    У чому виявилася різноманітність пісенної лірики Давньої Греції?

5.    Що таке елегія та ямб? Назвіть їхні характерні ознаки.

6.    Чим відрізняються античне й сучасне розумінням терміна «елегія»?

Це матеріал з підручника Зарубіжна Література 8 клас Волощук