«Джерело спокою і сили».

Літературний багаж. Пригадайте твори української та зарубіжної літератури, за основу яких узято біблійні сюжети й образи.

Біблія, або Святе Письмо, - священна книга, написана представникам двох релігій - іудаїзму й християнства. Це унікальна стародавня пам’ятка писемності, що понад три тисячі років впливає на духовний, моральний і культурний розвиток людства, змушує його замислюватися над законами буття, удосконалювати душу і розум.

Саме слово «біблія» прийшло з давньогрецької мови і означає «книги». У давнину книгою називали сувій папірусу або пергаменту, на якому писали чорнилом за допомогою загостреної очеретяної палички. Сувій мав вигляд довгої стрічки до десяти метрів завдовжки й тридцяти сантиметрів завширшки. Кінці стрічки накручували на дерев’яні стрижні: читач однією рукою розгортав сувій, а другою змотував його на другий стрижень. Зберігали сувої у високих посудинах, загорнувши в тканину. Переносити сувої з місця на місце було незручно; багато часу ішло й на те, щоб знайти в них потрібний біблійний уривок. У П ст. християнам спало на думку з’єднувати кілька аркушів папірусу чи пергамену в зошит, склавши їх навпіл і прошивши, а потім додавати до нього такі самі зошити. Цей ранній тип книги називається «кодексом». Особливість читання Біблії ще й у тому, що в давніх рукописах не було ні пробілів між словами, ні розділових знаків, ні відмінностей між великими й малими літерами. Крім того, у давньоєврейському тексті затісували тільки приголосні, тож читач мав сам здогадуватися, які голосні треба вставити, й розділити рядок на слова.

Нині Біблія містить кілька десятків різних творів, написаних понад сорока авторами, що належали до більш як п’ятдесяти поколінь. Саме так, адже укладали її від XII ст. до н.е. до II ст. н.е. Складається Біблія з двох частин: Старого Заповіту, який вважають священною книгою дві релігії - іудаїзм і християнство, та Нового Заповіту, що визнаний лише християнами. В основі назви «заповіт» (від давньоєвр. союз, угода) — ідея угоди Бога з людьми. У Старому Заповіті йдеться про союз Бога з єврейським народом, у Новому Заповіті - про союз Бога з людством -через Ісуса Христа.

Книги Старого Заповіту традиційно об’єднують у чотири близькі за змістом групи. До першої групи, названої П’ятикнижжям Мойсеевим, входять відповідно п’ять книг. Книга «Буття» оповідає про створення світу й перших людей, гріхопадіння, вигнання з Раю, Всесвітній потоп, виникнення єврейського народу. «Вихід» описує життєвий шлях пророка Мойсея, десять кар єгипетських, вихід ізраїльтян з Єгипту, запровадження десяти Божих заповідей. Книгу «Левіт» присвячено в основному законодавству та релігійним ритуалам. У «Числах» ідеться про сорокарічні поневіряння євреїв пустелею. Книга «Повторення Закону» містить передсмертні настанови й пророцтва Мойсея наступним поколінням ізраїльтян.

Друга група Старого Заповіту - це дванадцять історичних книг, у яких викладено священну історію єврейського народу від наступника Мойсея Ісуса Навина (ХШ ст. до н.е.) до повстання під проводом братів Маковеїв (II ст. до н.е.).

Третя група - книги повчальні, або книги писань. їх п’ять: «Йова», «Псалтир», «Приповісті Соломонові», «Екклезіаст», «Пісня пісень».

Четверта група - книги чотирьох великих пророків (Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла) та дванадцяти малих пророків. Вважалося, що ці люди, наділені даром чути Бога, здатні відкрити людям Його погляд на минуле, сьогодення й майбутнє.

У Новому Заповіті, до якого входять двадцять сім книг, ідеться про життя Ісуса Христа, Його вчення, дива, смерть, воскресіння з мертвих і вічне життя. Розповідають про це чотири Євангелія (з лат. радісна, блага звістка), діяння та посланнях учнів Ісуса — апостолів та одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсис).

Вважається, що сам Ісус не залишив нащадкам жодного рядка. Однак сталося диво: Євангелія були написані богонатхненними Матфеєм, Марком, Лукою та Іоанном, які жили далеко один від одного, без будь-якої попередньої домовленості. І кожен з авторів зобразив постать Христа з різних позицій. Матфей наголошував на тому, що Ісус був обіцяним Царем, який вічно сидітиме на троні Ізраїлю. Марк стверджував, що Син Божий прийшов у світ не для того, щоб йому служили, а щоб послужити людям і віддати за них життя. Лука як історик мав на меті укласти життєпис Христа, ґрунтуючись на свідченнях очевидців. Євангеліє від Іоанна увиразнює божественну природу Ісуса й розпочинається філософською тезою: «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог».

Святе Письмо створювали представники різних культур і верств суспільства. Поряд з високоосвіченими людьми свого часу, такими як по-

літик Мойсей, цар Соломон, полководець Ісус Навин, біблійними авторами були рибалка Петро, лікар Лука, збирач податків Матфей. Проте Біблія стала збіркою блискучих творів різноманітних жанрів. Це — міфи й легенди, історичні перекази, героїчний епос, притчі, філософські роздуми, любовна лірика, релігійні гімни, казки, морально-етичні настанови.

У біблійних оповідях поєдналися елементи віри, реальні знання про світ і художнє відображення дійсності давньої доби. Одним з таких текстів є розповідь про створення світу, яка в образній алегоричній формі розкриває найдавніший період існування Землі. Дослідники Біблії стверджують, що слово «день» у цьому міфі означає не звичайну земну добу, а певний період «творення», який міг тривати кілька мільйонів років. Наприклад, перший день, коли на Землі «стало світло», - це, вочевидь, період, протягом якого відбувалося формування земної атмосфери, коли сонячні промені почали досягати її як розсіяне світло. Розповідаючи про створення світу. Біблія згадує про виникнення часу, який вимірюється днями, ночами, порами року. Зауважмо, що й у давньогрецькій міфології Кронос (Час) — син Землі і Неба, тобто народжений нашою планетою та її атмосферою.

Глибокий алегоричний зміст має також історія вбивства Каїном його брата Авеля. У ній можна побачити відображення певних реалій існування стародавнього народу, який від кочового способу життя переходить до осілого, опановуючи землеробство й скотарство. Між кочовими та осілими племенами нерідко виникали конфлікти, що й відбилося в розповіді про ворожнечу двох братів - землероба і пастуха. У Біблії сказано, що братовбивця Каїн був проклятим від землі. 1 ці слова узгоджуються з історичними відомостями: у давнину вбивць вважали зараженими диханням смерті, такими, що отруюють землю, роблять її

неплідною, тому в багатьох країнах, як і біблійного Каїна, прирікали на довічне вигнання. Однак поза цими реаліями давньої історії ми бачимо в розповіді про Каїна й Авеля передусім її загальнолюдський, моральний зміст, спробу вирішення проблеми добра і зла, гріха і спокути.

Біблія визначає моральні орієнтири людської поведінки. У другій книзі П’ятикнижжя Мойсеевого йдеться про те, як Бог дав пророку Мойсею і синам Ізраїля десять заповідей, що стали джерелом християнської етики. Мойсей сорок років водив євреїв пустелею, аби вони забули єгипетський полон і рабську долю, щоб душі їхні стали вільними. У Біблії описано, як пророк зійшов на гору Синай, що диміла й здригалася в гуркоті грому. Перекриваючи шум стихії, лунав голос Божий, промовляючи заповіді. Потім сам Господь написав їх на двох кам’яних скрижалях і передав Мойсею. Коли після сорокаденного перебування на горі Мойсей спустився, щоб передати священні письмена своєму народові, то побачив, що люди, забувши

про Бога, танцюють навколо Золотого тільця.

Розгніваний пророк розбив скрижалі об скелю. Після каяття євреїв Бог наказав Мойсееві витесати нові скрижалі й принести для повторного написання десяти заповідей. Перші чотири заповіді стосуються відносин людини і Бога, а інші - взаємин у суспільстві. Кожна з них впливає на всі аспекти нашого життя, але вони не можуть існувати нарізно, адже взаємодоповнюють одна одну.

Близькою до казкової є поетика біблійної оповіді про прекрасного Иосифа, яка міститься в книзі «Буття». Незвичайна краса героя, його таємничий дар, численні пригоди й перетворення - усе це зближує біблійну історію з казкою. Як і в будь-якій казці, у ній є елемент повчальності: себелюбний і легковажний Йосиф, пройшовши через численні випробовування, стає мудрим і великодушним.

Героїчний епос Біблії, як і героїчні пісні різних народів, уславлює людські діяння, звеличує мужність, вірність обов’язку, любов до батьківщини. З покоління в покоління передавалися розповіді про богатиря Самсона (давньоєвр. Сонце), а в VI ст. до н.е. вони були записані в книзі Суддів, що увійшла до Старого Заповіту. Події, про які йдеться, відбувалися у XII ст. до н.е., коли на малоазійське узбережжя Середземного моря прийшли філістимляни. Загарбники мали залізну зброю і, користуючись перевагою, намагалися підкорити ізраїльтян. Самсон, наділений надзвичайною силою, самовіддано боровся з ворогами і був готовий заплатити за перемогу своїм життям.

Понад сто років точилася ця боротьба, і, як свідчить історія, остаточну перемогу над філістимлянами здобув юний Давид - майбутній цар ізраїльський. Біблія містить опис битви Давида з філістимлянським велетнем Голіафом. Давид був пастухом і ніколи до того не тримав у руках зброї. Однак глибока образа за свій народ і бажання захистити його честь надали юнакові сил, щоб здолати могутнього воїна.

«Приповісті Соломонові» - це збірка притч, створених для того, щоб «пізнати мудрість і карність, щоб зрозуміти розсувні слова, щоб прийняти напоумлення мудрості, праведності, і права й простоти, щоб мудрості дати простодушним, юнакові - пізнання й розважність». Притчі, приписувані легендарному ізраїльському царю Соломону, що уславився мудрістю та казковим багатством, проголошують працю основою життя, утверджують перемогу добра над злом, учать людину опановувати свої пристрасті.

Глибокий зміст мають притчі Ісуса Христа, уміщені в Новому Заповіті. Слухачі Сина Божого — звичайні трударі, тож він проповідує своє вчення у формі найбільш доступній, звертаючись до образів і явищ буденного життя. Польові квіти, засохла смоква, занедбане поле — за допомогою таких алегорій розкриває Спаситель вічні ідеї добра й спра-

ведливості, доводить важливість того, що нині ми називаємо загальнолюдськими моральними цінностями.

Сам утілення Любові, Ісус заповідав нам любити ближнього, як самого себе. Не засуджувати, прагнути зрозуміти, вибачати, виявляти милосердя - саме так люди мають ставитися один до одного. ІІро це, зокрема, йдеться у притчі про блудного сина, яку ви невдовзі прочитаєте.

У ліричних поезіях «Пісні пісень» оспівано кохання царя Соломона і прекрасної селянки Суламіфі, яку він зустрів в одному зі своїх виноградників. Цей шедевр світової літератури в усі часи приваблював письменників. Пригадаймо повість Шолом-Алейхема «Пісня пісень». «Любов - початок і кінець усього», - стверджують і біблійні вірші, і твір єврейського письменника.

Біблію написано трьома мовами: Старий Заповіт - здебільшого давньоєврейською, деякі фрагменти - арамейською (сирійською), Новий Заповіт — грецькою. За легендою, Святе Письмо було перекладено у 280-х роках до н.е., коли хранитель знаменитої Александрійської бібліотеки порадив Птолемею попросити у євреїв їхні священні тексти. Правитель відрядив послів до первосвященика Єрусалима й невдовзі отримав у подарунок сувій Старого Заповіту, написаний золотими літерами. До Єгипту прибули також сімдесят два тлумачі, що мали перекласти його грецькою. Протягом сімдесяти двох днів учені мужі працювали незалежно один від одного, й зрештою сталося диво - усі їхні варіанти збіглися «літера в літеру». Це пояснили тим, що рукою кожного з перекладачів водив сам Бог, а їхній переклад назвали Септу-агінтою - Перекладом сімдесятьох (цифру заокруглили).

Біблію перекладено понад двома з половиною тисячами мов і діалектів, перелік яких щороку поповнюється. Незважаючи на те, що Святе Письмо є однією з найдавніших книг, воно й нині залишається найвідо-мішим і наймасовішим виданням у світі. Сьогодні загальний наклад Біблії сягає восьми мільярдів примірників.

Український Мотив

В Україну Біблія (точніше. Новий Заповіт) потрапила з Візантії в X ст. У 1056—1057 рр. дияконом Григорієм у Києві зі староболгарського оригіналу було переписане євангеліє, назване Остромировим. Перше друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою здійснене 1581 р. в Острозі Іваном Федоровым. Свого часу цей найточніший тоді переклад Святого ГІисьма подарували Іванові Грозному. Нині кілька примірників знаменитої Острозької біблії зберігають у різних країнах світу, зокрема в бібліотеці Святого престолу у Ватикані. Шістнадцять примірників раритету має Національна бібліотека України імені В.1. Вернадського.

Найвідоміший переклад книг Святого Письма староукраїнською мовою виконано в 1556—1561 рр. архімандритом ІІересопницького монастиря на Волині Григорієм. Від 1991 р. в Україні стало традицією під час присяги Президента на вірність своєму народові класти Пере-сопницьке євангеліє поряд з Конституцією та Актом проголошення не-

залежності України. Перший повний переклад Біблії власне українською мовою здійснили Пантелеймон Куліш,

Іван Нечуй-Левицький та Іван Пулюй.

Священна книга християн суттєво вплинула на розвиток вітчизняного письменства. Її мудрість стала джерелом натхнення для поетичної збірки українського філософа Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», яка проголошує біблійні морально-етичні цінності свободи й щастя. Для Великого Кобзаря Біблія була засобом духовного порятунку України. Наприклад, у віршах «ГІодражаніє 11 Псалму»,

«Осія. Глава XIV (ГІодражаніє)» поет звертається до Бога й пророче змальовує майбутнє Батьківщини. А в «Давидових псалмах» звучать переживання ліричного героя щодо національного й соціального пригноблення українського народу.

Іван Франка в поемах «Легенда про Пилата», «Смерть Каїна», «Мой-сей» створює авторські версії відомих біблійних історій.

Перевірте себе

1.    Чому Біблію називають Книгою книг? З яких частин вона складається?

2.    Що означає слово «Заповіт» у назві першої частішії Біблії? Як перекладається слово «Євангеліє»? Чому саме так названо одну з книг Нового Зановїгу?

3.    Які книги входять до Старого Заповіту?

4.    Як виник Новий Заповіт? Назвіть складові Нового Заповіту і його авторів.

5.    У чому літературна цінність біблійних текстів? Твори яких жанрів

увійшли до Святого Письма?

6.    Як Біблія пов’язана з міфологією та історією?

7.    Яку роль відіграла Біблія в духовному житті України?

Черед читанням. Читаючи уривки з Біблії, поміркуйте, які характерні ознаки міфу відобразилися в оповіді про створення світу. Чим схожі й чим відрізняються космогонічні міфи Вед і Біблії?

ЗІ СТАРОГО ЗАПОВІТУ

П’ятикнижжя: Буття

( Уривки)

Буття 1

На початку сотворив Бог небо й землю. Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами. І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре, та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло -день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок — день перший.

Тоді сказав Бог: «Нехай посеред вод буде твердь і нехай вона відділяє води від вод!» І зробив Бог твердь і відділив води, що під твердю, від вод, що над твердю. Тож сталося так. І назвав Бог твердь — небо. І був вечір і був ранок - день другий.

Тоді сказав Бог: «Нехай зберуться води, що під небом, в одне місце і нехай з’явиться суша». І так сталося. І назвав Бог сушу — земля, а збір вод назвав морями. І побачив Бог, що воно добре. Бог сказав: «Нехай земля зростить рослини: траву, що розсіває насіння, і плодові дерева, що родять плоди з насінням, за їхнім родом на землі». І так сталося. І вивела земля з себе рослини: траву, що розсіває насіння за своїм родом, і дерева, що родять плоди з насінням у них, за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок - день третій.

Тоді сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі, й нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років; нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю». І так сталося. І зробив Бог два великих світила: світило більше — правити днем, а світило менше — правити ніччю, і зорі. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю та правити днем і ніччю і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. І був вечір і був ранок - день четвертий.

Тоді сказав Бог: «Нехай закишать води живими створіннями й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною». І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; і благословив їх Бог, кажучи: «Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі». І був вечір і був ранок - день п’ятий.

Тоді сказав Бог: «Нехай земля виведе з себе живі створіння за їхнім родом: скотину, плазунів і диких звірів за їхнім родом». І сталося так. І сотворив Бог диких звірів за їхнім родом, скотину за родом її, і всіх земних плазунів за їхнім родом. І побачив Бог, що воно добре. Тож сказав Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу, і нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над скотиною, над усіма дикими звірами й над усіма плазунами, що повзають на землі». І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі». По тому сказав Бог: «Ось я даю вам усяку траву, що розсіває насіння по всій землі, та всяке дерево, що приносить плоди з насінням: вони будуть вам на поживу. Усякому ж дикому звірові, усякому небесному птаству, всьому, що повзає по землі й має в собі живу душу, я даю на поживу всяку зелень трав». І так сталося. І побачив Бог усе, що сотворив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок — день шостий.

Буття 2

Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами. Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого

діла, що творив був. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був. Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх.

Коли Господь Бог творив небо й землю, не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю. Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі. Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.

Господь Бог насадив сад в Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла. (...)

Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саду порати його й доглядати його. Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш».

Тоді сказав Господь Бог: «Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього». І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.

Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Бона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка».

Так-то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.

Буття З

З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саду?» Жінка відповіла змієві: «Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саду. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “Не їжте його й не доторкайтесь, а то помрете”». І сказав змій до жінки: «Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі і ви станете, як Бог, що знає добро й зло». Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі; тим-то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси. (...)

Отож Господь Бог сказав до змія: «За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів. На череві

твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого». (...) Адамові ж сказав: «За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. У тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого». (...) І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Буття 4

(...) Авель був вівчар, а Каїн порав землю¹. По якомусь часі Каїн приніс Господові жертву з плодів ріллі. Та й Авель приніс жертву - з первістків свого дрібного скоту, і то з найгладкіших. І споглянув Господь на Авеля і на його жертву, на Каїна ж і на його жертву не споглянув. Розсердився Каїн вельми і похмурнів. І сказав Господь до Каїна: «Чого ти розсердився? Чому похмурнів? Коли чиниш добре, будь погідний, а коли ні - гріх на порозі чигає: він і так оволодів тобою, але мусиш над ним панувати». І сказав Каїн до Авеля, свого брата: «Ходімо-но в поле». І коли вони були в полі, Каїн напав на Авеля, свого брата, й убив його. Тоді Господь сказав до Каїна: «Де Авель, брат твій?» Той відповів: «Не знаю. Хіба я сторож брата мого?» А Господь промовив: «Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі». І сказав Каїн до Господа: «Кара гріха мого занадто велика, щоб її винести! Проганяєш оце мене сьогодні з цієї землі, й від лиця твого мушу ховатись і втікачем та волоцюгою маю бути на землі; і перший, хто мене зустріне, вб’є мене». Тоді Господь сказав до нього: «Якщо хтось уб’є Каїна, то зазнає помсти всемеро». Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його. (...)

Переклад І.Хоменка

Запитання і завдання до прочитаного

1.    Перекажіть біблійну оповідь цро створення світу, послідовно відповідаючи на запитання:

А. Що передувало створенню земного світу?

Б. Із чого розпочався процес творіння, хто творець?

Б. Які реалії було створено передусім?

Г. У якій послідовності створювався світ живої природи?

Д. Як Бог створив людину? Коли це відбулося?

2.    Розгляньте репродукції гравюр німецького художника Юліуса Шнор-ра фон Карольсфельда (1794-1872), уміщені на с. 27. Складіть цитатний план до оповіді про створення світу, знайшовши відповідну цитату з тексту Біблії до кожної ілюстрації.

«8. Чому Адама і Єву було вигнано з Раю (Едемського саду)? Яким мало бути життя людей після вигнання?

4.    Які жертви принесли Каїн і Авель Богові? Що підштовхнуло Каїна до братовбивства?

5.    Розкрийте алегоричний зміст історії про вбивство Каїном його брата Авеля. Як було покарано Каїна?

’Каїн і А в е л ь - діти Адама і Єви.

Перед читанням. Пригадайте, коли і як Мойсей отримав десять Божих заповідей.

ЗІ СТАРОГО ЗАПОВІТУ

П’ятикнижжя: Вихід

(Уривок)

Вихід 20

Тоді Бог промовив усі ці слова, кажучи: «Я - Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів, крім мене. Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах. Не падатимеш перед ними ниць і не служитимеш їм, бо я Господь, Бог твій... Не прикликатимеш імени Господа, Бога твого, марно... Пам’ятай про відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий - відпочинок на честь Господа, Бога твого... (...) Шануй твого батька і матір твою, щоб довголітній був ти на землі... Не вбиватимеш. Не чужоложи-тимеш. Не крастимеш. Не свідкуватимеш ложно на ближнього твого. Не зазіхатимеш на дім ближнього твого; не пожадатимеш жінки ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані його осла, ані чого-небудь, що належало б ближньому твоєму». (...)

Переклад І. Хоменка

Запитання і завдання до прогитаного

1.    Визначте, які з біблійних заповідей мають суто релігійний характер, а які - втілюють загальнолюдські гуманістичні цінності.

2.    Назвіть головні моральні цінності Біблії.

3.    Наведіть приклади з прочитаних літературних творів, які ілюструють виконання чи ігнорування біблійних заповідей. Як це позначилося на долі літературних персонажів?

4.    Визначте, яким заповідям відповідають наведені прислів’я:

«Жити - Богу служити»; «Кому Бог допоможе, той усе зможе»; «Давши слово, тримай»; «Слово не горобець, вилетить - не впіймаєш.» ; «Праця годує, а лінь марнує»; «На світі все знайдеш, крім батька та матері»; «Думай двічі, говори раз»; «На чужий коровай рота не роззявляй!»; «Раз збрехав, а на роки брехуном став»; «Наклеп - як вугілля: якщо не обпече, так замаже»; «Убитий мовчить, але за нього спитається»; «Доброю дружиною і чоловік чесний»; «З праці і честь». Про що свідчить близькість біблійних заповідей до народної мудрості?

Перед читанням. Читаючи уривки з Євангелій, знайдіть приклади втілення в образі Ісуса Христа уявлень про ідеальну людину й Сина Божого.

З НОВОГО ЗАПОВІТУ

Євангелія і дії: Євангеліє Господа Нашого Ісуса Христа від Луки

(Уривки)

Глава 1

(...) Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Гали-леї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, з Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. Увійшовши до неї, ангел сказав їй: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками». Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: «Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому' ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься...» А Марія сказала до ангела: «Як же воно станеться, коли я не знаю му'жа?» Ангел, відповідаючи, сказав їй: «Ду'х Святий зійде на тебе, й сила Всевишнього тебе отінить; тому' й святе, що народиться, назветься Син Божий». (...)

Глава 2

Тими днями вийшов наказ від кесаря Авгу'ста переписати всю землю. (...) Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеем, бо він походив з дому' й роду Давида, щоб записатися з Марією, зару'ченою своєю, що бу'ла вагітна. І от коли вони бу'ли там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. Бу'ли ж у тій стороні пасту'хи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику' радість, що буде радістю всього народу': сьогодні народився вам у' місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська,

що хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям його вподобання».

І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеема та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам». І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Иосифа й дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано. (...)

Глава 15

Усі митарі¹ й грішники приходили до нього, щоб його почути. А фарисеї² з книжниками нарікали: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними». Тоді Ісус сказав до них цю притчу: «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: “Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась". Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. Або котра жінка, маючи десять драхм³, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? А знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: “Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила”. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається».

Він сказав далі: «В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: “Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає”. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів по тому молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би був наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому. Опам’ятавшись, він сказав до себе: “Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Устану та й піду до батька мого і скажу йому: «Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів»”. І встав він і пішов до батька свого.

'Митар - збирач податків.

^?Фарисеї - спочатку релігійно-національна, а пізніше - суспільно-політична течія в Юдеї. Фарисеї визнавали не лише писаний закон Мойсея, а й закон усний, що вирізнявся численними нриписами законовчителів, і зазвичай віддавали йому перевагу. У Новому Заповіті фарисеї часто постають лицемірами, тому нині в багатьох країнах це слово стало прозивною назвою людей, які критикують за найменші дрібниці, втрачаючи, однак, зв’язок і зміст у цілому.

³Д р й х м а - грошова одиниця в Давній Греції.

І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до нього: “Отче, я прогріпіився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином”. А батько гукнув до слуг своїх: “Притьмом принесіть найкращу' одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся”. І вони заходились веселитися.

А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б. Той же сказав йому: “Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим”. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: “Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля”. Батько ж сказав до нього: “Ти завжди при мені, дитино, і все моє -твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся”».

Переклад І. Хоменка

Євангелія і дії: Євангеліє Господа Нашого Ісуса Христа від Йоана

( Уривки)

Глава 18

(...) Повели тоді Ісуса від Каяфи в Преторію¹. Був же ранок. Та не ввійшли вони в Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?» А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!» Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом». Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати! Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти».

І ввійшов Пилат знов у Преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?» «Хіба ж я юдей? - озвався Пилат. - Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?» «Царство моє не від світу цього, — відрік Ісус. — Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство». «То ти таки цар?» — мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій». «Що таке істина?» - озвався Пилат до нього.

І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже: «Жодної провини не знаходжу я на ньому. Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?» «Ні, не його! — знову закричали ті, — але Варавву!» А був же Варавва розбійник.

Шретбрія - місце в римському таборі, де перебував полководець.

Глава 19

Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу». І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому». А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив».

Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. «Зо мною не розмовляєш, — каже йому Пилат, - чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх». Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!» (...)

І тоді видав він його їм на розп’яття. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж — посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський». (...) А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. (...)

Переклад І.Хоменка

Запитан ня і завдання до прогитаного

1.    За яких обставин народився Ісус Христос? Чому, на вашу думку, янгол сновістив нро його народження саме настухів?

2.    Чому Ісус Христос нроповідував своє вчення переважно у формі притч?

3.    Розкрийте морально-філософський зміст притчі нро блудного сина.

4.    Як ставилися до Ісуса Христа нрості люди та римська влада?

5.    Перекажіть зміст епізоду «Ісус неред Пилатом». Чому Ісус не відновів на запитання «Що таке істина?»

6.    Чому Пилат наказав бичувати Ісуса? Що символізує вінок з тернини, одягнутий на голову Христа?

7.    Як ви розумієте слова Пилата «Ось чоловік!»?

8.    Чому, усвідомлюючи безвинність Ісуса, Пилат засудив його на смерть? Хто, за Євангеліем, винен у загибелі Христа?

9.    Як Євангеліє онисує сцену розн’яття? Чому хрест став символом християнства?

10.    Що означають крилаті вислови «Іти на Голгофу», «Нести свій хрест», «Терновий вінок»?