Література в культурному вимірі

Літературний багаж. Що таке художня література? Які літературні жанри ви знаєте?

Чи замислювалися ви над значенням слова «культура»? Звісно, це слово ми чуємо мало не щодня, а от дати його точне, вичерпне визначення не так уже й просто, адже маємо схарактеризувати явище доволі складне й багатогранне. За етимологічним словником, слово «культура» складається з двох коренів: «культ» (мовою кельтських жерців-друїдів -шанування) та «ур» (від санскрит. - світло, вогонь). Тобто можна тлумачити цей термін як шанування світла, витоків життя, а отже - шанування досвіду та здобутків попередніх поколінь. У цьому, мабуть, і полягає основна відмінність культурної людини від дикуна. Культурна людина ніколи не знищить, не зруйнує того, що дістала у спадок від предків.

З давніх-давен людство намагалося віднайти початок своєї культурної історії. У міфології кожного народу є легендарні герої, які передають йому найважливіші знання й уміння, необхідні для розвитку. Наприклад, Прометей навчив людей користуватися вогнем, виготовляти знаряддя праці, обробляти метали. Звідси, певне, й найпоширеніша думка, що слово «культура» походить з латини і перекладається як «обробіток, виховання, розвиток, освіта, ушанування». Завдяки філософам та історикам це слово увійшло в усі європейські мови, набуло універсального значення й стало об’єктом наукових досліджень. Сьогодні досить часто синонімом культури виступає поняття «цивілізація» як сукупність усіх досягнень людства. І це зрозуміло, оскільки культура охоплює науку, релігію, освіту, мистецтво, мораль, тобто повний комплекс матеріальних і духовних цінностей людської спільноти. А джерелом культури є пізнання й творчість. Тому закономірно, що серед явищ культури чільне місце посідає мистецтво, і зокрема література як мистецтво слова.

У давнину мистецтво було синкретичним¹ і поєднувало в собі слово (спів), рухи (танок), звук (музику), колір (живопис). Згодом виникли самостійні види творчої діяльності, які оформилися в окремі види мистецтва: архітектуру, живопис, скульптуру, хореографію, театр, літературу. Відколи література виокремилася як вид мистецтва, існують літературні роди й жанри.

Виконуючи завдання рубрики «Літературний багаж», ви ще раз переконалися, що світ художньої літератури надзвичайно різноманітний. Це міф і байка, прислів’я і казка, оповідання і роман, вірш і балада... Назвавши «Рукавичку» Ф. Шиллера баладою, «Попелюшку» Ш. Перро —

’Синкретичний - такий, що поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи; цілісний, неподільний.

казкою, «Павутинку» Р. Акутагави - новелою, ми визначаємо їхній жанр. Саме такий термін використовують для позначення різних видів художніх творів. Однак навіть нічого не знаючи про теорію літератури, читач ніколи не сплутає прислів’я з оповіданням, байку з романом, вірш із п’єсою. Отже, ці твори мають характерні особливості, які визначилися протягом століть. Це і спосіб відображення дійсності, і обсяг твору, і його будова.

Ще давні філософи помітили, що змальовуючи той чи той предмет, подію або явище, митці обирають різні підходи. Уже тоді було започатковано поділ літератури на три роди: епос, лірику, драму.

Яітературонавга довідка

Літературний рід - узагальнююче поняття, один з головних елементів систематизації літературного матеріалу. За родами літературу поділяють на епос, лірику й драму.

У художньому творі можна докладно розповісти про події та їхніх учасників. При цьому автор буде нібито збоку розглядати зображуване, виступить у ролі оповідача (як-от у романі В. Скотта «Айвенго») або обере оповідачем когось із персонажів (як, скажімо, у повісті Е.А. По «Золотий жук»). Головним у такому творі стане саме розповідь, і називатиметься він епічним. До епічних жанрів належать роман, повість, оповідання, новела, казка тощо.

Проте автор може зосередитися не на самих подіях, а на тому враженні, які вони на нього справили, на своїх почуттях. Пригадаймо роздуми про духовні випробовування людини та її моральну стійкість у вірші Дж.Р. Кіплінга «Якщо...» або поетизацію любові у вірші Р. Бернса «Моя любов — рожевий квіт...». Зображення переживань, думок людини є особливістю лірики як роду літератури. Ліричний твір розкриває внутрішній світ митця. Це й світла печаль через розлуку з коханою, яку відчуває ліричний герой Р. Бернса, і гіркий присмак журби нерозділеної любові ліричного героя Г. Гейне («Коли настав чудовий май...»). Однак пам’ятаймо, що не варто цілковито ототожнювати автора і створеного ним ліричного героя. До ліричних жанрів належать вірш, гімн, серенада, сонет, послання, пісня, романс та багато інших.

Третім способом змалювання життєвих явищ є зображення їх у дії, у конфлікті, через діалоги та вчинки дійових осіб. Такі твори призначені для постановки на сцені й називаються драматичними. У драмі «голос» автора звучатиме найрідше - лишень у ремарках, тобто авторських поясненнях до дії і реплік персонажів. Драма є найумовнішим з усіх родів літератури. Умовність її виявляється насамперед у тому, що персонажі, які оживають на сцені, промовляють написані автором слова як власні. Ефектність драми - у сценічній постановці. Тому важливими компонентами драматичного твору є внутрішні й зовнішні фактори сценічної дії: акторська гра, декорації, музичний супровід. Як і епос, драма зазвичай має сюжетність. Серед драматичних жанрів найвідомішими є трагедія, комедія і власне драма.

Літературознавча довідка

Епос — оповідний рід літератури, в основу якого покладено розповідь про події, людей, їхні вчинки у взаємодії з іншими подіями, у всій складності життєвих процесів.

Лірика - рід літератури, у якому відображено думки, настрої, почуття людини, душевний стан автора. Ліричні твори не мають чітко окресленого сюжету, для них характерні віршова форма, велика кількість художніх засобів, високий рівень емоційності.

Драма — рід літератури, у якому життя зображено не через авторську оповідь, а через діалоги й учинки дійових осіб. Драматичні твори призначені для постановки на сцені.

Сучасні науковці виділяють також четвертий, суміжний, рід літера тури - ліро-епос. Він поєднує ознаки епічного й ліричного родів. До лі ро-епічних творів належить, зокрема, балада. З одного боку, у ніг викладено певні життєві події (як в епосі), а з іншого, - розкрито по чуття, внутрішній світ їхніх учасників (як у ліриці). До ліро-епічниз жанрів зараховують також історичну пісню, думу, билину тощо.

Література перебуває в постійному розвитку. Тож і її роди та жанрі не є чимось застиглим. Вони також розвиваються, змінюються, і кожні доба наповнює їх своїм змістом. Безперервний, складний, іноді супереч ливий розвиток літератури, який визначається всією сукупністю фактії художнього життя, називають літературним процесом. У світовому лі тературному процесі виділяють такі основні епохи:    античність

Середньовіччя, Відродження, Новий час, XX - початок XXI cm.

У певні періоди розвитку мистецтва слова виникають літературні на прями, які об’єднують письменників зі спільним світосприйняттям, прин ципами зображення життя, естетичними ідеалами та уподобаннями Починаючи з XVU ст. літературознавці виділяють такі основні напрями бароко (XVII—XVIH ст.), класицизм (XVIII - початок XIX ст.), сентимен талізм (друга половина XVIII - початок XIX ст.), романтизм (кінеці XVIII — початок XIX ст.), реалізм (друга половина XIX ст.), модернізл (кінець XIX - XX ст.), постмодернізм (від 1980-х років). Відгалуженні й різновиди літературних напрямів називають літературними течіями

Перевірте себе

1.    Розкрийте поняття «культура». Схарактеризуйте роль літературі в житті людства.

2.    Дайте визначення нонять «енос», «лірика», «драма» як родів літерату ри, назвіть їхні характерні ознаки. Доповніть відповідь прикладали з прочитаних творів.

3.    Що таке літературний нроцес? Назвіть основні періоди світового літе ратурного процесу.

4.    Як ви розумієте поняття «літературний напрям» і «літературна те чія»? Назвіть основні літературні напрями.

Священні книги людства

як пам’ятки .культури і джерело літератури

Це матеріал з підручника Зарубіжна Література 8 клас Волощук