Народна Освіта » Світова література » Вступ художня література як мистецтво слова - Щавурський читати онлайн

НАРОДНА ОСВІТА

Вступ художня література як мистецтво слова - Щавурський читати онлайн

ВСТУП

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ЯК МИСТЕЦТВО СЛОВА

Художня література як вид мистецтва, у якому слово виступає головним засобом образного відтворення життя, постала на ґрунті усної народної творчості (фольклору). Джерелами виникнення літератури є пісня, казка, героїчний епос, які після появи писемності формують основу для розвитку писемної літературної творчості. Художня література є найбільш різнобічним видом мистецтва, вона яскраво і багатогранно відображає життя, передає найтонші відтінки духовного світу людини.

Слово як першоелемент художньої літератури мас не лише смислову, а й естетичну функцію, оскільки воно не тільки повідомляє щось розумові, а й впливає на почуття своєю неповторністю, образністю, звуковою організацією, ритмом. Знайомлячись із шедеврами світової літератури, ми розвиваємо власне чуття мови, розширюємо світогляд, опановуємо нелегке мистецтво слова. Цю тему, тобто тему прекрасного, тему величезної сили «святого мистецтва», розкрив видатний англійський поет Вільям Вордсворт (1770-1850) у сонеті «До прекрасного»1:

Святе мистецтво! В пензлі чи пері Є сила дати вічність кожній рисі Хмарини, що пливе в небесній висі,

Веселих промінців химерній грі; —

Вопи спиняють порух віт вгорі,

І подорожніх, що ідуть у лісі,

І корабель, що при скелястім мисі Навік в заливі кинув якорі.

Дитя весни, і літа, й падолисту,

Що вірно тчуть ясну твою окрасу,

Мистецтво, ти даруєш благодать.

І стримане, просте, хоч повне змісту,

Ти вмієш вирвать мить із плину часу І в ній божисту вічність передать.

Відколи існує художня література, духовна спадщина кожного народу збагатилася численними творами майстрів красного письменства. Дослідженням життєвого та творчого шляху письменників, аналізом їхніх книг займається літературознавство. Літературознавство — ще доволі молода наука. Воно виокремилося у відносно самостійну галузь знань наприкінці XVIII — на початку XIX ст. В процесі вивчення курсу зарубіжної літератури ви, певна річ, глибше

познайомитеся з колшою із цих дисциплін. Проте чи не найчастіше вам доведеться мати справу з історією літератури, яка досліджує зародження, розвиток і зміну літературних напрямів і художніх стилів.

Усі літературні твори віддавна прийнято поділяти на три основних роди (або, інакше, види): епос, лірику і драму. Такий поділ відомий ще із часів Стародавньої Греції і вперше був запровадясений філософом Арістотелем у його трактаті «Про мистецтво поетичне» (IV ст. до II. е.).

Певні уявлення про три головні роди літератури с в коленого із пас, але той, хто ніколи не замислювався про сенс такого поділу, часто мас про нього спрощене, не зовсім правильне уявлення. Багатьом видасться, що лірика — це обов’язково вірші, з ритмом і римою, драма — те, що молена зіграти иа сцені, а епос — це б}'дь-який худоленій прозовий текст. Проте більш досвідчений читач зиас, що і драми бувають віршованими, а стародавні поеми — для прикладу, «Іліаду» й «Одіссею», називають «епічними». Чи інший приклад: ліро-епічну поему «Маруся Чурай» її авторка — видатна українська письменниця Ліна Костешео, означила як історичний роман у віршах.

В епосі (у перекладі із грецької «епос» означає «оповідь») автор мас можли-вість детальпо описувати предмет, розповідати про пов’язані з ним події і т. п. При цьому позиція автора в епічному творі так чи інакше буде позицією начебто стороннього спостерігача, який дивиться на все, що зображується, немовби чулеими очима. Тому головним у такому творі є некваплива розповідь, яка потребує спокійного погляд}' на речі. Часто молша почути вислів «епічний спокій». І справді, якщо, наприклад, прочитати «Іліаду», то читач відразу ж зауважить, з якою ґрунтовністю Гомер описує щит Ахілла чи поєдинок Ахілла та Гектора. Автор у цій епічній поемі жодним чином не проявляє своїх почуттів: схвалення чи осуду, радості чи відчаю, любові чи ненависті.

Лірика, навпаки, розповідає не стільки про події, скільки про те враження, яке вопи справили на автора, про ті почз'ття, які вони викликали. Зображення внутрішнього світ}', переживань, вражень — все це належить до ліричного роду літератзфи. Головною подією лірики стає переживання події чи предмета, а не сама подія чи предмет.

На відміну від епосу, лірика потребує не відсторонення, а навпаки, занзфення читача у почуття та настрої — як авторські, так і власні. Виявляється, нам значно легше це зробити, якщо ліричний текст поєднаний із музикою. Слово «лірика» у перекладі з грецької мови означає «мовлений під звуки ліри» — струнного музичного іпстрз'меита, який, як вважали стародавні греки, колись винайшов бог Гермес і передав Аполлону — покровителю мистецтв. Сама назва лірики вказує, що вона в основі своїй споріднена з музикою. Ця спорідненість пояснює нам, чому ліриці притаманні ритм і розміреність.

Драма у перекладі з грецької означає «дія». У ній не розповідається про події, які вже відбулися, а показуються події, які мовби відб}гваються на наших очах. Автор драми не мас можливості говорити «від себе», тому все, що він хоче

сказати, глядач мас зрозуміти із подій, які відбуваються на сцені, і розмов дійових осіб. Тривалий час існування драми не можна було з'явити поза театром, і цим пояснюються деякі її особливості. Дія у драмі обмежена суворими рамками. Вона повинна мати логічний початок (зав’язку), розвиток дії і закінчення (розв’язку).

Літератзфа як вид мистецтва безперервно розвивається, і кожна історична епоха збагачується новими художніми відкриттями. Тому всю сзгк}чшість загальнозиачимих змін у літературі впродовж з'сього її розвиті*}' і називають світовим літературним процесом. У цьому процесі можна виокремити такі основні літературні епохи розвитку світового мистецтва, які визначили особливості літературного процес}': античність, середні віки, Відродження, Просвітництво, дев'ятнадцяте і двадцяте століття.

У межах цих епох формувалися, функціонували і змінювали одне одного літературні напрями і течії. Літературний напрям — стійке і повторюване у тому чи іншому періоді історичного розвитку літератури коло основних особливостей творчості, що виражається }' характері відбору явищ дійсності і, відповідно, засобів художнього зображення.

До основних літературних напрямів літературознавці відносять класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм і постмодернізм.

Класицизм (від лат. classicus — «взірцевий») — художній напрям у європейському мистецтві межі XVII-XVIII — початку XIX століття, що сформувався у Франції наприкінці XVII століття. Класицизм з'тверджзтаав вищість державних інтересів перед особистими, переважання громадянських, патріотичних мотивів, культ морального обов’язку. Основний конфлікт класицистичних творів — це боротьба героя між розумом і почуттям. При цьом}' позитивний герой завжди повинен зробити вибір на користь розз^у (наприклад, вибираючи між коханням і необхідністю захищати державу, він зобов’язаний вибрати останнє), а негативний — на користь почуття.

Сентименталізм (від англ, sentimental — «чз'тсвий», від фрапц. sentiment— «почз'ття») — літературний напрям 2-ї пол. XVIII століття, який зміпив класицизм. Сентименталісти проголосили про вищість почз'ття, а не роз}гмз', а відтак найвищою цінністю вважали не державу, а людин}'. Герої з' їхніх творах чітко поділені на позитивних і негативних. Зокрема, в з'країпській літератзфі риси сентименталізму найяскравіше виражені в п’єсі «Наталка Полтавка» І. Котляревського та повістях «Маруся», «Сердешна Оксана» і «Щира любов» Г. Квітки-Основ’яненка.

Романтизм — художній напрям у європейській та американській кулмурі кінця XVIII — 1-ї пол. XJX століття. Романтизм ввиник у 1790-х роках спочатку у Німеччині, а згодом поширився по всій Західній Європі. Для романтизму характерне неприйняття, заперечення дійсності. Відповідно, і романтичний герой персбз'ває у ворожих стосунках із довколишнім суспільством, протиставлений

йому. Це людииа надзвичайна, діяльна, найчастіше — самотня і з трагічною долею.

Реалізм (від лат. realis — «речевий, дійсний») — літературний напрям, який зображує дійсність життсво-правдиво. Його представники націлені на художнє пізнання людини у світі. Письмеиники-реалісти змальовз'вали пряму залежність соціальних, моральних, релігійних уявлень героїв від соціальних умов, великого значення надавали соціально-побутовому аспекту.

Твоя мала енциклопедія

ІСТОРИЧНО-ЛІТЕРАТУРНІ ЕПОХИ

Культурні

епохи

Час

Основний художній стиль, напрям

Жанри

Представники

Стародавні

цивілізації

IV тис. до н. е. —

IX ст. до н. е.

 

Міфи,

фольклорні жанри

 

Античність

VIII ст. до н. е. — V ст.

Античність (Д авньогрецька та давньоримська літератури)

Комедія, трагедія, поема, ода, елегія

Гомер, Тіртей, Сапфо, Есхіл, Софокл, Вергілій, Горацій, Овідііі

Середньо

віччя

V ст. — межа XV-XVI ст.

Середньовіччя

Героїчний епос, пісні, балади

«Пісня про Роланда», «Слово о полку Ігоревім», Данте, Лі Бо, Ду Фу> Омар Хайям

Від

родження

XJV-XVI ст.

Ренесанс

Сонети, комедії, трагедії

Шекспір, Сервантес, Петрарка

Новий час

XVII ст.

Бароко

Епіірами, панегірики, поеми, трагедії, комедії, драми

Гонгора-і-Арготе, Джон Донн

Просвіт

ництво

XVIII ст.

Просвітництво

Класицизм

Сентименталізм

Просвітницький і пригодницький роман, сентиментальна повість, трагедія, комедія

Вольтер, Мольер, Гете

Культура XIX ст.

XIX ст.

Романтизм

Реалізм

Натуралізм

Лірика, ліро-епічні поеми, романи, повісті,

оповідання, драми

Байрон, Міцкевич, Гоголь, Бальзак, Діккенс, Достое.вський, Толстой, Золя

Культура

ХХ-ХХІег.

ХХ-ХХІ ст.

Модернізм

Авангардизм

Постмодернізм

Усі жанрові форми

Кафка, Джойс, Пруст, Сент-Екзюпері, Маркес, Бах

Модернізм (від фрапц. modern — «новітній, сучасний») — філософсько-естетичний рух у літературі та мистецтві, який виник на межі ХІХ-ХХ століть. Для модерністських літературних творів характерні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, аптиреалістична спрямованість.

Постмодернізм — літературний напрям, який змінив модерн і різниться від нього розмаїттям елементів, цитатиіспо, зануренням у культуру; у постмодер-иістських творах зазвичай відображена складність, хаотичність сучасного світу.

1.    Які види мистецтва ви знаєте? Чим відрізняється мистецтво слова від інших видів мистецтва?

2.    Що ми називаємо художньою літературою? Як пов’язані художня література і культура?

3.    Кого вважають основоположником поділу літератури на роди?

4.    Назвіть основні літературні роди і дайте їм стислу характеристику.

5.    Згадайте твори, прочитані вами у попередніх класах чи влітку. До якого роду літератури вони належать? Назвіть жанр цих творів.

6.    Що таке літературний процес? Дайте його визначення.

7.    З якими літературними епохами та напрямами ви познайомилися?

8.    Напишіть невеликий твір на тему: «Література в моєму житті».

9.    Уважно прочитайте сонет видатного українського перекладача Максима Рильського і дайте відповіді на запитання.

★ * *

Епоху, де б душею відпочить,

З нас кожен має право вибирати,

Найдемо тут до вибору багато Народів, царств, богів, людей, століть.

Готичний присмерк, еллінську блакить,

Легенд біблійних мідь, вісон і злато —

Все можемо на полотні віддати Чи на папір слухняний перелить.

Але любить чи не любити те,

Що вколо нас і в нас самих росте,

Що творить нас, що творимо самі ми, —

Лише сліпець, що замість крові в нім Тече чорнило струмнем неживим,

Тривожиться питаннями такими.

10. Про які епохи йдеться у сонеті? Назвіть їх і дайте стислу характеристику. Максим Рильський вважає, що найкраща із епох — це сьогодення. Чи погоджуєтеся ви з автором? Аргументуйте свою думку.

 

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Щавурський

 

Автор: evg01 от 25-08-2016, 23:04, Переглядів: 1664