Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі читати онлайн

Епоха Відродження (Ренесансу) в Європі

Епоха Відродження — період в історії культури Західної Європи з кінця XIII століття (Італія) до початку XVII століття (Іспанія, Англія).

Термін Відродження першим почав уживати Джорджо Базарі — італійський художник XVI століття, перший дослідник сучасного йому мистецтва.

Наріжним каменем культури епохи Відродження (XIV-XVII ст.) є принцип гуманізму, утвердження гідності й краси реальної людини, її розуму та волі, її творчих сил.

На уроках зарубіжної літератури у 5-му класі ви мали можливість зустрітися з чарівним птахом Феніксом, який, за уявленням давніх народів (фінікійців, єгиптян), кожні 500 років прилітав із Аравії до Єгипту. Фенікс символізує безсмертя через вічне відродження. Таким феніксом в історії культури людства вважають епоху, часові межі якої припадають на кінець XIII — початок XVII століття.

За своїм характером епоха Відродження (або Ренесанс) є перехідною. З нею пов’язаний важливий злам у культурному розвитку: кінець панування середньовічної культури і початок формування культури Нового часу. Відомий учений Б. Р. Віппер так визначив суть Відродження: «Епоха Відродження, одна з найцікавіших і повноцінних епох в історії людства,— це синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві, краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини. Ренесанс був не стійкою і спокійною, а бурхливою й суперечливою епохою...»

Гуманісти не просто дуже багато робили для збереження та вивчення давніх рукописів, пам’яток мистецтва, вопи вважали себе прямими спадкоємцями античної культури з її абсолютно іншим, ніж християнське, ставленням до життя.

Гуманізм — течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, яка визнає людину найвищою цінністю у світі, де поважаються гідність і розум людини, право на щастя в житті, вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Один із італійських гуманістів того часу, Піко делла Мірандо-ла, наслідуючи античного драматурга Софокла, вигукував: «Яке диво природи — людина!» Ще однією особливістю епохи Відродження був індивідуалізм. Зростав інтерес до кожної окремої

людини як до неповторної індивідуальності. Не походження людини, а її розум і талант, заповзятливість мали забезпечити їй успіх, багатство, могутність.

Це був час ліквідації феодальної монархії, виникнення великих централізованих держав, формування націй та національних культур, бурхливого розвитку наук і виробничих сил.

Ніколай Коперник довів, що земля не є центром Всесвіту, а лише однією з планет Сонячної системи; учений і письменник Джордано Бруно дійшов думки про вічність та нескінченність світів, які то згасають, то знову спалахують у безмежних просторах Всесвіту; 1492 року Колумб відкрив Америку, а в 1519-1522 рр. Магеллан здійснив подорож навколо Землі.

Значний переворот відбувся у філософії, яка прагнула пробудити творчу думку людини. Виникли нові моральні норми. Ідеалом стала всебічно розвинена людина, у якій гармонійно поєднувалися фізична краса й духовне багатство.

Символом епохи Відродження, її найвищим злетом, безумовно, є мистецтво. Ніколи в історії, навіть у Давній Греції, мистецтво не

мало такого всеосяжного значення. Насамперед у мистецтві знаходив утілення новий гуманістичний світогляд.

Залежно від конкретних історичних умов у кожній західноєвропейській країні культура Відродження формувалася, розвивалася, досягала розквіту й переживала кризу пізнього періоду по-різному. Найповніше та найпослідовніше еволюція відбувалася в Італії, де чітко вирізняють такі етапи:

•    XIV ст. — Передвідроджения (або Проторенесанс);

•    XV ст. — раннє Відродження;

•    кінець XV — XVI ст. — високий Ренесанс;

•    кінець XVI — початок XVII ст. — пізнє Відродження.

Видатні діячі епохи Відродження

Новою за формою та за змістом стає в цей час і література: завдяки своїм можливостям вона найповніше виразила свою епоху. Саме в епоху Відродження з’являються національні літератури (іншими словами — літературні твори національними мовами).

Саме в цей період у скарбниці світової літератури з’явилися твори таких митців слова, як Франческо Петрарки, Джованні Бок-каччо, Франсуа Рабле, Міґеля де Сервантеса Сааведри, Фелікса-Лопе де Вега-і-Карпіо, Вільяма Шекспіра та ін.

1.    Які історичні події сприяли суспільним змінам у Європі?

2.    Чому саме Італія стала першою країною ренесансного світогляду?

3.    Чому античність стала зразком для наслідування в епоху Відродження?

4.    Що стало ідейним підґрунтям ренесансної культури?

5.    Як людина епохи Відродження вивчала навколишній світ?

6.    Якою є роль розвитку європейської наукової думки в руйнації середньовічного світу?

7.    Чим різняться творіння митців епохи Відродження і середньовічних майстрів?

1.    «Занурившись» у різні галузі науки, літератури та мистецтва, проаналізуйте, якою була людина епохи Відродження, що відрізняло її від представників попередніх епох? Чому саме цей час подарував стільки геніїв та світових мистецьких шедеврів? Створіть колективний, узагальнений портрет ренесансної людини.

2.    Що об’єднує наш час із епохою Ренесансу?

1.    Які ознаки Відродження було втілено в картинах Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля. Прокоментуйте найвідомі-ші їхні шедеври. Висловіть своє враження від полотен цих художників.

2.    Наведіть приклади утвердження реалізму в мистецтві епохи Відродження.

За влучним висловом англійського філософа Френсіса Бекона, «вигляд і стан цілого світу» змінили три великих винаходи: компас, порох і друкарство. Спираючись на знання з інших навчальних предметів, обґрунтуйте цю тезу.

Українець, уродженець міста Дрогобича Юрій Дрогобич (1450-1494) прославив своє рідне місто і всю Україну в ренесансній Європі.

З 1481 року вій був ректором Болонського університету, опікувався життям студентства, здобув ступінь бакалавра мистецтв. Відомо також, що він був астрономом та астрологом і навіть складав астрологічні прогнози для Пали Римського.

Юрій Дрогобич був учителем Н. Коперника у Краківському університеті.

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Паращич