Словник основних літературознавчих термінів у підручнику Сімакова читати онлайн
СЛОВНИК ОСНОВНИХ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ І КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ, ВЖИТИХ У ПІДРУЧНИКУ
Агон — змагання трагедійних поетів у Давній Греції.
Аед — давньогрецький співець, автор пісень.
Антична література (від лат. antiquus — «стародавній, древній») — література стародавніх греків і римлян. Її письмові пам’ятки, створені на діалектах грецької мови і латинською мовою, належать до І тисячоліття до н.е. і початку І тисячоліття н. е. Антична література складається з двох національних літератур: давньогрецької та давньоримської. Історично грецька література передувала римській.
Астрея — в римській міфології: богиня справедливості.
Афоризми — короткі виразні вислови із творів художньої літератури, що набули поширення через влучність, дотепність чи широту філософських узагальнень.
Афродіта — в грецькій міфології богиня краси і кохання, одна з дванадцяти великих олімпійських богів. Вона також богиня родючості, вічної весни та життя.
Бароко — напрям у мистецтві та літературі XVII—XVIII ст., який прийшов на зміну Відродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу.
Біблія — пам’ятка духовної культури людства. З погляду юдеїв і християн, — Святе Письмо, послання Бога людям, яке розкриває таємницю походження світу, життя і провішує майбутнє.
Біблійний епос — прадавні перекази про створення світу, вигнання з раю Адама і Єви за вчинений гріх; життя їхніх нащадків, усесвітній потоп, виведення Мойсеєм юдейського народу з неволі тощо.
Буколіка — (від грецьк. Bukotos — пастух) — жанр античної поезії, побудований на основі пісень пастухів на лоні природи.
Буфонада (італ. Buffonata — блазенство) — комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму7, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання.
Веди — (на санскриті означає «знання») — назва найдавнішого священного письма. У своєму початковому7 вигляді Веди збереглися в Індії.
Вічні образи — це літературні образи, які виходять за рамки конкретних творів і зображеної в них епохи і сприймаються як символи загальнолюдських духовно-моральних цінностей: любові, доброти, справедливості, жаги до пізнання тощо. їх імена стали загальними назвами, що вказують на певні риси характеру людини або літературного образу.
Гекзаметр (від грецьк. hexametros — шестимірник) — метричний розмір античної поезії, який складається із шести стоп дактиля.
Героїчний епос (грецьк. epos — розповідь, оповідь, слово) — розповідь про події героїчного характеру7, які відбувалися в далекому7 минулому.
Гімн — жанр лірики, хвалебна пісня.
Горожанський вінок (corona civilis) — золота корона з вирізьбленим на ній листям дуюа, що давалась на відзнаку за громадські заслуги римським громадянам.
Даосизм — вчення, засноване на культі природності. Даоси вважали, що людина — це насамперед істота природна, тому вона не повинна порушувати законів («Дао» — «шлях усього сущого»), якому підкоряється навколишній світ квітів, дерев, трав і каменів.
Декламаційна поезія — жанр античної поезії (ямбічної та елегійної), яка виконувалася у супроводі флейти, а не ліри.
Дифірамби — пісні, які входили до обряду на честь бога вина й виноградної лози Діоніса.
Діалог — розмова двох чи кількох дійових осіб.
Драма (грец. Drama — дія) — рід літератури, у якому поєднуються епічний і ліричний способи зображення. Основою драматичного твору є конфлікт, його зміст розкривається через гру акторів. Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії і вчинки. Драматичні твори мають динамічний сюжет, їх пишуть у формі розмови дійових осіб. Авторська мова використовується лише у ремарках, де повідомляється про вигляд, вік персонажів, їхні професії, риси вдачі, подається опис сцени. До основних драматичних творів належать трагедія, драма, комедія.
Епод — в античній літературі: двовірш, у якому другий вірш коротший від першого.
Елегія (грецьк. їЛєукіа) — ліричний жанр античної поезії, вірш, пройнятий змішаним почуттям радості і печалі або тільки смутком, роздумами.
Епітафія — надмогильний напис.
Епос — рід літератури, що об’єднує твори про події та людей (героїв). Епічна розповідь ведеться від імені автора-розповідача, який є посередником між зображуваним у творі і читачами (слухачами). Відомості про його долю, стосунки з персонажами зазвичай відсутні. Про свої думки і переживання автор епічного твору замовчує, або говорить мало. Водночас розповідач може стати конкретною особою, тобто оповідачем. Епічні твори — це казка, билина, байка, балада, оповідання, поема, повість, роман.
Епоха Відродження, або Ренесанс (від франц. Renaissance) — це період розквіту культури країн Європи, який охоплює XIV — XVI століття і знаменує собою перехід від середньовіччя до Нового часу.
Євангеліє (з грецьк. «радісна звістка») — частина Біблії, Новий Заповіт, що розповідає про особистість Ісуса Христа, його вчення і долю; є основою християнства.
Жонглер — (франц. Jongleur — жартівник, забавник) — мандрівний комедіант і музикант епохи раннього середньовіччя у Франції. Жонглери виступали як розповідачі, співці, музиканти, фокусники, виконавці імпровізованих сценок.
Імпровізація — створення віршів, музики тощо в момент виконання.
Калокагатія — (грецьк. icalos kai hagatos — красивий і добрий) — ідеал давньогрецької культури, що передбачає тілесну і душевну досконалість.
Катарсис — (грецьк. catharsis очищення) — уведений Арістотелем термін, що означає піднесене задоволення і просвітління глядача, який пережив разом з героєм сценічного твору страждання і таким шляхом звільнився від нього.
Класицизм — напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше з’явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII ст. Визначальні риси класицизму: раціоналізм (прагнення
будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів); наслідування зразків античного мистецтва; нормативність (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця); поділ жанрів на «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).
Комедія — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, виявляється смішне в навколишній дійсності чи людині.
Конфуціанство — вчення Конфуція, філософа VI—V ст. до н. е., яке тлумачило людину насамперед як істоту суспільну, тому конфуціанці давали настанови, як жити в суспільстві, родині, державі, як розумно й гармонійно влаштувати своє життя. Одне з найголовніших понять у конфуціанстві — «любов до людини».
Коран (арабською «аль-куран» — «те, що читають уголос») — священна книга мусульман і одночасно видатна пам’ятка арабської і світової культури. Згідно з мусульманською вірою, Коран був повідомлений Аллахом пророку Мухаммаду в VII столітті н. д., це одкровення самого Бога.
Котурни (лат. cothurni від грец. кбОоруоі) — високі закриті черевики; в античному театрі були компонентом костюма трагічного актора: високі підбори збільшували зріст, надавали постаті величності, ході — урочистості.
Культура (від лат. cultura — це оброблення, виховання, освіта, розвиток) позначає рівень розвитку суспільства, творчих сил народів різних націй, народностей в різні історичні епохи — від глибокої давнини до сучасності. Це поняття включає в себе всі досягнення в матеріальній та духовній сферах життя людей: створення машин, споруд, результати пізнання, твори мистецтва, норми моралі і права тощо.
Лаокоон — Аполлонів жрець у Трої. Загинув разом зі своїми двома синами, задушений зміями, що їх наслала Афіна Паллада, бо він не дозволяв втягти дерев’яного коня до Трої. Йому належить крилатий вислів: «Бійтесь данайців, навіть тих, що приносять дари».
Лицарський роман — (фр. romanz) — оповідний жанр європейської середньовічної літератури, переважно віршований.
Літературна епоха (доба) — фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури, які відрізняють його від попереднього і наступного.
Літературний процес розглядає питання розвитку літератури як у певну епоху, так і впродовж усієї історії будь-якої нації, країни, світу. Літературний процес невіддільний від суспільно-історичного процесу, тобто від тих змін, які відбувалися в різний час у житті і суспільстві різних країн і народів (в давнину, середньовіччя, новий і новітній час).
Меліка (лірична пісня) — жанр античної поезії, вірші, які супроводжувались грою на лірі (арфі, кіфарі).
Мельпомена — в античній літературі: богиня трагедії.
Містерія (лат. mysterium — таїнство) — грандіозна вистава, що розігрувалася на міському майдані.
Міфи — це спосіб пояснення дійсності, характерний для людей на ранніх стадіях цивілізації.
Міфи про Ясона — опис подорожей греків із міста Мілет до чорноморських берегів під час колонізації ними нових територій.
Монолог — переважно в драматичному творі або кінофільмі роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою чи глядачами.
Музи — в грецькій міфології: дочки Зевса і Мнемозини, богині- покровительки наук, поезії і мистецтв.
Ода (грец. пісня) — ліричний жанр, що виражає піднесені почуття, викликані важливими історичними або особистими подіями, діяльністю історичних осіб.
Олтар (пізніше: алтар) — місце для принесення жертви; жертовник.
Пенати — божества, заступники дому, від яких, за стародавніми віруваннями, походив усякий добробут родини або громади.
Петраркізм — характерна особливість сонетів Петрарки, що виявляється у пристрасності і силі поетичної виразності.
Псалми — релігійні пісні.
Роди художньої літератури — це способи зображення у художніх творах: епічний, ліричний і драматичний.
Роман — жанр епічного твору великої форми, в якому розповідь зосереджено на долі окремої особистості, її ставленні до світу, її становленні і розвитку.
Рубаї — жанр східної поезії, віршована форма з 4 рядків.
Санскрит — літературна мова давньої Індії.
Сирени — напівптахи, налівжінки; зачаровували своїм співом мандрівників і знищували їх.
Сонет (від Прованс, sonnet — пісенька) — віршована форма з 14 рядків. Перші дві строфи сонета мають по 4 рядки — катрени, за ними йдуть дві строфи по 3 рядки — терцети.
Сури — назви розділів Корану.
Сфінкс — потвора з людською головою і тулубом тварини.
Сцилла — чудовисько з шістьма головами, з трьома рядами гострих зубів у кожній, з дванадцятьма ногами, яке жило в Сицилійській протоці напроти іншого чудовиська — Харібди. Прохід був надзвичайно небезпечним для мореплавців.
Трагедія — драматичний твір, де зображуються нерозв’язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя (героїв).
Троянський цикл міфів — розповіді про історію Троянської війни; міфи, що не ввійшли в гомерівський епос («Троя», «Паріс викрадає Єлену», «Облога Трої», «Троянський кінь» та ін.)
Трубадур — середньовічний провансальський поет-лірик і співець.
Трувер — середньовічний вуличний поет-співець у північній Франції.
Фабльо (франц.) і швайки (нім.) — короткі гумористичні оповідання, віршовані або прозаїчні.
Фарс — театральна комедія, мета якої — розважити аудиторію шляхом несподіваних, екстравагантних і неймовірних ситуацій.
Фіванськнй цикл — міфи про події у «семивратних» Фівах.
Формінга — музичний інструмент у Давній Греції.
Церера — давньоримська богиня врожаю.
1
Компетентний — той, хто має уявлення про щось, знає, розуміє, застосовує, виявляє власне ставлення, оцінює.
2
Компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис особистості в межах конкретного предмета, що дає можливість самостійно діяти в тій чи іншій ситуації, розв’язувати ті чи інші проблеми.
3
Інтелігентний — освічений, культурний; властивий інтелігентові.
4
Микола Реріх (1874—1947) — російський художник, письменник, ініціатор руху на захист пам’яток культури.
5
Гекзаметр — віршований розмір античної поезії; тут: вірш, поетичний рядок.
6
Поясніть значення поняття «роди художньої літератури».
2. Назвіть характерні ознаки епічних, ліричних і драматичних творів. Наведіть приклади прочитаних вами творів, що належать до кожного з літературних родів.
3. Які особливості епічних, ліричних і драматичних творів роблять їх привабливими і хвилюючими для читачів?
7
Санскрит — літературна мова давньої Індії.
8
Іммануїл Кант — німецький філософ (1724—1804).
9
Фрідріх Гегель — німецький філософ (1770—1831).
10
Лев Миколайович Толстой — російський письменник (1828— 1910).
11
6 Мохаядас Ганді — лідер індійського національно-визвольного руху (1869—1948).
12
Псалми — релігійні пісні.
13
Сури — назви розділів Корану.
14
Інтерпретація — тут: тлумачення.
15
Лацій — Римська держава.
16
Кірн — учень Феогніда.
17
Евпатриди — великі землевласники.
18
Плебс — народ.
19
Оракул — божество, що пророкувало, а також жрець, який це пророцтво витлумачував.
20
Сфінкс — потвора з людською головою і тулубом тварини.
21
Аргонавт — той, що плив на «Арго».
22
Сирени — напівптахи, напівжінки; зачаровували своїм співом мандрівників і знищували їх.
23
Сцилла — чудовисько з шістьма головами, з трьома рядами гострих зубів у кожній, з дванадцятьма ногами, яке жило в Сицилійській протоці напроти іншого чудовиська — Харібди. Прохід був надзвичайно небезпечним для мореплавців
24
Михаїл Хоніат (грец. ХоіУійтгц;; 1140—1220 рр.) — митрополит афінський,
видатний візантійський письменник і громадський діяч.
25
Аед — творець, автор пісень.
26
Формінга — музичний інструмент.
27
Тут: тлумачити.
28
Тут і далі текст «Іліади» у перекладі Б. Тена
29
Вчені Александрійського мусейону (грец. храм муз, пізніше музей) — одного з головних наукових і культурних центрів елліністичного світу, заснованого в м. Атександрії на ночатку III століття до н. д.
30
Яка легенда існує про силу поетичного слова Тіртея?
2. Якою була тематика його елегій?
3. Чим відрізняється ідея героїзму у Тіртея і в Гомера?
***
Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну',
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати. Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
Буде тому' він ненависний, в кого притулку попросить.
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє.
Горе й зневага за ним підуть у'сюди слідом.
Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю —
Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
1 Ефеб (дав.-гр. &ртіРо*;) — у Стародавній Греції юнак, який досяг повноліття (лРп, у афінян повноліття починалося з 18-річного віку).
•у--.. %
31
Музи — в грецькій міфології: дочки Зевса і Мнемозини, богині-покровительки наук, поезії і мистецтв.
32
Платон — давньоримський філософ ( приблизно 428—348 р.р. до н.е.)
33
Пейто — богиня умовляння, переконування, супутниця й помічниця Афродіти і Гермеса.
34
Арістотель — давньогрецький філософ (384—322 рр. до н.д.).
35
Імпровізація — створення віршів, музики тощо в момент виконання.
36
Олтар (пізніше: алтар) — місце для принесення жертви; жертовник.
37
Марафон — давнє поселення в Аттиці (Греція).
38
Епітафія — надмогильний напис.
39
Аі'он — змагання трагедійних поетів.
40
Палестра — гімнастична школа для хлопчиків 12—16 років.
41
Котурни (лат. cothurni від грец. кйОоруоі) — високі закриті черевики; в античному театрі були компонентом костюма трагічного актора: високі підбори збільшували зріст, надавали постаті величності, ході — урочистості.
42
Феспід (Теспід) — грецький драматург; увів першого актора, у 534 р. до н.д. вперше поставив трагедію в Афінах.
43
Еклога — тут: вірш із поеми Вергілія «Буколіки»
44
Риторична школа — навчальний заклад у давній Греції і Римі, який навчав мистецтву ритора (оратора) — красиво говорити.
45
Буколіка — (від грецьк. bukcSios — пастух) — жанр античної поезії, побудований на основі пісень пастухів на лоні природи. «Буколіки» — перший великий твір Вергілія, у якому поет оспівав красу рідної природи.
46
Етруски — давні племена, що населяли в 1-ому тисячолітті до н. е. північний захід Апеннінського півострова , між річками Арно та Тибр — область, що називалася Етрурія (сучасна Тоскана), які створили розвинену цивілізацію, що передувала римській.
47
Стара назва Неаполя.
48
Лаокоон — Аполлонів жрець у Трої. Загинув разом зі своїми двома синами, задушений зміями, що їх наслала Афіна Паллада, бо він не дозволяв втягти дерев’яного коня до Трої. Йому' належить крилатий вислів: «Бійтесь данайців, навіть тих, що приносять дари».
49
Пенати — божества, заступники дому, від яких, за стародавніми віруваннями, іюходив усякий добробут родини або громади
50
Альба-Лонга — стародавнє латинське місто на південний схід від Риму.
ч ч
51
Місто в Греції, на острові Самос.
52
Горожанський вінок (corona civilis) — золота корона з вирізьбленим на ній листям дуба, що давалась на відзнаку за громадські заслуги римським громадянам.
53
Мельпомена — в античній літературі: богиня трагедії.
54
Епод — в античній літературі: двовірш, у якому другий вірш коротший від першого.
55
Светоній — давньоримський письменник, історик, вчений-енциклонедист.
56
Авфід — річка на півдні Італії.
57
Давн — міфічний владар Апулії.
58
Патетичний — сповнений пафосу, піднесеністю, хвилюванням.
59
Церера — давньоримська богиня врожаю.
60
В римській міфології: богиня справедливості.
61
43 р. до н. е., коли обидва консули не дожили до кінця своїх повноважень.
62
Поет народився на другий день п'ятиденного свята Мінерви — 20 березня.
63
Тогу дозволяється носити з 17 років як знак громадянського повноліття; широкий «рубець», або пурпурова облямівка означала, що юнаки мають виступати кандидатами на магістратські посади.
64
Полі дійна установа.
65
Відмовився від магістратської кар'єри. Курія — сенат.
66
6 Музи (Аоніди).
67
3 перелічених поетів ми знаємо тільки твори Горація, Вергілія, Проперпія, Тібулла.
68
Поет починав свою діяльність, очевидно, з драматичних творів.
69
Що таке літературна епоха?
2. Назвіть характерні ознаки літературної епохи античності.
70
Жонглер — (франц. Jongleur — жартівник, забавник) тут: мандрівний комедіант і музикант епохи раннього середньовіччя у Франції. Жонглери виступали як розповідачі, співці, музиканти, фокусники, виконавці імпровізованих сценок.
71
Артур був дрібним правителем бриттів. Але автор історичної хроніки змальовує його могутнім правителем Британії, Бретані і ледве не всієї Західної Європи. Він — беззаперечний авторитет в політиці, його дружина Генієвра — покровителька закоханих лицарів. Ланселот, Ровен, Івейн, Парцифаль та інші відважні лицарі приїздять до замку короля Артура, де кожному за круглим столом відведено почесне місце. Двір короля Артура — осередок куртуазії, доблесті і честі.
ПА
72
Романський стиль (від лат. romanus римський) — художній стиль, що панував у Європі в X—XII ст. Вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції (храми-фортеці, монастирі-фортеці, замки-фортеці).
73
Готика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль — художній стиль, що був завершальним етапом у розвитку середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Для готичного стилю характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам’яного різьблення і скульптурних прикрас.
74
Жовтий імператор (Хуан-ді) — легендарний правитель Китаю і міфічний персонаж. Вважається першопредком китайців.
75
кущах не змовкають — від холоду плачуть цикади.
76
Які значні історичні події відбувалися в період середньовіччя на Близькому Сході і в Середній Азп? Як вони вплинули на розвиток літератури цих народів?
2. У який час з'являються літературні твори мовою фарсі?
3. Імена яких поетів вам уже знайомі? Про кого з них ви почули вперше?
4. Які відомості про поетів і поезію середньовічного Сходу, що містяться в статті, були для вас особливо цікавими?
77
Афористичний — такий, що відображає життєвий досвід у вигляді коротких за формою й узагальнених за змістом суджень.
78
Що таке сонет? У чому особливості його віршованої форми?
2. Назвіть характерні ознаки сонета Данте.
ПЕРЕВІРТЕ СВОЮ КОМПЕТЕНТНІСТЬ
1. Які особливості розвитку середньовічної літератури?
2. Назвіть основні її жанри.
3. Які твори середньовічного епосу вам знайомі?
4. Яка основна ідея «Пісні про Роланда» ?
5. Що таке лицарський роман? Чому він мав такий потужний розвиток за часів середньовіччя?
6. Які жанри належать до бюргерської літератури?
7. Що таке карнавальні жанри? Як вони виникли?
8. Яких середньовічних китайських поетів ви знаєте?
9. Які художні особливості китайської лірики?
10. З якими іменами пов’язана «золота доба» персько-таджицької лірики?
79
Розкажіть про творчість Омара Хайяма. У якому жанрі він творив?
12. Який внесок Данте у скарбницю світової літератури?
80
Чому звернення до часів античності сприяло становленню епохи Відродження?
2. Які духовні цінності проголосили гуманісти?
3. Які твори Петрарки, Шекспіра, Сервантеса та інших представників епохи Відродження вам відомі? Розкажіть, яким чином відбулося ваше знайомство з ними.
81
Альков — ніша в стіні.
82
Амплуа — певні ролі, які виконує артист (трагік, комік тощо). В даному випадку мова йде про жіночу і чоловічу ролі.
83
Назвіть характерні особливості драматичних творів.
84
Що таке драматизм?
85
В. Розкрийте характерні ознаки трагедії як драматичного жанру.
86
Визначте, які події в трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» слід віднести до зав'язки дії, кульмінації і розв'язки? Обгрунтуйте свою думку.
87
Що сприяє розвитку драматичної дії? Свої відповіді проілюструйте прикладами з
трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта».
88
Чим вразила вас особистість великого іспанського письменника Мігеля де Сервантеса?
2. Чому історію створення роману про Дон Кіхота можна назвати незвичайною?
89
Була сама шкура та кості (латин.).
90
Патетичне — сповнене пафосу, пристрасті, хвилювання.
91
П’єр Корнель і Жан Расін — французькі драматурги XVII ст.
92
Тартюф — лицемір, ханжа, який прикидається святенником.
93
Пантеон (фр. Pantheon) — архітектурно-історичний пам’ятник, зразок французького класицизму в Латинському кварталі 5-го округу Парижа. Спочатку церква Св. Женев’єви, пізніше — усипальниця видатних людей Франції.
94
якій атмосфері жив і творив Мольер? Чому такою гіркотою і ненавистю до придворних пронизаний цей вірш?
Для дискусії
1. Чи можна стверджувати, що Журден цінує знання, освіченість?
2. Чи настане для Журдена момент прозріння, коли він зрозуміє, що його уявлення про обраність, велич аристократів — ілюзія і самообман?
і Для майбутніх філологів
Підготуйте виступ на тему «Поєднання веселого сміху і сатири в комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Знайдіть ілюстрації до твору і підготуйте на основі їх презентацію до виступу.
ВЧИМОСЯ БУТИ КОМПЕТЕНТНИМИ ЧИТАЧАМИ
Комедія класицизму Кращі комедії Мольєра Буало назвав «високими» і вважав їх зразками мистецтва класицизму.
Віра в силу розуму, громадянський пафос, прагнення до стрункості композиції, ясності і точності висловлення думок, до повчальності змі-
95
Буфонада (італ. Buffonala — блазенство) — комедійна манера гри актора, в якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів, ситуацій; вистава, побудована в такій манері виконання.
96
Фарс — це театральна комедія, мета якої — розважити аудиторію шляхом несподіваних, екстравагантних і неймовірних ситуацій.
f
97
Уставайлик — іграшка зі зміщеним униз центром ваги, яка неодмінно встає, скільки її не нагинай. Росіяни називають її «неваляшка» - Прим, перекладача.
98
Гільберт Давид (1862-1943) — славетний німецький математик.
Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Сімакова
Автор: evg01 от 25-08-2016, 21:25, Переглядів: 1997