Народна Освіта » Українська література » Валерій Шевчук. Біографія, життєвий і творчий шлях

НАРОДНА ОСВІТА

Валерій Шевчук. Біографія, життєвий і творчий шлях

Валерій ШевчукВалерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Жи­томирі в сім'ї шевця. Закінчивши середню школу, вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Здобувши вищу освіту, працю­вав журналістом у житомирській газеті «Молода гвардія».  Відбув строкову службу в армії. Після демобілізації 1965 року працював у методичному відді­лі музеєзнавства при історичному музеї Києво-Печерської лаври.

Перші твори Шевчук опублікував на сторінках літературної періодики ще в студентські роки. У другій половині 60-х років його прозові твори по­чали виходити окремими виданнями: «Серед тижня» (1967), «Середохрестя» (1966), «Набережна 12» (1968). Автор цих творів зазнав гострої критики і майже на десять років мусив писати "в шухляду". Почасти це зумовило зосередження на науковій діяльності: письменник підготував і видав низку творів давньої літератури в перекладах сучасною українською мовою, серед них спадщина І. Вишенського, Г. Сковороди.

На початку 80-х років побачила світ нова проза Шевчука: «На полі сми­ренному» (1982), «Дім на горі» (1982), «Три листки за вікном» (1986) та ін. Цими творами письменник завоював широке читацьке визнання. За ро­ман «Три листки за вікном» він був удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

Наприкінці 90-х — у 2000-х роках вийшли книжні письменника «Жінка змія» (19У8), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біг плоті» (1999), «Срібне молоко» (2002). «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002), «Темна музика сосон» (2003), «Ком­панія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006) та н.

Мітки: біографія, конспект по біографії, біографія коротко, детально.


Одним із найбільш відомих творів Шевчука є роман-балада «Дім на горі», шо складається з двох частин. У першій («Дім на горі. Повість- преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, у долі яких про­стежується низка загадкових послідовностей. Друга частина роману, «Голос трави», складається з тринадцяти новел притчового характеру, що об'єднані підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і прила­джені до літературного вжитку його правнуком у перших». У цьому романі автор творчо використав народну демонологію, літературні традиції бароко й романтизму.

«Роман складається з двох частин однакового розміру. Перша — це рам­кова розповідь (у підзаголовку автор назвав її “новіє гю-преамбулою”). Другу

частину творять тринадцять майстерних новел; про обставини їхнього ви­никнення розповідає перша частина.

Перша частина розкриває долю чотирьох генерацій, пов'язаних з домом на горі впродовж періоду 1911-1963 років. Роман починається нібито реа­лістично...

Але поступово виявляється, шо... реалістично зображені елементи жит­тя вкладаються в зовсім не реалістичну загальну схему. Зв’язок між подіями підлягає не ланцюгові причин і наслідків, а правилам циклу вічного повто­рення, в якому вирішальну роль відіграють надприродні сили...

Отже, не диво, що автор у підзаголовку жанрово визначив свій твір як “роман-балада”: до центральних мотивів європейської романтичної балади належить кохання між жінкою і демонічним єством у чоловічій подобі. Але в той час, як балада захоплюється жахом і трагічністю неприродного збли­ження двох світів, “Дім на горі” зацікавлений наслідками таких демонічних зачать та їхнім символічним потенціалом...

Все тут близьке світобаченню й образності романтнків: єдність і гармо­нійність світобудови, тотожність світу й душі людини, мотив взаємопроник­нення чотирьох алхімічних елементів (землі, повітря, вогню, води), органіч­ність зв’язку між усім живим, символіка плинності та світла...

Його (Шевчука) проза великою мірою поетична. Цe не означає, шо во­на зануджує “ліризмом" задиханої сентиментальності або зайвими фігурами й тропами, плодами гарячкового намагання будь-що-будь красиво писати, як це буває в багатьох сучасників Шевчука. Поетичність “Дому на горі” про­являється в тому, то читач, сприймаючи слова й речення, свідомий їхнього навантаження значеннями й асоціаціями. Витворюється враження, що кожна річ чи явище є не тільки собою, а також символом; що кожний образ має своє місце в обдуманій загальній системі».


Запитання для самоперевірки

 Початковий рівень

  1. Коли вийшов роман «Дім на горі»?
  2. Чому твір В. Шевчука має підзаголовок «Повість-преам­була»?
  3. Коли відбуваються основні полії першої частин» роману «Дім на горі»?

Середній рівень

  1. Чому «Дім на горі» визначають як роман-баладу?
  2. Схарактеризуйте образ Івана Шевчука. Яким бачить він своє призначення?
  3. Розкрийте символічне значення назви «Дім на горі».

Достатній рівень

  1. У чому полягають романтичні й барокові риси роману В. Шевчука?
  2. Схарактеризуйте образи жінок, що мешкають у домі на горі.
  3. Яку роль у романі відіграють містичні елементи?

Нові терміни та поняття

Романтизм — літературний напрям, який зародився наприкінці XVIII століття в Англії й Німеччині та невдовзі поширився на всю Європу. Романтизму можна дати таке загальне визна­чення — це літературний напрям, у світоглядній основі яко­го лежить розбіжність між дійсністю та мрією. Романтизм віддзеркалює розчарування людини у щоденних проявах дійсності й розбудовує сферу фантазії і мрії. У романтизмі особливої цінності набуває людська особистість. Розкрива­ються її багатогранність і глибина, не лише світлі, а й темні особистіші прояви. Балада — один із найбільш поширених жанрів у романтичній літературі, оскільки він передбачає залучення чогось незвичайного, загадкового.

Ромап-балада — великий епічний твір, у якому використано так званий баладний сюжет, тобто драматичний і напружений, з елементами фантастики, загадки.

Бароко (італ. Ьагоссо — дивний, примхливий) — панівний літературний напрям кінця XVI — першої половини XVIII ст.( для якого властиві ідея мінливості, непостійності світу, суперечливе сприйняття дійсності, декоративна пишність. Бароко виражає внутрішньо суперечливе сприйняття дійсності, здатність погоджувати непоєднуване, скажімо, наївну простоту й ускладненість. Барокове мистецтво передає ідею мариотності й непостійності світу, у сфері образності допускає зіткнення фантастики й реальності, античної міфології з християнською символікою. Для нього властиве поєднання релігійних і світських елементів, тяжіння до контрастності, ускладненої метафоричності та алегоризму.

Мітки: питання для контрольної роботи, самостійної роботи, запитання та завдання по творчості

Автор: admin от 28-04-2013, 10:54, Переглядів: 30298