Валерій Шевчук. Біографія, життєвий і творчий шлях
Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі в сім'ї шевця. Закінчивши середню школу, вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Здобувши вищу освіту, працював журналістом у житомирській газеті «Молода гвардія». Відбув строкову службу в армії. Після демобілізації 1965 року працював у методичному відділі музеєзнавства при історичному музеї Києво-Печерської лаври.
Перші твори Шевчук опублікував на сторінках літературної періодики ще в студентські роки. У другій половині 60-х років його прозові твори почали виходити окремими виданнями: «Серед тижня» (1967), «Середохрестя» (1966), «Набережна 12» (1968). Автор цих творів зазнав гострої критики і майже на десять років мусив писати "в шухляду". Почасти це зумовило зосередження на науковій діяльності: письменник підготував і видав низку творів давньої літератури в перекладах сучасною українською мовою, серед них спадщина І. Вишенського, Г. Сковороди.
На початку 80-х років побачила світ нова проза Шевчука: «На полі смиренному» (1982), «Дім на горі» (1982), «Три листки за вікном» (1986) та ін. Цими творами письменник завоював широке читацьке визнання. За роман «Три листки за вікном» він був удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Наприкінці 90-х — у 2000-х роках вийшли книжні письменника «Жінка змія» (19У8), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біг плоті» (1999), «Срібне молоко» (2002). «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002), «Темна музика сосон» (2003), «Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006) та н.
Мітки: біографія, конспект по біографії, біографія коротко, детально.
Одним із найбільш відомих творів Шевчука є роман-балада «Дім на горі», шо складається з двох частин. У першій («Дім на горі. Повість- преамбула») розповідається про життя чотирьох поколінь, у долі яких простежується низка загадкових послідовностей. Друга частина роману, «Голос трави», складається з тринадцяти новел притчового характеру, що об'єднані підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших». У цьому романі автор творчо використав народну демонологію, літературні традиції бароко й романтизму.
«Роман складається з двох частин однакового розміру. Перша — це рамкова розповідь (у підзаголовку автор назвав її “новіє гю-преамбулою”). Другу
частину творять тринадцять майстерних новел; про обставини їхнього виникнення розповідає перша частина.
Перша частина розкриває долю чотирьох генерацій, пов'язаних з домом на горі впродовж періоду 1911-1963 років. Роман починається нібито реалістично...
Але поступово виявляється, шо... реалістично зображені елементи життя вкладаються в зовсім не реалістичну загальну схему. Зв’язок між подіями підлягає не ланцюгові причин і наслідків, а правилам циклу вічного повторення, в якому вирішальну роль відіграють надприродні сили...
Отже, не диво, що автор у підзаголовку жанрово визначив свій твір як “роман-балада”: до центральних мотивів європейської романтичної балади належить кохання між жінкою і демонічним єством у чоловічій подобі. Але в той час, як балада захоплюється жахом і трагічністю неприродного зближення двох світів, “Дім на горі” зацікавлений наслідками таких демонічних зачать та їхнім символічним потенціалом...
Все тут близьке світобаченню й образності романтнків: єдність і гармонійність світобудови, тотожність світу й душі людини, мотив взаємопроникнення чотирьох алхімічних елементів (землі, повітря, вогню, води), органічність зв’язку між усім живим, символіка плинності та світла...
Його (Шевчука) проза великою мірою поетична. Цe не означає, шо вона зануджує “ліризмом" задиханої сентиментальності або зайвими фігурами й тропами, плодами гарячкового намагання будь-що-будь красиво писати, як це буває в багатьох сучасників Шевчука. Поетичність “Дому на горі” проявляється в тому, то читач, сприймаючи слова й речення, свідомий їхнього навантаження значеннями й асоціаціями. Витворюється враження, що кожна річ чи явище є не тільки собою, а також символом; що кожний образ має своє місце в обдуманій загальній системі».
Запитання для самоперевірки
Початковий рівень
- Коли вийшов роман «Дім на горі»?
- Чому твір В. Шевчука має підзаголовок «Повість-преамбула»?
- Коли відбуваються основні полії першої частин» роману «Дім на горі»?
Середній рівень
- Чому «Дім на горі» визначають як роман-баладу?
- Схарактеризуйте образ Івана Шевчука. Яким бачить він своє призначення?
- Розкрийте символічне значення назви «Дім на горі».
Достатній рівень
- У чому полягають романтичні й барокові риси роману В. Шевчука?
- Схарактеризуйте образи жінок, що мешкають у домі на горі.
- Яку роль у романі відіграють містичні елементи?
Нові терміни та поняття
Романтизм — літературний напрям, який зародився наприкінці XVIII століття в Англії й Німеччині та невдовзі поширився на всю Європу. Романтизму можна дати таке загальне визначення — це літературний напрям, у світоглядній основі якого лежить розбіжність між дійсністю та мрією. Романтизм віддзеркалює розчарування людини у щоденних проявах дійсності й розбудовує сферу фантазії і мрії. У романтизмі особливої цінності набуває людська особистість. Розкриваються її багатогранність і глибина, не лише світлі, а й темні особистіші прояви. Балада — один із найбільш поширених жанрів у романтичній літературі, оскільки він передбачає залучення чогось незвичайного, загадкового.
Ромап-балада — великий епічний твір, у якому використано так званий баладний сюжет, тобто драматичний і напружений, з елементами фантастики, загадки.
Бароко (італ. Ьагоссо — дивний, примхливий) — панівний літературний напрям кінця XVI — першої половини XVIII ст.( для якого властиві ідея мінливості, непостійності світу, суперечливе сприйняття дійсності, декоративна пишність. Бароко виражає внутрішньо суперечливе сприйняття дійсності, здатність погоджувати непоєднуване, скажімо, наївну простоту й ускладненість. Барокове мистецтво передає ідею мариотності й непостійності світу, у сфері образності допускає зіткнення фантастики й реальності, античної міфології з християнською символікою. Для нього властиве поєднання релігійних і світських елементів, тяжіння до контрастності, ускладненої метафоричності та алегоризму.
Мітки: питання для контрольної роботи, самостійної роботи, запитання та завдання по творчості
Автор: admin от 28-04-2013, 10:54, Переглядів: 30298