Антуан ДЕ Сент-Екзюпері - Маленький принц читати онлайн

ЛІТЕРАТУРА ХХ-ХХІ ст.

У ПОШУКАХ СЕБЕ Й ВИСОКОГО ПОЛЬОТУ

Усе наше життя злети та падіння. Ми намагаємося досягти високої мети, але часто падаємо. Піднімаємося й знову надаємо... Падати вниз легше, аніж підніматися вгору. Тому дуже важливо па цьому шляху усвідомити свою мету. І щоб підчас самоусвідомлення відбулася зустріч із погрібною книжкою. Це допоможе піднятися після падіння та йти далі по життю. Твори, представлені в цьому розділі, допоможуть вам широко розправити крила, високо злетіти й знайти сенс свого існування. Тож не бійтеся падінь і розчарувань! Летімо разом із героями творів XX XXI ст. до істини!

АНТУАН ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ

1900-1944 рр.

Він писав мудрі казки для дітей, які стають дорослими й розпочинають свій політ...

Андре Моруа

Сторінки життя та творчості

Уявіть собі з висоти кілька сотень або навіть тисяч метрів Париж, Середземне море, Африку, Америку або інші землі... Антуан де Сеит-Екзюпері все це бачив, бо він був не тільки письменником, а й пілотом, який облетів половину земної кулі. Згори йому було добре видно, яка маленька наша планета Земля, як живуть люди в спільному домі, як потрібно його всім разом оберігати... Тож які вони, люди, котрі населяють Землю? ІЦо роблять задля своєї планети? Куди прагнуть? Цими запитаннями переймався А. де Септ-Екзюпері. Вони хвилюють нас і в XXI ст.

Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері народився в 1900 р. в м. Леоні. Його ім'я свідчить про його належність до старовинного дворянського роду. Хоча він рано втратив батька, дитячі роки залишили в серці митця добрі спогади. Діти (їх було п'ятеро) жили в справжньому палаці (Сснт-Моріе де Ре-мап), де слухали каяки матері про королів і принців, а потім самі вигадували про них різні історії. Антуаи мав біляве кучеряве волосся й був трохи схожий па маленького принца...

Після закінчення ніколи й колежу хлопець поїхав до м. Парижа, де навчався в Академії мистецтв на відділенні архітектури. У 1921 р. його призвали до французької армії. Він записався до авіаційного полку. Антуан склав екзамени на керування літаками. Літав па поштових авіалініях, випробовував нові літаки, здійснюючи далекі перельоти. Був і військовим льотчиком. 15 разів потрапляв в аварії, але знову й знову піднімався в небо, бо там він відчував себе вільним і щасливим. Його посилали працювати в пай віддаленіші куточки світу. В африканському містечку Кап-Джубі (нині Тарфая на краю пустелі Сахари, у Марокко) А. де Сеит-Екзюпері був начальником аеропорту. Там він написав свій перший твір «Південний поштовий» (1929). А 1930 р. його відзначили високою нагородою Франції орденом Почесного легіону за вагомий внесок у розвиток авіації. Незабаром співвітчизники письменника прочитали <<Нічний політ» (1931), відзначений французькою премією «Феміна». 1938 р. вийшов друком роман «Планета людей», нагороджений Великою премією Французької академії. Якось повертаючись із Нью-Йорка, Сеит-Ек-зюпері потерпів аварію в Гватемалі, після якої довго не міг одужати.

4 вересня 1939 р., після оголошення війни Франції фашистською Німеччиною, він отримав призначення в діючу військову частину. Письмсн-ник-натріот здійснював бойові польоти. За мужність і героїзм був нагороджений «Військовим хрестом». Утім, Францію тоді захопили німецькі війська. Сент-Екзюпері не захотів жити в окупованому Парижі й виїхав до Нью-Йорка, де написав знамениту новість-казку «Маленький принц» (1942). Коли 1943 р. твір вийшов друком, пілот знову повернувся до французького війська. Він тепер керував швидкісним літаком «Лайтнииг» Р-38. 31 липня 1944 р. Сент-Екзюпері вилетів з аеродрому Борго на острові Корсика в розвідку і не повернувся...

Тривалий час ніхто не знав, де і як він загинув. Тільки 1998 р. хтось із рибалок поблизу м. Марселя знайшов у морі браслет із написом імені його дружини (Консусло) й адресою видавництва в Нью-Йорку. 2003 р. у цьому районі Середземного моря було знайдено уламки літака пілота. Ця світла й добра людина розчинилася в небі, залишивши по собі, як комета, яскравий слід для всіх нас. І ми йдемо на його світло...

Притча — повчальний алегоричний твір, у якому розповідь підпорядкована моралі, повчальному змісту. Розповідь у притчі відбувається через узагальнені образи та метафоричні події. Будь-який жест, слово чи подія в притчі набувають філософського (універсального) змісту'.

МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ (1942)

Історія створення. 1935 р. під час перельоту Париж — Сайгон А. де Сеит-Екзюиері потрапив в аварію у Лівійській пустелі, що розташована в північно-східній частині Сахари (Африка). Враження від тієї аварії, а також випробування, що випали на долю Європи під час фашистської навали, спонукали письменника замислитися над долею світу й спільною відповідальністю людей за Землю.

Повість «Маленький принц*- присвячена другові А. де Септ-Екзюнері Леонові Верту. Це єврейський критик, журналіст, письменник, який під час Другої світової війни зазнав переслідувань. Присвята твору саме цій людині не тільки данина дружбі, а й сміливий виклик автора нацизму й антисемітизму. Митець створював свою новість-казку в жахливий час час фашистської навали. Але він боровся проти насильства своїм словом і своїми «дитячими» малюнками, які створив до повісті.

Сюжеті композиція твору. У повісті-казці «Маленький принц» протиставлені два світи дорослі й діти. Але не за віковими ознаками (адже пілот теж доросла людина, утім, він зберіг дитячу душу), а за їхніми уявленнями й ідеалами. Для дорослих більш важливими є власні справи, влада, багатство та честолюбство. А дитяча душа прагне іншого взаєморозуміння, дружби, радості й краси. За допомогою антитези (дорослі і діти) розкривається основний конфлікт казки зіткнення двох систем цінностей: справжніх і фальшивих, духовних і химерних. Надалі ця антитеза поглиблюється. Залишивши свою планету, маленький принц зустрічається з різними «дивними» дорослими, яких він не може зрозуміти.

Основою композиції повісті-казки «Маленький принц» є прийом мандрівки та діалоги. Зустрічі маленького принца з «дорослими» відтворюють загальну картину існування людства, яке втратило моральні цінності.

Філософський зміст повісті. У своїй повісті А. де Сент-Екзншері порушив філософські проблеми: що таке суспільство, куди прямує людська цивілізація, як улаштований світ, місце людини в ньому та іи. У творі йдеться про необхідність повернення людям їхньої природної сутності, моральних орієнтирів, а також про пошук виходу з духовної темряви. Маленький принц не спиняється на шляху до істини.

На початку твору пілот і маленький принц зрозуміли мову малюнків, а в кінці мову сердець. І маленький принц нарешті усвідомив, що він не самотній у Всесвіті у нього є друг. А пілот з допомогою хлопчика теж пізнав важливі істини: «Вода буває потрібна і серцю», «Найголовнішого очима не побачиш». Наприкінці твору з’являється образ криниці, що втілює духовний зміст буття.

Цей обрая увиразнює ідею відродження людяності, необхідності народження духовного світла в душі кожної людини.

Маленький принц повернувся па свою планету. Але він подарував пілотові на згадку зірки, що сміються. В образі зірок утілено зміст існування, який шукає кожна людина. Маленький принц пообіцяв пілотові, що коли той буде дивитися на небо, він буде бачити веселі мерехтливі вогники.

IV

(...) Його рідна планета навряд чи більша, ніж будинок! Це не дуже мене здивувало. Я добре знав, що, крім таких великих планет, як Земля, Юпітер, Марс, Венера, котрим дали імена, є ще сотні інших, і серед них такі маленькі, що їх навіть у телескоп важко помітити. Коли якийсь астроном відкриє таку планету, він дає їй не ім'я, а номер. Називає, скажімо: астероїд 3251. У мене є серйозні підстави думати, що планета, з якої прилетів маленький принц,

астероїд B-G12. Цей астероїд бачили тільки раз 1909 року, його помітив у телескоп один турецький астроном, (...)

Я залюбки почав би цю повість так, як починають чарівну казку. Я хотів би сказати: «Був собі маленький принц, який жив на планеті, трошечки більшій за нього самого, і якому дуже потрібен був друг...». Ті, хто розуміє життя, одразу побачили б, що все це щира правда.

Я зовсім не хочу, щоб мою книжку читали задля розваги. Мені стає так боляче, коли я згадую свого маленького друга і розповідаю про нього. Минуло вже шість років відтоді, як він разом із своїм баранцем покинув мене. І я намагаюсь розповісти про нього, щоб не забути його. Це сумно, коли забувають друзів. Не кожен має друга. (...)

V

Кожного дня я щось узнавав про його планету, про те, як він вирушив звідти в мандри, як подорожував. Він розповідав про це поступово, між іншим. Таким чином па третій день я дізнався про трагедію з баобабами. Це теж сталося завдяки баранцеві, бо маленький принц, ніби пойнятий тяжким сумнівом, раптом запитав мене:

Скажи, правда ж, баранці їдять кущі?

Так, це правда.

О! Я радий.

Я не зрозумів, чому важливо, щоб баранці їли кущі. Але маленький принц додав:

Виходить, вони й баобаби їдять?

Я сказав маленькому принцові, що баобаби не кущі, а величезні, як дзвіниця, дерева, і хоча б він привів навіть цілий табун слонів, вони не з'їдять жодного баобаба.

Почувши про табун слонів, маленький принц засміявся:

їх довелося б поставити один на одного...

А тоді розважливо сказав:

Перш ніж виростуть, баобаби спочатку бувають маленькі.

Це правда! Але нащо тобі, щоб баранець їм маленькі баобаби?

Ну як же? відповів він, ніби мова йшла про щось зовсім очевидне. І мені довелося добре подумати, доки я не зрозумів, у чому річ.

І справді, на планеті маленького принца, як і на всіх інших планетах, росли корисні трави і бур’яни. Отже, там є добре насіння корисних рослин і шкідливе насіння бур’янів. Але ж насіння невидиме. Воно спить, сховане в землі, доки якійсь насінинці не заманеться прокинутись. Тоді вона потягається і спершу несміливо пускає до сонця наросток чарівну маленьку безневинну травинку. Якщо це редиска або троянда хай собі росте. А коли це якийсь бур'ян треба одразу, як тільки розпізнаєш той паросток, вирвати його з корінням. На планеті маленького принца було жахливе насіння... То насіння баобабів. Ґрунт планети був геть уражений цим насінням. А баобаб така рослина, що коли розпізнаєш її надто пізно, то вже ніколи не позбудешся. Він захарастить усю планету. Він проб'є її своїм корінням. Т якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки.

Є таке правило, казав мені згодом маленький принц. Прибрався сам уранці ретельно прибери і свою планету. Треба виривати баобаби одразу ж, як тільки побачиш, що то не троянди, бо молоді паростки троянд і баобабів майже однакові. Це дуже нудна робота, але й дуже легка. (...)

X

Планета маленького принца була поблизу астероїдів 325, 326, 327, 328, 329 і 330. Отож він і почав з того, що відвідав їх, треба ж було чимось зайнятися й чогось навчитися. На першому астероїді жив один король. Убраний у пурпур і горностай, він сидів на тропі зовсім простому, а проте величному.

А, ось і підданий! вигукнув король, побачивши маленького принца. (...)

—    Можна мені сісти? несміливо поцікавився маленький принц.

—    Наказую тобі сісти! відповів король і велично підібрав полу своєї горностаєвої мантії.

Одне дивувало маленького принца. Планета була зовсім маленька. Чим же міг король тут правити?

Вибачте, ваша величносте, озвався він, дозвольте запитати...

—    Наказую: питай! поспіхом мовив король.

Ваша величносте... чим ви правите?

—    Усім. — дуже просто відповів король.

Усім?

Король скромним жестом показав на свою планет}' й на інші і па зірки.

І всім цим ви правите? перепитав маленький принц.

Усім одказав король.

Бо він був не тільки абсолютний монарх, а й володар всесвіту.

І зорі скоряються вам?

Ну, певно, — підтвердив король. — Зорі негайно виконують мої накази. Я не терплю непокори...

Така могутність викликала захоплення у маленького принца. От би йому таку владу, тоді б він зміг милуватися заходом сонця не сорок чотири рази на день, а сімдесят два, або навіть сто чи двісті разів, і ніколи не пересуваючи стільця! Згадавши свою покинуту маленьку планету, він трохи засумував і наважився попросити короля:

Мені хотілося б подивитись, як заходить сонце... Зробіть ласку... Накажіть сонцю заходити...

Якщо б я звелів своєму генералові літати, як метелик, з квітки на квітку, або написати трагедію, або обернутися на морського птаха і генерал не виконав би наказу, то хто був би в тому винен він чи я?

—    Ви, ваше величносте, — твердо відповів маленький принц.

Точно, згодився король. — Від кожного треба вимагати тільки те, що вій може зробити. Основою влади має бути передусім розум. Якщо ти накажеш своєму народові кинутись у море, він зробить революцію. Я маю право вимагати покори, бо мої накази розумні.

А як же мій захід сонця? нагадав маленький принц, який, спитавши про щось, ніколи не відступав, доки не діставав відповіді.

Буде тобі й захід сонця. Я зажадаю, щоб воно зайшло. Але в своїй мудрості правителя почекаю, коли будуть сприятливі умови.

А коли це буде? поцікавився маленький принц.

Гм... гм... відповів король, спочатку заглянувши у товстий календар. Це буде... гм, гм... сьогодні це буде о сьомій годині сорок хвилин вечора. Т тоді ти побачиш, як точно виконуються мої накази.

Маленький принц позіхнув. Шкода, що тут не завжди можна побачити захід сонця. І потім уже він трохи нудьгував.

Мені більше тут нічого робити, сказав він королю. Пора в дорогу.

Залишені - мовив король, дуже гордий з того, що в нього є підданий. Залишся, я призначу тебе міністром.

Міністром чого?

Міністром... міністром юстиції.

Але ж тут нікого судити!

Це невідомо, — заперечив король. — Я ще не все королівство оглянув. Я дуже старий, для карети нема в мене місця, а ходити пішки стомлююсь.

Маленький принц нахилився і ще рал глянув па другий бік планети.

О! Я вже подивився! вигукнув він. — Там більше нікого немає.

Тоді судитимеш самого себе, відповів король. Це важче. Себе судити набагато важче, ніж інших. Якщо ти зможеш правильно судити самого себе, то ти справді мудрий.

Сам себе я хоч де можу судити, сказав маленький принц. - Нема чого мені тут жити. (...)

«Дивні люди ці дорослі», подумав маленький принц, мандруючи далі.

XI

На другій планеті жив честолюбець.

A-а, ось і шанувальник прибув! скрикнув він, ще здалеку помітивши маленького принца.

Адже для пихатих усі інші їхні шанувальники.

Добридень, сказав маленький принц. - який смішний у вас капелюх.

Це для вітання, пояснив честолюбець. — Щоб кланятися, коли мене вітають. На жаль, сюди ніхто ніколи не приходить.

—    Он як? сказав маленький принц, нічого не зрозумівши.

Поплескай в долоні, порадив йому честолюбець.

Маленький принц поплескав у долоні. Честолюбець, трохи піднявши капелюха, поштиво вклонився.

«Тут цікавіше, ніж у короля», подумав маленький принц. І знов почав плескати в долоні. А честолюбець, піднімаючи свого капелюха, знову кланявся.

Через п'ять хвилин ця одноманітна гра стомила маленького принца.

—    А що треба зробити, щоб капелюх упав? — спитав він.

Але честолюбець не почув. Пихаті люди не чують нічого, крім похвали.

Ти справді шануєш мене? спитав він маленького принца.

А що означає шанувати?

Шанувати — значить визнавати, що я иай-вродливіший, найкраще одягнутий, пайбагатший і найрозумніший па планеті.

Але ж на твоїй планеті ти один!

Зроби мені ласку, все одно шануй мене!

Я шаную, сказав маленький принц, легенько стенувши плечима, та яка тобі від того користь?

І він утік від честолюбця.

«Ці дорослі таки дуже дивні люди», простодушно подумав він, мандруючи далі.

XX

Сталося так, що після довгих блукань, пройшовши через піски, скелі і сніги, маленький принц нарешті знайшов дорогу. А всі дороги ведуть до людей.

Добрий день, сказав він.

То був сад, повний квітучих троянд.

Добрий день, відповіли троянди.

Маленький принц подивився на них. Усі вони були схожі на його квітку.

Хто ви? вражений, спитав він.

— Ми — троянди, — сказали квіти.

A-а!., мовив маленький принц.

І відчув себе дуже нещасним. Його квітка розповідала йому, що вона одна така в усьому світі. А ось тут було п'ять тисяч таких же квіток, в одному тільки саду!

«їй було б дуже прикро, якби вона побачила це! подумав маленький принц. Вона б страшенно розкашлялась і вдала, що вмирає, аби тільки не стати смішною. А я мусив би прикидатись, ніби доглядаю її, бо інакше, щоб принизити мене, вона справді могла б умерти...»

А потім він ще сказав собі: «Я думав, що маю таке багатство єдину в світі квітку, а то звичайнісінька троянда і три вулкани, які сягають мені до колін і з яких один погас, можливо, назавжди цього замало, щоб бути великим принцом...» І, повалившись на траву, він заплакав.

XXI

Отоді й з’явився лис.

Добрий день, сказав лис.

Добрий день, чемно відповів маленький принц і озирнувся, проте нікого не побачив.

Я тут, пролунав голос, — під яблунею.

Хто ти? спитав маленький принц. Ти такий гарний...

Я - лис, сказав той.

Пограйся зо мною, попросив маленький принц. Мені так сумно...

Я не можу з тобою гратися, — відказав лис. Я не приручений.

О! Вибач, мовив маленький принц.

І, подумавши, додав:

А що означає «приручити»?

Ти нетутешній, сказав лис. Що ти шукаєш?

Я шукаю людей, відповів маленький принц. А що означає «приручити»?

Люди, сказав лис, мають рушниці і ходять на полювання. Де так ускладнює життя! І ще вони розводять курей. Це єдина користь од них. Ти шукаєш курей?

Ні, — мовив маленький принц. — Я шукаю друзів. А що означає «приручити»?

Це давно забуте поняття, — сказав лис. Воно означає привернути до себе. (...)

Лис замовк і довго дивився на маленького принца.

Будь ласка... приручи мене!

Я б з радістю, відповів маленький принц, але в мене мало часу. Мені ще треба знайти друзів і узнати багато різних речей.

Узнати можна тільки те, що приручиш, сказав лис. У людей вже немає часу щось узнавати. Вони купують речі готовими у торговців. Але ж немає таких торговців, що продавали б друзів, і тому люди вже не мають друзів. Як хочеш мати друзів приручи мене! (...)

Маленький принц пішов подивитись на троянди.

Ви зовсім не схожі на мою троянду, сказав він їм, ви ще ніщо. Ніхто вас не приручив, і ви нікого не приручили. Ви такі, як раніше був мій лис. Він був схожий на сто тисяч інших лисів. Але я з ним потоваришував, і тепер він став єдиним у цілому світі...

І маленький принц вернувся до лиса.

Прощавай... — сказав він.

Прощавай, відповів лис. — Ось мій секрет. Вій дуже простий: добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш.

Найголовнішого очима не побачиш, повторив маленький принц, щоб краще запам'ятати.

— Твоя троянда така дорога тобі через те, що ти віддав їй стільки часу.

Моя троянда така дорога мені... повторив маленький принц, щоб краще запам'ятати.

Люди забули цю істину, — сказав лис. — Але ти не повинен забувати. Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив. Ти відповідаєш за свою троянду...

Я відповідаю за свою троянду... повторив маленький принц, щоб краще запам’ятати.

(Переклад із французької Анатоля Перепаді іі Анатолія Жаловського)

і Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Яким ви уявляєте маленького принца? 2. Які дорослі трапилися на його шляху? Чому вони видалися «дивними» героєві? 3. Прокоментуйте висловлювання лиса: «Якщо хочеш мати друзів — приручи мене».

Творче завдання. 1. Намалюйте карту подорожей маленького принца. 2. Придумайте сюжет розділу про зустріч маленького принца з героями нашого часу, можливо, з вами... Про що б ви поговорили з ним? Разом із своїм однокласником (однокласницею) складіть і озвучте діалог із маленьким принцом (12-14 речень).

3. Придумайте сюжет розділу про зустріч маленького принца з принцесою.

Порівнюємо. Визначте традиції народної казки у творі А. де Сент-Екзюпері.

Перевірте себе. 1. Що ви дізналися про А. де Сент-Екзюпері як пілота й письменника? 2. Поясніть, чому митець зробив головним героєм твору дитину? 3. Якими постають «дорослі» у творі? 4. Розкрийте підтекст образів: пустеля, астероїд В-612, троянда, баобаби, лис, криниця. 5. Які проблеми порушено в повісті? 6. Назвіть ознаки притчі у творі А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц».

Радимо прочитати

Сент-Екзюпері А. Планета людей. Маленький принц / Пер. А. Перепаді, А. Жаловського. — Львів, 1981.

Сент-Екзюпері А. Маленький принц/Пер. Л. Кононовича. — К., 2012.

Це матеріал з Підручника Світова Література 8 Клас Ніколенко